БРОДСКИЙ: «Нет никакого раскола в украинском баскетболе»

- Михайле Юрійовичу, звідки у Вас виникла любов до баскетболу?
- У СРСР баскетбол займав чільне місце. Особливо в Києві, був великий клуб «Будівельник», який став чемпіоном в останні роки існування чемпіонату СРСР. Я був знайомий особисто з багатьма спортсменами, киянами, у тому числі з гравцями команд «Сокіл» (Київ) і «Динамо» (Київ), близько дружив з багатьма, зокрема, Сергій Балтача, Олег Блохін, Ірина Дерюгіна. Я корінний киянин. У Києві завжди була любов до спорту.

У баскетболі я опинився як меценат випадково. У 1990 році «Будівельник» їхав в Іспанію і я виступив спонсором «Будівельника», і просто захворів баскетболом. Почав шукати коріння цієї хвороби. Коріння лежать в Америці. Ця гра була створена в Америці, як певна соціальна гра, для молоді, щоб забрати її в зимові холодні дні з вулиць. Гра мала бути не грубою, не травматичною, колективною і розумною. Насправді, НБА організували два українські євреї: один з Києва, а другий з Кіровограда. Вони розкрутили цей вид спорту, зробили важливим в Америці.

Я вирішив, що і в Україні дітей потрібно забрати з вулиці, привчати до соціального явища, не битися, не грубіянити, змагатися на майданчику. Спочатку був «Денді-Баскет», потім «Черкаські Мавпи». І ось уже чотири місяці тому мене обрали Президентом Федерації баскетболу України, я отримав 14 голосів з 24-х.

- Навіщо Вам - успішному бізнесменові і політику - посада президента ФБУ? Ви краще за нас усіх знаєте, наскільки це проблемна посада…
- Я працюю безкоштовно і отримую від цього величезне задоволення. Пишаюся хлопцями, яких ми виростили. Зокрема, Святослав Михайлюк нині в Канзасі, сподіваюся, що цього року він бути п’ятим на драфті. Я доклав рук ще до двох талановитих баскетболістів – дворазового чемпіона НБА Станіслава Медведенка, якого моя тітка годувала. Завтра і післязавтра ми проводитимемо турнір його імені. Потім був Фесенко з Дніпропетровська. Я викупив його контракт у «Азовмаша». Він поїхав на драфт, 5 років грав у НБА, а зараз він капітан збірної України.

- Видно, що пропрацювали Ви весь цей час недаремно. Які головні завдання на посаді Президента ФБУ?
- Я повернуся до витоків, для чого створювали баскетбол. Це, звісно, соціальність, колективізм, здоров'я нації. І мені б хотілося додати. Асоціюю баскетбол з любов'ю. Баскетбол - я люблю цю гру. Вважаю, це об’єднає націю. Футбол – звісно, класний вид спорту. Баскетбол – не перший, але й не має бути другим в Україні. Крім того, це не дорогий вид спорту – кільце на вулиці.

- До речі, баскетбольних майданчиків вистачає?
- У Черкасах, де ми з мером – моїм другом – багато років цим опікуємося, ми майже в усіх дворах поставили майданчики. Робимо щити, у дворах знаходимо ентузіастів, які роблять майданчик, вкладають, свої кошти, сили і здоров’я, тоді вони її охороняють. Я замовив чотири фури, які їздитимуть по країні, для баскетболу 3х3. Цей вид спорту незабаром має стати олімпійським. Нещодавно наша жіноча збірна з цього виду спорту посіла друге місце на Європейських іграх у Баку.

- Але розпочинати Вам доводиться з розколу в українському баскетболі.
- Немає ніякого розколу. Я кіт Леопольд, давайте хлопці жити дружно. Хоча б у баскетболі.

Після того, як Олександр Волков склав з себе повноваження, було два кандидати - я і президент «Дніпра» пан Кондратьєв. Всі знають, що в українському баскетболі сім команд фінансував Коломойський. Так ось. Залишилося три команди: «Черкаські Мавпи», «Хімік» і «Миколаїв». Є ще «Будівельник» і «Дніпро», на які приходить бан ФІБА, що вони не розрахувалися з гравцями і не можуть нікого підписати. Тут була така політика «все тримати в закритому ящику», а я вважаю, що все має бути відкрито.

Звертаюся до Коломойського, а він каже: «спонсорувати не буду, допомагати збірній не буду». Тому залишилося три команди. Але ви ж розумієте, що ми не можемо кинути український баскетбол. Я вступив в переговори з Кондратьєвим, який програв вибори, але тренера свого в збірну (Журавльова) він не дав, хоча був офіційний запит. Розмовляв з Гулямовим, той нормально розмовляє. Але вони ж президенти-менеджери, там усе фінансує Коломойський.

Я ж кіт Леопольд в баскетболі. Несу в баскетбол свої гроші, гроші своєї родини, свого бізнесу. У бізнесі заробив, в баскетбол віддаю. Нещодавно Гулямов сказав, що «Мавпи» фінансує держава, але це неправда. Фінансую я і партнери.

Так, є муніципальні клуби, де мерія вважає, що потрібно підтримувати спорт в місті, щоб залучати дітей, які бачитимуть, що є базова команда і потрібно до чогось прагнути. У всьому світі муніципалітети підтримують свої міські команди. Яким чином? Зал, автобуси, електроенергія і подібні речі. А зарплати гравців - це вже справа клубів. Хоча ось «Мавпи» продали в Угорщину гравця, так у переговори вступав і гроші платив муніципалітет.

Який у нас розкол? Всі чемпіонати завжди проводила в Україні Федерація баскетболу. Вона його і проводить. Ми проголосували на Президії, що ми проводимо чемпіонат в цьому році, встановили правила проведення чемпіонату, статутний фонд у розмірі 180 тисяч  гривень. У Суперлізі клуби платили по 400, тільки по курсу 8, а у нас 180 за курсом 23. Але обов'язково потрібно внести статутний фонд. Ці гроші йдуть на організацію, на офіс. Всі 9 команд, які грають в Суперлізі, вже внесли. Хтось попросив 90 тисяч розстрочки на тиждень.

«Будівельник»? Якщо у Коломойського не було 180 тисяч гривень внести за свої клуби, потрібно було прийти до мене. Я б за них сам вніс, щоб тільки мій улюблений «Будівельник» і «Дніпро» грали. Я б допоміг тому ж «Будівельнику», але у них інші проблеми. У клубу величезні борги по зарплатах. За останній сезон вони не розрахувалися з гравцями, тренерами та суддями.

Коли у мене почало виходити і до нас підтяглися нові спонсори, нові клуби, ми почали обговорювати, як проводити чемпіонат.

Я відкрив двері для «Будівельника», незважаючи на те, що є бани ФІБА. Я казав: будемо шукати варіанти, будемо розмовляти з ФІБА. Але паралельно гравці скаржаться і ми прийняли у Федерації рішення про те, що бани ФІБА і рішення судів будуть в Федерації баскетболу України прийматися як обов'язкові до виконання і автоматично будуть бани ФБУ.

Взяти людей на роботу, відіграти сезон і не розрахуватися - такого в Україні більше не буде. У нас в Статуті є пункт, який раніше ніхто не помічав: ФБУ відповідає за соціальний стан наших гравців, суддів і тренерів. Ми за це відповідаємо. Ми їх повинні захищати і ми їх будемо захищати, як у всьому світі.

І останнє. Не може бути, щоб сім клубів належали одній людині, бо потім виникає певний вплив, втрачається спортивний принцип. І ми це теж на Федерації обговорили і приймемо спеціальне рішення, що так не буде.

Але ми готові були відкрити двері «Будівельнику» і «Дніпру», щоб прийняти їх у чемпіонат. А зараз уже почався чемпіонат.

- Розкажіть, будь ласка, про  програму розвитку баскетболу в усій Україні, а не тільки в Черкасах.
- Все, що ми зробили в Черкасах, перенесемо на всю країну. Будемо розвивати дитячі школи. Багато діток, які виросли у нас, отримали стипендії за кордоном завдяки баскетболу. І у нас вперше буде студентська ліга, в якій братиме участь 100 команд.

- Що робиться в дитячому баскетболі? Чи створюються школи, умови для занять дітей баскетболом?
- У нас дуже багато дитячих команд. На жаль, держава цим питанням не займається. Школи, на жаль, вимирають. Але є аматори, той самий Слава Медведенко, «Авангард» з Юрієм Колобовим, там працює Олег Рубан і багато тих, хто свого часу грав у мене в «Денді-Баскет». Є «Хижаки». Є ентузіасти, які без грошей займаються дітками.