Игорь ГОЦУЛ: «Мы получили компенсацию за «крымских атлетов»

Протягом останніх місяців одним з найбільш обговорюваних питань не лише у легкоатлетичному, а й у спортивному середовищі загалом лишається перехід сімох українських легкоатлетів під російський прапор.

Федерація легкої атлетики України від початку дотримувалася позиції прозорості з даного питання. Проте запитання все ще лишаються, а ті висловлювання, які звучать і до сьогодні, не завжди відповідають дійсності.

Щоб остаточно прояснити дане питання, президент ФЛАУ Ігор Гоцул зробив заяву, текст якої наведено нижче.

«Останнім часом точиться дуже багато розмов навколо переходу під російський прапор так званих «кримських атлетів». Під час обговорення цього питання висловлюється безліч суджень, які далеко не завжди ґрунтуюся на фактах і, як наслідок, містять помилкові або поверхневі висновки. У зв’язку з цим є нагальна потреба прояснити ситуацію і розповісти про історію самого переходу.

Випадки зміни спортивного громадянства українськими легкоатлетами були і раніше. На це у кожного з них були свої причини – хтось виходив заміж за іноземця, хтось від’їжджав до іншої країни на постійне місце проживання. Але ситуація, про яку йде мова зараз, звісно, стоїть окремо.

Відразу після всім відомих подій, які відбулися минулого року у Криму, Федерація легкої атлетики України спільно з Міністерством молоді та спорту України і Національним олімпійським комітетом України почала вести активну діяльність у напрямку збереження під українським прапором легкоатлетів, які проживали на території АР Крим. Були проведені велика кількість переговорів, консультацій, телефонних розмов, особистих зустрічей. Нами були запропоновані спортсменам декілька варіантів виходу з ситуації, у тому числі переїзд на материкову частину України, надання тимчасового або постійного житла, матеріальна допомога тощо.

Ми також попереджали атлетів про те, що у разі зміни громадянства, ті з них, хто хоча б один раз виступав за збірну України, будуть на певний строк відсторонені від активного спортивного життя, а ми вимагатимемо від Всеросійської федерації легкої атлетики (ВФЛА) фінансову компенсацію, оскільки свого часу на підготовку цих атлетів були витрачені кошти українських платників податків. Саме таку норму містить діюча конституція Міжнародної асоціації легкоатлетичних федерацій (IAAF).

Спираючись на вище зазначену норму, керівні органи ФЛАУ кілька років тому ухвалили рішення про застосування компенсації у випадках переходу атлетів до інших федерацій і вже неодноразово застосовували її як для компенсації наших витрат, так і в якості запобіжного заходу щодо міграції спортсменів.

Дехто з атлетів погодилися на наші пропозиції і зараз беруть участь у національних змаганнях під прапором АР Крим і виступають за збірні команди України різних вікових груп. Проте деякі спортсмени під тиском різних обставин (і не лише їх) вирішили змінити українське громадянство на російське. У будь якому випадку, це вибір самих атлетів – не лише як спортсменів, а і як громадян.

Згідно з правилами IAAF, у разі зміни громадянства легкоатлет не має права представляти нову національну федерацію (у даному випадку ВФЛА) упродовж трьох років. Це так званий «карантин» і це є максимальною мірою покарання для атлета. Подібна практика поширена майже в усіх видах спорту. Проте у відповідності до тих же правил IAAF (пункт 5.4di), термін допуску (карантину) може бути скорочений, якщо національні федерації досягнуть взаємної згоди (зазвичай, умовою такої згоди є матеріальна компенсація) або за спеціальним рішенням IAAF.

Ще у 2014 році ВФЛА звернулася до нас з проханням скоротити термін допуску для сімох атлетів: Віри Ребрик, Рустема Дремджі, Олексія Сокирського, Валерії Мари, Руслана Перестюка, Євгена Семененка й Альони Бєлякової. Нам повідомили про те, що ці атлети змінили українське громадянство на російське та написали заяви на вступ до ВФЛА.

Умовами, висунутими нами, стали дві складові: безумовне виконання усіх норм і регламентів, а також сплата компенсації. Перемовини між ФЛАУ і ВФЛА тривали досить довго. Ми тримали позицію, використовували всі можливі способи для захисту і, як наслідок, зараз отримали 170 тисяч доларів компенсації, про що відразу офіційно повідомили громадськості і владі.

Існують різні думки з приводу того, чи варто нам було взагалі розмовляти з росіянами? Можливо, був сенс «покарати» цих атлетів максимальним терміном карантину? Так, ФЛАУ могла зайняти ще більш жорстку позицію у цьому питанні, але що б ми від цього виграли?

По-перше, ми знали, що ВФЛА намагається вирішити цю проблему з IAAF напряму, і якщо б російській стороні це вдалося – Україна взагалі нічого б не отримала. Враховуючи обставини, ухвалення спеціального рішення IAAF “на користь атлетів” було цілком вірогідним. Більше того, в очах міжнародного спортивного співтовариства ми б могли мати вигляд бездушних істот, які зводять рахунки з опонентами, приносячи в жертву спортсменів, які стали жертвами трагічних обставин.

По-друге, якщо б все-таки атлети, які ще до початку розгляду цього питання змінили українське громадянство на російське, провели три роки поза спортом, окрім сумнівного морального задоволення ми б також нічого не мали. Фактично вже спливло півтора роки з можливих трьох максимального карантину.

Якщо наразі держава готує і направляє до міжнародних інституцій фінансові позови до Росії щодо виплати компенсацій за матеріальні збитки, які були завдані Україні у зв’язку з військовою агресією, то чи не повинна українська легка атлетика діяти аналогічно і вимагати у російської сторони відшкодування за втрату вихованих Україною легкоатлетів? На мій погляд, дії ФЛАУ цілком відповідають міжнародному спортивному праву і збігаються з вектором дій держави.

Також звертаю увагу на зусилля ФЛАУ щодо недопущення легалізації окупації Криму. Вже повідомлялося про те, що ми створили спеціальну комісію, яка опікується цим питанням. Її завдання – протидіяти проведенню на території Криму непідконтрольних ФЛАУ легкоатлетичних змагань; невизнання результатів, показаних на таких змаганнях; недопущення виступів на російських змаганнях команд або спортсменів з ідентифікацією КРИМ; заборона участі у різноманітних заходах ВФЛА делегатів від Криму. Ми регулярно інформуватимемо громадськість про результати цих зусиль.

Зважаючи на викладене вище, вважаю, що ситуацію слід трактувати не інакше як перемогу України. Тепер ми маємо у своєму розпорядженні доволі солідні кошти, про витрачання яких звітуватимемо публічно.

Більша частина з цих 170 тисяч піде на підготовку наших легкоатлетів до міжнародних змагань. Зокрема, з них ми вже надали матеріальну допомогу нашим лідерам з Луганщини і Донеччини – Ользі Саладусі, Сергію Смелику і Руслану Дмитренку, які через складну ситуацію на Донбасі були змушені залишити рідні домівки.

20 відсотків суми будуть направлені на підтримку новоствореної у Києві Федерації легкої атлетики АР Крим, яка продовжує опікуватися легкоатлетами, які зберегли українське громадянство. Ми переконані, що така федерація у складі ФЛАУ має існувати, адже віримо, що невдовзі Крим знову повернеться під повну юрисдикцію України