Майбутнє футзалу починається тут: ДЮСШ-25-Легіон XXI (Київ)

В Україні останніми роками склалася важка ситуація з дитячо-юнацьким футзалом, адже клуби Екстра-ліги не приділяють цьому важливому аспекту гідної уваги і найближчим часом можуть зіштовхнутися з браком вітчизняних виконавців високого рівня. Київ, який завжди мав представництво на вищому рівні, наразі представлений лише у першій лізі і невпинно втрачає «вагу» на професійному рівні. Тому не дивно, що під прицілом Sport.ua опинилася ДЮСШ-25, в гості до якої навідався наш кореспондент. ДЮСШ-25 є єдиною в Києві, яка готує професійних футзалістів. Відвідавши цю команду, ми поспілкувалися з її головним тренером, спонсором та куратором.

Вадим Каганов, почесний президент СК «Легіон XXI», спонсор «ДЮСШ-25»

- Що Вас спонукало фінансово підтримувати «ДЮСШ-25»?
- Не можна все життя займатися бізнесом, заробляти гроші, треба дещо і віддавати. Чим більше буде людей, які хоч щось будуть робити для дітей, для юнаків, можливо, ситуація в нашій країні зміниться.

- Як Ви дізналися про цю спортивну школу?
- Наш клуб приділяє дуже багато уваги розвитку дитячо-юнацького спорту, крім кабінету футболу у Житомирі, ми проводимо ще багато дитячо-юнацьких турнірів з футболу, міні-футболу, гандболу. Наприклад, тиждень тому клуб був одним з організаторів чемпіонату України з футзалу серед юнаків, який відбувався у Луцьку.

З Олександром та його командою я знайомий вже впродовж чотирьох років. Мені подобається його підхід. Я вважаю, що Олександр, не зважаючи на свою молодість, є одним з кращих фахівців в галузі дитячо-юнацького футзалу. В команді дуже хороші хлопці, сувора дисципліна і позитивна атмосфера. Олександр звернувся до мене за допомогою і я не зміг відмовити. Єдине, що допомагаю по можливості. Можливо, можна було б і більше вкладати, але, на жаль, зараз немає можливості.

- Що скажете про хлопців?
- Річ у тім, що в Києві вже давно немає професійної футзальної команди, останньою була «Інтеркрас». У нас давно вже немає своїх футзальних вихованців. На мою думку, ці хлопці –це майбутнє київського професійного футзалу. Я думаю, що буквально за два-три роки вони зможуть грати у Першій лізі, через більш тривалий термін вони будуть грати в Екстра-лізі. Якщо знайдуться люди, які звернуть увагу, які допоможуть, тобто буду допомагати не тільки я та фірма «Umbro», в особі Олександра Люліна та Павла Присяжнюка, а п’ять-шість чоловік – то це буде дуже корисно для міста, для розвитку футзалу не тільки в Києві, а і в країні. Не виключено, що деякі з цих хлопців будуть захищати кольори збірної України, треба тільки допомогти. Ми завжди відкриті для співпраці..

Станіслав Гончаренко, куратор «ДЮСШ-25»:

- Як так вийшло, що Ви взяли під свою опіку ДЮСШ-25?
- Цією командою я опікаюся вже чотири роки. З того часу, як я очолив львівський «Тайм», у мене з’явилася можливість час від часу зі своєї зарплати виділяти частину грошей на придбання форми, відрядження, поїздки, квитки, харчування і, звісно, на внески – це те, що потрібне для існування цієї команди. Я протягом чотирьох років допомагав їй, а зараз, повернувшись до Києва, я зрозумів, що команді тим паче треба допомогти, тому що з нею віддано і фанатично працює людина, яка мені нагадує себе у молодості. Він так захопився і так хоче це все зробити, що я не можу не допомогти.

Маючи певний досвід і знання, я вирішив, що потрібно допомогти цій людині вже безпосередньо практично, і зараз усе, що я можу, я направляю на те, щоб шукати спонсорів, які могли б допомогти ДЮСШ-25. Чому? Тому ще це самобутня команда, і важливо те, що вона уже чотири роки займається саме міні-футболом. І зрозуміло, що її в такий важкий період треба підтримати. Вже давно назрів той час, коли після «Інтеркасу» шість років у Києві не існує команди, і я дуже надіюся на щасливе майбутнє, що хтось зверне увагу на ДЮСШ-25, з’являться спонсори і, оскільки, вона за своїм змістом дуже освічена та навчена, сподіваюся, що вона ще буде удосконалюватися, щоб вона заграла у Першій лізі, потім в Екстра-лізі. Наскільки це все втілиться у життя, я не знаю, але це моя мрія, і тому я взявся за її опікунство.

- Чи плануєте Ви колись знову взятися за тренування дітей?
- До літа таке питання не стоїть – хочу відпочити. Нехай потеплішає і весна надасть певний настрій, тоді вже буду приймати рішення, що робити далі.

- Які проблеми дитячо-юнацького футзалу в нашій країні?
- Впродовж багатьох років ігнорувався сам дитячо-юнацький вид спорту. В регламенті АМФУ чітко було записано, що є певний кошторис, який виділяється на розвиток дитячо-юнацького футзалу і певний відсоток цього кошторису становили внески команд. Звісно ж, головним пунктом були гроші, отримані від легіонерів, а процес їх нарахування був таким: перший легіонер – 2000$, другий – 5000$, третій – 10000$, четвертий – 15000$, п’ятий – 20000$ і т.д. При нескладних підрахунках ми можемо визначити, що тільки в «Урагані» легіонерів на 52000 $, які б мали направлятися на розвиток дитячо-юнацького футзалу, принаймні так було вказано у статті регламенту.

Проте «талановитий» президент Геннадій Анатолійович Лисенчук завдяки своїм владним можливостям зробив невелику поправку у Регламенті і дописав – «і на потреби збірної». Звісно ж, що після цього всі гроші пішли не на дитячо-юнацький футзал. Даю Вам слово, що за останні 10 років нічого не виділялося. Нещодавно президент УДЮФЛ Василь Симонов давав інтерв’ю, в якому казав, що в цьому сезоні перерахували 15.000 гривень, але ж це мізер на розвиток. Все базується на батьках, на ініціативі тренерів. Виїжджають за рахунок грошей батьків, або якщо хтось знайде якогось спонсора. Зі сторони АМФУ до дитячо-юнацького футзалу геть ніякого інтересу немає і ніколи не було.

Олександр Кривенда, головний тренер «ДЮСШ-25»

- Коли Ви почали тренувати?
- Тренерською діяльністю почав займатися з 2008 року, коли мені було 19 років. З перших днів роботи я поставив собі за мету сформувати самобутній колектив, діяльність якого мала б усі ознаки професіоналізму.

- Дітям складно прийняти рішення про те, чи будуть вони пов’язувати своє майбутнє з футзалом. Ви їм якось допомагаєте з цим вибором чи все залежить від батьків і самої дитини?
- Коли дитина починає займатися і входить в етап початкової підготовки, у неї більше переважає захопленість, ніж усвідомлення. На мою думку існують три основні чинники, які обумовлюють вибір і проходження подальших етапів: ставлення тренера до підопічного, склад характеру гравця, здібності в цьому виді спорту. Кожен тренер повинен підтримувати своїх підопічних в правильних починаннях і допомагати їм, але ми повинні розуміти, що важливими являються здібності, працьовитість і терпіння самого гравця, які в комплексі дають можливість досягнути етапу реалізації максимальних можливостей на професійному рівні.

- На які характеристики Ви звертаєте увагу, перш ніж взяти когось у команду?
- У кожному виді спорту є основні характеристики, які обумовлюють перспективність. З урахуванням умов, параметрів та динаміки сучасного міні-футболу головними тут є технічна оснащеність при швидкому і правильному мисленні, яка в комплексі з атлетичними якостями, що поступово розвиваються, дає можливість досягти високого рівня.

- Наскільки відрізняється специфіка роботи з гравцями різних вікових груп?
- Специфіка роботи полягає в об'ємах і напрямках трьох складових: техніко-тактичної, фізичної та психологічної, у різних вікових періодах.

- Яким тренерським методикам Ви надаєте перевагу? Чи переймаєте досвід іспанських колег?
- Згідно з моїм баченням тренувальна модель повинна відповідати ігровій. Тренувальний процес повинен бути насичений роботою з м'ячем, яка моделює ігрові ситуації. Засоби, тобто набори вправ по мірі адаптації повинні своєчасно ускладнюватися і змінюватися. З іспанських фахівців для мене передовими є Марк Кармона і Хосе Венансіо Лопес.

- Вважається, що найтехнічнішими гравцями є бразильці, а слов’яни роблять натиск на фізичну підготовку. Що Ви робите для того, щоб змінити це судження?
- Технічні здібності бразильців обумовлюються географічним розташуванням та кліматичними умовами. Нам не вистачає системної філософії у відборі і вихованні з початкових етапів.

- Як Ви оціните потенціал своєї команди і чи є серед гравців ті, хто в перспективі міг би перерости рівень нашого чемпіонату?
- В умовах дефіциту підростаючого покоління потенціал у команди достатній для виходу на найвищий рівень. Кожен гравець повинен розуміти, що свою долю він тримає в своїх руках. Успішність проходження цього шляху зводиться до того, що при розчаруваннях не потрібно опускати руки, а при досягненні локальної мети - завжди знаходити мотивацію рухатися далі, знаходячи та виправляючи свої недоліки.

- Які у команди плани на майбутнє?
- Подальшим етапом цього проекту є вихід на професійну основу цілісною командою.

Коротка довідка

ДЮСШ-25 створена в 2006 році в Святошинському районі міста Києва. Культивує футзал, плавання та спортивну гімнастику. Розташована на вулиці Жмеринській, 8, при спеціалізованій школі №76 ім. О. Гончара. Футзальна команда складається з 15 гравців, бере участь у змаганнях УДЮФЛ, чемпіонаті Києва та інших всеукраїнських турнірах.
Директор ДЮСШ – Третьякова Світлана В’ячеславівна

Досягнення футзальної команди:

- 1-ше місце чемпіонату м. Києва сезону 2009/10, «Кубку Співдружності» 2011 р., Всеукраїнського турніру пам’яті Д.В. Нетименка 2011 р., Регіонального турніру пам'яті ветеранів ВВВ 2012 р.;

- 2-ге місце чемпіонату України сезонів 2011/12 та 2012/13, Кубку України сезонів 2011/12 та 2012/13, Всеукраїнського турніру «Сильна молодь» 2010 р.,  «Кубку Співдружності» 2010 р., Чемпіонату України (західна зона) сезону 2010/11, Всеукраїнського турніру «Кубок Галичини» 2011 р., ІX Всеукраїнського турніру пам’яті І.А.Садовського 2011 р., Всеукраїнського турніру Кубок ОП «Атоменергомаш» 2012 р.;

- 3-тє місце чемпіонату України сезону 2009/10, Кубку України сезону 2010/11, Всеукраїнського турніру  «Кубок МФК Інтер» 2009 р., VІІІ Всеукраїнського турніру пам’яті І.А. Садовського 2010 р., Всеукраїнського турніру «Кубок МФК Інтер-Юніор» 2010 р.























Андрій ГУЛІЙ, спеціально для Sport.ua

ФОТО Андрія Баннікова і Олекси БУТЧАКА