Тренери України часів незалежності. Ч.7

Одна любов до забуття!

Тренери України часів незалежності. Ч.7
© Богдан Блавацкий

Кожен з нижчезгаданих тренерів став для тих чи інших українських футбольних міст знаковою постаттю і «своїм» тренером. За часів незалежної України Ігор Біскуп став футбольним символом Тернополя, Богдан Блавацький — Івано-Франківська і Хмельницького, Анатолій Біда — Кривого Рогу. Хтось із них на тренерській ниві відчув смак успіхів, до когось, навпаки, життя поставилося надто суворо, попри його справжній патріотизм і відданість рідному клубу.

Анатолій БІДА працював у «Кривбасі» на зламі епох Віктора Кузнецова і Юрія Коваля.

Анатолій Платонович народився 12 вересня 1950 року. Вихованець криворізького футболу, він віддав «Кривбасу» дев'ять сезонів (1969-1974, 1976-1977, 1980; 263 матчі, 6 м'ячів) і був у команді знаковою фігурою. Анатолія Платоновича вважають одним із найнадійніших гравців оборони, котрий активно чіплявся за м'яч, мав наполегливість, спортивну злість, непогану дистанційну швидкість, добре бачив поле.

Як головний тренер Анатолій Біда розпочав працювати ще 1991 року, провівши на чолі «Кривбасу» аж 13 матчів. Проте то був період ще чемпіонату колишнього СРСР (останнього в їхній історії). Далі — перші сезони чемпіонату України. Анатолій Платонович постійно працював у тренерському штабі криворізької команди: або помічником, або ж другим тренером.

У вищій лізі чемпіонату України він як головний тренер з'явився на чолі «Кривбасу» (Кривий Ріг) в сезоні 1994/1995. Сталося це після 23-го туру, а замінив фахівець Валентина Лактіонова. На той час «Кривбас», за підсумками сезону 1993/1994, посів шосте місце (на той період це був найкращий результат в історії клубу). Осінню частину команда, тоді ще Віктора Кузнецова, провела неоднозначно, змінюючи серії без поразок на серії без перемог, а у весняній частині три стартові тури принесли лише троє очок. Шукаючи нового керманича команди, керівництво клубу призначило виконуючим обов'язки головного тренера Валентина Лактіонова, але його спіткали невдачі: у двох виїзних матчах проти «Темпу» (Шепетівка) та «Ниви» (Вінниця) — дві поразки. У Кубку України команда дійшла до 1/8 фіналу.

Анатолій Біда як в. о. головного тренера провів на чолі «Кривбасу» один матч, проте й він вийшов успішний: вдома зазнала розгрому з рахунком 3:0 тернопільська «Нива». Попри цей успіх, керівництво клубу все ж віддало кермо управління командою іншому тренеру: «Кривбас» очолив Юрій Коваль (він же десять турів до завершення чемпіонату й доводив команду). Та попри, здавалося б, маленький успіх Анатолія Біди (+1=0 -0, 3-0), його досягнення теж стало знаменним. Три очки, здобуті у матчі з тернополянами, додалися в скарбничку команди, яка здобула того сезону 48 очок і знову посіла шосте місце, тобто повторила досягнення Володимира Брухтія. Якби не ті три залікові пункти, шосту сходинку посіло б запорізьке «Торпедо», яке тоді впритул наблизилося до криворіжців.

Епілог: залишивши «Кривбас», Анатолій Платонович поступово відійшов від футболу. 2005 року фахівець трагічно загинув.

Ігор БІСКУП став останнім тренером в історії тернопільської «Ниви», коли вона була у вищій лізі чемпіонату України.

Ігор Іванович народився 11 серпня 1960 року в місті Монастириська Тернопільської області. Майстер спорту. Закінчив Тернопільський педагогічний інститут. Вважається, що Ігор Біскуп пройшов увесь історичний шлях тернопільської «Ниви» від часу її заснування, тобто від 1978 року, коли «Нива» (Тернопіль) була ще «Нива» (Підгайці). Був її багаторічним капітаном. Ще 1976 року на чолі «Будівельника» (Монастириська) Ігор Іванович ставав чемпіоном області, а далі вже з «Нивою» і чемпіоном області (1980), володарем Кубка УРСР (1980) та чемпіоном УРСР (1982) серед КФК. Був срібним (1987) і бронзовим (1989) призером першості УРСР серед команд другої ліги. Як лідер команди й її капітан Ігор Іванович двічі приводив «Ниву» до її найвищих висот — сьоме місце у сезонах 1993/1994 та 1997/1998 і чвертьфінал Кубка України у сезонах 1994/1995 та 1995/1996.

Саме у рідній для себе тернопільській «Ниві» Ігор Біскуп почав працювати як головний тренер у вищій лізі чемпіонату України, замінивши після 15 туру сезону 2000/2001 Ігоря Яворського. На той час «Нива», за підсумками сезону 1999/2000, втрималася у вищій лізі, посівши 12 місце, а ось у новому їй фатально не щастило: у 15 матчах попередні тренери — Ігор Яворський та Валерій Богуславський — на двох здобули лише дві перемоги. До того ж, у п'яти останніх турах команда зазнала поразок. У Кубку України команда зупинилася на стадії 1/8 фіналу.

Справи в Ігоря Івановича пішли кепсько. На той час тернопільський клуб уже переживав скрутне фінансове становище, тож навіть хоча б утримати колектив у вищій лізі виявилося завданням архіскладним. Часом команда поступалася за рахунок пенальті, які призначалися в її ворота, часом не вистачало дещиці, аби вистояти на нічию, але очки невблаганно втрачалися. Хоча й у цей період підопічні Біскупа були близькі й до виїзних нічиїх з «Карпатами» та «Металістом», і до домашніх нічиїх із запорізьким «Металургом». Надломив тернополян виїзд до Києва проти «Динамо» (майбутнього чемпіона), де вони поступилися — 0:6. Через тур додалася неприємна поїздка до маріупольського «Металурга» (1:5), а остаточно «добила» «Ниву» домашня зустріч у передостанньому турі проти донецького «Шахтаря» (0:7). Втримати команду в когорті найсильніших уже було неможливо. За цей період (11 матчів, +0 =0 -11, 4-39) підопічні Ігоря Біскупа не здобули жодного очка. Більше у вищій лізі як головний тренер Ігор Іванович не працював.

Нині: Після пониження «Ниви» в класі Біскуп ще працював у тренерському штабі команди. 2003 року Ігор Іванович залишив Україну й поїхав до Англії, звідки йому надійшла пропозиція очолити команду USSR, що грала у вищій футзальній лізі Англії. За команду грали вихідці з колишнього СРСР. Там Біскуп був граючим тренером і двічі навіть ставав чемпіоном Англії. У кінці 2007 року фахівець повернувся до Тернополя, у «Ниву». Спочатку попрацював спортивним директором клубу, потім в одному матчі був в. о. головного тренера, далі працював тренером. Тож завдяки і його зусиллям тернопільська команда вийшла до першої ліги. Згодом Ігор Іванович залишив «Ниву» й нині перебуває у тимчасовій творчій відпустці.

Богдан БЛАВАЦЬКИЙ став одним із найуспішніших тренерів у історії Івано-Франківського «Прикарпаття».

Богдан Ігоревич народився 7 червня 1963 року в Малих Підлісках Жовквівського району Львівської області. З 1974-го по 1981-й тренувався у групі підготовки СДЮШОР «Карпати» (Львів). Першими його наставниками були Анатолій Крощенко та Михайло Рибак. Богдан Блавацький грав нападником. У чемпіонаті Львівщини, який вважають найпотужнішим у західноукраїнському регіоні, Богдан Ігоревич грав за «Мотор» (Куликів, Жовквівського району), «Ватру» (Рудно) та «Спартак» (Самбір). Бомбардирський талант Блавацького розкрився 1987 року, коли він забив 51 м'яч у ворота суперників і став найкращим бомбардиром чемпіонату Львівщини. Грав Богдан Ігоревич і на рівні команд майстрів, зокрема, в «Авангарді» (Рівне), який виступав у першій лізі України. 1991-го Богдан Блавацький закінчив Львівський інститут фізичної культури. Там отримав першу вищу фізкультурну освіту і фах тренера з футболу. З 1994-го Блавацький — на тренерській роботі.

Спочатку команда «Гарай» (Жовква) під його керівництвом одразу ж стала переможницею аматорської першості України й здобула путівку до професіонального футболу. 1997 року Блавацький закінчив Вищу школу тренерів при Національному університеті фізичної культури і спорту в Києві.

Перший досвід головного тренера у вищій лізі чемпіонату України у Богдана Ігоревича припав на сезон 1997/98, коли очолив під час зимового антракту «Прикарпаття» (Івано-Франківськ), замінивши Ігоря Юрченка. Іванофранківці, за підсумками сезону-1996/1997, закріпилися у вищій лізі й посіли 13 місце. У новому ж сезоні підопічні Ігоря Юрченка стартували непогано, однак після поразок від лідерів змагань «Динамо» та «Шахтаря» ще в чотирьох матчах не могли здобути перемог. У Кубку України «Прикарпаття» вилетіло на першій же для себе стадії — в 1/16 фіналу. Початок для підопічних Богдана Блавацького вийшов непоганим: удома іванофранківці зіграли на рівних з майбутнім володарем бронзових медалей «Карпатами», потім на виїзді відібрали двоє очок в «Чорноморця» і відтак не дозволили одеситам того сезону залишитися у вищій лізі. Однак далі знову пішли матчі проти грандів, які іванофранківці програли. Лише виїзна поразка від запорізького «Металурга» (0:3), хоч як це дивно, стала переломним моментом для прикарпатівців: команда у восьми турах, що залишилися, зазнала однієї поразки, відбираючи очки у «Ворскли», «Таврії», «Металурга» (Маріуполь) і навіть обігравши на виїзді майбутнього фіналіста Кубка України та учасника Кубка володарів Кубків УЄФА столичний ЦСКА.

У підсумку, провівши 15 матчів (+4 =5 -6, 12-18) і здобувши 17 очок, Богдан Блавацький зробив внесок у те, щоб команда загалом здобула 33 очки й посіла 10 місце. Як виявиться, це буде перше й останнє найвище досягнення «Прикарпаття» в його історії.

Наступний сезон-1998/1999 Богдан Ігоревич розпочав також у «Прикарпатті». У стартових двох турах команда здобула чотири очки, а ще за тур зіграла вдома на рівних з майбутнім володарем бронзових нагород «Кривбасом» (2:2). Проте потім удома іванофранківці зазнали двох поразок від ЦСКА та «Таврії» (2:4 та 0:2 відповідно), ще й на виїзді поступилися донецькому «Металургу». Після домашньої зустрічі із симферопольцями Богдан Блавацький склав повноваження головного тренера. Естафету керманича команди підхопив Анатолій Бойко.

У Кубку України Богдан Блавацький того сезону не встиг узяти участь. За 6 матчів (+1 =2 -3, 6-10) команда здобула 5 очок. Більше у вищій лізі чемпіонату України як головний тренер Богдан Ігоревич не працював. Усього за період роботи в елітному дивізіоні Блавацький провів 21 матч, з яких 5 виграв, 7 звів унічию і 9 програв.

Нині: після Івано-Франківська Богдан Ігоревич очолив «Поділля» (Хмельницький). Там фахівець, за підсумками сезону-1999/2000, за малим не вивів команду до першої ліги, не вистачило лише п'ятьох очок. За рік очолив «Красилів» з однойменного райцентру на Хмельниччині, і вже за два сезони зміг вивести колектив до першої вітчизняної професіональної ліги.

Повернувшись до Івано-Франківська, де «Спартак» на той час виступав уже в першій лізі, закріпив його, за підсумками сезону-2003/2004, в середині турнірної таблиці. Потім була робота в резервній команді запорізького «Металурга», в столичній «Оболоні», яка виступала тоді в першій лізі. У той період Богдан Ігоревич отримав міжнародний тренерський диплом, який дозволяє працювати у багатьох країнах світу. Був ще період роботи у вінницькій «Ниві» (2009 рік).

Нині фахівець, наскільки відомо, працює у Польщі, очолюючи тамтешній «Спартакус» із Шароволі, що виступає у другій польській лізі (аналог нашої першої ліги).


Олексій КОМАРОВСЬКИЙ, газета «Український футбол»

Подписывайся на наш канал в Telegram и узнавай все самые свежие новости первым!

Автор — Александр Тишура, Sport.ua

(1 голос)

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Новости партнеров
Загрузка...
Комментарии
    pri_bambas
    pri_bambas, 18.02.2011 23:30
    0
    Комментарий свернут. Показать
    Кароче,у нас своих дармоедов хватает.
    mars250909
    mars250909, 18.02.2011 21:37
    0
    Комментарий свернут. Показать
    Да, жалко Биду...
    alebad
    alebad, 18.02.2011 21:28
    0
    не кого из них не помню ....к сожалению наверно
    pri_bambas
    pri_bambas, 18.02.2011 23:30
    0
    Комментарий свернут. Показать
    Кароче,у нас своих дармоедов хватает.
    mars250909
    mars250909, 18.02.2011 21:37
    0
    Комментарий свернут. Показать
    Да, жалко Биду...
    alebad
    alebad, 18.02.2011 21:28
    0
    не кого из них не помню ....к сожалению наверно
Вы не авторизованы.
Если вы хотите оставлять комментарии, пожалуйста, авторизуйтесь.
Если вы не имеете учётной записи, вы должны зарегистрироваться.
Продолжая просматривать SPORT.UA, Вы подтверждаете, что ознакомились с Политикой конфиденциальности