КІРИЛЬЧИК: «У Карпат все буде добре»

В осінній частині минулого сезону в складі «Карпат» було аж четверо легіонерів з Білорусі: Алєксандр Юревіч, Лєанід Ковєль, Аляксєй Сучков і Павел Кірильчик. Ще взимку з різних причин табір «зелено-білих» покинули перші троє, тож залишився лише Кірильчик, який своєю грою навесні не лише довів право стабільно виходити в стартовому складі, а й почав демонструвати бомбардирський хист. Тим несподіванішим став перехід білоруса по завершенні чемпіонату в маріупольський «Іллічівець». Звісно, що наша розмова з тепер вже екс-карпатівцем, який минулого тижня навідався у Львів, аби владнати деякі побутові питання, пов’язані з переїздом у Маріуполь, почалася з обговорення обставин, за яких Павєл став одним з «онуків Ілліча».

- Відверто кажучи, наприкінці минулого чемпіонату я й гадки не мав, що в новому сезоні гратиму не за «Карпати», – розпочав розмову Павєл. – Але сталося так, що «Іллічівець» звернувся в «Карпати» з пропозицією, яка задовольнила всіх. І мене в тому числі. Я повністю задоволений тими умовами, які мені запропонували в Маріуполі. Але хочу підкреслити, що про все домовлялися між собою виключно керівники клубів.

- А якби керівництво «Карпат» та «Іллічівця» не дійшли спільного знаменника, якою б була твоя реакція?
- Повірте, абсолютно спокійною. Адже в цілому у Львові мене повністю все влаштовувало. Тож якби вони в чомусь не зійшлися, я б із задоволенням продовжував виступати за «Карпати». Але футбольне життя якраз тим і вирізняється, що ніколи не знаєш, що тебе чекає завтра.

- Якщо не секрет, хто був ініціатором твого переходу в «Іллічівець»?
- Нинішній головний тренер маріупольського клубу Олександр Іщенко. До речі, саме він запрошував мене і в «Карпати». Але так сталося, що у Львові наша співпраця тривала лічені дні. Напевно, цілком логічно, що Олександр Олексійович майже через рік, коли його нова команда повернула собі місце у вищому дивізіоні, знову захотів, аби я був серед його підопічних.

- Зміна головного тренера в «Карпатах» зіграла певну роль при прийнятті тобою рішення про переїзд в Маріуполь? Можливо, ти не був упевнений, що при новому керманичі матимеш місце в основному складі?
- Ні, в цьому питанні я був абсолютно спокійний і впевнений у своїх силах. До того ж я був практично єдиним серед гравців «Карпат», хто особисто знав Олега Кононова раніше. Наші дороги пересіклися ще на зламі тисячоліть - коли я виступав у чемпіонаті Білорусі. Я грав за мінське «Торпедо-МАЗ», в якому Кононов відповідав за підготовку гравців лінії захисту.

- Можеш охарактеризувати його як тренера?
- Взагалі-то не наважився б давати йому детальну характеристику як тренеру, тим паче, що з того часу вже минуло чимало років. Але думаю, це саме той тренер, який потрібен нинішнім «Карпатам».

- Можна з цього моменту детальніше?
- Як відомо, одні тренери роблять команду із вже готових, достатньо кваліфікованих виконавців, а інші вміють з молоді готувати майстрів. Так-от, Олега Кононова однозначно можна зачислити до останніх. Він любить і вміє працювати з перспективними хлопцями, вміє знаходити індивідуальний підхід до кожного. Якщо ж говорити про його методи управління командою, то слід зазначити, що Кононов, залежно від ситуації, може бути як достатньо жорстким, так і в міру м’яким.

- А той факт, що ти залишився єдиним білорусом в «Карпатах», мав значення при прийнятті рішення?
- Не люблю лукавити, а тому скажу, як є. Я взагалі з усіма партнерами по «Карпатах» мав і маю хороші стосунки. Але коли зимою зі Львова поїхали мої земляки, мені їх трохи бракувало. І в першу чергу Сашка Юревіча, з яким ми по-справжньому здружилися саме у Львові. До речі, по чемпіонату Білорусі, хоч ми і ровесники, з ним знайомі не були.

- І яким же в твоїй пам’яті залишаться Львів та вболівальники «Карпат»?
- Дуже тішуся, що футбольна доля привела мене в «Карпати». І маю на увазі не лише суто професійний бік, а й свій загальний особистісний розвиток. В Україні я вже п’ять років, але лише у Львові по-справжньому пірнув в українську мову, українську культуру. Мені було дуже цікаво, і дев’ять місяців, які прожив у Львові, запам’ятаються мені і моїй сім’ї назавжди. А про архітектуру старовинного Львова навіть не знаю, що й казати – я просто в захваті! Подобається мені і ставлення львів’ян до «Карпат» зокрема, і до футболу загалом. На кожному кроці відчувається, що команду в місті люблять і щиро переживають її успіхи та невдачі. Думаю, саме через це у фанатів «Карпат» інколи буває не зовсім адекватна поведінка. Але в цілому більшість українських команд може лише мріяти про таких уболівальників.

- Як тебе зустріли в новому колективі?
- Дуже добре, хоча я ще не зі всіма новими партнерами встиг познайомитися. Справа в тім, що гравці «Іллічівця» лише 1-го липня повернулися з відпустки, а вже наступного дня відправилися на збір у Трускавець. А мене ще на день відпустили у Львів, куди прилетіла моя дружина, аби ми вирішили всі питання з переїздом. Так що остаточно зі всіма новими партнерами познайомлюся вже в Трускавці (розмова відбулася минулого четверга. – Авт.). Хоча багатьох знаю вже не один рік, я ж в Україні не новачок. А ще тішуся, що знову гратиму в одній команді зі своїм земляком Кольою Крашевським, який перейшов у «Іллічівець» із запорізького «Металурга». Ми з ним ще раніше два роки разом грали за «Кривбас». До того ж він мій кум, хрещений батько моєї доньки.

- Побутові питання на новому місці проживання вже вирішив?
- Практично так. Житиму за містом, в особнячку, де наразі завершується ремонт. Житло шукав собі сам. Чому за містом?.. Справа в тім, що в Маріуполі дуже багато заводів. Тому ми з дружиною й вирішили, що для доньки кращим буде саме такий варіант. Хоча з тим же Кривим Рогом порівнювати Маріуполь не можна. Тут є чимало парків та скверів, тож місто достатньо зелене. Та й море є.

- На базі «Іллічівця» вже тренувався?
- Так. Адже поки гравці, які грали в першій лізі, були у відпустці, потенційні новачки тренувалися. Всього нас було семеро чоловік. Що стосується самої бази, вона в цілому відповідає вимогам вищої ліги. Щоправда, в Одесі умови кращі, а от база у Львові помітно гірша, ніж в Маріуполі. Відверто кажучи, «Карпати» заслуговують на значно кращі умови для тренувань.

- Чи мав ти вже розмову з Олександром Іщенком і на якій позиції він має намір тебе використовувати?
- Ще рік тому в «Карпати» Олександр Іщенко мене запрошував як опорного півзахисника. В Маріуполі ми з ним спілкувалися віч-на-віч, але питання мого місця в команді не торкалися. Проте я не сумніваюся, що і в «Іллічівці» Олексійович мене бачить на місці опорного хава. Але спочатку мені потрібно довести своє право на те, аби грати в основному складі.

- З ким із колишніх партнерів по «Карпатах» підтримуєш стосунки?
- Я вже казав, що у мене зі всіма карпатівцями склалися хороші дружні стосунки. А найчастіше спілкуюся телефоном із Сергієм Пшеничних, Володею Федорівим, Васьою Кобіним, Ігорем Худоб’яком та Колею Іщенком.

- Останній, як і ти та Мацей Налєпа, також покинув «Карпати». Як бачиш, команда залишилася практично без досвідчених гравців. На твою думку, як це відобразиться на грі карпатівців у новому сезоні?
- Нічого страшного не сталося. «Карпати» завжди славилися своєю молоддю. Я був на багатьох поєдинках дублерів, серед них є чимало здібних хлопців. До того ж, як я вже казав, Олег Кононов вміє працювати саме з молоддю. Тому не сумніваюся, що в «Карпат» все буде гаразд.

- А які завдання стоять перед «Іллічівцем»?
- Конкретно про це ще не йшлося. Команда щойно повернулася до найсильніших клубів країни. Значить, перш за все необхідно закріпитися в новоствореній Прем’єр-лізі.

ФК «Карпати»