Ярослав ПОПОВИЧ: З Армстронгом ми їли з однієї тарілки

Один з найвідоміших велогонщиків України, а нині спортивний директор американської професійної команди Trek-Segafredo Ярослав Попович повертається в Україну і має намір очолити Федерацію велоспорту нашої країни. Про свої плани вдихнути нове життя в один з найбільш видовищних видів спорту Попович розповів Sport.ua.

— Коли я займався велоспортом професійно, у мене не було часу практично ні на що. Але я постійно стежив за тим, що відбувається в українському велоспорті. Коли Башенко приходив на цю посаду, я був тільки «за», бо чекав змін, яких не було довгі роки. Два роки тому я завершив свою кар'єру, став спортивним директором команди Trek-Segafredo, але у мене все одно залишалося дуже багато вільного часу. Тому у мене виникла ідея зробити щось для України, для українського велоспорту. І так сталося, що президент Федерації велоспорту України подає у відставку, і я порадився з людьми і вирішив балотуватися. Звичайно, ми поговорили з менеджером Trek-Segafredo, я прописав своє бачення роботи, і мені пішли на зустріч. У мене з командою є максимум 100 робочих днів, коли я їжджу на змагання, а ще 200 я можу присвятити себе іншій справі. Крім того, ми з дружиною подумали, що зараз саме час повернутися в Україну.

— На початку травня ви приїжджали в Україну з ідеєю створити тут професійну велокоманду. Відмовилися від неї?
— Ця ідея досі є. Але в Україні гонщики дуже низького рівня, звичайно, зі спонсором ми можемо запросити хороших спортсменів, але тоді в команді не буде українців. Я думаю, що це не дуже добре. У наших реаліях потрібно реформувати все — від початку до кінця, і починати працювати від ДЮСШ до обласних шкіл, створювати конкуренцію на регіональному рівні, і тоді буде можливо давати результат. Це така пірамідна ідея, від малого — до великого.

— У чому були промахи нинішньої Федерації, яку ви підтримували, якщо велоспорту в країні немає?
— У перші два роки, після того як Башенко очолив ФВУ, у нас було все супер, створили дві велокоманди, проводили змагання, але це все було на високому рівні. Але нічого не відбувалося на рівні шкіл, областей. Я про це вже говорив на зборах ФВУ ще два роки тому, але мене ніхто не почув. І ось в цьому році у нас немає жодної команди, змагання є, але ніхто не хоче на них приїжджати. Немає дітей, які займалися б велоспортом. По суті, нема з чого робити хліб.

— Ви розумієте, з чого починати?
— Ще пару місяців тому я абсолютно не розумів, куди рухатися. Але за цей час я зустрівся з дуже багатьма людьми, які розбираються в ситуації, і ідеї йшли від кожного. Це люди, які знають велоспорт зсередини, колишні гонщики, люди, які організовують змагання, але не хочуть співпрацювати з ФВУ.

— Які перші три ідеї ви збираєтеся реалізувати, якщо вас оберуть?
— По-перше, потрібно розробити план допомоги ДЮСШ, по-друге, починати організовувати змагання високого рівня, і по-третє, шукати спонсорів, які хочуть розвивати велоспорт. Я знаю, що такі люди є, але ніхто над цим не працює. Потрібно працювати з тренерами, робити для них майстер-класи, адже у нас тренери досі працюють за системою 70-х років.

— Але ви ж розумієте, що системи ДЮСШ в Україні вже практично немає. Крім того, велоспорт - недешевий вид спорту. Як ви збираєтеся залучати дітей?
— Повірте, за ті гроші, які виділяє Міністерство спорту, можна зробити все. Ми порахували, що ми можемо закуповувати велосипеди, давати нормальну зарплату тренерам і починати щось робити.

— Яким повинен бути бюджет ФВУ на рік?
— У ФВУ є гроші від ліцензій, є ті, які вона вкладає в бізнес-проекти, є гроші від Міністерства спорту. І я знаю, що наступного року ця сума зросте. Просто потрібно правильно перерозподіляти ці гроші. Я знаю, що у нас закуповують велосипеди по 7 тисяч євро, які насправді коштують - 3,5 тисячі.

— Як ви збираєтеся контролювати ситуацію? Хто ті люди, які будуть відповідати за те, щоб всі бюджетні кошти були витрачені правильно?
— У мою команду увійдуть молоді люди, які вже працюють в ФВУ, люди, які займалися велоспортом. Багато хто живе закордоном, але часто бувають в Україні і готові допомогти. Просто я розумію, що у нас в країні люди не виконують свої зобов'язання, і не відповідають за свої слова. Я був свідком ситуації, коли була компанія з виробництва спортивного екіпірування, яка готова була забезпечити збірну формою безкоштовно на весь олімпійський цикл, на 4 роки. Але люди просто не змогли домовитися. Цей наш український менталітет потрібно міняти. При цьому на ФВУ виділяється найменша кількість грошей від Міністерства спорту. Чому? Тому що потрібно показувати людям, що є перспектива виду, розмовляти, залучати спонсорів. Ми це збираємося робити. Це не так і складно.

— Хто зараз вас підтримує?
— До сих пір багато хто не вірить, що я балотуюся. Я просто не розумію однієї речі в цих виборах. Чому одна сторона нібито відмовляється від посади добровільно, знімає кандидатуру, а потім через деякий час знову з'являється кандидат, але це ще не точно. Я не розумію логіку всіх цих дій. Ось 20 липня ми і подивимося, чого хочуть люди, які близькі до велоспорту в Україні, і на що вони здатні. Ось і побачимо, чи хочуть вони змін. Тому що, можливо, таких шансів у них вже не буде.

— Ваш переїзд в Україну залежить від того, виберуть вас президентом ФВУ чи ні?
— Ні. Ця ідея у мене була вже давно. Ось уже чотири роки, як мене дуже тягне до України, але місяців п'ять-шість тому ми почали про це дуже серйозно говорити. А тут зараз ось так складаються обставини. Я ось зараз буду цілий місяць в Україні, раніше за рік не збиралося стільки часу тут.

— І як вам нинішня Україна після 20 років в Європі?
— Цікаво. Просто все цікаво: рух на дорогах, люди. Я ось вчора зайшов в магазин за водою, привітався в продавцем, розплатився, кажу: «Дякую, до побачення». Вона на мене подивилася такими здивованими очима і навіть нічого відповісти не змогла. Те ж саме, коли заїхали в ресторан, питаю, чи можна поїсти тут, а офіціант стоїть з кам'яним обличчям. Побачили нашу дитину — трохи розслабилися. Це не просто. Але цікаво, як люди реагують.

— Ваша дружина теж хоче переїжджати в Україну?
— А у неї є вибір? (Сміється). Звичайно, ми всі рішення приймаємо разом. Більш того, ще днів десять тому, коли я ще не подавав заяву про те, що балотуюся в президенти ФВУ, я сумнівався, чи потрібно на це йти. А вона мене підштовхнула до рішення, підтримала, адже я насправді думав про це давно.

— Ви переїжджаєте до Києва?
— Так, поки плануємо до Києва.

— Як давно були в рідному Дрогобичі? Може перевіряли рівень доріг там, чи можна їздити по ним на велосипеді?
— Якщо чесно, я давно вже не був у Дрогобичі. Хоча знаю, що в місті дороги жахливі. Але можна кататися за містом, там зробили хороші траси. Сам то я давно не їжджу на велосипеді, після закінчення кар'єри поки не хочеться. Хоча ось недавно зробив кілька кіл на велотреку, але все одно відчуваю, що ще рано.

— Скільки років ви собі даєте, щоб завдяки вашим реформам в Україні з'явився велогонщик топ-рівня?
— У нас вже є дуже хороший хлопець Марк Падун. Він дуже хороший гонщик з хорошим характером, вихований. Він дуже перспективний спортсмен. Сподіваюся, що він доб'ється результату. А для такого розвитку, то я думаю, якщо все нормально піде, то потрібно мінімум два роки, щоб вийти на нормальний рівень в Україні, після цього вже працювати на Європу. Потрібні нові стимули, нові перспективи, мотивація, і розуміння, що є перспектива в цьому виді спорті в Україні.

— Який відсоток велогонщиків, які беруть участь у великих велоперегонах, приймають допінг? Чи є така проблема в Україні?
— Складно сказати про процентне співвідношення. В про-турі він дуже малий, тому що дуже серйозний контроль, і зараз є така тенденція до «механічного допінгу». Додають моторчики до велосипедів, або колеса, які самі крутяться. Матеріал, з якого роблять велоформу – зменшує тертя. А допінг є на нижчому рівні змагань, коли не так багато втрачати. В Україні проблема допінгу - на дуже високому рівні. І наша система допінг-контролю на низькому рівні, що дозволяє спортсменам приховувати свої дії. І ми над цим теж будемо працювати. Це все дуже просто робиться. Потрібно просто постійно контролювати спортсменів.

—Чи справедливо виправдали Кріса Фрума після того, як у нього взяли позитивні допінг проби під час «Вуельти»?
— Це все не так і просто. Багато що залежить від організму, від навантажень. Тому що його зловили на препараті, який дозволений, але до певного рівня. Півроку експерти розбиралися, чому дозування була в два рази більше. Звичайно, одна справа - організм людини, інше - гроші. А на цей розгляд було витрачено 10 млн євро. А проти грошей дуже складно йти. Але я вважаю, що справедливо, що він виправданий, тому що цей препарат ніяк не може вплинути на результат.

— Ви спілкуєтеся з Ленсом Армстронгом, з яким їздили в одній команді, зараз?
— Ні, ми давно не спілкуємося. У нього своє життя, у мене своя. Він надсилає листівки на Різдво для нашої сім'ї, також, як розсилає їх усім знайомим. Але це — все. Нещодавно, я хотів запросити його в свій проект Road and Wine, написав йому на пошту, він через кілька тижнів відповів. Але йому поки не цікаво переїжджати до Італії, тому він відмовився від пропозиції.

— Ви коли-небудь підозрювали, що Армстронг може приймати допінг?
— Цього ніхто ніколи не обговорював. Ходили чутки, але я така людина, що якщо я не побачу докази, я не повірю, і вже тим більше не буду про це десь розповідати. Ми були в одній команді, ми їли з однієї тарілки, образно кажучи, у мене були бонуси, якщо він вигравав, і я не звертав уваги на чутки.

— Ваше ставлення до нього змінилося, коли він все ж зізнався у вживанні допінгу?
— Звичайно, ні. Він — великий спортсмен, і велика людина.

— Як можна з велоспорту зробити бізнес?
— Уже зараз в міжнародній федерації велоспорту обговорюється ряд реформ, які можуть на це вплинути. Ось простий приклад, бюджет всієї команди Trek-Segafredo - 16 млн євро, у команди QuickStep 22 млн євро - це тільки зарплата велогонщиків. Це величезна різниця. Тому така команда, як наша, не може дозволити собі топових гонщиків, які будуть усюди перемагати. І ми не можемо бути на рівні з великими командами. Коли є гроші, ти можеш командувати світом. Але це не завжди правильно. Зараз обговорюється ліміт зарплат і фінансовий фейр-плей. Тоді потрібно буде підлаштовуватися, і все буде чесніше. Також зараз є компанія Velon, яка розробляє бізнес-план для розвитку велоспорту. Команди хочуть розподіляти ТВ-права, щоб на цьому заробляти. Також організовуються дуже видовищні змагання, щоб залучити вболівальників.