Поддержать украинских военных и людей, пострадавших из-за войны

Олимпийские игры
| Обновлено 25 февраля 2018, 18:58
6104
2

Олімпіада: що залишилося за кадром

Найцікавіше з олімпійського Пйончанга в репортажі спецкора Sport.ua Олександра Гливинського

| Обновлено 25 февраля 2018, 18:58
6104
2
Олімпіада: що залишилося за кадром
Sport.ua

Із цікавих історій, які трапляються на Олімпійських Іграх, варто розповісти й такі, що зазвичай залишаються непомітними для вболівальницького ока.

Олімпійські ентузіасти

До болю знайомий сюжет: економічна ситуація в Україні не те, що не залишає багато можливостей для творчості, а просто ріже їх в корінь. Відтак із 19 представників українських ЗМІ, котрі висвітлювали олімпійські події  безпосередньо з Пйончангу, четверо -  представники провідних українських телеканалів, шестеро – каналу-транслятора Ігор, троє – НОК України, а ще шестеро – це журналісти, котрі вже не перші Ігри самі шукають можливості для того, щоби здійснювати свої професійні прагнення. Такі собі олімпійські ентузіасти. Річ у тім, що нині редакції українських мас-медіа або не можуть, або не хочуть витрачати кошти для того, щоби відряджати кореспондентів навіть на події глобального масштабу -  Олімпійські Ігри чи чемпіонати світу. Необмежені простори Інтернету дають можливість отримати будь-яку інформацію, а часто – фото й відео. Таким чином,  сумнозвісний принцип «оптимальності» - потратити на копійку, а заробити на тисячі – бере гору. Питання ексклюзивності відходить для  редакційних керівників на десятий план, бо за ексклюзив треба платити, а хочеться ж завжди «на шару». Однак при цьому  все одно залишаються люди, котрі попри всі перешкоди, будуть прагнути робити репортажі з місця події, оскільки  саме це і є сутністю спортивної журналістики. Ці ентузіасти упродовж міжолімпійських циклів невтомно шукають спонсорів для своїх проектів або й просто самотужки накопичують кошти. Таку ситуацію можна назвати ненормальною й непрофесійною, але поки є такі люди – професія спортивного журналіста в Україні не зникне, якими б складними  не були обставини  на даний момент. Відтак хочеться  висловити респект і захоплення усіх колегам, котрі знайшли можливість організувати свою поїздку до далекого Пйончангу і, витрачаючи свої зусилля й кошти, дарували читачам, слухачам та глядачам ексклюзивну українську подачу з Олімпіади. А також – велика подяка редакції Sport.ua за підтримку і прагнення дати українським вболівальникам значно більше, ніж просто подачу спортивної інформації.

Український Media Village

Ще один цікавий нюанс з-за лаштунків. Одразу семеро представників українських мас-медіа, не змовляючись, поселилися у готелі із символічною назвою «The Story Residence». Свої олімпійські історії вони починали писати саме тут. Готель – цілком  новий і на букінг-сервісі з’явився ледь не перед самими Іграми. Власники відкрили його у грудні минулого року. Приваблювало те, що тут були сімейні номери, які дозволяли поселитися в одному помешканні одразу чотирьом – шістьом особам, а відтак здешевити витрати. Цим, власне,  українські журналісти й скористалися, поселившись квартетом. До речі,  це аж ніяк не рекорд. Інша група українських колег – з телеканалу-транслятора -  жила у сусідньому готелі ушістьох у двокімнатному номері. При цьому у складі чотирьох жінок і двох чоловіків,  не пов’язаних родинними стосунками. А що робити? Реалії  не дають можливості  перебирати харчами.

Тато Теда Лігетті, сестра й мама швейцарської лижниці

Оскільки готель розміщений біля Сноу-парку, не дивно, що тут поселилися родичі багатьох учасників змагань з фристайлу та сноубордингу.

Щодня на сніданку ми знайомилися з мамами, татами, братами й сестрами олімпійців, в основному зі США та Канади, також  були люди зі Швейцарії. Згадані нації залишили своє представництво у фойє готельчика, де по ранках й відбувалися сніданки – окремого ресторану у готелі немає.

Однак не сноубордом і фристайлом єдиним. Моїми сусідами по сніданку двічі були родичі гірськолижників. Найвідоміші – батьки дворазового олімпійського чемпіона Теда Лігетті Білл та Леслін. Тед виступав на цих Іграх після важкої травми і показати своїх найкращих результатів не зміг, однак родинна підтримка допомогла йому сприйняти невдачі легше. Про це він сам сказав мені у «мікс-зоні» після гігантського слалому:

Родина значить багато для мене. Коли близькі тут, я не відчуваю себе самотнім. Так, на сьогодні я ще не повністю  готовий показати серйозний результат, але я працюю над відновленням своїх можливостей. Але зараз треба трохи психологічно перелаштуватися, тому вже зараз йду побути зі своїми рідними і трохи відключитися від рейсу.

До речі, Лігетті родом з Парк-Сіті, де 2002 року відбувалися гірськолижні змагання Олімпіади у Солт-Лейк-Ситі. Летіти з найближчого аеропорту у Сиетлі до Сеулу – 13 годин. Сумарно майже стільки ж, скільки ми потратили на переліт до корейської столиці, вилетівши з Києва і здійснивши пересадку у Стамбулі.

Ще одна цікаві сусіди по готелю – швейцарці. Мама і сестра-близнючка гірськолижниці Йогани Гаглен, також приїхали підтримати рідну людину за тридев’ять земель. Хоч  більшість етапів Кубка світу й відбувається  в Європі, свою доньку Моніка бачить вкрай нечасто, а тому дистанція до Кореї для неї - не перешкода. На жаль, Йогані не вдалося пройти внутрішній відбір, котрий збірна Швейцарії робила під час тренувальних швидкісних спусків, тому у змаганні вона участі не брала. Але близькі люди були на трибуні: засмучена атлетка, притулившись до мами, відчула тепло і усмішка з’явилася у неї на обличчі.

Зустріти легенду по дорозі

На Олімпіаді концентрація спортивних легенд дуже висока. При певній долі талану їх можна зустрічати доволі часто. Пішов на хокей – побачив як дворазовий олімпійський чемпіон і володар Кубка Стенлі  швед Петер Форсберг, який перед Олімпіадою брав участь в естафеті олімпійського вогню, працює експертом олімпійського каналу.

Сів в  автобус, що прямує на гірськолижні змагання і, повернувши голову, роззявив рота. Бо зрозумів, що біля тебе через прохід сидить легенда лижного спорту, олімпійський чемпіон Ліллегаммера-1994 Володимир Смирнов. Одразу пригадалася дебютна для Смирнова Олімпіада у Калгарі-88, коли він  на рівних боровся на своєму етапі естафети з видатним уже тоді лідером збірної Швеції Гунде Сваном. Спогад про ту естафету, як і про медалі, здобуті паном  Володимиром  на дистанціях  30 і 15 км на Іграх у Канаді, мене повернули у дитинство, а йому були просто приємні. Уже після завершення кар’єри Смирнов тривалий час працював віце-президентом Міжнародного Союзу біатлоністів. А  два роки тому організатори наступної Білої Олімпіади – у Пекіні-2022 – запросили його до Координаційної Ради, яка має на меті вивчити досвід попередніх організацій для того, щоби надати необхідні консультації  для якнайкращої підготовки до наступних Ігор.

Володимир, котрий вже давно мешкає у Швеції, з великою теплотою відгукувався про Україну, питав про нинішню ситуацію в Україні і висловив жаль з приводу занепаду лижного спорту у нас:

Це дуже боляче спостерігати те, що відбувається зараз. Колись у кожному магазині «Спорт-товари» можна було придбати лижі й палиці і це було доступно. Тепер же не кожному «по кишені» професійне спорядження та ще й лижні перегони втратили популярність. Немає змагань, які свого часу проводилися один за одним,  і це давало тобі можливість витупати, набивати шишки і зростати професійно. За таких обставин важко очікувати на зміну ситуації на краще. У Швеції та Норвегії лижі – національний спорт. Там бігають всі, тому й так багато класних лижників. Треба популяризувати спорт і все буде добре.

Як і свого часу під час кар’єри, Володимир Смирнов не втратив почуття гумору і позитивного життєвого настрою. Подивившись гірські лижі, він поспішав на наступну арену. Для нинішньої роботи потрібно збирати інформацію, чим Володимир на цих Іграх активно займається.

Корейське ноу-хау

І на завершення – ще один цікавий фото-факт. Корейці виявили винахідливість у прокладанні доріжок там, де сходи робити не варто. Проклали доріжку, сплетену із цупкого матеріалу, схожого на канатні волокна. Таким чином, підійматися по схилу було і не слизько,  і, від того, значно легше, ніж по снігу. Такий собі символ корейського прокладання шляху догори.

Олександр ГЛИВИНСЬКИЙ

Источник Sport.ua
Оцените материал
(1)
Сообщить об ошибке

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите

Настроить ленту
Настройте свою личную ленту новостей
Комментарии 2
Введите комментарий
Вы не авторизованы
Если вы хотите оставлять комментарии, пожалуйста, авторизуйтесь.
euro2012_za_2012euro
ВСЕ теперь пилим бюджет по-новому выбиваем тротуарную плитку и стелим плетенку
ПЛЕТЕНКА - ЭТО САМЫЕ СИЛЬНЫЕ ВПЕЧАТЛЕНИЯ Олександра ГливинськОГО от Олимпиады.
orkuta77
Спорт-товары...((