Чому біатлонний стадіон потрібний всьому українському спорту

Незабаром в південнокорейському місті Пхьончхан розпочинаються найважливіші змагання з зимових видів спорту чотириріччя.

Головні надії українські вболівальники, журналісти й спортивні чиновники покладають на наших біатлоністів. І це не дивно, адже біатлон, на відміну від інших зимових видів спорту, отримав достатнє фінансування для проведення зборів та закупки інвентарю. Так цю ситуацію прокоментував державний тренер з біатлону Євген Колупаєв: «Усі зимові види у нас, напевно, плачуть, але в біатлоні проблем у плані фінансування немає». Повну підтримку з боку держави підтвердив також президент Федерації біатлону України – Володимир Михайлович Бринзак, який в одному з інтерв'ю на запитання: «Чи допомагає держава ФБУ, і чи достатнім є фінансування?» – зазначив наступне: «Незважаючи те, що зараз криза, спад економіки, війна і таке інше, ми задоволені на сьогодні співпрацею. Тому що є розуміння з боку міністерства, з боку олімпійського комітету, з боку того ж товариства «Динамо». Та чи означає даний факт, те що з українським біатлонним господарством все в порядку і що Україна вже зараз є повноцінною біатлонною державою?

 

Насправді, нам ще є куди рости, насамперед у плані інфраструктури. Ні для кого не секрет, що в Україні немає свого біатлонного стадіону, який відповідає сучасним стандартам для проведення міжнародних змагань, через що, у своєму розвитку ми відстаємо від багатьох держав. І мова тут іде навіть не про такі країни, як Норвегія, Італія, Франція чи Німеччина, де щорічно проходить по декілька етапів кубка світу чи кубка IBU. Практично кожен наш сусід має у своєму розпорядженні такі стадіони. Так наприклад, «Duszniki-Zdroj» у Польщі минулого сезону приймав етап кубка IBU, словацький «Brezno-Osrblie» приймав етап кубка IBU цього сезону, білоруські спортсмени мають у своєму розпорядженні один з найкращих спортивних комплексів Східної Європи «Раубичі», в Румунії в 2012 році з нуля збудували сучасний біатлонний стадіон «Кейле-Градиштей». Навіть такі країни, як Естонія, Болгарія чи Угорщина, які у біатлоні зірок з неба не хапають мають свої стадіони, на яких проводяться різноманітні міжнародні змагання. Проте виникає цілком резонне питання чи настільки важливим є даний спортивний об'єкт, адже і без нього українці завойовують медалі на етапах кубка світу, без нього наші дівчата стали олімпійськими чемпіонками.

 

З першого погляду може скластись враження, ніби це другорядне питання. Але поява біатлонного стадіону може вирішити декілька важливих проблем і принести багато користі не тільки нашому спорту, але й усій державі загалом. По-перше, наявність такого стадіону дозволить українським спортсменам готуватись до змагань не тільки закордоном, а в Україні, що дозволить зекономити кошти, не втрачаючи при цьому у якості підготовки. По-друге, наявність даного стадіону в перспективі дозволить розвинути юнацький біатлон, зробити його масовим. Оскільки, за словами голови ФБУ багато молодих людей втрачає мотивацію, бо тренуватися треба за кордоном, щоб були якісні бази, ефективна підготовка. А на це потрібні гроші. І гроші не маленькі. Володимир Михайлович називає суму у 1000 євро за 20-денний збір, які зі своїх кишень повинні викладати батьки спортсменів. Тренуючись в Україні, на сучасному стадіоні з усіма необхідними для цього умовами, молоді люди перестануть покидати біатлон, оскільки відпаде необхідність у витраті великих коштів. По-третє, наявність спортивної арени такого класу, а також проведення на ній змагань міжнародного рівня обов'язково збільшить популярність даного виду спорту у суспільстві. В перспективі будуть відкриватись нові спортивні школи, що безумовно піде на користь біатлону, оскільки в Україні їх кількість критично мала – всього 14 (відповідно до даних офіційного сайту ФБУ). До прикладу, в сусідній Білорусі в одній лише Мінській області їх 12. По-четверте, відкриття нових спортивних шкіл буде також виконувати соціальну функцію, спрямовуючи енергію дітей в правильне русло, забираючи багатьох з вулиць. По-п'яте, проведення змагань міжнародного рівня збільшить потік туристів до України, що поповнить державну казну і відкриє для іноземців карпатські гірськолижні курорти (саме там планується будівництво стадіону).

 

Ну і наостанок, розумне проектування даного об'єкту з можливістю надалі створити там цілий спортивний комплекс для багатьох видів спорту дозволить розвивати в Україні не лише біатлон, а інші види зимового спорту. Такий комплекс міг би стати поштовхом, для проведення в Україні зимової Олімпіади, про яку мріє багато українців. Так, багато, хто скаже, що це питання не на часі, але потрібно розуміти, що такі проекти реалізуються не за один рік. Якщо ми хочемо досягати більших висот, розвивати наш спорт, то потрібна певна стратегія, яка через 5, 10, 15 років принесе свої плоди. Так само як принесли свої плоди стратегії розвитку футболу в Бельгії чи Ісландії. Впродовж років, десятиліть ці країни розвивали свій футбол, який зараз є національною гордістю. Так само і нам потрібно розвивати свій спорт, крок за кроком, насамперед в інфраструктурному плані, щоб батьки бачили де будуть займатись їхні діти, щоб тренери не втікали за кордон, а залишались тут, бачачи перспективу. І тоді наші спортсмени-олімпійці претендуватимуть на медалі в багатьох видах спорту, а можливо і на перемогу в загальному заліку.

 

Мирон