Львів, Роналду і футбол

Враження кореспондента Sport.ua від матчу «Шахтар» - «Реал»

27 ноября 2015, 13:43 | Обновлено 27 ноября 2015, 15:17

6000

Приїзд такого грандового клубу, як мадридський «Реал», до будь-якого міста притягує «глорі-хантерів» (любителів повболівати за славетні клуби) звідусіль. Не виняток і нещодавній візит мадридців до Львова. У приміщення міської Ради Львова може зайти кожен, піднятися на вежу Львівської ратуші теж, всього лиш за 10 гривень. Відтак під час підйому на найвищу вежу в Україні (висота – 65 метрів) можна було зустріти чимало людей у шарфах «Шахтаря» й «Реалу».

Першими «натрапили» на мої очі фанати мадридців зі Судану, котрі фотографувалися на фоні прапорів України та Львова і пророкували перемогу Королівського клубу 3:0.

Дорогою на вежу зустрілися й вболівальники «Шахтаря», котрі жваво спускалися додолу і вірили у перемогу своєї команди 2:1.

Вже на самій горі можна було зустріти як закохані парочки, для яких футбол не мав жодного значення, а тільки вид і романтика, так і хлопців, котрі фотографією на фоні Львова прагнули закарбувати враження про візит на матч.

Саме тут мені пощастило зустріти хлопців з офіційного фан-клубу «Реалу» у Києві, що існує від 2008 року. Виявляється, документально зареєстрованих «мадридістас» у столиці України понад 500, 80 з яких прибули на матч з «Шахтарем». Ще 20 «реалістів» приїхали з білоруського Бреста, об’єднавшись з київськими та львівськими однодумцями.

На «даху Львова» хлопці фотографувалися з плакатом Кріштіану Роналду, на якому дякували легенді «за все». Не знаю, чи побачив Крішті цей плакат з поля, але те, що свідомо чи підсвідомо за нього віддячив – факт.

Взагалі, у день гри у центрі Львова великого напливу фанів не відчувалося. Так, зустріти перехожих у клубних шарфиках було легко, але організованої ходи чи «флеш-мобів» не те, що не спостерігалося, ними навіть не «пахло».

Найбільше «гаволовів» зібралося біля готелю «Леополіс», де, як і всі попередні суперники гірників в єврокубках, зупинилися «галактікос». Відповідно до галактичної слави, споруда була обгороджена потужними металевими турнікетами, а навпроти входу в готель стояв великий автобус, який повністю перекривав фронтальний вид споруди.

Відтак численним бажаючим побачити лик «святого» Крішті доводилося зазирати збоку і задовольнятися спогляданням кореспондентки клубного каналу «Реал» (Мадрид), котра здійснювала пряме включення. До дівчини намагалися докричатися окремі «гаволови», «дивуючи» її неглибоким знанням іспанської, з якої чітко звучало грайливе «Ей, чіка!» («Гей, дівчино!»). Дівчина зберігала цілковитий спокій і на провокації не велася, професійно виконуючи свою роботу.

Натомість біля готелю «Шахтаря» за дві години до початку матчу великого скупчення фанатів не спостерігалося. Клубний автобус біля готелю «Нобіліс» чекав своїх господарів фактично у повному спокої. Відтак гірникам ажіотаж навколо матчу біля постійного місця дислокації у місті Лева не заважав.

Близькість кордону з Польщею притягнула на цікавий матч чимало фанатів з цієї країни. Вони не приховували свого бажання у першу чергу насолодитися цікавою грою, ніж повболівати за якусь команду. Тому польські прогнози, незважаючи на публічне цілування реалівського символу, різнилися – від 2:0 на користь «Шахтаря» до 4:1 на користь іспанських гостей.

До гри перед «Ареною Львів» можна було придбати квитки: чимало людей пропонували їх по номіналу – по 600 і 800 гривень. Але такі квитки популярністю біля кас не користувалися, хотіли дешеві – по 200.

Стадіон був заповнений практично повністю: офіційно на матчі було 33 990 глядачів при офіційній місткості у 34 512. На контрасті із відносною розпорошеністю фанів у центрі міста, на «Арені Львів» була сконцентрована атмосфера очікування класного футбольного дійства, яке, зрештою, відбулося, до того ж за несподіваним сценарієм.

«Шахтар» намагався грати з «Реалом» на рівних, але швидкість, на якій мадридці передавали м’яч один одному, і майстерна гра в один-два дотики часто ставили перед гірниками складні завдання. Саме висока динаміка знову призвела до помилки шахтарської оборони, після якої було забито перший гол. З іншого боку, донецькі бразильці намагалися загострити гру за рахунок індивідуальних дій, що майже завжди легко нейтралізувалося захисниками й півзахисниками гостей. Саме швидкість дії, помножена на майстерність роботи з м‘ячем, і визначила перевага «Реалу». У того ж Гладкого було у першому таймі два гольових моменти, однак зробити бодай з одного реальну загрозу воротам Кастільї Олександр не зміг.

Фото Євгена Кравса

Дві стрімкі атаки на початку другого тайму, здавалося, зовсім вбили інтригу матчу. Спостерігався лише сумний «синхрон» із забиванням м’ячів у матчі «Мальме» - «ПСЖ».

Народ тішився хіба що тим, як Кріштіану «замотав» сам себе на фланзі і впав перед ногами Азеведо. Також розвеселив аудиторію «похід» Роналду до одинадцятиметрової позначки , коли пенальті призначили у ворота «Реалу»: люди посміялися, мовляв португалець переплутав ворота. І хоч насправді уважний голеадор підказував голкіперу , в який кут варто стрибати, це публіку цікавило менше (хоч кут Касілья вгадав).

Фото Євгена Кравса

Цілком очікувано найбільше уваги і фотооб‘єктивів було спрямовано саме на лідера «Реалу», кожен рух якого фіксували тисячі знімальних пристроїв – зірка є зірка. Завдяки фотомайстру Євгену Кравсу трохи емоцій Кріштіану крупним планом є й у цьому фоторепортажі. Цей візит на «Арену Львів» став Кріштіану став третім (два матчі він зіграв тут на Євро-2012 за Португалію – проти Німеччини та Данії), а от голи – першими.

Фото Євгена Кравса

Перший забитий у ворота мадридців «Реалу» гол «Арена Львів» відсвяткувала на повні груди: і диктор на стадіоні, і глядачі раділи так, начебто «Шахтар» вийшов уперед. Люди динамічно пострибали на морозі і скажіть тепер, що це не додало натхнення донеччанам на фінішний спурт. Розслабленість «реалістів» і бойовитість та наполегливість гірників, яку серйозно вгвинтив Тайсон, призвели до того, що ніхто на львівському стадіоні не хотів йти додому передчасно. Навпаки, народ робив «селфі» на фоні яскравої гри -:).

А коли арбітр додав до основного часу гри лише 3 хвилини – почувся гул незадоволення: ніхто не хотів, щоби цей матч закінчувався. І це попри те, що ще 20 хвилин перед тим усе це виглядало банальним побиттям і особливих емоцій в українців не породжувало. Але жваве завершення вирізняє цю гру з-поміж інших. Так, довершити «камбек» і покарати галактичних гостей за марнотратство гірникам не вдалося, але сам процес «камбеку» мав місце, а тому цей матч ми точно закарбуємо у пам‘яті. Як і черговий єврокубковий сезон «Шахтаря» у Львові. Галичани вже звикли до яскравих баталій на «Арені Львів». Тому відчутно сумуватимуть, якщо продовження єврокубкового сезону гірники вирішать проводити де-інде.