Под микроскопом: Гран При Мексики Формулы 1

Повернення мексиканського етапу після 23-річної перерви можна з упевненістю назвати успішним, причому як для промоутерів Гран Прі – трибуни автодрому протягом трьох днів сумарно відвідали 335 тисяч уболівальників, вони ж надихали пілотів своєю енергетикою та щирістю, особливо на стадіоні, який вміщає майже 30 тисяч людей, так і для команд (не всіх звісно, але про це згодом), що отримали достатньо корисної інформації для майбутньої роботи під час підготовки до гонки в Мехіко. Водночас як тут не пригадати Протагора з його класичним висловом про людину як мірило усіх речей. І справа тут ось у чому: після Остіна мексиканському етапу не вистачало перцю – інтриги – черговий раунд боротьби Росберга з Хемілтоном наразі вже не тягне на повноцінну інтригу. Крім того від самої гонки очікування були, мабуть, більшими, а на тлі невпинного калейдоскопу подій у Техасі, які все ще залишалися свіжими, змагання дещо потмяніли. Бо ж навіть хто (як от автор, наприклад) дивився американську гонку в запису знаючи про її результати, все-одно не міг відірватися від екрану, чого про мексиканські перегони не скажеш.

 

Проте насправді цікавого було достатньо не тільки в неділю та й за межами траси: по-перше, це висота самої траси та розрідженість повітря, по-друге, свіжесенький та гладкий асфальт, нещодавно укладений, що ще продовжував виділяти мастила, а отже був надто слизьким, по-третє, поки ситуація стосовно моторів для Ред Булл і Торо Россо залишається в тумані, наче ведмедик з їжачком, інтерес до команд  Дітріха Матешіца залишається підвищеним, ну і згадані раніше вболівальники, які старалися нічого не пропустити – усьому цьому довелося давати раду.

 

На висоті понад 2250 м над рівнем моря нестачу кисню довелося компенсувати високим рівнем притискної сили, проте попри аеродинамічні налаштування аналогічні до монегаскських реальна швидкість машин була на рівні Монци! Та що там на рівні – Себастіан Феттель в гонці на довгій прямій розігнав власну Феррарі до неймовірних 366 км/год – в Італії цього року так швидко машини не їздили. Звісно ситуація унікальна, адже маємо крила як у Монако, а швидкість наче в Монці – і все це саме завдячуючи високому розташуванню Мехіко. Водночас нестача повітря негативно відобразилася на гальмах, які просто не встигали як слід охолонути. Зокрема, у п’ятницю майбутній переможець Гран Прі, Росберг досить яскравим піротехнічним шоу розважив глядачів – задні гальма охопило полум’я. Нестача кисню в Мексиці найтяжче вдарила по Макларен: якщо клієнти Мерседес, Феррарі та Рено підняли швидкість обертання турбіни (при максимально дозволених 125000 об/хв. зазвичай з міркувань безпеки та надійності вузла використовують 100-105 тисяч), то на силових установках Хонда на інших етапах турбіна видавала свій максимум, тож додавати просто не було чого.

По завершенню гонки про це нагадав Дженсон Баттон, кажучи, що «після старту мені залишалося лише помахати рукою всім. Ми розганялися до 345 км/год, але програвали іншим 20 км/год, тож коли справа доходила до використання DRS, суперники були швидшими на 45 км/год. Це величезна різниця, я нікого втримати позаду просто не міг», - звісно про сумарну різницю в 45 км/год Дженсон трохи злукавив, але в цілому ситуація з його кокпіту виглядала просто безнадійною. Можна сказати, що Алонсо певною мірою пощастило – з трасою він встиг познайомитися протягом п’ятниці-суботи, а от недільних тортур його позбавив MGU-H.

 

Нова траса та свіжий слизький асфальт в неділю стали приводом для чималого хвилювання в командах, адже в гонці температура покриття була на 12 градусів вищою ніж в суботу і м’які шини у більшості пілотів почали деградувати значно швидше, ніж розраховували інженери. Тож довелося в екстреному порядку змінювати шинну тактику, проводячи більш ранній перший піт-стоп. І тут ситуація була б набагато цікавішою, якби не Феттель через аварію якого на трасі з’явився автомобіль безпеки. Якщо в Мерседес преспокійно дозволили собі другу зупинку, бо «везли» Квяту 30 секунд і нічого не втрачали, то решта пілотів таких розкошів собі дозволити не могла і ми або стали б свідками того, як поодинці пілоти здаються та вирушають за свіжими сліками, або ближче до фінішу у всіх крім Росберга з Хемілтоном страшенно впав би гоночний темп. На жаль, машина безпеки своєю появою дозволила усім безболісно провести другу зміну шин і побачити, наприклад Боттаса на комплекті Medium, що проїхав 63 кола або 271,152 км нам не судилося. А було б дуже цікаво дізнатися як би працювала гума в таких умовах. Серхіо Перес став єдиним пілотом, що провів гонку на двох комплектах гуми, і з огляду на його підсумковий результат і повільний темп наприкінці – один піт-стоп це замало.

 

Традиційна для підсумків Гран Прі рубрика «силові установки на сезон 2016 для Ред Булл і Торо Россо» доповнюється ще однією частиною – Дітріх Матешіц повідомив, що попри раніше визначений термін «до кінця жовтня» ситуацію в командах остаточно не з’ясовано, тож про новий «дедлайн з оголошенням нашого майбутнього» – тобто або ім’я постачальника, або офіційний вихід Ред Булл з Формули 1 доведеться ще почекати. Що ж чимало спортивних мильних опер розтягнені у часі значно довше (наприклад, гіпотетичний перехід одного гравця Динамо разом із переліком країн та клубів, які хочуть його бачити) і при цьому уважних глядачів їм не бракує, тим паче що пізніше і Крістіан Хорнер підкинув дровенят у полум’я, але вологих, іще більше напустивши диму. Спостерігаємо далі.

 

Ніко Росберг наприкінці чемпіонату прокинувся – переміг у кваліфікації вже четвертий раз поспіль, щоправда тільки в Мексиці зумів поул конвертувати в гоночний тріумф. Не можна було не звернути увагу як на стартовій прямій Ніко зайняв позицію, аби у перший поворот заходити внутрішнім радіусом, щоб не дозволити Хемілтону повторити японо-американські маневри. Обов’язково знайдуться люди, які скажуть, що Ніко переміг уже немотивованого напарника, от тільки чому Льюіс постійно обмінювався з Росбергом найшвидшими колами, перед виїздом машини безпеки до мінімуму скоротив власне відставання, продовжував тиснути на Ніко аж до самого фінішу і найголовніше – ніяк не хотів їхати на другий піт-стоп, куди його команда загнала з чималими зусиллями.

Британець після гонки казав, що другий піт-стоп – помилка і не варто було його туди кликати, адже без другого візиту в бокси його шанси на перемогу значно зростали, а маючи в кишені особистий титул і Кубок конструкторів команда могла б дозволити гонщикам імпровізувати. Немотивований гонщик так себе поводити не стане. Інша справа, що у Росберга тепер від цього нічого не змінюється, а в народі про таку ситуацію кажуть «пізно в*рався». І дійсно, бійцівські якості проявляти треба було в Угорщині, Бельгії, Японії, Росії, США… Тепер німцеві не залишилося нічого крім задоволення від локальної перемоги та радості чути багатотисячне скандування вболівальниками власного імені – та хіба ж такою була мета Ніко перед початком сезону?..

 

 

Що цієї осені робиться з Кімі, схоже навіть сам Кімі знає не завжди (або ретельно це приховує від інших за своїм фірмовим покерфейсом). Друге зіткнення з Боттасом за протягом трьох гонок – це черговий «успіх». Звісно сам Ряйкконен неохоче коментує те, що сталося і, повторюючи рішення стюардів, твердить про гоночний інцидент. Та все ж як би там не було, але він дуже добре знав, що всередині повороту знаходиться Вільямс Боттаса, якому треба кудись подітися і явно співвітчизник не обиратиме варіант добровільно поступитися чи повністю виїхати за межі траси.

Загалом і в Мехіко, і в Сочі три тижні тому якщо хтось і був винен у зіткненнях, то тільки Кімі: першого разу він різко змістився всередину, пізно загальмував і врізався у машину Валттері, який під час гальмування занадто далеко був попереду і просто не чекав на такий маневр гонщика Скудерії, вдруге пілот Феррарі хоч і знаходився зовні, але протягом всієї ділянки між 4-м і 5-м поворотами передня частина Вільямс знаходилася попереду задньої осі Феррарі, тож місце шириною в машину Кімі мав лишити. Схоже, що стюарди залишили епізод без наслідків виключно тому, що Ряйкконен сам себе покарав, вибувши з гонки, в іншому випадку штрафу йому було б не уникнути.

 

Що ж до Боттаса – мексиканська траса зайвий раз нагадала, що тут груба сила має перевагу над аеродинамікою. Поки Квят відігравав у поворотах відставання, Боттас з великим запасом відривався на прямих – вчасно і вдало Вільямс перейшла з установок Рено на Мерседес.

 

 

Відверто дивним рішенням стюардів було просто починати розглядати зіткнення Ріккардо з Феттелем на старті, адже за деякими поодинокими винятками (пригадайте Грожана у Спа-2012) все, що відбувається у першому віражі гонки – гоночний інцидент, тож невдоволення Себастіана було більш ніж дивним. Зрештою так само як і звинувачення Даніеля вбік екс-напарника.

 

В'ячеслав КОБРЖИЦЬКИЙ