Берлинские картинки на финише сезона

Фінал будь-якого турніру, а тим більше Ліги чемпіонів – подія, яку мало назвати непересічною. Це – мега-подія, на якій мріє побувати кожен футбольний вболівальник. Квитків, як завжди, на всіх не вистачає, але у нинішні часи відчути атмосферу Гранд-фіналу можна у самому місті проведення, а точніше - у спеціальних місцях, які знайти зовсім не складно. Звичайно, споглядання самого матчу на арені ніщо не замінить. Але вже якщо вам не дістався квиток, не варто сумувати, треба кайфувати у спільноті величезної кількості фанів, які так само дивляться великий матч у центрі міста, на гігантському екрані.

Німецький парламент Бундестаг, Колонна Перемоги, Бранденбурзькі ворота… Це ті картинки німецької столиці, які презентують її найяскравіше.





Водночас про закінчення темних  часів панування комунізму на cході Німеччини, коли при спробі втечі з НДР було замордовано, за різними даними,  понад півтори тисячі осіб, нагадує Берлінський мур, який  «совєти» назвали «захисною стіною проти фашизму». Що таке справжній фашизм і хто його автор, ми з вами добре бачимо і без історичних аналогій, у нинішні часи. Походить він все з того  ж центру агресії, звідки  колись дали вказівку збудувати Берлінський мур.



У районі поруч біля сумнозвісного муру можна знайти чимало залишків минулої епохи. Зокрема червону зірку і  стовп, що стояв на кордоні між НДР та ФРН. Навпроти - меморіальна дошка із зображенням Брежнєва. А щодо зірки виникають  цікаві аналогії, адже зірки бувають різні – комуністичні і, наприклад,  лігочемпіонівські.





Остання картинка повертає нас до головної події минулого уїк-енду. Традиційні для єврокубкових фіналів розваги й активності дають фанатам можливість зайняти себе і до самого матчу, і під час нього. У порівнянні з фіналом Ліги Європи, на  більш престижному Champions League Final розмаїття «шарових» сувенірів і всіляких боксів для пам’ятних світлин відчутно переважає. «Фан-зона» у Берліні була влаштована у  найбільш знаковому місті німецької столиці – біля Бранденбурзьких воріт. Народу було маса – сновигали туди сюди, ніде було дітися :) Але завжди можна було отримати якогось подарунка від спонсорів: то окуляри, то ручку, то торбинку-наплечник, а той й «чупа-чупс»!





Як уже розповідалося у попередніх репортажах, просто під цим архітектурним дивом було розстелено штучний газон, на якому 5-го червня грали легенди футболу, а 6-го – 12-14-річні дітлахи. З іншого боку «Brandenburger Tor» пролягала  галерея чемпіонів – оригінальні «лайт-бокси» із фотографіями яскравих емоцій фіналістів нинішньої чемпіонської Ліги.



Тут же був розташований і величезний магазин офіційних сувенірів фіналу Ліги чемпіонів. Довжелезні черги у цей «стор» могли спершу відлякати, але, насправді, людський «ланцюжок»  рухався доволі швидко: до 10 хвилин -  і ви уже були всередині (охоронці контролювали кількість осіб, які виходять і заходять, аби уникнути тисняви у самому магазині).  





Не скажу, що асортимент сувенірів особливо вражав: два варіанти футболок з емблемам учасників фіналу, два варіанти футболок з лого самого фіналу, два варіанти жіночих футболок, присвячених фіналу, чотири різновиди шарфиків (по одному клубному, два – фінального матчу), два види бейсболок, офіційний м’яч фіналу, вимпел, прапор…  Можливо, щось не зауважив, але на загал це й все.  



З іншого боку, такий набір сувенірів свідчить про чіткий комерційний розрахунок. УЕФА зробив стільки, скільки може продати. Під кінець фінальної гри  у «фан-шопі» залишилися лише лічені примірники. Зате можна було купити футболку, якої до початку матчу не було – із написом «Барселона» - чемпіони Європи. На моє запитання, яка доля таких  ж футболок  із написом «Ювентус» - чемпіони, продавці лукаво усміхалися і показати ці футболки відмовлялися :)



А до фіналу фанати «Ювентуса» жили надією на сенсацію. На сцені фан-зони біля Бранденбурзьких воріт екс-нападник «Старої Синьори» Давід Трезеге говорив про тактичну вправність і оборонну міць туринців і на запитання ведучого про прогноз на матч пророкував перемогу «Ювентусу» у серії пенальті, завдяки неперевершеній грі Буффона. Звісно, такий прогноз викликав бурхливі овації фанову «Юве». Одразу після цього Трезеге почав давати автографи на міні-м‘ячиках, кидаючи їх у натовп. Щасливчики зуміли упіймати цю подачу від легенди.









Інші взялися активно реалізовувати прогноз Трезеге за грою у настільний футбол.



Просто тут же можна було сфотографуватися з трофеєм  чемпіонів Італії та Кубком Італії у спеціальному наметів «Юве», або ж залишити собі згадку про яскраву подію світлиною із гігантською лялькою у вигляді Артуро Відаля (щоправда, лялька була зі старою зачіскою – без вистриженого чубчика :).





Серед українських учасників фіналу були не лише згадувані раніше Анатолій Тимощук і дитяча команда «Волині», а й, зокрема, відомий спортивний меценат та учасник АТО Олег Собуцький, котрий приїхав на вирішальний матч разом зі своєю дружиною Раїсою. Олег цілком був задоволений результатом фіналу, адже симпатизував «Барсі».





До гри фанати обох команд демонстрували віру у свої команди і гарно себе презентували. Хіба що деякі брали собі на згадку келихи з «біргартена» :)







Щоправда, молоді парубки з Барселони справили на мене не зовсім гарне враження, коли «наповнивши собою» вагон метро,  почали співати (тут проблем немає), стрибати (це уже гірше), а також  гучно стукати кулаками у дах та вікна потяга (це уже  «перебор»). Вагон почав ходити вліво-вправо, певна річ, нікуди не поїхав. Першим не витримав я, почавши гримати  на них англійською, аби співали, але не товклися. Потім до мене підключилося старше покоління  каталонських фанів, котрі те ж саме намагалися донести запальній молоді більш зрозумілою для нею мовою. Молодики спочатку послухали, а через хвилину знову почали бити кулаками у стелю й вікна, трохи перелякано дивлячись нам в очі. Ну що, пострибали отак ще хвилин 20, їхні стрибки час від часу переривалися, коли працівник метро відчиняв двері гону. Зрештою, з часом «глупоти»  у невгамовних каталонців трохи поменшало  і потяг рушив, врешті-решт, діставшись до станції «Олімпіаштадіон».  На виході я був нагороджений епітетом «реаліста» від молодих «барсенят», на що високо здійняв кулак із піднятим великим пальцем. Для мене це був комплімент –  симпатизую «Реалу» від 1985 року :) А дана ситуація стала ще одним доказом того, що на стадіон треба вирушати якомога раніше, бо всяке може трапитися…

Контрастна передматчева картинка відкрилася на самому стадіоні. Сонце сідало за ворота, де розташувалися «тіффозі» «Юве», і саме там було розміщено велетенський надувний трофей Ліги чемпіонів. Туринська сторона перебувала у затінку заходу сонця.  Натомість  фанати «Барси» потрапляли точно у промені сонячного проміння. Уже тоді в цьому можна було знайти символи майбутньої перемоги каталонців, яка врешті підтвердила прогнози.







Із закінченням фінального матчу надувний трофей почав виділятися контрастністю і його сяйво йшло повз фанатів «Ювентуса», чітко осяюючи каталонську «інчаду». «Барселона» виграла заслужено, хоч промінець надії блиснув і для «Юве», але то був лише промінець. Каталонці цього сезону показали найяскравішу, найпотужнішу і найбільш результативну гру. Якщо атаки суперника і доходили до їхніх воріт, вони не змінювали ситуацію у матчі кардинально: «Барселона»  не давала сумніватися у своїй перевазі. Відтак «Барса» - чемпіони Європи! Респект! На цьому все. Кінець клубного сезону. Переключаємося на збірну.









Матеріал  підготовлено за підтримки компанії «Агробізнес»

Олександр ГЛИВИНСЬКИЙ