Капітан, капітан – посміхнися

З нового сезону в МФК «Кардинал-Рівне» сталися зміни на капітанському містку. Попередній капітан команди Олександр Бондар перейшов до львівської «Енергії», але святе місце пустим не буває, і дружній рівненський колектив довірив капітанську пов’язку старожилу «Кардинала» Віталію Танському. Віталій досить освічена, толерантна людина, хороший сім’янин, люблячий батько. І взагалі, людина, з якою приємно спілкуватися, відкрита і щира. Якщо за весь минулий сезон Віталій забив 4 м’ячі, то у звітному аналогічний показник після першої половини сезону, а його Танський може ще й покращити, адже попереду пропущена гра з «Локомотивом». Тому ми і зупинили свій вибір на капітані МФК «Кардинал-Рівне», щоб познайомити вас, шановні читачі, ближче з цією людиною. Розмова вийшла відвертою і, на наш погляд, цікавою, хоча про це краще судити вам.

- Минулого разу, коли ми спілкувалися з тобою майже рік тому, ти ще не був капітаном команди. Чи змінилося щось з того часу, як команда довірила тобі капітанську пов’язку?
- Думаю, що деякою мірою зміни все ж таки відбулися. Я відчув довіру команди. Ще у міжсезоння в Польщі головний тренер команди Сергій Піддубний дав мені пов’язку і повідомив, що на цьому турнірі капітаном буду я, мотивуючи це тим, що я один із старожилів команди.
Скажу відверто, що це в певній мірі додає впевненості в собі. Так, починаючи з польського турніру, розпочав грати з капітанською пов’язкою і в першій четвірці замість Олександра Бондаря, який, як ви знаєте перейшов до «Енергії». А вже напередодні сезону в команді було проведено голосування, у підсумку якого мене вже офіційно обрали капітаном, а віце-капітаном став Віталій Дєнюжкін. Звісно, мені приємно, що команда висловила мені свою довіру і повагу. І в якійсь мірі це додає впевненості, але разом із тим зростає і відповідальність.

Під час гри трапляється всяке. Інколи потрібно підтримати колектив, інколи щось підказати. Тобто є певна відповідальність, але головне, що хлопці прислухаються до мене. І так і повинно бути, якщо мені довірили бути капітаном, то я повинен не просто відбувати номер на майданчику, а й вести за собою команду. Підбадьорювати хлопців, вести за собою до перемоги. Правда, складно судити, наскільки це в мене виходить, але я намагаюсь.

- А як на таку новину відреагувала твоя дружина?
- Їй було приємно, що мені команда виказала довіру. Чоловіка обрали капітаном команди, а значить колектив йому довіряє, а це завжди приємно.

- Завершилося друге коло, які з матчів були для вашої команди найбільш болючими, маю на увазі ті, в яких перемога чи нічия були близькими, але не склалося?
- До таких, в першу чергу, відніс би дві гри з «Єнакієвцем». Поразка 2:4 в Рівному і 2:3 в Єнакієвому. Особливо прикрою була поразка в Єнакієвому, коли бразилець забив одночасно із свистком. Я точно стверджувати не берусь, адже в цей час перебував на майданчику. Але коли побачив, що м’яч влітає у ворота і повернувся глянути на табло там уже світилися нулі. Тобто час гри вже вийшов. Але точно стверджувати я не можу. З іншої сторони хронометрист – донецький і те, що судді з ним радилися, навряд чи дало справедливий результат. Можу сказати одне, що спочатку один із суддів показував на центр, а інший навпаки – час гри вийшов. Після цього вони зібралися порадитися і хронометрист повідомив, що залишилася 0,1 хвилини. Тоді виникає запитання, чому він своєчасно не зупинив час і чому на табло не залишилася 0,1; а були нулі. Якщо м’яч влітає у ворота і залишається 0,1; то він повинен зупинити годинник на цій позначці, але чомусь цього не зробив. Питання? І так само сирену він дає в ручному режимі, але це вже справа минулого і довести щось марна трата часу. Ось під час трансляцій гри «Локомотива» внизу є секундомір і тому час видно постійно. А тут, як доведеш. І звичайно прикро, що втратили очко в такій грі.

Прикро за обидві гри. В обох грали добре. У першому матчі спочатку Піддубний зрівняв рахунок (1:1), а потім я (2:2). Але після перерви нічию не втримали, хоча і мали шанси забити, причому, ні в чому лідеру не поступалися. А в другій грі вже в Єнакієвому, ми навпаки двічі були попереду. Спочатку Сергій Піддубний вивів команду вперед (0:1), а потім Михайло Волянюк (1:2) і знову ж таки програли. Тут ще потрібно згадати, що зрівняли рахунок господарі після 37 хвилини, коли Тригубець після незрозумілої другої картки залишив майданчик і ми грали в меншості, а про переможний м’яч «Єнакієвця» ми вже з вами говорили. Звичайно прикро після таких поразок.

І взагалі, якщо брати всі ігри, в яких ми програли, то можу з упевненістю сказати, що суперник нас в тих матчах не переважав. Як на мене, ми трохи не допрацьовуємо, адже моменти створюємо, а ось реалізація бажає бути набагато кращою.

- Ставши капітаном, ти одразу перейшов до першої четвірки. Як в ігровому плані ти відчув зміни? Тобі стало грати легше чи навпаки складніше?
- Перш за все, це рішення тренера. Якщо він вважає, що так потрібно, значить із чогось виходить і має певні плани. Зрозуміло, що в першій четвірці грають більш досвідчені гравці. Що вже казати про ветеранів Піддубного і Тригубця, а Чернієнко і Маринюк – теж доволі досвідчені футболісти. Як на мою думку, грати мені з ними нескладно. Я виконую свою роботу, як в першій, так і в другій четвірці. Моє завдання – робити те, що говорить тренер, а де легше, про це навіть не задумувався.

- У вас на кожну гру своя установка і завдання в залежності від суперника змінюється чи ні?
- Загалом у нас в четвірці є свої награні комбінації. Кожний знає, що і коли повинен робити, тобто виконувати свою роботу, а отже грає в ключі всієї команди. А якщо вже брати другу четвірку, то в них вже інший стиль гри, інші завдання.

- Як на мене, ти забив досить гарні голи у ворота «Спортлідера+» дома і в гостях «ЛТК». Чи було в тебе попереднє відчуття, що ось твій шанс і зараз м’яч буде в сітці?
- У першому випадку до воріт було не так далеко і воротар здається присів, я пробив над ним якраз під поперечину, а в другому епізоді потужний удар Тригубця воротар відбив прямо на мене і я знову з п’ятачка влучив під поперечину.

- А які голи тобі найбільш запам’ятовуються?
- Мені здається, що різниці, який гол не має. Головне, щоб він був і приніс перемогу команді. Тому я особисто на цьому не зациклююсь. Звісно іноді виходять ефектні голи. Так приміром в Польщі вдалося забити гол з льоту після передачі партнера. Гол вийшов досить ефектним, тому звісно, він із числа тих, які запам’ятовуються. А взагалі я не так багато забиваю, щоб якісь голи запам’ятовувати, а якісь ні. Головне для мене приносити користь команді.

- Коли ти грав у другій четвірці, то рідко наважувався на дальні удари, а зараз це робиш доволі часто. Змінилися вимоги тренера?
- Коли грав у другій четвірці, не було достатньої кількості нагод, щоб пробивати здалеку, а зараз така можливість з’являється набагато частіше. Можливо, це пов’язано із тим, що перша четвірка грає в більш комбінаційний футбол. Звідси і з’являються вільні зони, з яких можна пробити здалеку. Окрім того, і тренер дає установку при можливості бити з будь-якого положення. А ось в другої четвірки була інша гра, і таких можливостей було мало.

- Уже зіграно половина матчів сезону. Які плани в команди на сезон, чи зазнали вони коригування в порівнянні зі стартом?
- Звісно, що хочеться, щоб наша команда вже нарешті щось здобула, тобто виконала поставлені на сезон задачі. Перш за все, на даний час є велике бажання потрапити до чільного квартету. Ми вже досить давно йдемо до цієї мети, давно граємо разом, і мені здається вже настав наш час.
І з кожним роком все болючіше сприймається наша невдача, маю на увазі не потрапляння до четвірки найкращих. І граємо ніби непогано, але нам постійно чогось не вистачає. То змазаний початок, то провали посеред сезону, то кінцівка змарнована. Здається і команда непогана і колектив дружний, але постійно чогось не вистачає. На мою думку, з цією командою можна і потрібно боротися за нагороди. А якщо ще й додати, що наш тренер має своє бачення в футзалі, постійно знаходиться в творчому пошуку і не зупиняється на досягнутому, то нам взагалі не варто думати про щось інше окрім призового місця. Тому вже і хочеться, та й здається – час настав.
У команди одна загальна мета, яка не така вже й недосяжна. Ми поступово йшли до цього, плідно працюємо і врешті-решт розраховуємо на позитивний результат. Час вже виконувати поставлені завдання і посідати місця під сонцем, а не бути в затінку інших команд.

- Чи можна сказати, що в тебе є взаєморозуміння з партнерами, коли ти знаєш наступний крок кожного, а партнери знають, як ти діятимеш в тому чи іншому епізоді?
- У мене чудове взаєморозуміння з Юрієм Когутом. І це не дивно, адже ми вже стільки років граємо разом. Ми вже розуміємо один одного з одного погляду. Нам навіть не потрібно домовлятися. Але зараз ми граємо в різних четвірках. Ми виконуємо свою роботу, і якщо тренер бачить таким склад четвірок, значить так і повинно бути. Адже тренер хоче лише одного, щоб його команда демонструвала хорошу гру і здобувала потрібний результат. А для цього кожний на майданчику повинен виконувати свою роботу, ті завдання, які перед ним поставив тренер, тоді і можна буде говорити про позитивний результат.

Командна гра залежить не від гри однієї людини, а від злагоджених дій всього колективу. А таке взаєморозуміння, як у нас з Юрієм повинно бути між усіма гравцями четвірки, адже футзал це не лише командний вид спорту, а ще й досить швидкий і часу на роздуми під час гри немає, потрібно миттєво приймати рішення. Тому взаєморозуміння повинно бути між усіма гвинтиками командного механізму, а не між окремими його детальками. Четвірка повинна бути монолітною, для цього ми і тренуємося, не покладаючи «рук».

- Якщо поглянути на команди, на те, як вони готувалися до сезону, підбирали склад і зараз проводять матчі, який колектив можливо здивував тебе своїм виступом чи навпаки розчарував? Адже напевно ти не лише бачиш ці команди в очних зустрічах, а ще й спостерігаєш за грою команд в інших іграх.
- Звичайно, «Єнакієвець» на сьогодні досить потужний колектив із сильним збалансованим складом, в якому є достатньо досвідчених і вправних футболістів. Тому не даремно вони вирвалися в лідери – це досить потужний колектив. Але це і не дивно, адже вони підсилилися бразильцями і двома кращими гравцями «ЛТК» – Росем і Свиридовим. Додати сюди ще й досвід Хурсова, Замятіна, Нестерука, Скорого і все стає зрозуміло. Але, разом із тим, ми, граючи із ними, їм майже ні в чому не поступалися.

Не менш збалансований колектив підібрався і в Харкові. Але «Локомотиву» через виступи в єврокубках, а також велику кількість збірників, дещо важко давалися матчі в чемпіонаті. Хоча згодом вони, я впевнений, надолужать згаяне і ще скажуть своє вагоме слово. Як на мене, вони на старті сезону мали досить насичений календар, що і позначилося на результатах виступів.

Щодо «Енергії», то в цій команді непогано поєднуються молодецький запал і сплав досвіду. Можливо через молодь, львів’яни демонструють не надто стабільну гру. Але вони так, як і «Локомотив», ще не сказали останнього слова і їхні кращі матчі, на мою думку, ще попереду. Якщо взяти окремі ігри, то їхні досвідчені виконавці грають першу скрипку і не раз доводили, що ще мають порох у порохівницях. Але і молодь, потрібно віддати їй належне, не пасе задніх.

Говорячи про «Ураган», то тут окремо зупинився б на Сімці. Досвідчений гравець, який вміє і повести команду за собою, і в потрібний момент віддати зручну передачу. Це яскраво виражений «стовп», як кажуть за футзальними термінами. Проти нього досить складно грати. І те, що він не забиває в кожній грі, це аж ніяк не свідчить про те, що він випадає з гри. Він справно виконує свою роботу і грає на команду. Навіть коли він не надто помітний на майданчику, він завжди в центрі уваги і приносить своєму колективу велику користь. Сам же «Ураган» – це теж не подарунок. У ньому є, як і в «Єнакієвці», бразильці і не менш вправний поляк, які теж суттєво впливають на долю кожного поєдинку. Але з іншої сторони, я б не сказав би, що ми поступаємося цим командам, і ми це довели в іграх із ними. Просто, як я вже казав, нам дещо не вистачає в окремих матчах, можливо простого футбольного везіння.

- На даний час «Єнакієвець» має суттєву очкову перевагу перед іншими командами. Як на твою думку, чи почуватимуть вони себе спокійно в другій половині чемпіонату, чи їм будуть не переливки в новому році?
- Важко стверджувати, чи вдасться єнакієвцям втримати взятий темп. Це складно передбачити, враховуючи ще й те, що загалом в чемпіонаті, за винятком хіба що «Спортлідера+», всі команди приблизно одного рівня. Але можу з впевненістю сказати, що легких ігор їм чекати марна справа. До речі, і в першій половині не можна сказати, що вони були на голову вищими за суперників.

- Ти згадав ті команди, які зараз знаходяться в лідируючій групі. А що можеш сказати за «ЛТК», яке в минулому сезоні свого часу було навіть на лідируючих позиціях, а в міжсезоння втратило багато перспективних виконавців і розпочало сезон не досить впевнено?
- «ЛТК» не те що розгубило своїх гравців, у них, напевно, просто така клубна політика – готувати гравців, щоб згодом продавати їх в інші клуби і набирати нових. Така напевно стратегія керівництва. «ЛТК» має свою школу, яка постійно виховує резерв, і тому вони завжди непередбачувані, адже команда молода, а молодь зачасту не може демонструвати стабільні результати. Через це в них і такі перепади. Початок цьогорічного сезону був для них складним, але згодом хлопці суттєво додали в грі і зараз їх теж не просто переграти. У них досвідчений тренер, який завжди працював із молодими гравцями і знає свою роботу. Звідси і результат.

- А що ти можеш сказати про «Спортлідер+»? Недостатність кваліфікованих виконавців, чи можливо причина криється дещо в іншій площині? Якщо у минулому сезоні ця команда дебютувала, то цього року це вже дебютом не назвеш.
- Мені складно судити про цю команду. Я не варюся в їхній кухні, тому, в чому там проблеми, судити не беруся. Нібито непогані гравці. Мені здається, що їм просто складно грати на такому рівні. Адже команда створюється не один рік, а вони все-таки грають лише другий рік таким складом. Можливо це ще малий термін, щоб розкритися колективу повністю. Якщо відверто, то в Хмельницькому зібрали 14 гравців із різних команд, тому фізично дуже складно вимагати від них миттєвого результату.

Якщо порівняти з нашим колективом. Скільки років ми награвали склад, але ж ми не змінювали його на сто відсотків. Спочатку ми грали у Львові, а це вже не перший рік граємо в Рівному. У нашому колективі є кістяк, який награвався роками. Але якщо взяти окремих виконавців, то вони свого часу грали в одній команді раніше. Візьміть хоча б Піддубного і Тригубця, чи мене і Когута. Ми не один рік провели пліч о пліч. Чи візьміть Волянюка, який з нами грав ще у Львові. Тобто гравці між собою знайомі не один рік і відповідно за цей час вже з’явилося певне розуміння між ними.

Юрій РАЧКОВСЬКИЙ

Далі буде...