Владимир КОЛОК: «Горжусь своими воспитанницами»

Ексзклюзивне інтервью тренера жіночого клубу «Біличанка» та національної футзальної збірної відомому виданню «Український футбол»

- Володимире Васильовичу, у 1993 році уявляли собі, що «Біличанка-НПУ» стане одним з провідних клубів у Європі чи ні?
Дякую, що відносите наш клуб до такої категорії. Мабуть це дуже голосно звучить.  Ми будемо намагатися відповідати цьому визначенню. Певні кроки в цьому напрямі вже зроблено. Але думаю наші дівчата здатні на більше. І звичайно ж я не міг уявити в далекому 1993 році, що будемо перемагати у міжнародних турнірах, що будемо не один раз чемпіонами України, володарями Кубку. Навіть і не мріяв. Мені було цікаво вчити дівчат грати і бачити як вони ростуть.

- Чим найбільше пишаєтеся за цей час?
Своїми  вихованками більше ніж  їхніми спортивними здобутками. Більшість із них  дуже цікаві, добрі люди, неординарні особистості, які своєю наполегливою працею зробили себе справжніми Майстрами футзалу, і яких знають по всьому світі. А ще ми знаємо їх як гарних жінок чи дівчат, щасливих мам і дружин, чуйних і професійних тренерів і вихователів. Ті хто пройшли довгий спортивний шлях у нашому клубі не загубилися в житті.  Я ними пишаюсь.

- Чому Ви пов’язали свою долю саме з жіночим футзалом, адже жіночий спорт менш популярний?
Це вийшло випадково. Коли я почав працювати з дівчатами, то побачив, що вони можуть і добре грати, і самовіддано тренуватися і роблять це по-справжньому, від душі. Я не дивився, що цей вид не популярний. Ми його робили популярним. Бути серед першопрохідців – це цікаво.

- Багато сильних чоловічих клубів не змогли проіснувати й 10 років, а Ви вже 20 років радуєте прихильників своєю грою. За рахунок чого вдається триматися у такій збитковій справі?
Ми завжди старалися бути чесними з усіма. В своєму колективі, з нашими партнерами чи суперниками, з меценатами, з вболівальниками. На першому плані в команді завжди були порядність, людяність, професійне ставлення до справи. Це давало можливість і мати матеріальну та моральну підтримку і віддячувати за неї гарними спортивними здобутками. До цього скажу , що наш клуб – це  дружний колектив однодумців. Триматися разом значно легше.

- Як Ви думаєте, що необхідно зробити для популяризації жіночого футзалу в Україні?
Необхідно цей вид спорту на державному рівні розглядати як важливий засіб зміцнення здоров’я народу України, приділяти йому належну увагу з боку владних структур, виділяти державне фінансування, надавати пільги тим хто вкладає в нього кошти, популяризувати у ЗМІ. Стандартний набір, як і для усього спорту. І хоча би половину лозунгів про його розвиток озвучених з високих трибун втілити у життя.

- Ви є ще й тренером національної збірної. Скажіть, будь ласка, який план підготовки у нашої команди до чемпіонату світу, який відбудеться у грудні цього року?
Перші мої два плани підготовки на рівні збірної не втілилися в життя. Тому ми вирішили максимально використати можливості свого клубу для підготовки наших гравців, хто претендує на гру в збірній до можливої участі у цьому чемпіонаті. В клубі йде серйозна робота з цими гравцями. Ми тільки цього літа дали їм можливість здобути міжнародний досвід у трьох міжнародних турнірах. Плануємо подібні заходи і восени. Але й сподіваємося, що у АМФУ та ФФУ стане бажання і  можливостей на підготовку, хоч і в останній момент, та відрядження нашої збірної команди, яка вже була п’ятою на минулому світовому чемпіонаті. Він не може пройти без українських дівчат. Вони ж бо у нас найкращі.

- Вам довелося багато поїздити закордон. Охарактеризуйте рівень нашого жіночого футзалу порівняно з іншими країнами.
В багатьох країнах де ми побували кидається в очі державницький підхід до розвитку цього виду спорту. Розробляються і планомірно втілюються в життя програми по його популяризації і розвитку. Без лозунгів, обіцянок, авралів і вимагання негайного результату. Вкладаються кошти. Відношення федерацій футболу таке як і до чоловічих змагань. Наведу декілька прикладів. Жіночу збірну Португалії і чоловічу тренує один тренер. Жіночу збірну Іспанії постійно консультує головний тренер чоловічої. Чемпіонати Угорщини, Італії, Іспанії  серед жіночих команд показують провідні канали ТБ. Клуби чоловічих вищих ліг мають жіночі команди. Продовжувати можна довго. Але мабуть  тече в жилах наших дівчат кров славних предків-козаків. І тому незважаючи ні на які негаразди вони часто перемагають своїх більш забезпечених суперниць. Поки що. Наскільки цього вистачить невідомо. 

- Яким буде цей 20-й ювілейни чемпіонат країни?
Сподіваюсь не менш цікавим чим попередній. Стартує 9 команд. Буде більше ігор. Нашим дівчатам є багато чому вчитися. Нехай вдосконалюються. Маємо надію, що і наші суперники віднеслися до справи професійно.

- Якими бачите перспективи розвитку жіночого футзалу у нашій країні?
Мріємо про професійну лігу, повноцінну збірну, і олімпійський статус футзалу.  А бачимо… Поживемо - побачимо.

- У «Біличанці» займаються сотні дітей, а працівників у клубі  не так багато. От ви окрім тренерських функцій виконуєте ще й обов’язки президента. Не виникає думок про перепочинок?
Наш клуб – громадська організація і ми працюємо, як волонтери. Але наші дівчата ще тренують дівчаток у місцевій ДЮСШ, якою опікується наш клуб. Спільними зусиллями виводимо дівчат і в люди і в майстри. А поєднання багатьох функцій це міра вимушена. Багато допомагають старші дівчата. А відпочивати від улюбленої роботи встигаємо дуже швидко.

Андрій Гулій, Український футбол