Под микроскопом: Гран При Италии

Гран Прі Італії зразка 2013 року, на жаль, запам’ятається як один з найменш цікавих в історії чудового автодрому, а все через головні сили імперії Зла колективу Крістіана Хорнера – ідеолога та генія аеродинаміки Едріана Ньюі та безкомпромісного штампувальника перемог Себастіана Феттеля. Дует конструктора та пілота довів – незручних трас для Red Bull просто немає, а конкурентам тільки те й залишається, що запитувати «ну як у них це виходить». А й справді, машини з Мілтон Кінс хоча й не показували найбільшої швидкості на прямих, але в кваліфікації, маючи порожні баки, саме Себастіан був найшвидшим на всіх трьох секторах траси. Така сила «енергетиків» на швидкісному автодромі промовисто свідчить, що й на повільних трасах з ними все буде гаразд. Чи означає це кінець боротьби за титул? Для відновлення інтриги триразового чемпіона слід відправити на стажування до WRC, причому посадити в машину Себастіана Ожьє, а француза взяти на пару формульних уїк-ендів до Red Bull, тим паче що корейський, індійський та американський Гран Прі співпадають по датах з ралі Франції, Іспанії та Уельсу. Тільки в такий дивний спосіб можна буде відновити інтригу в обох чемпіонатах, де обоє Себастіанів змітають усіх на своєму шляху. Якщо ж серйозно, то відкинувши всі фантастичні варіанти починаючи від вторгнення марсіан і завершуючи лавиною невдач (читай – технічних сходів) Феттеля, шансів у Фернандо, Льюіса та Кімі дійсно приблизно стільки ж скільки у Динамо тріумфувати в УПЛ в сезоні 2013/2014.



З погляду стратегії та використання шин італійський уїк-енд став, мабуть, найбільш передбачуваним, а відтак і найменш цікавим в сезоні – все відбулося рівно так, як і передбачали у своїх прогнозах експерти й італійські шинники. Ризикувати з двома піт-стопами було б можна тільки якщо були б і дозаправки, це б дозволило їхати у певній подобі кваліфікаційного темпу, але аж ніяк не за сучасних умов. Два піт-стопи в гонці стали вимушеним кроком для Ряйкконена і Хемілтона, які мало того, що провалили кваліфікацію й змушені були стартувати з шостого ряду, так їх прорив на цьому не обмежився. З іншого ж боку, саме виступи фіна з британцем стали найяскравішими подіями гонки і якби не необхідність продиратися крізь пелотон, відтінків сірого на гоночній дистанції можна було б нарахувати значно більше.

Льюіс взагалі здійснив два найкращих обгони в гонці, коли після першої шикани на вході в Curva Grande пройшов Хюлькенберга по внутрішньому радіусу, а наприкінці гонки в тому ж таки місці здолав і Ряйкконена, але тоді британець розігнався по зовнішній частині траси. Як бачимо, для справжніх гонщиків і DRS не потрібен, якщо можливість здійснити обгін випадає там, де опоненти не очікують.



Окремих слів заслуговує і весь уїк-енд у виконанні Алонсо. Щоб не казали в стані Скудерії після кваліфікації, але фразу Фернандо, незадоволеного її результатами та провалом тактики розгону на прямій в аеродинамічному мішку Масси, журналісти зрозуміли абсолютно правильно – ніякого сарказму з «геніями» там не було, а от дурнями хлопців зі Скудерії він таки назвав:



Проте в гонці ми знову побачили безкомпромісного Фернандо, готового боротися на максимумі з обома пілотами Red Bull, а щоб Марку в його боліді з супер-аеродинамікою життя не здавалося медом, іспанець на власний розсуд підправив конфігурацію правої частини переднього крила. Справедливості заради слід відзначити, що зробив він це явно не навмисно і якби не ця прикрість, то обгін Веббера був би зразковим, а головне, що і в цьому випадку ніякого DRS не знадобилося:



От тільки справитися з Голіафом сучасної Формули 1 Алонсо знову не зміг. Хтось скаже, що виною в усьому є невірна тактика піт-стопу, який в Ferrari невиправдано затягнули, програвши Феттелю. Але суть в тому, що наприкінці гонки у Фернандо шансів дістати німця не було жодних – так, проблеми з коробкою передач у Себа з’явилися, але він скинув темп, чудово розуміючи, що Алонсо йому не конкурент. Зрештою у Веббера були аналогічні проблеми, але австралієць продовжував чинити тиск на лідера Скудерії, не даючи останньому спокійно перевести подих. Тож хто що не казав, але навіть дрібні технічні негаразди на темпі, а головне настроях пілотів Red Bull так і не відбилися.

Як ми й очікували в анонсі Гран Прі в Монці знайшовся пілот серед команд-середняків, який здійснив справжній фурор, і ним виявився Ніко Хюлькенберг. З одного боку Моніша Кальтенборн після кваліфікації не приховувала, що команда спеціально для Монци приготувала деякі оновлення і вони спрацювали як того й очікували. З іншого ж, чудова кваліфікація німця залишала чимало запитань стосовно його перспектив у гонці, де багато хто поспішив списати «Халка» за спину і Ferrari, і Mercedes, «залишивши» його у віртуальній боротьбі з McLaren, Toro Rosso і Lotus. Та пілот Sauber довів, що непереборне бажання помножене на майстерність і мінімально необхідні можливості машини здатні творити маленькі дива. Ну невже після програного обом гонщикам Ferrari старту хтось очікував, що більше Ніко нікого не пропустить? Як мінімум Росберг (принаймні на папері)  мав значно кращу машину і 53 кола для того, щоб обігнати свого тезка, але у пілота Mercedes нічого не вийшло, хоча сказати, що він старався протягом усієї гонки також не можна.



Ну а наш тіньовий герой гонки одним махом заробив 10 очок в Італії, хтось скаже, що це небагато, але якщо згадати, що за всі попередні гонки Хюлькенберг зібрав врожай із 7 пунктів, то уїк-енд в королівському парку Монци для німця можна назвати мега-успішним. При цьому ніхто не повинен бути здивованим, якщо вже в Сінгапурі Sauber німця навіть не потрапить до топ-10. Ставка на супер-швидкісну італійську трасу зіграла повною мірою, а допрацьовувати С32 в Хінвілі вже не будуть.

Попри оптимістичні очікування, пов’язані з непоганим темпом і результатом в Бельгії, святковий настрій в McLaren було зіпсовано менш ніж задовільним результатом у гонці. Пояснити як в такій досвідченій команді потрапили в усім добре відому пастку передаточних чисел і сьому передачу зробили закороткою для італійських прямих напрочуд тяжко. Пілоти не могли ні атакувати, ні захищатися в повній мірі саме тому, що двигун упирався в свої максимальні 18000 об/хв. Схоже, що коли весь сезон іде коту під хвіст, то на американські гірки результатів Дженсона з Серхіо колектив з Уокінга особливо і не зважає, планомірно готуючись до наступного, попутно випробовуючи Баттона та обкатуючи Переса.

Найбільше ж розчарування (за винятком відвертої нудьги протягом більшої частини гонки) стосується Ді Рести. На машину шотландця  встановили термальну камеру, яка б могла показати чимало цікавого з життя і роботи гуми протягом гоночних 300 км, але Пол не зумів розібратися в штовханині першого кола, пізно побачив раннє гальмування Грожана перед другою шиканою, залишивши нам хоч і цікаві, але такі швидкоплинні кадри зі свого боліду:



Залишається сподіватися, що в Сінгапурі термальна камера нам покаже значно більше, ніж ми побачили в Італії.

В’ячеслав КОБРЖИЦЬКИЙ, Sport.uа