«Золотий» удар Марселіно

Історія єврочемпіонатів: 1964-й рік

«Золотий» удар Марселіно
© Лев Яшин

Продовжуємо розповіді про континентальні чемпіонати національних збірних. Другий турнір, як і його попередник, мав назву Кубок європейських націй. Його фінальна частина відбулася 1964 року на стадіонах Іспанії і завершилася перемогою господарів турніру.

Порівняно з Євро-1960 цього разу сталися певні зміни. Насамперед варто наголосити, що кількість учасників збільшилася з 16 до 29 команд. Щоправда, після жеребкування Греція відмовилася від участі. Отже, серед учасників значилися: Швеція, Норвегія, Данія, Мальти. Ірландія, Ісландія, Англія. Франція, Польща, Північна Ірландія, Іспанія, Румунія, Югославія, Бельгія, Болгарія, Португалія, Угорщина, Уельс, Нідерланди, Швейцарія, НДР, Чехословаччина, Італія, Туреччина, СРСР, Люксембург, Албанія, Австрія. Команди СРСР, Австрії та Люксембургу починали одразу з другого етапу змагань — 1/8 фіналу.

Із найзнаменитіших збірних до числа новачків прилучилися команди Англії та Італії. А от збірна ФРН участі не брала. В іншому все залишалося без змін: поєдинки проводилися за олімпійською системою, а до фінальної частини чемпіонату виходили чотири учасники.

На шляху до Мадрида

Збірна СРСР. як і чотири роки перед тим. дісталася фінального матчу. А на шляху до цього вона мала дуже сильних суперників. 13 жовтня 1963 року на московському стадіоні в Лужниках у присутності 102 358 глядачів радянська команда приймала Італію. Господарі здобули перемогу — 2:0. М'ячі забили: Понєдєльнік, 22, Численко, 42.

Матч у відповідь відбувся в Римі на «Стадіо Олімпіко» (69 576 глядачів). Нічия — 1:1. Голи: Рівера, 89 Гусаров, 33. Героєм матчу став Лев Яшин, котрий на 57-й хвилині намертво взяв пенальті, пробитий видатною зіркою світового футболу Сандро Маццолою. Тоді на численні запитання журналістів про те, чому він не забив, Маццола казав одну фразу: «Просто Яшин краще за мене грає у футбол».

У травні 1964 року збірна Союзу за суперника мала шведів. 13 травня на полі суперника рефері зафіксував нічию — 1:1 (Гамрін, 87 — Іванов, 62). За два тижні (27 травня) в Лужниках (99 609 глядачів) радянська команда здобула переконливу перемогу — 3:1. У нас .двічі відзначився Віктор Понєдєльнік (22, 56) і Валерій Воронін (83). У шведів забив на той час гравець італійської «Фіорінтини» Курт Гамрін (78).

Отже, поточне завдання, поставлене перед союзною збірною, було виконано, шлях на Піренеї відкрито.

Суперечки чільного квартету

Вирішальні події на Євро-1964 відбувались, як уже згадувалося, в Іспанії. Путівки на завершальну стадію здобули збірні Данії, Іспанії, Угорщини та СРСР.

Спочатку (17 червня) відбулися півфінальні зустрічі. Господарі на стадіоні «Сантьяго Бернабеу» в Мадриді перемогли угорців — 2:1. Це був дуже напружений матч. Іспанці відкрили рахунок (Переда, 35). Угорцям вдалося встановити рівновагу (Бене, 84). Основний час так і завершився внічию. І лише на 115-й хвилині нападник мадридського «Реала» Амансіо забив переможний м'яч.

В іншому півфіналі збірна СРСР у Барселоні на «Камп Ноу» (38 558 глядачів) особливих труднощів не мала і забила данцям три «сухих» м'ячі — 3:0 (Воронін, 19, Понєдєльнік, 40, Іванов, 88).

Матч за третє місце. Угорщина — Данія. 3:1 (Бене, 12, Новак, 107 (п), 111 — Бертельсен 82).

Фінал
Іспанія — СРСР - 2:1.
Голи: Переда, 7, Хусаїнов, 8, Марселіно, 84.
Іспанія: Ірібар, Рівілья, Олівелья, Соко, Кальєга, Фуете, Суарес, Переда, Амансіо, Марселіно, Мартінес, Лапетра.
Тренер — Госе Вільялонга.
СРСР: Лев Яшин, Едуард Мудрик, Віктор Шустиков, Альберт Шестерньов, Віктор Анічкін, Анатолій Корнєєв, Валерій Воронін, Ігор Численко, Валентин Іванов, Віктор Понєдєльнік, Ґалімзян Хусаїнов.
Тренер — Костянтин Бєсков.
Рефері — Артур Голланд (Англія).
Мадрид. Стадіон, «Сантьяго Бернабеу». 79 115 глядачів.

Отже, протистояли команди, котрі не зустрілися чотирма роками раніше з волі іспанського диктатора Франко. Цього разу генералісимус сидів у почесній ложі.

Як і прогнозувалося, матч відбувався за напруженої боротьби, видовищністю не відзначався, особливо гострими моментами не порадував. Учасники зустрічі усвідомлювали, що навіть один забитий м'яч міг стати вирішальним. Тому оборонці пильнували особливо.

Усі атаки іспанської збірної розвивалися, як правило, через Суареса. Саме він, використовуючи найвищу індивідуальну майстерність і техніку, виводив довгими передачами в прориви Амансіо, Лапетра, Марселіно. Так Суарес перекинув м'яча через Шестерньова на Переду. І той зблизька влучно і сильно пробив під поперечину.

Лише 60 секунд знадобилося радянським футболістам для того, щоб зрівняти рахунок. Хусаїнов, котрий енергійно боровся за м'яч і в атаці, і в обороні, цього разу сам отримав вивірену передачу від Вороніна, стрімко увірвався до карного майданчика й ефектно відправив м'яч у ворота Ірібара, котрий був не в силах запобігти лихові.

У другому таймі збірна СРСР так і не змогла налагодити атакуючих дій. Оборонці здебільшого грали на відбій. Це ускладнювало життя нападникам, котрі були позбавлені м'яча. А тут ще й дощ почався, що спонукав обидві сторони діяти ще обережніше, щоб не посковзнутися у відповідальний момент. Гострих ситуацій обидва суперники створювали обмаль.

Одного разу Яшин в акробатичному кидку відбив удар Переди, іншого — Ірібар кінчиками пальців відвів м'яч, пробитий Понєдєльніком. У суперечці оборонних ліній наша, на жаль, виявилася менш надійною. І Переда, незважаючи на опіку Мудрика, зумів прострелити на Марселіно, котрий у падінні головою завдав вирішального удару.

-    У нас був пристойний склад, але далеко не найсильніший за всю історію збірної Іспанії,— прокоментував тоді підсумок фіналу Луїс Суарес. — Ми показали гарну командну гру. На той момент багатим міжнародним досвідом у нас у команді міг похвалитися лише я. Адже був старше за всіх своїх партнерів і вже виступав за кордоном. Нас здорово підтримували вболівальники, їхня велика заслуга, що ми стали чемпіонами Європи. Хотів би підкреслити, що перемогла команда, а не окремо взяті футболісти. При мені до збірної Іспанії не. раз вдавалося зібрати сильніший склад. Однак жодна з тих команд не змогла домогтися такого, як оце ми...

Зіркова збірна


За підсумками чемпіонату було складено символічну збірну. До неї увійшли: Лев Яшин (СРСР), Фелісіано Рівілья Муньос (Іспанія), Деже Новак (Угорщина), Ігнасіо Соко (Іспанія), Фернандо Олівелья Понс (Іспанія), Амансіо Амаро (Іспанія), Ференц Бене (Угорщина), Валентин Іванов (СРСР), Гесус Марія Переда (Іспанія), Луїс Суарес (Іспанія), Флоріан Альберт (Угорщина).

За «срібло» - у відставку

Сталіна давно вже не було, але його дух і методи керування залишилися незмінними. За велінням Микити Хрущова збірна мала обіграти іспанців на очах Франко. Але не вдалося і жертвою «невдачі» став тренер збірної СРСР, видатний футболіст і не менш вагомий наставник Костянтин Бєсков. Його після повернення до Москви звільнили з посади, інкримінуючи тренеру... «провал» його команди на Євро-1964. Маячня та й годі. В нормальній країні срібні медалі європейського гатунку вважалися б видатним досягненням. А тут цькування і шквал критики. Совок, знаєте, — хвороба, котра лікуванню не піддається.

Віктор СТАНКЕВИЧ, газета «Голос України»

Подписывайся на наш канал в Telegram и узнавай все самые свежие новости первым!

Автор — Александр Тишура, Sport.ua

(1 голос)

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Новости партнеров
Загрузка...
Комментарии
    Комментарии отсутствуют. Вы можете стать первым.
    Комментарии отсутствуют. Вы можете стать первым.
Вы не авторизованы.
Если вы хотите оставлять комментарии, пожалуйста, авторизуйтесь.
Если вы не имеете учётной записи, вы должны зарегистрироваться.
Продолжая просматривать SPORT.UA, Вы подтверждаете, что ознакомились с Политикой конфиденциальности