Богдан ЄСИП: «Усе просто чудово, лише результату немає...»

Капітан охтирського клубу розуміє - від «Нафтовика» чекають більшого, натомість команда вже кілька років поспіль розчаровує. Додає прикрощів і той факт, що клуб не має жодних проблем, починаючи від взаєморозуміння між гравцями та тренерським штабом, закінчуючи фінансами, які в Охтирці були завжди... Та, попри все, — повторити подвиг 2007 року «Нафтовику» третій сезон поспіль не до снаги. Про це можна говорити сміливо вже після першого кола...

Малюнок гри влаштовує всіх

—Богдане, передусім хотілося б поцікавитися вашими подальшими футбольними планами. Вони й надалі пов'язані із «Нафтовиком»?
— Допоки в мене діє контракт із «Нафтовиком», усі думки й плани пов'язані саме із ним. А контракт у мене діє до літа 2011 року.

— А чи виникають у вас думки щодо зміни клубу? Можливо, є якісь пропозиції?
— Не виникають, бо я тісно пов'язаний зі своїм нинішнім клубом. У мене є професіональний контракт, тож поки це все, що я можу вам сказати.

— Під час розмови з тренерським штабом та керівництвом, ви відчули, що на вас і надалі продовжують розраховувати в клубі? Адже не секрет, що другу частину чемпіонату ви провели в ранзі лише запасного гравця?
— Такі розмови справді були, і мені дали зрозуміти, що розраховують на футболіста Богдана Єсипа.

— Богдане, напередодні Нового року команда проводить тренувальний збір. Чи є це ознакою того, що в першій частині змагань у «Нафтовика» вийшло далеко не все?
— Звісно, якщо команда закінчує першу частину змагань на 12 місці, то вийшло в нас справді далеко не все. Над виправленням ситуації й працюємо.

— Зробили для себе висновки, що саме не вийшло в команди?
— Не склалося з результатом. Малюнок гри влаштовує як тренера, так і футболістів, проте результату поки що це чомусь не приносить. Гадаю, основна причина криється в слабкій реалізації. Ми не забиваємо з надзвичайно вигідних позицій, а пропускаємо досить легко, інколи практично — без спротиву. Ось так і програємо.

— Ваша команда посідає 12 місце. До зони вильоту, як і до групи лідерів, дуже далеко (13 очок відриву від передостанньої команди та 14 — до третьої)- Друге коло стане для команди фундаментом підготовки вже до наступного сезону?
— Наше завдання на сезон — бути в першій п'ятірці. І цю мету ніхто не скасовував, тож прагнутимемо до цього й докладемо всіх зусиль. Друге коло ні в якому разі не стане просто підготовчим циклом до наступного сезону. На результат обов'язково звертатиметься увага.

— Неодноразово доводилося читати: мовляв, у колективі, всупереч результатам, панує добра, дружня атмосфера. Як би ви в такому разі детальніше пояснили провали команди, від якої з року в рік чекають більшого? Не все ж списувати на слабку реалізацію...
—Щодо очікувань, я з вами погоджуся — від нас справді чекають більшого. Підтверджу також думку щодо мікроклімату в колективі — хлопці в нас зібралися дружні, тож із цим не може виникнути жодних питань. Ми розуміємо, що багато в чому ми самі винні в невдалих результатах. Пояснити це важко, але, хоч як би це банально звучало, нам не вистачало простого талану...

Із тренером усі знайшли спільну мову

— Невдачі почалися ще зі старту: в активі «Нафтовика» була лише одна перемога в семи матчах. Чи може йтися про невдалу підготовку напередодні сезону?
— Найцікавіше те, що підготовку ми провели якраз на досить високому рівні! Два тижні ми дуже продуктивно попрацювали в Алушті. І, загалом, на зборах мали цілком боєздатний вигляд, перемігши в чотирьох із п'яти спарингів. Але в чемпіонаті не склалося. Що тут скажеш? Збори та чемпіонат — різні речі.

— Чи вдалося із самого початку знайти спільну мову з тренером? Чи вдалося уникнути непорозумінь?
— З тренером не було й немає жодних проблем чи навіть дрібних непорозумінь, адже колектив, за великим рахунком, зберігся той самий. На жаль, поки виходить не все, попри цілковите порозуміння між гравцями та тренерським штабом.

— Наступні три гри принесли «Нафтовику» діаметрально протилежні емоції: спочатку команда грає внічию з «Олександрією» та «Чорноморцем», а потім поступається 0:2 «Прикарпаттю». Згадуєте той провальний поєдинок?
— Якщо відверто, це була одна з найгірших ігор «Нафтовика», тому що ми приїхали в Івано-Франківськ фаворитами, а нас там просто «зім'яли» без шансів, переграли за всіма канонами. Тому про якесь безталання йтися тут точно не може.

— Як вас після цього зустріли вболівальники на домашньому стадіоні в наступному турі, коли ви приймали «Фенікс»?
—Передусім збагнути ситуацію мали самі гравці — ми були зобов'язані перемагати на очах у власних прихильників, адже в попередньому турі програли «Прикарпаттю», що було на останньому місці. Ми тоді вдома вигризли перемогу над «Феніксрм» аж на 92-й хвилині, тож та гра далася нам дуже непросто, хоча було 6-7 моментів, і ми мали вирішувати долю того поєдинку ще в першому таймі. Гадаю, порадувати вболівальників саме такою перемогою нам удалося.

— Щодо цього матчу й всіх 20 турів чи доводилося чути свист або якісь неприємні вигуки на адресу вашої команди?
— Бувало всяке. Мабуть, у кожному місті так: якщо команда грає погано — свистять, якщо добре — аплодують.

— Щодо ігор проти лідерів першості, то надалі ви зуміли перемогти в гостях «Сталь» та зіграли внічию з «Закарпаттям» та «Кримтеплицею», поступившись в матчах із першою шісткою команд лише «Львову». Чи це якісь проблеми з психологією, адже команда краще грає проти сильніших, поступаючись тим часом тому ж «Прикарпаттю»?
— Не знаю, я навіть не можу відповісти на це запитання. Можливо,  команда налаштовується на лідерів інакше, але це справа особиста, адже кожен гравець налаштовується на ігри індивідуально. Хоча, радше за все, і тут ви маєте слушність — як ще інакше пояснити цей феномен?..

—До слова, кінцівка першості теж склалася для команди невдало — жодної перемоги в останніх п'яти матчах. Дивна вимальовується картина — команда провалила старт і кінцівку. Фізично ваші партнери справлялися?
—Попри таку статистику, впродовж першості ми часто провалювали саме перший тайм, а натомість у другому виправляли ситуацію та часто досягали результатів, які приносили нам очки. Згадайте хоча б три останні матчі: по ходу цих зустрічей ми неодмінно поступалися, проте в підсумку так жодного разу й не програли. Тож фізично готовність колективу не викликає запитань.

Із Шевченком ми були завжди серед лідерів

— Щодо вас, то вперше ви не вийшли в стартовому складі в тринадцятому турі, коли «Нафтовик»  на виїзді переграв «Сталь» із рахунком 1:0. Після цього ви втратили місце в стартовому складі. Тренер не став змінювати склад на фарт?
— Гадаю, про це краще запитати саме в головного тренера, адже це його прерогатива — визначати склад команди. Тому він і відповідає за результат.

— Ну, а ви як капітан залишилися задоволеним власною грою в першій частині змагань?
— Задоволеним повністю я не буваю ніколи, бо завжди ще є до чого прагнути. До того ж, коли футболіст думає, ніби все вже вміє, то йому, мабуть, потрібно «зав'язувати» із футболом. Але моя думка така: я зіграв на своєму звичному рівні. У тренера може бути інша думка.

— До речі, стосовно тренера: всім відомо, що за результат завжди відповідає він, про що ви сказали й самі. Мизін упорався зі своєю роботою?
— Гадаю, що так. Повторюсь, у нас панує повне взаєморозуміння з ним. У команді чудовий тренувальний процес, гарний настрій та немає жодного гравця, який приходить на тренування чи в розташування клубу як на нудну роботу. Всі це роблять із задоволенням.

— Гаразд. Але коли ми розмовляли з вами востаннє (напередодні старту чемпіонату), ви сказали: якщо клубу вдасться зберегти основний склад, то команда може розраховувати на глобальніші успіхи, ніж сьоме місце в сезоні попередньому. Склад зберігся, але змінився тренер. Що в такому випадку про роботу тренера має думати журналіст?
— Я розумію, що ви маєте на увазі... Я вам скажу так: повірте, буває у футболі й таке: здається, все просто прекрасно в команді, а результату немає! Саме така ситуація склалася й у нас: взаєморозуміння колективу, який, до всього, ще й зостався незмінним, жодних фінансових проблем, але... Будемо сподіватися, результат прийде з часом. Узагалі, за всіма показниками, й за підбором гравців, у першу чергу, ми ну аж ніяк не заслуговуємо бути на 12 місці. Але факт залишається фактом.

— Не хочеться провокувати, але зайду ще з іншого боку: наскільки на невдачах команди позначився відхід із клубу Сергія Шевченка (попереднього тренера. — Авт.)?
—Не хочете, але таки провокуєте (сміється. — Авт.)! Я вам не скажу нічого нового, проте зазначу, що коли в команді був Шевченко, ми постійно були серед лідерів і свого часу з першого місця вийшли до вищої ліги. Ось так, навряд чи я вас здивував.

— Не здивували. Але веду я ще й ось до чого: після звільнення із «Севастополя» Сергій Васильович сказав, що про повернення в «Нафтовик» говорити зарано... Мизін стовідсотково залишиться головним тренером?
— Ніяких чуток і підґрунтя для них нині немає. Мизін залишається головним тренером.

— Як дуже досвідчений футболіст чи відчуваєте, що керівництво, гравці та тренери знають напевно, як змінити ситуацію на краще в другому колі?
— Хотілося б у це вірити. І, в першу чергу, сподіватимуся на те, що саме тренерський штаб розуміє, як діяти і над чим працювати надалі. Наше місце — в п'ятірці. Це .було б заслужено, а ось нинішнє 12-е місце зовсім не годиться. Утім, це футбол, і спрогнозувати бодай щось тяжко: сьогодні ти вдома програєш «Енергетику», а завтра перемагаєш в Алчевську (Богдан оце сказав із власного досвіду нинішнього сезону. — Авт.)...

— До слова, Шевченко після роботи в «Севастополі» сказав: мовляв, із «Нафтовиком» будувалися амбіційні плани. Йшлося навіть про підвищення у класі, ви ж говорите про завдання бути в п'ятірці...
— Про таке я не чув, однак ви маєте розуміти, що в другому колі з Шевченком ми в сімнадцяти турах здобули 12 перемог, зіграли двічі внічию та лише тричі програли, набравши в сумі 38 очок. Я вважаю, що це досить хороший результат, тож розмови про прем'єр-лігу, якщо такі були, мали під собою підгрунтя. Утім (можливо, це й пов'язано зі зміною наставника), нам улітку сказали чітко — «місце в п'ятірці».

Анатолій ВОЛКОВ, газета «Український футбол»