Як чернігівська Десна підживила Львів

Напередодні нинішнього чемпіонату команду ФК «Львів» залишили одразу 11 виконавців, більшість із яких незадовго до того визначали малюнок гри цього колективу. Олександр Рябоконь, який його очолив 23 червня, за три тижні до початку першості, вирішив цю проблему по-своєму: склад фаворита першої ліги поповнили відразу дев'ять футболістів. П'ятеро з них прийшли з попередньої команди Рябоконя - чернігівської «Десни».

Кадри: ставка на «тренерських» гравців

У попередньому сезоні «Львів» був однією з найсильніших команд першої ліги, яка мала найбільший бюджет, найкращий підбір гравців та єдину мету на сезон — повернення до прем'єр-ліги (ні «Севастополь» попереднього сезону, ні «Олександрія» нинішнього, такого завдання попервах перед собою не ставили). У клубі все робилося для цього, тож дорікнути в чомусь керівництву навряд чи вийде. Утім, ставлення деяких виконавців до своєї роботи, за словами президента ФК Юрія Кіндзерського, не дозволило досягнути бажаного — «Львів» посів лише четверту сходинку. Влітку клуб за незрозумілих обставин почали один за одним полишати гравці, без яких уявити «Львів» було тяжко.

Пішли: Впродовж нетривалої літньої паузи клуб, на думку вболівальників, здавалося, втратив своє обличчя. Багаторічний капітан та улюбленець публіки Мар'ян Марущак опинився у «Севастополі». Брати Баранці перейшли до «Карпат», за які, виявляється, мріяли грати завжди. Цього вболівальникам було достатньо для глибокого розчарування. Один із них навіть написав на одному з сайтів: мовляв, уболіває за «Львів» з дня його створення, «але на цьому можна закінчувати існування клубу — від нього в особі гравців йдуть геть історія, символи та кров». Хотілося б побачити того вболівальника, коли «оголосили весь список»: до «Оболоні» під крило «свого» тренера Ковальця перейшли Вадим Панас, Владислав Лупашко, Павло Худзік та Олександр Мандзюк — основні гравці «Львова». Менш відчутною втратою для клубу стали переходи Валентина Горкуна до ФК «Суми», Данила Лазаря до хмельницького «Динамо», Тараса Яворського до МФК «Миколаїв» та Віталія Грицая.

Як виявилося, «Львів» зумів обійтися без усіх цих футболістів.

А ось як тоді прокоментував Юрій Кіндзерський відтік гравців зі своєї команди: «... Якщо якісь футболісти мріяли все своє життя грати в «Карпатах» (натякаючи, судячи з усього, на братів Баранців. — Авт.), але їм це не вдавалося, бо їх там недооцінили, і тільки тому вони грали за «Львів», то я вважаю, що таких виконавців не варто тримати в команді. У нас тривав чемпіонат, а футболісти, маючи контракти ще на два роки зі «Львовом», постійно відпрошувалися безкоштовно в клуби прем'єр-ліги. А коли сезон завершився, вони просто «душили мене за горло», щоб їх відпустили... Ми зробили висновки, очистилися від бруду й тепер готові в новому сезоні здійснювати подвиги фактично новим складом. Іншого завдання, як вихід у прем'єр-лігу, в нас немає».

Звісно, прагнення футболістів до кар'єрного зростання — цілком нормальне, але й забувати про свій контракт не варто. Загалом, як ставитися до цього, нехай кожен вирішує сам, до того ж ця справа уже частково забута. Повертатися до неї не бачу сенсу.

Прийшли: Захисну ланку команди поповнив гвінеєць Мамаді Сангаре. У підсумку номінальний центрбек зіграє в 12 матчах команди, значно зміцнивши її оборону, яка пропустила в чемпіонаті лише 14 м'ячів (утім, Мамаді, як виявилося, гратиме впродовж першого кола на позиції опорного півзахисника). Менше пропустив лише «Чорноморець» — 13, але різниця забитих і пропущених найкраща все ж у львів'ян. До слова, футбольна доля зв'язує цього гравця з Україною вже досить давно: з 2001 по 2005 роки він виступав у київському ЦСКА, де лише останні півтора року був основним гравцем. Далі в його житті був молдовський «Ністру», після чого він знову повернувся до України, де й зустрівся в чернігівській «Десні» вперше з нинішнім наставником «городян». Після казахстанського «Атирау» доволі дивною стала його поява в сімферопольській «Таврії», але там швидко зрозуміли, що собою являє 28-річний футболіст, відпустивши його до «Львова». Схоже, робота з цим гравцем запам'яталася Рябоконю з позитивного боку. До слова, Мамаді — повноцінний громадянин України. Другим захисником, який поповнив склад «Львова», став Денис Анеліков. Останній клуб номінально лівого захисника, як ви могли здогадатися, — чернігівська «Десна», тож і пояснювати не доводиться, чому Денис виявився таким потрібним тренеру.

На відміну від захисту, півзахисну ланку поповнили відразу шість гравців. Воно й не дивно, з огляду на те, що Григорій та Борис Баранці, Панас, Лупашко та Худзік (Павла можна записати до нападників), які покинули клуб, — теж номінальні напівоборонці. Перший із новобранців — Петро Кондратюк, який має за своїми плечима добрий десяток українських клубів, а молодій львівській команді точно не завадив досвідчений півзахисник. І в підсумку Петро не підвів, ставши одним із лідерів команди та зігравши у 16 матчах чемпіонату. Інші досвідчені гравці — Сергій Старенький, який грав у «Десні» часів Рябоконя, та Андрій Кікоть, який доволі пограв у західному регіоні за різні команди України. Сергій став беззаперечно основним, зігравши в 19 матчах першості. Андрій, натомість, більше просидів на лаві для запасних, але свій внесок в успіх команди вклав. Богдан Кобець теж став незамінним у складі колективу Рябоконя, провівши практично всі ігри в першій частині чемпіонату. Антон Крамар зіграв у кожному матчі команди в першій лізі, втім не завжди був основним. Олександр Рябоконь знав і цього футболіста ще за спільною роботою в черкаському «Дніпрі». Андрій Кандауров, як виявилося, прийшов не штани протирати — на рахунку футболіста 15 матчів. Андрій познайомився з Рябоконем теж у чернігівській «Десні».

Напад команди з відходом Мандзюка та Худзіка підсилив Олександр Гребінюк, який пограв свого часу навіть у вищій лізі в складі «Кривбасу».

Тактика: моду диктують найсильніші

Нових гравців «Львова» вистачило би практично на весь стартовий склад, але тренер не забув і про інших футболістів, які вірою та правдою служили «Львову» не один рік.

Прийшовши в команду, Олександр Рябоконь одразу ж сказав, що оптимальна ігрова схема для нього: 4-3-3 з різними трансформаціями та перебудовами, своїми нюансами.

І тренер свого слова дотримав — першу лігу поповнив досить потужний та органічний колектив, який тривалий час на полі атакує. Інколи «городяни» діяли в чисті три форварди (залежно від суперника флангові півзахисники більше нагадували крайніх нападників), інколи під єдиним форвардом — Гребінюком (частіше) чи Шептицьким (рідше) — діяла двійка плеймейкерів, чи то пак, «митців» на футбольному полі. Частіше ці функції виконували Антон Крамар, який із шістьма м'ячами в підсумку став найкращим бомбардиром команди (він є одним із найталановитіших гравців першої ліги, і таким був ще в складі «Арсеналу» з Білої Церкви, але ця думка - суб'єктивна), та досвідчений Петро Кондратюк.

На флангах основними були Сергій Старенький (праворуч) і Кандауров (ліворуч), який грав частіше за конкурентів. У підсумку, попри те, що більшість ігрового часу команда атакувала, з голами саме в гравців нападу не склалося. Тренер після матчу зі «Сталлю» в шостому турі сказав: «У домі порядок навели — маю на увазі оборону, з атакою ж не все так гладко — голи даються дуже тяжко». До слова, того моменту на рахунку «Львова» було лише п'ять забитих м'ячів після шести матчів. Але команда виправилася, при чому забивав у складі колективу практично кожен. У наступних 14 матчах підопічні Рябоконя забили 29 разів - у середньому двічі за матч. Однак, саме нападники залишили своєю грою чимало запитань. Здається, взимку «Львову» не завадив би забивний форвард.

Натомість півзахист, сформований більш, ніж наполовину з нових виконавців, провів першу частину чемпіонату просто блискуче! Гравці цієї ланки підтвердили правильність схеми, обраної наставником, адже при грі в 4-3-3 значимість дій півзахисту підвищується — хлопці взяли на себе функції не лише нападників, яких довелося виручати через низьку результативність, а й на оборону власних володінь відпрацювали добряче (я вже згадував про міцний захист «золотих»).

До захисту команди теж мало би бути мінімум нарікань — результат на табло, а в даному випадку — на аркуші паперу зі статистикою. Петро Ковальчук (зіграв у чемпіонаті від свистка до свистка всі можливі 20 матчів!) та Любомир Гальчук наглухо зацементували центр захисту, продемонструвавши неймовірне взаєморозуміння. За місце основного лівого захисника конкурували Анеліков і Леонідов. Грав, як правило, той, хто був у кращій формі. Зате не було конкуренції в захисті праворуч, де постійно діяв один футболіст — Олександр Романюк.

Отримавши таку ось львівську «Барселону», не міг бути не задоволеним і Юрій Кіндзерський: мало того, що новий наставник виконує допоки поставлене завдання, так до всього й гра команди радує око. До слова, ставлення президента до тренера у Львові доволі однозначне: «Зізнаюсь: у мене вперше відчуття як у президента, що я можу не знати того, що коїться в колективі, бо впевнений — тренер сам зможе спілкуватися з гравцями, створити той мікроклімат у команді, який необхідний для виконання поставлених завдань», — зазначив Кіндзерський у розмові з прес-службою клубу.

Перспективи: нелегко, але реально

Давно вже в першій лізі не було так спекотно на верхівці турнірної таблиці. І ось — ще одна команда, якій до снаги вибороти путівку в прем'єр-лігу. Але зробити для цього потрібно чимало. І з огляду на друге місце після осінньої частини змагань завдання ускладнюється тим, що завойовані позиції завше важче втримати. Втім, вірю, що до останніх турів «Львів» таки претендуватиме на підвищення в класі, адже недарма більшість учасників першої ліги вважають саме цей клуб найбільш «зрілим» у футбольному плані. Для виконання цього суперскладного завдання, здається, «Львову» з-поміж інших команд підсилення потрібне найменше, але нападник із відчуттям голу, повторюся, необхідний, тому що функції голеадорів на себе взяли півзахисники. А їх може не вистачити на це впродовж чемпіонату, адже й боротьба обіцяє бути гострою, та й конкуренти планують підсилення, про що вже заявили «Олександрія» та «Чорноморець».

Також президент «Львова» сказав, що продовжує пошук інвесторів, аби поліпшити фінансові позиції команди. З огляду на гру та результати в осінній частині, ризик вкладання грошей у ФК «Львів» нині є мінімальним, тож якщо пану Юрію вдасться підвищити бюджет клубу й придбати одного-двох футболістів, то прем'єр-ліга від «Львова» нікуди не подінеться.

Інша річ, що схожої думки про себе ще п'ятірка клубів першої ліги...


Анатолій ВОЛКОВ, газета «Український футбол»