Про перший український спортивний конкурс

Газета «Змаг» бере свої витоки з перемишльської друкарні. Цей спортивний вісник увірвався в життя мешканців Західної України понеділкового дня, 1 лютого 1937 року, і став відтак відображати на своїх сторінках життя спортивних інституцій. Редакційний колектив, завдяки друкованому слову, поширював шляхетну ціль відродження національно-патріотичних та спортивних ідей серед українців на теренах Галичини. Серцевиною видання виступав копаний м'яч, футбол, — найпопулярніший вид спорту серед мешканців Галичини. Газета намагалася йти нога в ногу з тодішніми подіями.

Редакційний колектив газети на завершення спортивного 1938 року ухвалив рішення визначити перший у царині українського спорту список 10 лідерів, яких видав на-гора український спорт за попередні 20 років (1918/38 рр.). Головною метою голосування було нав'язати історичний зв'язок між спортивними поколіннями. Покладалися великі надії, що даний плебісцит не залишить нікого байдужим до історії українського спорту.

До участі в конкурсі запрошувались читачі «Змагу», аби вони визначили найпопулярніших і найвизначніших українських змагунів і спортивних товариств. Для полегшення завдання читачам у 41-му числі було подано в абетковому порядку побіжний список змагунів і змагунок із різних ділянок спорту. Тут знайшлися місця для 62 легкоатлетів (чоловіки і жінки), 15 спортовців представляло лещаторство (ковзанярський спорт), 11 сітківку (волейбол), 10 — плавання, 7 - бокс, 5 — гаківку (хокей), 4 — наколесництво (велосипедисти) і З0 футболістів із 10 клубів. Один із обранців Олексій Бокшай, за нинішніми мірками, навіть вважався легіонером, бо після ужгородської «Русі» виступав за чеську «Славію».

Одночасно, дописувачі могли вносити власні пропозиції (принагідно, таким чином найкращих у футбольному році визначає Міжнародна Федерація футболу історії та статистики (Німеччина) і ФІФА з «Frаnсе fооtbаІІ». — О.П.).

Перередусім до уваги бралися досягнення й титули спортовців, а також такі, нині, на жаль, призабуті риси, як моральна вартість. За перше місце нараховували 10 пунктів, за друге — 9 і т.д. В один купон необхідно було вписати 10 різних прізвищ. Проте респонденти могли надсилати довільну кількість листівок із власними варіантами обранців. Голоси конкурсу щотижня додавалися, внаслідок чого вимальовувалась цікава піраміда. Для переможців опитування редакція призначила низку цінних нагород.

Після першого тижня конкурсу читачі на перше місце «прописали» футболіста з львівського СТ «Україна» Олександра «Лєня» Скоценя, а у клубному рейтингу, дещо несподівано, першим опинився тернопільський УСТ «Поділля».

Опитування з кожним днем набирало темпу й популярності. Купони надходили звідусіль. На 65 відсотках листів були не львівські поштові штемпелі. З'являлися нові прізвища, спортивні дисципліни та клуби. У списку — чимало заслужених кандидатів, а на чільних місцях — дедалі більша тіснота. У велосипедному темпі, загрожуючи Скоценю, до першого місця наближувався Микола Степаняк. До двох лідерів, що представляли червоно-чорні барви «України», дістався Мирослав Турко, футболіст із перемишльського «Сяну». Це був своєрідний прояв симпатії читачів усієї Галичини до свого улюбленця. Це прізвище було вписане майже у кожному надісланому купоні.

Турко був єдиним представником Перемишля у першій десятці. Наступний з «блакитно-чорних» Степан Дигдалевич посідав далеке 28-е місце, хоча й вважався своєрідним гуру перемишльського спорту.

Якщо брати за основу футбол, то 19 його представників знайшлися у першій тридцятці. Конкуренцію «копунам» складали по 4 легкоатлетів і боксерів та двоє велогонщиків. Найменшою популярністю користувалися лижі, плавання і хокей. У клубній гонці СТ «Україна» залишило за собою далеко всі інші товариства.

Третій тур голосування вніс до підсумків значні зміни. На позицію лідера, попри популярність футболу, «виїхав» Степаняк. Скоцень опинився другим. Турко, збільшивши пул, зберіг своє третє місце. У командному заліку до «України» почав наближатися перемишльський «Сян». «Сокіл Батько» залишився третім.

Четвертий тиждень опитування на визначення найкращого українського спортовця і найкращу команду позиції лідерів устаткувався. Із 158 проголошених спортовців, що мали сотні особистих і гарячих симпатиків, треба було вибрати до загального списку 50 найкращих. Після кожного наступного туру по 10 спортовців з найменшою кількістю пунктів вибувало з подальшого конкурсу. Індивідуально попереду перебував Степаняк перед Скоценем, Турко — третій. Ця трійця з великим відривом очок вела за собою пелетон. У клубному змаганні відносний спокій: «Україна» — перша, «Сян» — віце-лідер. На третє місце піднялася ужгородська «Русь», яка випередила «Сокіл Батько».

У подальшій частині опитування не відбувалося вагомих змін. Антін Білий неначе на рингу обмінявся ударами з Михайлом Помірком, дозволивши супернику тиждень посидіти на четвертій сходинці. Однак учитель, зауваживши, що учень може його перевершити, «взявся до роботи». А завзяті футбольні «репи» Олекса Бокшай і Стефан Магоцький перебралися до чільної десятки. На листовому полі пальму першості перейняли дописувачі з Перемишля, які відчутно випередили Львів і додали своїм балів. У зв'язку з такою перемогою на четвертій позиції опинився перемишльський «Беркут».

Наступні тижні, що наближували «забаву» до фінішу, вже не вносили істотних перестановок серед номінантів. Боротьба між спортовцями, а правильніше — поміж їхніми прихильниками, загострилася. У першій десятці — тіснява. Михайло Романець із «Беркута» (Перемишль) не знав собі рівних у популярності, в останніх турах зібравши 869 голосів. Порівнюючи його досягнення зі скоценівськими 230 пунктами, цей результат можна вважати великим успіхом перемишльського спортсмена-професора.

Заслуговували на увагу й двоє представників копаного м'яча. Оборонець Володимир Воробець і форвард Володимир Кобзяр, які разом провели кілька сезонів за СТ «Україна» (Львів), «прописалися» на провідних ролях. Своє визнання футболісти заслужили власною майстерністю і особистим шармом, якими підкорювали душі й серця своїх симпатиків.

Загалом, на адресу конкурсної комісії надійшов 1061 купон.

Лауреати першого конкурсу вписали у золотий літопис спортивного українського життя свою сторінку. Отож:

1.Михайло Степаняк — СТ «Україна» (Львів), 5530 голосів (велогонщик).
2. Мирослав Турко — «Сян» (Перемишль), 4810 голосів (футболіст).
3. Олександр Скоцень — СТ «Україна» (Львів), 4571 голос (футболіст).
4.Ірина (Орися) Кобзяр —  «Сокіл Батько» (Львів), 3537 голосів (стрибки в довжину).
5.Михайло Помірко — СТ «Україна» (Львів), 3189 голосів (боксер).
6.Михайло Романець — «Беркут» (Перемишль), 2912 голосів (легкоатлет, професор, заслужений культиватор тіловиховного руху в Перемишлі і на Посянні).
7.Антін Білий — СТ «Україна» (Львів), 2779 голосів (боксер).
8. Володимир Сліпко — КЛК (Львів), 2667 голосів (бігун).
9. Володимир Воробець — СТ «Україна» (Львів), 2273 голоси (магістр, футболіст).
10. Володимир Кобзяр — СТ «Україна» (Львів) / «Русь» (Ужгород), 1978 голосів (футболіст).

З футболістів у першій п'ятидесятці читацького визнання заслужили: 12 місце — Олекса Бокшай («Русь» (Ужгород)/«Славія» (Прага, Чехія); 15. Карло Мікльош (СТ «Україна» (Львів); 17. Стефан Магоцький (СТ «Україна» (Львів); 18. Володимир Богурат (СТ «Україна» (Львів); 19. Омелян Федорович («Сян» (Перемишль); 20. Степан Дигдалевич («Сян» (Перемишль); 21. Микола Гарасимів («Скала» (Стрий); 24. Франц Гібалевич («Сян» (Перемишль); 25. Володимир Босий, 26. Осип Петрів (обидва — СТ «Україна» (Львів); 28. Іван Медвідь, 39. Станіслав Ходань, 40. Ярослав Хитра, 45. Іван Партика (усі — СТ «Україна» (Львів), «Сян» (Перемишль); 46. Анріїшин («Пролом» (Станіславів).

Турко отримав 695 перших місць, Воробець — 645, Скоцень — 600, Кобзяр — 374, Бокшай — 351, Магоцький — 265, Мікльош — 232.

Серед спортивних товариств львівська «Україна» — перша, перемишльський «Сян» — другий, ужгородська «Русь» — третя.

Перший і, як з'ясувалось, останній конкурс склав іспит. Читачі віддалися «грі» з серцем і з таким же завзяттям, як і їхні фаворити на спортивних майданчиках. Здобуті місця давали змогу симпатикам із надією дивитись у майбутнє. Це був своєрідний збудник напередодні нового спортивного року, хоча ніхто не виношував надій на виступи українських спортсменів на Олімпійських іграх чи чемпіонатах світу...


Олександр ПАУК, газета «Український футбол»