Перший словацький голеадор

Зазвичай гостями цієї рубрики виступають перспективні молоді футболісти, які з найкращого боку проявили себе на чемпіонаті світу. Героя цієї публікацій складно долучити до категорії перспективних і тим більше молодих - форварду збірної Словаччини Роберту Віттеку вже 28, а наступний сезон він проведе у турецькому клубі «Анкарагюджю». Не вражає, чи не так? Але Роберт став одним із відкриттів чемпіонату, забив чотири голи, а його дубль змусив уже екс-чемпіонів світу італійців скласти повноваження.

Із Братислави в Мадрид і навпаки

Роберт Віттек народився у Братиславі, яка тоді була ще не столицею незалежної держави, як нині, а лише одним із центрів Чехословаччини. Там футбол все-таки здебільшого спорт № 2 — популярніший хокей. Але Роберт з раннього дитинства надавав перевагу шкіряній сфері перед льодом та шайбою. І треба зазначити, що робив він це недаремно.

Перший успіх для Віттека прийшов, коли йому було 17. Його, ще зовсім юного, запримітив сам мадридський «Реал»! Зрозуміло, що потрапити до системи «Королівського клубу» не означає стати в один ряд із мадридськими «Галактікос», але цей успіх Роберта зробив його відомим на батьківщині.

Невідомо, як склалася б його кар'єра у «Реалі». Можливо, він би грав пліч-о-пліч із Роналдо, Зиданом та іншими. Можливо, не піднявся б вище другої команди «вершкових». Але цього вже ніхто ніколи не дізнається. Віттек не пробув у Мадриді й року — він зазнав серйозної травми коліна, яка поставила хрест на його майбутньому в «Реалі». Ситуацію погіршувала ще й відсутність повноцінного контракту з «Королівським клубом». Віттеку не було 18, тому він підписав лише попередній контракт, який набирав би сили лише після досягнення повноліття.

Зазнавши дуже тяжкої травми, Роберт був змушений знову повертатися до Братислави. Там він повністю відновився, але, звісно, про «Реал» вже не йшлося. Віттек приєднався до братиславського «Словану», де вже у 19 став гравцем основи. Габаритний форвард швидко вибився у кращі бомбардири команди. Він виокремлювався, передусім, своєю різнобічністю. Роберт міг з легкістю продавити опонента, забити з другого поверху, але для нього не було великою проблемою утікти на побачення з голкіпером. Звісно, треба зважати на те, що це чемпіонат Словаччини, рівень якого, м'яко кажучи, не надто високий.

Феєрія у другій бундеслізі

Статистика Роберта у «Словані» все ж заслуговує на повагу — 101 матч, 47 голів. Віттек зовсім трішки не дотягнув до гросмейстерського показника: один забитий м'яч за дві гри. Звісно, не секрет, що Роберт не планував усе своє життя забивати голи у рідному «Словані». Тому коли на сцену вийшов німецький «Нюрнберг», Віттек довго не міркував.

Він навіть особливо не комплексував з того, що його новий клуб грає у другій бундеслізі. У побуті та у самій команді проблем із цим у Роберта не могло виникнути апріорі. За «Нюрнберг» тоді грали ще двоє словаків, троє чехів та троє поляків! Партнером Віттека по нападу був ніхто інший, як його співвітчизник Марек Мінтал. Словацький дует вчинив справжній фурор у другій бундеслізі, забивши на двох 28 м'ячів, а «Нюрнберг» повернувся до еліти німецького футболу.

У дебютному сезоні в першій бундеслізі команда Віттека не виступила у ролі «хлопчиків для биття». Сам Роберт був у тіні Мінтала, який у першому сезоні вразив усю Європу феноменальною результативністю — Марек 24 рази змушував капітулювати воротарів суперників «Нюрнберга». Віттек натомість у цілому успішно вів конкуренцію за місце другого форварда з бронзовим призером цього мундіалю Штефаном Кисслінгом.

Сезон 2005-06 став піком кар'єри Роберта у «Нюрнберзі». Мінтал провів увесь сезон у лазареті, а Віттек склав дуже непоганий дует у нападі разом із Кисслінгом. Початок сезону для Роберта видався жахливим, він ніяк не міг забити прем'єрний гол і дуже нервував з цього приводу. Але коли його нарешті прорвало, вже ніхто не міг зупинити словацького голеодора. У останніх 16 матчах Віттек забив 16 мячів! У 24 та 25 турах Роберт установив рекорд бундесліги, вразивши ворота суперника за два матчі... шість разів! Хет-трики у свої ворота отримали «Дуйсбург» і «Кельн».

Києву та Москві — відмовити

Віттек не повторив результату Мінтала, але увійшов до топ-5 найкращих снайперів бундесліги. Роберт замінив Марека не лише на місці бомбардира «Нюрнберга», а й став його наступником у званні найкращого футболіста країни. Після феєричного сезону персона Роберта активно фігурувала у різних трансферних плітках. Начебто надходило йому запрошення від київського «Динамо» з пропозицією 10 мільйонів доларів. Але словак не мав особливого бажання стати найдорожчим футболістом у історії «Динамо».

Хотів бачити у своїх лавах Роберта й «Гамбург», і цей варіант, звісно, був йому більш до душі, але клуби не знайшли спільної мови у питанні фінансів. Просидівши все літо на валізах, Віттек так нікуди і не перейшов. І помилився! Сезон 2006-07 провів дуже невиразно.

Та попри погану гру головного снайпера, «Нюрнберг» провів тоді свій найкращий сезон за останні роки: посів шосте місце й завоював Кубок Німеччини. Сам же Віттек у фіналі так і не з'явився. Його партнери у дуже драматичному матчі в овертаймі дотиснули «Штуттгарт». Цей кубок так і залишиться єдиним трофеєм Роберта у складі «Нюрнберга».

Наступний сезон став для Віттека ще гіршим. Він марно намагався повернути колишні кондиції, часто потрапляв до лазарету. «Нюрнберг» прогнозовано не витримав боротьби на два фронти і весь сезон балансував на межі вильоту. Місце Віттека на вістрі атаки зайняв герой Євро-2004 Ангелос Харистеас, дещо схожий на Роберта за манерою гри. Тримати двох однотипних форвардів недоцільно, тому Віттек провів цей сезон за спиною грека, хоча той, щоправда, ніколи видатними бомбардирським рисами не вирізнявся.

Французький шанс на відродження

Якщо ще два роки тому «Нюрнберг» відмовлявся продавати Роберта за суму, нижчу за 10 мільйонів, то тепер ситуація кардинально змінилась. Але й віддавати задарма Віттека ніхто не збирався. Вихід із цього становища було знайдено силами французького «Лілля». Цей клуб не став довго торгуватися, а відразу ж виклав 5 з половиною мільйона за Роберта. Усі залишилися задоволені: «Нюрнберг» отримав дуже солідну суму за гравця, який вже два роки не грав на високому рівні, а Віттек, нарешті, змінив клуб, причому на сильніший. Натомість «Лілль» серйозно ризикував, і, як покаже час, цей ризик виправданим не був.

На початку французького етапу кар'єри Віттек мав стабільне місце в основі, але вкотре у нього виникали проблеми з результативністю. Так, він грав корисно, асистував, підігрував, але його у «Лілль» брали на позицію центр-форварда, головне завдання якого — забивати. У першому сезоні Роберт забив усього п'ять голів, що на 9 менше, ніж у найкращого бомбардира команди, півзахисника Мішеля Бастоса. Того самого, який у ПАР діяв зліва у захисті збірної Бразилії.

Перед стартом минулого сезону Віттек навряд чи перебував у гарному настрої. Він отримував уже значно менше ігрової практики у «Ліллі». Але наставник збірної Словачинни Володимир Вайсс все одно повністю довіряв Роберту. Не звертаючи уваги на малу практику, заплющив очі на відсутність забитих м'ячів у тріумфальній для Словаччини кваліфікації. На мундіалі Вайсс бачив саме Віттека основним форвардом, лідером команди — як на полі, так і за його межами.

Коли залишалося півроку до старту мундіаля, Роберт зумів піти в оренду до кінця сезону. Розраховувати на пристойний варіант Віттек не міг, тому дограв сезон у скромному турецькому «Анкарагюджю». Хоча там він, нарешті, отримав ігровий час і за 12 матчів забив п'ять голів. Але звичайний матч турецької Суперліги між «Анкарагюджю» та «Трабзонспором» поставив великий знак запитання щодо перспектив Віттека зіграти на чемпіонаті світу. Річ у тім, що він зазнав травми коліна, після якої на одужання був потрібен цілий місяць. І хоча Роберт пропустив окремі збори головної команди країни перед стартом чемпіонату, але до першої офіційної гри підійшов у повній готовності.

Як Віттек відправив чемпіонів додому

Словаки потрапили у цілком нормальну групу — компанію їм склали Італія, Парагвай та Нова Зеландія. Перед стартом здавалося, що першу путівку в плей-офф заберуть тоді ще чинні чемпіони світу італійці, а другу розіграють між собою словаки та парагвайці, збірній же Нової Зеландії відводили роль статистів. Як усе сталося насправді, усі ми добре знаємо. І я впевнений: кожному надовго запам'ятається матч третього туру Словаччина — Італія. Тоді підопічні Вайсса титанічними зусиллями переграли команду Марчелло Ліппі й змусили останніх пакувати валізи. Та гра принесла Віттеку всенародне визнання. Можна сміливо казати, що він став справжнім національним героєм. Його дубль у ворота італійців вивів Словаччину в 1/8 фіналу. А до того Роберт став першим словаком у історії, який забивав на чемпіонатах світу. Він забив у своєму фірмовому стилі новозеландцям, але тоді Словаччина примудрилася втратити перемогу.

Багато хто назвав Віттека головним антигероєм матчу проти Нідерландів у 1/8. За рахунку 1:0 він втратив дві непогані нагоди вразити ворота Стекеленбурга. Та, зрештою, Роберт у тому матчі таки домігся свого й забив. Нехай вже за рахунку 0:2 і на 91-й хвилині.

Багато вболівальників були здивовані, коли дізнавалися, що такий форвард грає у клубі рівня «Анкарагюджю». Але наступний сезон Роберт проведе також у складі столичного турецького клубу. Ясна річ: аби його контракт «Анкарагюджю» викупив ще до початку чемпіонату світу. Зрозуміло, щоб відразу розірвати його, треба виплатити суттєву грошову компенсацію. Тим більше, що трансферна вартість Віттека після мундіалю зросла у кілька разів — наразі trаnsfеrmarkt.dе оцінює Роберта у чотири мільйони євро. Можливо, Віттек ще не сказав свого останнього слова в європейському футболі. А, можливо, цьогорічний чемпіонат світу був піком його кар'єри, і вище рівня «Анкарагюджю» він не підніметься. Але у будь-якому разі Роберт вписав своє ім'я в історію футболу Словаччини золотими літерами, і це вже залишиться незмінним.


Гліб КОРНІЄНКО, газета «Український футбол»