Шлях Селянне

Зіркова галерея фінських хокеїстів налічує чимало справді видатних майстрів. Але знаменитий форвард Теєму Селянне посідає в ній окреме місце. Адже його кар'єра може слугувати яскравим прикладом для багатьох юних талантів. Розпочинав свої виступи Селянне на батьківщині у складі «Йоккеріта». Під керівництвом легендарного Бориса Майорова молодий нападник двічі ставав найкращим снайпером та бомбардиром свого клубу. 1992 року наш герой виступав на Олімпіаді в Альбервіллі, де зробив справжній фурор, увійшовши до символічної збірної турніру. І це в 22 роки! А ще за рік він увірвався до заокеанського бомонду, ставши найкращим голеадором-новачком НХЛ за час її існування! Далі — пішло-поїхало...

Протягом 14 сезонів у найсильнішій хокейній Лізі світу Теєму тричі ставав найкращим снайпером регулярних чемпіонатів та 10 разів брав участь у матчах «Усіх зірок». А торік він нарешті реалізував свою давню мету, виборовши з «Анахаймом» Кубок лорда Стенлі. Після цього він хотів завершити виступи, але не зміг. Нещодавно Селянне повернувся у великий хокей та вже встиг зробити черговий хет-трик у кар'єрі.
 
Приречений на успіх

Теєму змусив говорити про себе ще в юнацькому віці. Він відзначався слаломною швидкістю, дивовижною реакцією, віртуозним дриблінгом та неймовірним голевим відчуттям. Виступаючи в юніорській лізі, хлопець примудрявся завжди опинявся в потрібний час у потрібному місці, після чого за воротами суперників, зазвичай, спалахувало «червоне світло». До того ж Селянне виділявся «стаханівською» працездатністю: після виснажливих тренувань майбутня зірка не квапилася додому, як більшість однолітків, а залишалася додатково відпрацьовувати елементи хокейної майстерності.

Уже у 18-річному віці Теєму блискуче грав за дубль «Йоккеріта», а в 1988 році був задрафтований енхаелівським «Вінніпегом»! Утім, за умовами контракту з гельсінським клубом, парубок три сезони мав відіграти на батьківщині. Ті часи, Селянне, гадаю, пам'ятає й досі.

Перший трофей, перша Олімпіада

Становленню гравця посприяв наставник «Йоккеріта» — легендарний Борис Майоров. Під мудрим керівництвом дворазового олімпійського чемпіона молодий нападник стрімко  прогресував, зростаючи на суперзірку світового масштабу. В сезоні 1990-1991 у 40 зустрічах за головну  команду «Йоккеріта» Теєму 33 рази вразив ворота суперників та віддав 25 результативних передач, ставши провідним бомбардиром своєї команди. Втім, це були лише «квіточки»! У наступній першості наш герой, закинувши 39 шайб у 40 матчах, отримав «Аагnе Ноnкаvаага Тгорhу» — нагороду найкращому снайперу фінського елітного дивізіону.

Феноменально Селянне виступив і у кубковому поході, відзначившись у кожній зустрічі! Багато в чому саме завдяки його зусиллям «Йоккеріт» зрештою виборов чемпіонський титул.
Того ж року 22-річний Теєму вдягнув форму національної льодової дружини на Олімпіаді в Альбервіллі. Той турнір збірна Фінляндії провалила, посівши лише сьому сходинку. Єдиний   гравець, до якого не могло бути претензій  — був саме Селянне. Новачок збірної у восьми поєдинках записав на свій рахунок 7 шайб, розділивши з Хомутовим, Борщевським (обидва — зі збірної СНД) і канадцем Арчібальдом звання найкращого голеадора змагань.

Приголомшливий дебют у заокеанській еліті

Сказати, що Теєму блискуче розпочав енхаелівську кар'єру — це все одно, що не сказати нічого. Фін буквально увірвався в світовий хокейний бомонд, затьмаривши навіть визнаних заокеанських суперзірок. У 84 зустрічах регулярного чемпіонату 1992-1993 років форвард «Вінніпега» примудрився 75 разів вразити ворота суперників! Більше за Селянне не закидав жоден новачок НХЛ за час її існування! Це, безумовно, один із «вічних» рекордів. Також в активі Фінської Блискавки (так охрестили гравця в Північній Америці) було 56 результативних передач. Тож цілком закономірно саме він отримав «Саldег Тгорhу» — нагороду найкращому дебютантові Ліги. Наступні два сезони виявилися для європейця не такими вдалими. У чемпіонських перегонах 1993-1994 років Теєму більше лікувався, ніж грав, а наступна першість виявилася значно скороченою через локаут. Унаслідок цього хокеїстові ніяк не вдавалося вийти на пік форми.

Із «Вінніпега» —-до «Анахайма»

У  регулярному чемпіонаті 1995-1996 років фін знову нагадав про себе. В перших 50 зустрічах Селянне набрав 78 очок, розділивши з Кейтом Ткачуком пальму першості серед бомбардирів «Джетс». Утім, дограти сезон за «Вінніпег» гравцеві не судилося: через фінансові труднощі канадський клуб був змушений відпустити свого провідного нападника до «Анахайма».
Часу на адаптацію в новому середовищі європейцю не знадобилося: останній блискуче вписався в ігровий ансамбль «Качок», утворивши з Полом Карією і Стівом Руччіном одну з найпродуктивніших ланок нападу в Лізі. У сезоні 1996-1997 років це тріо продемонструвало свою атакуючу міць, загалом закинувши 114 шайб, 51 із яких записав на свій рахунок Селянне.
 
Дві нагороди до скарбнички

Наступні два роки в НХЛ також пройшли під знаком Фінської Блискавки. Теему продовжував безжально «тероризувати» захисні порядки суперників, закидаючи шайби на будь-які смаки. За підсумками першості 1997-1998 років нападник укотре став провідним снайпером «Могутніх качок», а ще за рік — отримав почесний приз «Маuгісе «Rоскеt» Rісhагd» (нагороду найкращому снайперові Ліги). Той сезон, в якому Селянне втретє у кар'єрі подолав рубіж у 100 очок, став одним із найкращих у його хокейній біографії. Єдине, чого не вистачало амбіційному гравцеві — це Кубка Стенлі. Зусиль першої ланки «Анахайма» не завжди вистачало навіть для виходу в плей-офф...

Натомість на міжнародній арені Теєму здобув одразу дві нагороди — «бронзу» на Олімпіаді в Нагано 1998 року та «срібло» на ЧС-1999. Обидва турніри наш герой провів бездоганно, двічі ставши топ-бомбардиром своєї збірної. На світовій першості Селянне навіть визнали найкращим гравцем змагань! Утім, пам'ятнішим для форварда був виступ у Японії. Нагадаю, що в півфіналі Теєму та Ко схрестили ключки зі збірною Росії та поступилися — 4:7. Фактично фінів «поховав» Павло Буре, «відвантаживши» в їхні ворота 4 шайби! Селянне відповів лише двома...

«Ми грали добре, але Російську Ракету того вечора було не можливо зупинити. У Павла видався такий вечір, про який ми, хокеїсти, можемо лише мріяти», — згадує лідер фінської льодової дружини.
 
Затишшя перед бурею

2001 року ера Теєму в «Анахаймі» завершилася. Головну зірку команди обміняли в «Сан-Хосе» на Джеффа Фрізена, Стіва Шилдса та право вибору в другому раунді драфта-2003. У складі нового клубу на повну потужність Фінська Блискавка так і не заграла. 28 шайб за сезон, погодьтеся, не показник для цього видатного майстра атаки. Це розумів і сам Селянне. Після двох невдалих чемпіонатів у формі «Акул» він вирішив змінити середовище. Зрештою, Теєму зупинив свій вибір на «Колорадо» — команді, яка натоді була однією з найсильніших у НХЛ.

Повернення до «Анахайма»

Після локауту наш герой у статусі вільного агента залишив «Колорадо» та повернувся до «Качок». Яке ж це було доленосне рішення! У чемпіонських перегонах усі знову побачили звичного Селянне — невгамовного, блискавичного та безжального для воротарів суперників. У рамках регулярної першості європеєць закинув 40 шайб та 50 разів допоміг відзначитися партнерам! За підсумками сезону форвард отримав «Вill Маstегton Тгорhу» — нагороду за високу майстерність та відданість хокею. От що значить — своя команда...

Того ж року Теєму відмінно виступив на Олімпіаді-2006 у Турині, ставши одним із найкращих форвардів турніру та допомігши збірній Фінляндії вибороти срібні нагороди. Зазначу, що в чвертьфінальному поєдинку проти американців Селянне кинувся під шайбу, яка летіла в незахищсний кут воріт, й ціною двох зубів врятував свою команду від вірного голу! Після цього мужній хокеїст не залишив лід, а продовжив грати. Зрештою фіни тоді перемогли — 4:3...

Є Кубок Стенлі!

Торік нарешті здійснилася ще одна мрія гравця: «Качки» надзвичайно потужно провели кубкову кампанію, виборовши Кубок Стенлі! У фіналі Теєму та Ко поклали на лопатки «Оттаву» — 4:1 у серії. Найкращим хокеїстом плей-офф визнали Скотта Нїдермайєра, однак чимало фахівців віддавали перевагу Селянне.

Скучили?.. Зустрічайте!

Після цього тріумфу Селянне вирішив узяти «паузу» — у нього не було належної мотивації для продовження кар'єри. Півроку генеральний менеджер «Анахайма» вмовляв зірку підписати нову угоду. Та все було марно...

Однак місяць тому для шанувальників «Качок» з'явилася радісна новина: Фінська Блискавка повернулася! Та ще й як: у своїй п'ятій грі форвард зробив черговий хет-трик у кар'єрі!
Правду кажуть, якщо майстерність є — вона нікуди не подінеться. Головне — було би бажання грати. Як показали останні поєдинки, із мотивацією у Селянне повний порядок.

Юрій ПОЛУКАРОВ, «Спортивна газета»