Звєздан МІТРОВІЧ: «У Монако баскетбум через українця Дядечко Сергія»

Уже 3 роки відомий в Україні фахівець підкорює баскетбольну Францію. Досягнення Звєздана Мітровічі на Середземноморському узбережжі вражають. Команда із колись не баскетбольного князівства Монако за цей період встигла піднятися у головний дивізіон країни Pro A, виграти регулярний чемпіонат і двічі здобути Leaders Cup. В ексклюзивному інтерв’ю Sport.ua чорногорський фахівець, який до того майже 11 років пропрацював в Україні розповів про те хто стоїть за досягеннями БК Монако, своїх українських друзів, феномен Сергія Гладиря, баскетбольну Лігу Чемпіонів і контакти із Євгеном Мурзіним.

– Звєздан здравствуйте, за роки у Франції українську мову не забули?
– Що ви, усе розумію прекрасно, стільки років провів в Україні таке не забувається тай тут в Монако у нас серйозне українське представництво забути не дає, якщо говорю я як і раніше не дуже, російською усе ж простіше, то розумію усе прекрасно.

– Можна сказати, що у Франції Ви опинилися теж завдяки тому що добре зарекомендували себе в Україні?
– Про пропозицію із Монако я дізнався 3 з половиною роки тому через свого агента, як це буває зазвичай. Особливо не вагався адже давно хотів спробувати себе у іншій країні, умови роботи хороші, місто саме по собі приємне. Приваблювали і амбіції клубу. Французький баскетбол специфічний, цікавий, тут дуже мало балканських легіонерів, тому було цікаво.

– А чи були раніше знайомі з президентом клубу Сергієм Дядечком?
– Особисто знайомі не були, звісно, я знав про нього він, думаю про мене теж. Знав про його внесок у розвиток українського баскетболу, проте так близько ми ніколи не перетиналися. Значно краще знав я виконавчого директора Олексія Єфімова, з ним у нас в Україні склалися дружні стосунки.

– Ну і як вам французький чемпіонат Pro B; Pro A; Leaders Cup зрештою?
– В Pro B, я провів часу не багато. Коли я прийшов, то команда була добре укомплектованою, йшла попереду, ми мали виходити в елітний дивізіон, хоча конкуренція там дуже серйозна. Для Франції притаманним є те що будь-яка команда може обіграти лідера. Тут в усіх лігах команди дуже рівні і фактично щотижня, що туру трапляються сенсації.

– Цим він відрізняється від українського.
– Так, в елітному дивізіоні майже ніколи не буває явної домінуючої сили, як в Україні свого часу були Азовмаш і БК Київ, потім Будівельник і Хімік або ж як у Іспанії де з року у рік домінують Реал і Барселона, а іншим командам важко у них виграти. У Франції кожен рік новий чемпіон, різниця між клубами дуже невелика. Подивіться АСВЕЛ, чинні чемпіони, а зараз можуть не потрапити у плей-офф. Чи подивіться на Лє Манн, вони у Лізі Чемпіонів відмінно виступають, а у внутрішньому чемпіонаті ледве не за виживання боротися доводиться.

– Те що Монако виграв Кубок – це теж сенсація?
– За усю історію Leaders Cup ще жодній команді не вдавалося виграти кубок два роки поспіль, ми це змогли, певно головна сенсація в цьому полягає. Ми звісно налаштовувалися на те що б здобути перемогу, але ви розумієте, як налаштовувалися на нас. Як хотіли відібрати у нас титул.

– Можна сказати, що Сергій Гладир врятував фінальну гру проти АСВЕЛа, адже такої результативності певно мало хто чекав від нього?
– Сергій провів прекрасний матч, у останній чверті ми програвали, небагато, проте лідерство утримував суперник, Сергій за 6 з невеличким хвилин закинув для команди 17 очок із фантастичним відсотком влучань, з такою холоднокровністю, з такою впевненістю. Такі вчинки запам’ятовуються надовго.

– Приклад Гладиря показує, що українські гравці могли б бути конкурентними у Франції?
– Ви подивіться на склад французьких клубів, це дуже специфічний чемпіонат, він надзвичайно атлетичний, тут необхідна хороша фізика, дуже багато американських легоіерів, якщо зустрічаються гравці не з Північної Америки і не з країн ЄС, то це африканські баскетболісти, які теж мають видатні фізичні данні. У Франції дуже важливо знайти свою команду. Гладир у Франції уже не перший рік, і це його не перший клуб, зараз він дуже важливий гравець для нас. Крім того він став набагато кращим у захисті. Його визнали MVP Leaders Cup, схоже у Монако він знайшов свою команду. Так, до речі було і з Дроздовим, він прекрасно проявив себе у По-Ортез. Він був на провідних ролях, тоді вони здобули чимало титулів.

– До речі, за кого вболівали у Фіналі – 4 Фрізойл Кубку України, адже там грали 2 ваших колишніх клуби?
– Якщо чесно, то за Хімік і ще за Діму Глєбова. За нього я дуже радий, що так усе склалося, що він теж допоміг здобути цей трофей.

– Чи вітали Вас із перемогою у Лідерс кап Ваші Українські знайомі?
– Звісно, за стільки років в Україні у мене там лишилося багато друзів. Я в постійному контакті із тренерами, з якими працював: Чурсіним, Сагаєм, Пащенком, Степановським, Скутельником, з тим же Лебединцевим, вітань було дуже багато. До речі не так давно приїзджав Євген Мурзін, ми з ним теж постійно спілкуємося і тут корисно провели час, багато спілкувалися про баскетбол, багато говорили, звісно він цікавився як справи у Сергія, а потім ось Сергій так зіграв у Кубку Лідерів.

– Тобто вітань з України було навіть більше ніж з Чорногорії?
– У Чорногорії усе населення лише 600 000 мешканців, так що з України вітали більше.

– А наскільки популярний баскетбол у самому Монако, про місцевий футбольний клуб знають усі, а баскетбольний став помітною величиною лише в останні роки?
– Так, навіть коли я з’явився тут то це був напівпрофесійний клуб. Ще дуже багато належало зробити. Зараз ми уже дуже серйозна організація на найкращому європейському рівні, в клубі працює хороший стаф по усіх позиціях. Такий прогрес менше ніж за 5 років – це, я вам скажу, серйозна робота і в першу чергу тут слід відзначити підхід, який є у нашого президента. Сергій Дядечко дуже відповідально ставиться до клубу, до команди, він майже завжди з нами, дивиться усі матчі на трибунах, фактично він виплекав цей клуб і та популярність, яка зараз є у Рока Тім, це завдяки його ставленню, підходу і ще роботі Олексія Єфімова, він взагалі найкращий менеджер, з яким я працював.

– Тобто у князівстві за вас вболівають активно?
– Ми граємо на Луї ІІ і зала майже повністю забита вщент. Це Чемпіонат чи Ліга Чемпіонів вболівати за команду приходять завжди понад  2 500 вболівальників.

– Враховуючи населення князівства, це майже як у Южному, кожен 12 мешканець на трибунах, коли ви граєте?
– Можна сказати і так, але на наші матчі приїжджають люди з Канн, з Ніци, з інших сусідніх містечок, фактично з усього Лазурового узбережжя. З тих пір як Сергій Дядечко став президентом клубу, на Лазуровому узбережжі мода на баскетбол закріпилася, можна сказати українці спричинили баскетбольний бум тут.

– Певно публіка буде вимагати від вас нових перемог, лише самого Кубку цього року буде замало? Та й президент,певно ставить високі завдання ?
– Цього року ми дійсно йдемо непогано, є хороша гра, я хотів би щоб ми так і закінчили з хорошими показниками, хоча далеко наперед я стараюся не забігати. Ми весь сезон граємо від матчу до матчу. Зараз ми готуємося до гри у чемпіонаті і вона для нас найважливіша, а потім у нас буде поєдинок із АЕКом у Лізі Чемпіонів і уся увага буде прикута до нього. Тому так ми і рухаємося. Я ще раз повторюся, чемпіонат у Франції дуже рівний.

– А що думаєте про Лігу Чемпіонів?
– Загалом вважаю, що Євроліга більш сильний турнір, Ліга Чемпіонів і Єврокубок турніри приблизно однакові за рівнем. Цьогорічний турнір видався дуже цікавим, багато рівних команд, непередбачуваних матчів, хороша організація. Ми спробуємо якомога далі пройти у змаганнях, наше завдання перемагати у кожній наступні грі.