БЕСЕДИН: «Если не побеждать Новую Зеландию, то кого тогда?»

У неділю, 31 травня, збірна України перебазувалася до міста Фангарей, де в другому матчі на чемпіонаті світу серед 20-річних її чекає непросте протистояння з М’янмою.

Автобусний трансфер від Окленда тривав близько двох годин. Тут, в невеличкому, затишному й мальовничому Фангареї підопічним Олександра Петракова належить провести три дні, готуючись до наступного іспиту. Після того, як в суботу М’янма поступилася американцям (1:2), ще одна невдача може коштувати їй путівки в наступний раунд. Отже у грі з «синьо-жовтими» азіатській команді нема чого втрачати.

Втім, спілкуючись з українськими гравцями ми ще раз повернулись до матчу-відкриття, результат якого можна оцінювати по-різному.

Форвард Артем Бєсєдін, який неодноразово загрожував новозеландським воротам, каже, що не може бути задоволеним нічиєю. «Якщо не перемагати Нову Зеландію, то кого тоді? Хоча зрозуміло, що на такому турнірі легких матчів не буває – будь-яка команда виходитиме на поле з позамежним настроєм і прагнутиме будь-що досягти потрібного результату. Ми намагалися «накривати» господарів, вступати у відбір відразу після втрати м’яча. Виходило не завжди, але були досить вдалі відрізки – саме тоді й виникали моменти біля чужих воріт. Чому зупинилися в другому таймі? Пресингувати суперників усі 90 хвилин вкрай важко. Природно згодом знадобився перепочинок, і в якійсь мірі Нова Зеландія ледве цим не скористалася. Могла навіть вирвати перемогу перед фінальним свистком… Однак не забуваємо, що то була лише стартова гра. Одне очко в активі маємо – надалі, гадаю, буде полегше», – резюмує нападник.

«Є відчуття, що ми не вичавили максимуму з цієї ситуації, – погоджується з партнером захисник Едуард Соболь. – Мали перемагати. У захисті, в середині поля, вважаю, все в нас було добре – тримали суперників на відстані. Гра дійсно виходила, і моменти, що ми створювали, не назвеш випадковими. Ось тільки реалізація… Не можна бути такими марнотратними – особливо на турнірах подібного калібру. Сподіваюся, що в наступному турі вдасться виправитися».

На думку Богдана Сарнавського, новозеландці – найслабший з опонентів по групі. «Принаймні, я очікував від них більшого – того агресивного футболу, що ми бачили на відео під час підготовки до матчу, і про який нас попереджали тренери. Прикро, що не виграли, – зітхає капітан. – До перерви ми мали забивати щонайменше двічі і, спокійно граючи за рахунком, доводити справу до перемоги. Але замість цього ледве не залишилися ні з чим. Отримали нервову кінцівку, під час якої новозеландцям цілком могла посміхнутися Фортуна…».

Центрбек збірної України Микита Бурда пояснює, що наша команда не відразу впіймала потрібний ігровий ритм через надмірне хвилювання. «Бажання не помилитися й не «привезти» контратаку на власні ворота було занадто великим, – констатує він. – Тож на перших хвилинах ми не часто вдавалися до ризикованих загострюючих передач, шукали безпечніші варіанти. Тренер власне й рекомендував діяти якомога простіше, нічого не видумувати, допоки ми не відчуємо гру, не відчуємо впевненість. Впоратися з нервами вдалося тільки в середині першого тайму – не в останню чергу завдяки українським вболівальникам, яких, до речі, не можна було не почути – мені навіть здалося, що вони перекривали новозеландських фанів, хоча тих зібралося більш ніж 20 тисяч. Було б здорово, якби наші співвітчизники підтримали збірну і у Фангареї, підчас гри з М’янмою».

Пожежі, що виникали біля українських воріт перед фінальним свистком, динамівець вважає наслідком змін, які сталися у грі гостей: «Справа в тому, що ми якось непомітно почали грати у зручний для суперників футбол. Все було добре, поки ми зберігали контроль над м’ячем, тримали його внизу, ретельно готуючи кожну комбінацію. А потім все пішло шкереберть – незрозумілий сумбур, непотрібні довгі передачі… Ну і як наслідок – обрізки, помилки. А новозеландцям тільки це й треба. Вони фактурні, міцні, за першою ліпшою нагодою грузили м’яч до нашого штрафного…»

«Насправді не варто довго тримати в голові дебютний матч. Так, мали всі шанси заробити три очки, однак й програти теж могли. Тому, мабуть, нічия є закономірним підсумком, – наголошує хавбек Віктор Коваленко. – Час концентруватися на двобої з М’янмою, яку, з огляду на турнірну ситуацію, треба обов’язково перемагати».

У неділю хлопці працювали в полегшеному режимі. Увечері були басейн і сауна, а єдине денне тренування тривало менше години. Футболісти, на яких в суботу випали основні навантаження, займалися окремо від інших – спочатку накручували кола, потім влаштували короткочасну, веселу двосторонку. На іншому боці поля за своєю програмою, виконуючи бігові вправи та тестуючи воротарів, готувалися «запасні». До них приєднався й Валерій Лучкевич, який тільки в суботу дістався Нової Зеландії. Чи буде дніпропетровець готовий зіграти з М’янмою, не знає поки ані він сам, ані навіть головний тренер.