Сергій ПІДДУБНИЙ: Щорічно доводиться будувати команду заново

Ось і відгриміли останні баталії в Екстра-лізі 2014 року, проведено більше половини регулярного чемпіонату, і вже можна підвести певну риску під іграми, які залишилися в пам’яті. Напередодні нового року ми зустрілися з головними тренером команди МФК «Кардинал-Рівне» Сергієм Піддубним, який у своєму інтерв’ю повідомив про плани команди на майбутнє та розповів чимало цікавого з футбольного життя.

- Користуючись нагодою, адже наша розмова відбувається напередодні свят, хочу привітати тебе і всю вашу команду з наступаючим Новим роком і Різдвом, та побажати вам успішних ігор і виконання всіх бажань! Незабаром відкривається трансферне вікно. Чи плануєте підсилення команди і якщо так, то хто може підсилити склад?
- Звичайно хотілося б підсилити команду, але якщо ми це будемо робити, то лише за рахунок місцевих виконавців. Це потрібно хоча б для того, щоб у разі хвороби когось із гравців можна було не хвилюватися, що нікому буде його замінити. Правда, з нами зараз тренується два молодих гравці, але поки що вони «сируваті», і їм ще зарано грати на високому рівні. Тому хотілося б залучити гравця рівня Новака чи Гергелюка. Загалом ми ведемо роботу в цьому напрямку, тому не виключено, що когось і візьмемо. Але конкретних домовленостей наразі не має.

- Матчем 12-го туру з «Приватом» ви завершили 2014 рік. Які враження від виступів команди?
- Вважаю, що рік був більш-менш вдалим. Якщо говорити про новий сезон, то якщо не брати до уваги поразку в рідних стінах «Спортлідеру+» в нелогічному матчі, то можна сказати, що все гаразд. На мою думку, в тому матчі везіння було на їхньому боці. А в цілому я задоволений грою команди і результатами. Стабільніше зіграли Волянюк, Басич, якби вони ще брали на себе роль лідера, то було б набагато краще. Явно додав у порівнянні з попереднім сезоном Кручок, він на даний час досить непогано виглядає на майданчику. Його вже можна назвати гравцем основного складу.



- Якщо порівнювати склад команди зразка 2013-2014 років із нинішнім, якій би з команд ти віддав би перевагу?
- Як на мене, то в попередньому чемпіонаті у нас була команда більш рівніша за складом. Колектив був більш награний. Тригубець, Чернієнко, Когут – це ті гравці, які довгий час грали в команді. Зараз команду поповнили Кашуба, Ланко, почав грати в основі Кручок, повернувся Сондак. Загалом, нова команда.

Мене просто іноді дивують висловлювання журналістів, які говорять, що кістяк нашої команди зберігся. Це все відносно. Якщо в попередньому сезоні у нас Маринюк майже весь сезон пропустив через травми, а зараз почав грати. Плюс Танський теж зараз виступає у новому плані, якщо раніше він грав у другій четвірці, то зараз він стає лідером команди. А якщо говорити про Басича, Ситника і Кручка, то в попередньому сезоні вони грали значно менше, ніж зараз. Тому хочу зауважити, що в нас на сьогодні зовсім нова команда. А це значить, що потрібно було по-новому створювати четвірки, налагоджувати зв’язки, награвати комбінації. Тому якщо порівнювати, за стабільністю – та команда була кращою, а ось за індивідуальною майстерністю – нинішня їй нічим не поступається.

- Попередні роки обидва воротарі мали майже однакову кількість проведеного на майданчику часу, а ось в нинішньому сезоні Гурко досить рідко з’являється на майданчику?
- Чому зараз у воротах стоїть Дєнюжкін? Тому що на даний момент він більше підходить під стиль гри сьогоднішньої команди. Віталій краще грає ногами, окрім того добре вводить м’яч у гру. Таке в мене бачення стилю гри команди. Взагалі, на даний момент, я вважаю, що цей голкіпер сильніший за кількома компонентами гри і звичайно більш корисніший. Хоча не хочу цим принизити роль Івана в команді, але поки що нам корисніше використовувати вміння Дєнюжкіна підключатися до атак.

У цьому сезоні я обрав до однієї четвірки Волянюка, Фаренюка і Кашубу, а ось четвертого гравця я їм ще підбираю. Пробую на цій позиції Басича, Сондака, але остаточно ще поки не визначився. Хочу щоб ця четвірка грала більше, в так званий, силовий футбол. А ось в іншій четвірці грають Танський, Маринюк, Ланко, і я з ними граю. Але хотілося б, щоб місце в цій четвірці собі забронювали чи Сондак, чи Кручок. Завдання цієї четвірки демонструвати комбінаційний футбол. Ми цією четвіркою награємо різноманітні ігрові комбінації, і в нас їх зараз дуже багато. І ці комбінації досить часто проходять, що мене дуже радує. Проте не всі комбінації ще достатньо відшліфовані, і я думаю, що якраз на плей-офф ми маємо вийти на пік нашої форми. Це потрібно для того, щоб граючи з різними командами, вони, навіть, знаючи про наші комбінації, не могли розгадати, як ми гратимемо в тому чи іншому епізоді. Чим більше комбінацій, тим складніше розгадати наступний крок команди. Ну і звісно, якщо друга четвірка теж гратиме у свій футбол, то все у нас вийде. Хотілося б найти ще одного гравця, який би міг вдало грати як в захисті, так і нестандартно в нападі. Але, якщо і не зможемо поповнити склад, то в цьому страху не бачу, адже з наявними гравцями ми теж можемо вдало грати. Головне, щоб нас не переслідували травми.

- У другому таймі гри з «Приватом» ти почав варіювати зі складом, на майданчику з’являлися змішані четвірки, з чим це було пов’язано?
- По-перше, це було бажання заплутати суперника, щоб вони не знали, що і як ми будемо робити, змінивши склад четвірок. Окрім того, вже була впевненість у переможному результаті. Вірилося, що на той час, хто б не з’явився у складі, перемогу ми б уже не випустили. Суперник дозволяв нам грати так, як нам хочеться. Не хочу принизити їхні можливості, але на той час це було так, адже за рахунку 7:1 мене беруть великі сумніви, що вони могли б щось докорінно змінити.

- Якщо згадати матчі звітного сезону, який би із них ти відніс до найменш вдалих і, навпаки, який був найвдалішим?
- Найневдалішою грою назвав би матч зі «Спортлідером+», в одних епізодах наш воротар не виручив, а в інших не кращим чином зіграли в нападі. Але нічого страшного, таке буває. А ось вдалою, вважаю гру у Львові з «Енергією», коли нам вдалося зіграти в нічию – 2:2. Ну і звісно, нещодавня перемога 7:2 в Кременчуці над «Лукасом».

- Тобі довелося вже бачити всі команди у звітному чемпіонаті, що можеш сказати про їхню гру і чи всі займають відповідне місце в турнірній таблиці?
- Якщо говорити про всі команди, то тут я б не торкався команд, які в першій четвірці, а серед інших, на мою думку, «Лукас», на даний час, посідає явно не те місце, яке команда заслуговує по грі. І взагалі, якщо говорити про цьогорічних новачків, то кременчуцька команда мені сподобалася найбільше.



- А хто з гравців інших команд вразив своєю грою у нинішньому сезоні?
- Почнемо з кінця за порядком. У «Приваті» я б виділив гру Романа Бакума, і не через те, що він забив більше всіх голів на сьогодні. Помітно, що до цього гравця перейшли батьківські гени. Адже його батько свого часу був досить вправним гравцем. У «СумДУ», як і в «Лукасі», важко когось виділити, але це моя особиста думка, можливо і помиляюся. У «Титан-Зорі» мені сподобався Маржановський, але він вже, на жаль, зараз не грає в цій команді. В «Урагані» вирізняється Сімка. У «Спортлідері+» віддав би перевагу Рибаку. В «Енергії» виділив би Федюка. У «Локомотиві» мені запам’ятався Білоцерковець. А ось в «ЛТК», напевно, Савенко.

- Чи проводиш аналіз своїх дій, як тренера, і якщо так, то чи завжди вважаєш правильними свої тактичні дії?
- Безгрішних людей не буває. Звичайно, трапляються і в мене помилки в матчах, і не лише в тих, в яких ми не досягли позитивного результату. Тут хочу зазначити, що найменше помилок було в тих іграх, коли взагалі не виходив на майданчик, адже тоді мав змогу спокійно спостерігати за грою, робити по ходу аналіз і вносити в гру своєчасні корективи. А ось коли на майданчику, то не завжди можу своєчасно прийняти вірне рішення, адже знаходжуся у вирі боротьби. Тому завжди казав, і зайвий раз повторюся – тренер повинен керувати діями команди з лави запасних, а не знаходячись на майданчику. Але з іншої сторони, якщо я бачу, що моя поява на майданчику підсилює гру команди і приносить користь, то вимушений грати і допомагати своєму колективу здобувати необхідний результат.

Як тренер, багато чого навчився, але не вважаю, що цього достатньо. На мою думку, як гравець, так і тренер повинні постійно вдосконалюватися, рости, вчитися. На жаль, доводиться поки що виходити на майданчик, адже ті гравці, які зараз у команді, не все роблять так, як би мені хотілося. Тому мені доводиться виходити на майданчик і допомагати їм втілити задумане в життя, якраз маю на увазі в комбінаційному плані. Є Танський, Ланко, Маринюк, а ось четвертого для них – не бачу. Ми можемо і не комбінувати, а лише використовувати індивідуальні якості того ж таки Маринюка, Танського і Ланка. Але мені більше до вподоби саме комбінаційна гра. Тобто не грати, хто що хоче, а якраз те, що неодноразово відпрацьовано на тренуваннях. Так, як у баскетболі, є кілька варіантів продовження атаки, і кожний гравець знає ту чи іншу комбінацію, і вже під час атаки всі знають, як діяти в тому чи іншому випадку, де хто має знаходитись і куди та кому буде передача.



- А ось візьмемо Ситника. Дмитро вже не перший рік у команді, а відзначився забитим голом лише нещодавно. Як на твою думку, в чому причина?
- Ким-ким, а ось Дмитром я, на даний момент, найбільше не задоволений. Він свого часу мав хороший потенціал, вважаю, що і зараз він його має, але чомусь не хоче розкритися. Чому так, він повинен сам розібратися. Адже рано чи пізно, це приведе його в нікуди, і може призвести до завершення його футбольної кар’єри.

- А чи проводиш ти аналіз своєї гри, як гравця, і чи часто доводиться себе картати за допущені помилки?
- Звісно, що ніхто не застрахований від помилок. І коли переглядаю ігри, то так само помічаю помилки і зі своєї сторони, а не лише у моїх партнерів. Але якщо говорити про мої помилки, то вони більше технічного плану. То м’яч підробив, а в підсумку втратив дорогоцінну секунду, то ще щось в такому ракурсі. А ось в плані тактичному і комбінаційному, то цього не скажеш. Адже сам і придумую комбінації, тому і помилитися мені дуже складно, адже добре знаю, що і коли треба робити. Скажу більше, що всі наігриши, коли я на майданчику, йдуть безпосередньо від мене. Але загалом, у цьому напрямку в нас ще непочатий край роботи.

- Який із забитих голів тобі найбільше запам’ятався, як у твоєму виконанні, так і у виконанні партнерів?
- Якщо говорити про особистий, то тут не можу виокремити, адже всі м’ячі були трудовими і мало різнилися. А ось із голів, забитих гравцями нашої команди, то виділив би гол забитий Ланком у ворота «ЛТК». Пройшов, зіграв із Танським, Маринюком в «стінку» і забив гол. Цей гол мені дуже сподобався.

- Чи траплялися в цьому сезоні так звані курйозні голи, забиті у ваші ворота?
- Якщо говорити про м’ячі в наші ворота, то таких м’ячів було кілька. Хоча б взяти перший гол, забитий «Приватом». Наш захисник з воротарем не розібралися, кому із них бігти за м’ячем.

- Чи є проблеми у команди, звичайно, якщо не брати до уваги фінанси?
- Одна з проблем – це відсутність власного залу. Того часу, який нам виділяють в ДЮСШ №4, нам дуже мало, по любому нам потрібно ще шукати зал, щоб можна було більше тренуватися. Добре, що окрім тренувань в залі, ми ще відвідуємо заняття з аеробіки. У нас є навіть свої тренери з аеробіки. І, на мій погляд, ці заняття нам дуже допомагають. За рахунок цього команда підтягується не лише фізично, а ще аеробіка дає пластичність, що теж у футзалі досить важливо.

- А тепер перейдемо від футболу до особистого життя. Чим займаєшся у вільний від тренувань і ігор час?
- Дуже багато часу приділяю футзалу, команді. Навіть, дружина часто свариться з цього приводу. Адже коли дома є вільна хвилина, витрачаю її на перегляд і аналіз матчів. Проте все ж таки намагаюся приділяти час і своїм дітям. Окрім того, цікавлюся дитячим футзалом, адже мій малий теж займається футзалом, ходить на тренування. Тому намагаюся внести свій внесок у дитячий футзал. Трошки допомагаю нашому тренеру Андрію Олександровичу Мозареву. Коли можу, щось підказую, хочу, щоб діти росли і згодом стали вправними футзалістами. Але, на жаль, на все катастрофічно не вистачає часу.

- Ну, і на завершення нашої розмови, щоб ти побажав своїй команді у новому році?
- Зрозуміло, що хочеться виграти кубок і стати чемпіонами країни. У крайньому випадку здобути один із комплектів нагород. Проте, цього мені хочеться завжди, не лише цього року.

- А в чому причина? Щорічно ставиться завдання бути в призерах, команда постійно прагне до цього, і наприкінці уже не перший рік не вистачає якоїсь дещиці, щоб піднятися на сходинку п’єдесталу.
- Якщо відверто, то наша команда не все має те, чого хочеться і, навіть, не в фінансовому плані, а взагалі. По-перше, хотілося б щоб ми мали більше можливості для тренувань, більше часу. Той час, який ми зараз витрачаємо на тренування, його дуже і дуже мало, хотілося б мати його набагато більше. По-друге, щойно наш гравець заграє, приносить велику користь команді, тобто цілком нас влаштовує, як з тієї чи іншої причини, він уходить із команди.

Ось ми полетіли в Кувейт, і тоді у нас був досить непоганий колектив – Бондар, Піддубний, Тригубець, Чернієнко, Танський, Маринюк, Кашуба, Басич, Ситник… Розпочинається чемпіонат і нас залишає Бондар, травмується Чернієнко і Маринюк. А це – лідери команди! І потрібно наново будувати команду. І це все загалом впливає на гру і не дозволяє продемонструвати той рівень, на який команда здатна. Тому хотілося б, щоб той кістяк, який мені треба, все-таки залишався. А так щорічно доводиться будувати команду заново. Правда, це теж цікаво, але все-таки хотілося б стабільності, тоді і результат здобувати набагато легше.

- Дякую тобі за цікаве інтерв’ю і бажаю, щоб все заплановане збулося в новому році!
- Дякую! І на завершення, користуючись нагодою, хотів би привітати всіх любителів футзалу з наступаючими святами – Новим роком і Різдвом! Та побажати всім нам, щоб нарешті в нашій країні з’явилася стабільність і запанував мир. Хочеться вірити, що новий рік принесе нам удачу і щастя не омине українців. Добробуту, радості, нових чудових вражень і звичайно здійснення всіх бажань! А футболістам окремо хотів би побажати, щоб їх оминали травми, і фарт був завжди із ними!

Юрій РАЧКОВСЬКИЙ