Володимир Єзерський: "Перед матчем ходжу до церкви"

Володимира Єзерського, 29 років, запросив до київського ”Динамо” Валерій Лобановський. Закріпитися в основному складі киян захисникові не вдалося, тому він поїхав грати до дніпропетровського ”Дніпра”. Став регулярно виступати за збірну України, вийшов на поле у стартовому матчі Кубка світу-2006. У ньому зазнав травми і більше на поле у Німеччині не виходив. Цей сезон розпочав невдало. У перерві поєдинку Кубка Інтертото проти ”Марселя” вдарив свого одноклубника Руслана Костишина. Але говорити на цю тему не захотів. Багато вже про це писали, сказав.

Чи був ваш дебютний матч у вищій лізі вдалим?

— Ні. 1997-го ”Карпати”, за які я виступав, приймали криворізький ”Кривбас” і перемагали 2:1. На поле я вийшов після перерви замість нападаючого Єфименка. Отримав завдання: персонально опікати Андрія Полуніна. Занадто хвилювався і наприкінці матчу відреагував на його провокацію, ударив по ногах. Арбітр матчу Горожанкін вилучив нас обох, а я схопив триматчеву дискваліфікацію.

Клуб оштрафував?

— Причому відчутно. Навіть преміальні зняв. Окрім того, була серйозна розмова з наставником ”Карпат” Мироном Маркевичем. Він звинувачував мене, а я доводив, що просто по-чоловічому відповів Полуніну. У той момент хотів кинути ”Карпати”. Потім заспокоївся.

Знайшов із тренером спільну мову. У Києві проти ”Динамо” зіграв за основний склад ”Карпат”. Персонально опікав Сергія Реброва. Зіграв добре, ми перемогли — 1:0.

Завжди грали у захисті?

— У професійному футболі — так. Причому діяв у центрі оборони. Або заднім захисником, або переднім. А в дитячій команді навіть нападаючим бігав, забивав голи.

Уперше ви потрапили до збірної, навіть не будучи гравцем ”Динамо”.

— Просто тодішній наставник команди Йожеф Сабо якось викликав на збір найближчий резерв збірної. З ”Карпат” тоді над’їхало 6–7 чоловік. Ми здавали тести, провели контрольні поєдинки проти ”Чорноморця”, олімпійської збірної. Зіграли у Києві товариський матч з поляками. Поступилися 1:2, мене у перерві замінив Олександр Головко.

Сабо не задовольнила ваша гра?

— Ні, тренер хотів перевірити побільше футболістів. А довіру до мене Сабо не втратив. Запросив на збір перед поєдинком з Росією. Але на поле не випустив, поклавшись на більш досвідчених динамівців.

Невдовзі ви стали одним із них.

— Це сталося перед матчами збірної з вірменами та андоррцями. Лобановський сказав, що я йому потрібен. Погодився одразу і підписав контракт на три роки.

Що нового відкрили у ”Динамо”?

— Тренувальний процес був на три порядки вищим, ніж у ”Карпатах”. Тренери індивідуально ні з ким не бесідували. Ставили загальнокомандні завдання, які ми відпрацьовували.

Опікав мене у ”Динамо” земляк — Олег Лужний. Потім потоваришував із Василем Кардашем та Андрієм Гусіним. А на базі жив у одному номері з Олегом Венглинським.

Коли ”Динамо” грало за кордоном, була можливість ознайомитися з містом?

— Прилітали ми за день до матчу. Обідали, тренувалися. Вранці замість зарядки нам влаштовували екскурсії. Запам’яталися Англія, Німеччина, Норвегія. Чистота на тамтешніх вулицях. А Італія та Іспанія у цьому плані розчарували.

Чому ви перейшли з ”Динамо” до ”Кривбасу”?

— Кияни втратили шанси вийти до плей-оф Ліги чемпіонів. До того ж в основному складі команди Лобановського я не виступав. Подзвонив Олег Таран, тренер ”Кривбасу”, запропонував пограти за його команду на орендних засадах. ”Кривбас” саме за друге місце в чемпіонаті боровся. Воно давало право виступити у кваліфікації Ліги чемпіонів. Але не судилося: ”Шахтар”, який тоді тренував Віктор Прокопенко, нас обійшов. Після цього фінансове становище ”Кривбасу” різко погіршилося. Продовжити оренду і, тим більше, викупити мій контракт криворіжці були вже не в змозі.

Що залишалося?

— Повернутися в ”Динамо”. А на початку 2001-го надійшло запрошення з Дніпропетровська.

Хто найкращий гравець українського чемпіонату?

— Ребров. Мобільний, цілеспрямований. Важко читати його гру.

Знаю, що у ”Дніпрі” футболісти перед матчем ходять до церкви.

— Батько змалечку прищеплював мені любов до Бога. Я грекокатолик. У Львові ми всією сім’єю щотижня ходили до церкви, відзначали релігійні свята. У Дніпропетровську відвідую православні храми. Прошу у Бога, щоб команда перемогла і не було травм.

Чим займаєтеся у вільний час?

— Люблю рибалити та читати. Здебільшого кримінальні твори на документальній основі. Ще одне хобі — машина. Люблю мандрувати разом із дружиною.

1976, 11 листопада — народився у Львові
1998 — уперше запросили до збірної України, перейшов з ”Карпат” до київського ”Динамо”
1999 — став володарем Кубка України
2003 — одружився з Тетяною
2006 — учасник Кубка світу

"Газета по-украински"