Сергей БУБКА: «У каждого поколения есть свои гении»

Інтерв’ю для газети «InDaegu» (Корея). Автор Kenneth Quillinan, Chief Sports Editor

– Чи бували Ви в Дегу раніше? Якщо так, які Ваші враження від міста?
– Звичайно, я бував у Дегу, і не раз. Особливо в останні кілька років. Адже я – голова Координаційної комісії IAAF з підготовки до чемпіонату світу.

Останній візит відбувся у квітні 2011 року, під час засідання Ради IAAF. Дуже приємно співпрацювати з оргкомітетом Чемпіонату – в ньому працюють люди, які по-справжньому віддано люблять легку атлетику.

А саме місто Дегу дивує мене щоразу, коли я туди приїжджаю. У Дегу є душа. Тут поєднуються давні й глибокі культурні традиції із технічним прогресом та ефективним впровадженням нових суспільних технологій.

Окрім того, у мене щодо Кореї особливі почуття – адже саме у Вашій країні 1988 року я виграв Олімпійське золото. Принагідно хочу привітати Корею із отриманням права провести Зимові Ігри 2018 року. Ви заслужили це право!

– Чи плануєте Ви відвідати Дегу під час чемпіонату світу. Якщо так, на який термін завітаєте?
– Як перший віце-президент IAAF, я матиму у Дегу багато справ і проведу два тижні – з 19 серпня по 5 вересня. Це будуть цікаві два тижні, але – неймовірно завантажені. Перед початком чемпіонату світу відбудеться засідання Ради IAAF та Конгрес IAAF. Нам потрібно знайти відповідь на багато питань і ухвалити багато рішень, життєво важливих для «королеви спорту».

– Як Ви могли б порівняти свою підготовку до цього чемпіонату світу із тим, як Ви готувалися до змагань під час активної кар’єри спортсмена?
– Насправді є багато спільного! Звичайно, діючий атлет готується до світового чемпіонату як до можливого піку своєї кар’єри, тяжко працює фізично і максимально зосереджений на своєму майбутньому виступі. Функціонери не проводять так багато часу на стадіон чи в тренажерній залі.
Але з іншого боку, рішення, які вони приймають на Конгресі, накладають на них величезну відповідальність не лише за себе, а й за мільйони спортсменів по всьому світу. Відповідати за інших – це теж складна робота. Тому підготовка кожного делегата Конгресу має бути не менш серйозна, ніж у спортсменів.

– Чи знайомі Вам ази корейської мови? Можливо, хоча б окремі фрази?
– На жаль, не так багато. «Ahn nyeong ha se yo» означає «доброго дня», «chonun Sergei imnida» – «мене звати Сергій». Правильно? Але обіцяю підтягнути свої знання корейської мови під час чемпіонату. До речі, що мені особливо подобається в корейцях – це їхнє знання іноземних мов, і зокрема, англійської. Багатьом народам слід повчитися у Вашого вмінню інтегруватися в світову культуру і водночас зберігати власну яскраву ідентичність.

– Кого Ви вважаєте найяскравішим героєм (чи героями) майбутнього чемпіонату?
– Найбільш очікувана подія чемпіонату – це забіг Усейна Болта. Він справді неординарна фігура, зірка планетарного масштабу і приклад для наслідування, якого легка атлетика потребувала вже давно. Але, на щастя, у нашому виді спорту набагато більше зірок.

Давід Рудіша, Дайрон Роблес, Рено Лавіленьє, Бланка Влашич. Збірна України також повезе на чемпіонат світу потужну команду. У нас є надії на медалі приблизно у десяти дисциплінах. Свідченням цього є топ-листи IAAF. Але не хотів би називати прізвища, доки атлети не вийдуть на старт.

– Які цікаві дуелі ви очікуєте побачити на світовій першості?
– Знову-таки – всі очікують стометрівки – Усейн Болт проти Асафи, Тайсона і всього світу. Думаю, це буде справжнє шоу. Але переваги легкої атлетики в тому, що у ній є багато цікавих дисциплін і цікавих дуелей.
Чого варті лише протистояння Роблеса із Девідом Олівером та Лю Ксяном, Рудіші із Абубакером Какі, Лавілені – із Бредом Вокером і цілою компанією інших конкурентів. Не можу не згадати і про мою землячку з Донецька Олю Саладуху, яка у потрійному стрибку весь сезон змагається із кубинкою Савіньє. І все це – на тлі результатів найвищого світового рівня!

– Якщо це можливо, опишіть Ваш типовий робочий день?
– Не впевнений, що серед моїх робочих днів можна знайти хоч один «типовий», схожий на інші. Єдине, що повторюється щодня – це ранок. Намагаюся, коли це можливо, починати свій день із фізичних вправ – чи сходити у басейн, чи в тренажерну залу, чи бодай просто побігати. Це дуже допомагає підтримувати тонус до самого вечора.

Для мене здоровий спосіб життя, фізична активність – це не просто звичка, це потреба для тіла і духу. Далі, коли я не подорожую у справах Міжнародного Олімпійського Комітету чи Міжнародної Асоціації Легкоатлетичних Федерацій, у мене безліч справ в київському офісі.

По-перше, щоденна робота з документацією МОК та IAAФ. По-друге, справи Національного олімпійського комітету. Український НОК в останні роки є дуже активним в сфері популяризації олімпійського руху в країні. Ми організуємо події та акції, в яких беруть участь сотні тисяч людей.
Свіжий приклад – цьогорічний Олімпійський день. У святкуваннях взяли участь мешканці більше 40 великих міст, не кажучи про менші населені пункти. Так що мій день – це справжній марафон зустрічей, візитів, аналітики та прийняття рішень.

Українські спортсмени намагаються донести людям олімпійські цінності на власному прикладі. Тому наші призери та чемпіони беруть участь в усіх без винятку акціях НОК. Крім того, НОК допомагає національним федераціям у підготовці до Лондонських Ігор-2012. Також іде постійний контакт із урядовими організаціями щодо підтримки спорту, розбудови інфраструктури, підготовки заявки на Зимові Ігри-2022. І звичайно, безліч інтерв’ю. Така от картина дня.

– Ви – один із трьох найважливіших діячів Міжнародної Асоціації Легкоатлетичних Федерацій. Чи могли б Ви пригадати найприємніший момент в роботі у цій організації?
– Я навіть день пам’ятаю – 20 листопада 2010 року, у Монако. Моє рідне місто Донецьк отримало право приймати юнацький чемпіонат світу 2013. Вперше в історії чемпіонат світу з легкої атлетики відбудеться в українському місті. Того дня здійснилася моя давня мрія. Цю ідею ми разом із національною федерацією виношували дуже давно.

Нам повірила країна – і Міжнародна Федерація. Я був на сьомому небі від щастя. Але зараз я розумію – це був тільки перший крок. Україна планує регулярно приймати найбільші міжнародні турніри, зокрема чемпіонат світу з легкої атлетики. І я впевнений, що ця нова мрія також здійсниться.

– Хто, на Вашу особисту думку, є найкращим легкоатлетом всіх часів та народів?
– У кожного покоління є свої спортивні генії. Але серед усіх видатних атлетів є такі, які змінюють історію. Змінюють уявлення про можливості людського тіла та духу. Усейн Болт. Джессі Оуенс. Боб Бімон. Ірена Шевіньска. Ці люди змінили хід історії.

– Чим Ви могли б чи хотіли б займатися, якби, кажучи гіпотетично, не обіймали своїх нинішніх посад у МОК, ІААФ та НОК?
– Гіпотетично? Моє життя в будь-якому разі було б пов’язане зі спортом – це я можу сказати точно! Важко уявити себе в якійсь іншій сфері. У мене є достатньо знань і досвіду, які можна застосувати на благо спорту.

Я маю бажання служити олімпійським ідеям. Спорт несе у світ гармонію. Спорт вчить битися не з ворогом, а з суперником, перемагати перш за все себе, а вже потім опонентів. Врешті-решт, посада не має принципового значення. Я був би радий і щасливий займатися будь-якою справою, яка приносить користь спорту, олімпійським ідеям та цінностям, несе користь людям!

НОК України