Андрій ЗБОРОВСЬКИЙ: «Заяєву обов'язково зателефоную!»

Півобрронець «Севастополя» відзначився дублем у ворота начебто претендента на Лігу чемпіонів — чим не привід вважати його гравцем туру?

—У післяматчевому інтерв'ю ви, Андрію, м'яко кажучи, скромно охарактеризували своє досягнення, сказавши: «Раз на рік — і лопата стріляє!». Знаєте, більшість наших футболістів закомплексованими аж ніяк не назвеш, тому дивно чути таку реакцію від вас. До того ж, ваш вигляд після гри радісним ніби й не назвеш...
—Тут усе дуже просто: раніше, коли в «Таврії» я був форвардом, то відзначався доволі часто, проте потім мене перевели в півзахист, відтак кількість забитих мною м'ячів різко зменшилася — і це закономірно. Що ж до другого моменту: насправді, я був дуже радий — виграш команди й мій голевий успіх переповнили мене позитивними емоціями!

—А пам'ятаєте, коли востаннє робили дубль у поєдинку офіційного турніру?
—Знаєте, такого, мабуть, ніколи й не було — якщо не враховувати першість дублерів. У товариській зустрічі двічі забивав іще взимку, на зборах.

— Серед причин сенсаційної перемоги «Севастополя» та красивої гри, показаної командою, називають недавню зміну тренера в ній: за Сергія Шевченка кримчани забили два м'ячі в дев'яти матчах, а нині вже «подарували» новому-старому наставнику Олегові Лещинському — таку ж кількість, але за одну зустріч. Та й узагалі: сьогодні гра команди помітно ефектніша й ефективніша. Відбулися серйозні зміни?
—Та, начебто, ні. Схема наша не змінилася — ми й надалі граємо з чотирма, а не трьома оборонцями. І передматчеві установки не надто відрізняються... Як на мене, причина наших попередніх невдач — у елементарному безталанні: в кількох зустрічах до того ми діяли непогано, просто інколи не щастило. Ми, чесно кажучи, дуже переймалися, коли дізналися про відставку тренера — і за нього, і за нашу подальшу долю.

—До речі, про Шевченка. Чи якось попрощалися з ним — наприклад, у вигляді прощального застілля?
—Ні. Сергій Васильович прийшов, подякував нам за роботу, потис кожному руку і побажав удачі в майбутньому.

—Ви не грали в «Севастополі» минулого сезону, коли колектив, під керівництвом Лещинського, виступав у першій лізі. Не запитували своїх партнерів, чи підкоригував відтоді наставник власну методу?
— Хлопці кажуть, що триває аналогічна робота — а навіщо змінювати щось?

—Кілька слів про відомих донецьких новобранців кримчан: чисто візуально Агахова, Дуляй і, особливо, Левандовський складають винятково хороше враження.
—Це — правда. Вони добре грають, уміло підказують нам, не таким досвідченим гравцям. Та й у побуті Джуліус, Ігор і Маріуш — веселі компанійські хлопці, в яких навіть натяку на зіркову хворобу немає.

—Вірю. Тепер питання, яке особисто мене дуже цікавить: найзірковішим гравцем нинішнього «Дніпра» є молодий Євген Коноплянка, котрий у поєдинку зі «Севастополем» чи не вперше показав себе рідкісним «симулянтом». Сумно було це спостерігати...
—Насправді, Женя — суперталант. Навіть не пригадаю, проти якого гравця української прем'єр-ліги діяти так важко: він дуже технічний, швидкий і по-футбольному розумний. І, мушу зауважити, рідкісно коректний.

—Наостанок — про Анатолія Миколайовича Заяєва. Цей легендарний для вітчизняного футболу тренер неодноразово говорив, що Андрій Зборовський — його найулюбленіший і найталановитіший вихованець. Ви, часом, до чи після переможного матчу з «Дніпром» не спілкувалися з ним?
—Так, я знаю про ці слова Миколайовича. Сьогодні ж зателефоную йому!


Володимир БАНЯС, газета «Український футбол»