Трудові резерви

Преамбула.  Ми задумали цей рейтинг давно, скрупульозно добирали імена та факти, опитували фахівців та зверталися до статистики. Навмисно відклали публікацію в лютому, коли ФФУ мала назвати імена нових керманичів збірної,  бо відчували, що хтось із підібраних нами особистостей обов'язково вистрелить у цій справі. Так і вийшло: один із членів першої версії нашого Топ-10 Юрій Калитвинцев, разом із Мироном Маркевичем, працюватиме із національною командою. Інший номінант списку найпривабливіших вільних тренерів, В'ячеслав Грозний, також встиг працевлаштуватися в київському «Арсеналі».  Тепер у списку Топ-10  —  Олександр  Заваров, який і замінив народного тренера України, Росії та Болгарії...

Принципи. У цьому переліку названі тренери, які не очолюють зараз якихось команд. Серед них є такі, котрі працюють у адміністративно-чиновницькій сфері, але ми не раз переконувалися: тренерське серце таке, що, у випадку належного запрошення, фахівці залишають зручні кабінети й повертаються в «електричні крісла».

Імена. Основа списку Топ-10 — досить розкручені фахівці. Але для повноти картини варто пам'ятати про інших фахівців. Ященко, Косевич, Баранов, Кушлик, Балан, Дунець, Матвіїв, Петро Слободян не так давно очолювали українські команди. Окрема категорія фахівців — іноземці, які працювали в Україні. Росіяни Віталій Шевченко та Олег Долматов очолювали (хоч і без особливого успіху) «Чорноморець», «Металург» (Д.) та «Ворсклу», а Невіо Скала увійшов у наш футбол як перший елітний зарубіжний фахівець, якому, до того ж, вдалося зробити золотий дубль. Не забуваймо, що готові працювати на найвищому рівні й молоді, але імениті, Гусин, Головко, Надуда. Та й Семен Альтман, «рятівний круг» Одеси і стрижень збірної, міг повернутися восени, але в останню мить варіант із запорізьким «Металургом» зірвався. Але було зрозуміло: для людини з візою «ЧС-2006» точно знайдеться робота навесні 2010-го. Так і сталося: Семен Йосипович — у штабі національної збірної. Дуже цікаву роботу здійснив останнім часом Володимир Лозинський. Тренер, який багато років працював із ЦСКА, потім недовго очолював «Ворсклу-Нафтогаз» та був спортивним директором друголігової «Освіти», отримав звання заслуженого тренера України за небувалі успіхи студентського футболу. Очолювана ним студентська збірна два роки поспіль завойовує золоті медалі всесвітніх універсіад. Та й селекціонерський хист Лозинського стає в пригоді київському «Динамо».

Прогноз. Кожен, без винятку, фахівець із нашого Топ-10 за своїм потенціалом здатен до роботи в клубах прем'єр-ліги. Однак у кожного з них — своя неповторна історія. Так, є фахівці (назвемо їх сателітами київського «Динамо»), яким комфортніше працювати в структурі гранда, ніж пускатися в самостійне плавання. Подібна ситуація, до слова, складається й у донецького «Шахтаря»: неодноразовий призер чемпіонату та володар Кубка України Валерій Яремченко вважає за краще очолювати дубль, а Микола Федоренко після тривалої роботи на цій посаді погодився лише на запрошення амбітного армянського «Титана». Інша категорія фахівців — іноземці, які вже працювали у нас. Італієць Скала та росіянин (?) Бишовець — тренери високого рівня претензій, яким важливо не опустити себе, як це, приміром, зробив Муслин, після «Метадону» та московського «Локо» очоливши мінське «Динамо», а тепер і взагалі працює із заштатним бельгійським клубом. Зовсім не чужий в Україні й Невіо Скала. 1:5 від «Аустрії» перекреслили всі успіхи фахівця в Донецьку: перше «золото», перший «дубль», призначення Тимощука капітаном. Після Донецька він не досягнув успіху ні зі «Спартаком», ні з Шотландією. Так, може, його фартова земля — Україна?
 
ТОП-10

1. Олександр Заваров. Його відставка, несподівана не стільки за результатами, скільки за спокійною атмосферою в клубі, вивільнила все ще молодого тренера, який встиг за свою поки недовгу наставницьку практику попрацювати аж у п'яти країнах. Хоча з досягнень Заварова можна назвати лише Кубок Швейцарії з «Вілем», сам Ігор Суркіс свого часу публічно зізнавався, що на місці Юрія Сьоміна цілком міг опинитися один із найкращих дев'ятих номерів в історії «Динамо». В Україні Заваров працював лише з «Металістом» та «Арсеналом». Це означає, що планка задана — нижче цього рівня опускатися негоже, та й інтерес до титулованої особистості, безперечно, присутній.
 
2. Олег Таран. Колишній коуч «Кривбасу» дійшов до того стану, коли залишити тренерське крісло було просто необхідно — і для нього, і для команди. Але у високому рівні цього фахівця немає сумніву. Хоча мало хто сумнівається в тому, що безробітним Таран буде недовго. Наприклад, багато хто хотів би бачити його тренером рідної йому команди...
 
З — 4. Олександр Іщенко. Надзвичайно різноплановий тренер встиг попрацювати із найрізноманітнішими командами. Малинську команду зробив цікавою навіть на всеукраїнському рівні, із «Зіркою» виграв першу лігу, в молодіжній збірній підготував чимало молодих гравців. Останнім часом запам'ятався роботою в «Карпатах» та «Іллічівці». Але нині тренерам справді дають зовсім небагато часу для роботи на результат...

З — 4. Юрій Коваль. Юрій Григорович уже багато років працює плідно, але, за великим рахунком, все, на що його вистачає, це виводити команди до еліт-групи й робити з них міцних середняків. На жаль, не більше... Зараз Коваль працює в луганській «Зорі» на адміністративній роботі, але тренерський інстинкт навряд чи дасть йому змогу робити це впродовж тривалого часу.

5 — 7. Олексій Михайличенко. У це важко віриться, але він таки — безробітний. Треба шукати роботу, хіба що вона, може, («Динамо», приміром), знайде його сама...
 
5 — 7. Анатолій Дем'яненко. Він поїхав працювати до Баку не за гроші, а через здорові амбіції. Повернувшись із Азербайджану, яскравий фахівець цілком може бути затребуваним клубами прем'єр-ліги: досвіду вистачає, а починати індивідуальну роботу десь треба.
 
5—7. Леонід Буряк. Згадую 90-ті, і перше, що спадає на думку, — молодий Леонід Буряк біля керма тернопільської «Ниви» та «Чорноморця». Певне, попри «Тун» та невдачу зі збірною, він ще не сказав свого останнього слова на тренерській палубі.
 
8. Михайло Фоменко. Він залишив «Таврію» Пучкову, і, за великим рахунком, саме його «кістяк» продовжує грати й під керівництвом нового тренера. Досвідчений Фоменко все ще чекає серйозного запрошення. За наданий шанс він звик віддячувати хорошим результатом — як із фіналістом Кубка ЦСКА, учасником єврокубків «Таврією» та першим вітчизняним проектом «другого «Динамо» — рівненським «Вересом».
 
9. Сергій Морозов. Безсумнівно, глядачам ТРК «Футбол» неабияк пощастило чути думки відомого тренера в ефірі під час матчів. Він завоював репутацію тонкого психолога й неабиякого стратега: саме Сергієві Юрійовичу завдячує Вінниця фіналом Кубка України та виходом в Європу в середині 90-х. Та й не лише в Україні, а й у далекому Китаї команди Морозова демонстрували і гру, і результат.
 
10. Йожеф Сабо. Його монологи — прикраса будь-якого інтерв'ю чи прямого ефіру. Його цитати давно стали «крилатими» в інтернеті. Однак цей досвідченіший фахівець має чималі досягнення, і після тривалого періоду може «виринути» в певних амбітних клубах. Хоча, це малоймовірно: Йожефу Йожефовичу, схоже, вдається непогана кар'єра телекоментатора.

Артур ВАЛЕРКО, газета «Український футбол»