ЧИГАЄВ: «У мене єдина мета – золота медаль»

Чимало фахівців, рахуючи «заплановані» медалі наших атлетів на ХХІХ Літніх Олімпійських іграх, роблять ставку на наших боксерів-любителів, яких до Пекіна вирушає семеро. З-поміж них у суперлегкій ваговій категорії виступатиме і львів’янин Георгій Чигаєв, який здобув ліцензію в Пекін ще в жовтні минулого року на чемпіонаті світу в Чикаго. Дзвінок застав Георгія в Кончі-Заспі, де увесь боксерський табір нашої олімпійської збірної проводить останню підготовку до головних змагань чотириріччя.

«Тренуватися і худнути одночасно – найважче»
- Георгію, як проходить підготовка до Олімпіади і чи відрізняється вона від тренувань спортсменів інших вагових категорій?
- Взагалі-то ні, готуємося всі однаково. Єдине, що відрізняє мене від усіх атлетів, - «ганяю» свою вагу. А тренування у нас звичайні. Боксери інших вагових категорій готуються так само, як і я. Зараз проводимо спаринги по 8-10 раундів, а на попередньому зборі в Моршині ми набирали оптимальну форму. Загалом, підготовка проходить доволі успішно. До відльоту в Пекін будемо готуватися на базі в Кончі-Заспі.

- Скільки часу тобі потрібно для того, аби правильно скинути вагу до 48 кг?
- Тренуватися і худнути одночасно – найважчий період. Щоб я «вийшов» на вагу 48 кг, потрібно приблизно півтора місяця. Перед змаганнями як мінімум скидаю 8 кілограмів. Тепер навчився зганяти вагу за своєю методикою і схемою. Це більше психологічні моменти.

- Раніше ніколи перед змаганнями не виникало проблем з надмірною вагою?
- Звичайно, виникали. Але це найчастіше траплялося тоді, коли я цьому приділяв менше часу. Тепер з кожними змаганнями вазі приділяю все більше і більше часу, бо вона росте в будь-якому випадку.
Ось, наприклад, на чемпіонаті світу, що тривав у Чикаго, я боксував у категорії до 48 кг, а після цього, після піврічної перерви, мені знову потрібно було «вийти» на ту вагу, коли брав участь на турнірі братів Кличків. Тобто вага поступово йшла вгору, особливо в перші періоди відпочинку після чемпіонату світу.

- Як оцінюєш свою теперішню форму? Перемоги на турнірах братів Кличків та Ахмета Комерта свідчать про те, що напередодні Олімпіади ти вийшов на пік своєї форми?
- Я виходжу на пік своєї форми. На цих турнірах я зустрівся з одним дуже сильним суперником з Куби. Це було на турнірі Кличків. А інші бійці були «прохідними» - їм не можна було програвати. Коли їхав на змагання до Туреччини, не збирався проводити там всі поєдинки, а погодився на домовленість, що проведу один або два бої. Це мотивувалося тим, що відповідну суму поєдинків перед Олімпіадою я вже набрав, і відмова від двобоїв була би тактичним рішенням з мого боку. Але на кожен бій я виходив на такого суперника, якому не хотілося просто так віддавати перемогу, і провів усі поєдинки. Перемоги давалися не суперлегко, але і не дуже важко.

- Як капітан олімпійської збірної з боксу відчуваєш додаткову мотивацію виграти пекінську медаль?
- Завоювати олімпійську медаль – доволі рідкісне явище. В супертяжкій вазі у нас є тільки один олімпійський чемпіон (Володимир Кличко в 1996 р. в Атланті), і не завадило б мати ще одного чемпіона в суперлегкій вазі (сміється...).
Звичайно, як капітан збірної маю додаткову мотивацію виграти, аби це надихало моїх партнерів по команді. Але фінал у моїй ваговій категорії відбудеться 24 серпня, тому і для мене хтось може стати хорошим прикладом.

- Ставиш перед собою завдання виграти медаль?
- Без сумніву. У мене єдина мета – золота медаль. А щодо моїх партнерів по команді, то, думаю, кожен з нас здатен замахнутися на пекінську нагороду. Не останню роль тут відіграє вдача та внутрішній стан боксера.

«Виграти можу у кожного»
- Яку роль відіграє жеребкування на Олімпійських іграх?
- Це дуже важливо. Жеребкування – запорука успіху, але це не означає, що мені потрібно когось боятися. Просто є незручні суперники, з якими б не хотів зустрітися. Комусь може потрапити лідер, а комусь «прохідний» суперник.

- Тобто, якщо говорити про твою перемогу, слід надіятися на фартовий жереб?
-Звичайно, хочеться, щоб жеребкування склалося вдало, але я націлений на золоту медаль, тому мені не потрібно переживати за жеребкування.
Судячи по моїх силах, виграти можу у кожного, але дуже важливу роль відіграє внутрішній стан і підготовка. Взагалі, Олімпіада – змагання дуже довгі, і часто буває так, що сильні боксери здають позиції, а виграє той, хто не повинен був виграти.

- А за якісне і справедливе суддівство на Олімпіаді виникає побоювання?
- Хороше суддівство – також важливий фактор на Олімпіаді. Переживати можна, але це без потреби. Потрібно виходити і боксувати. Не думаю, що з суддівством може бути якийсь «бєспрєдєл», але може статися що завгодно. У спірних боях може відвернутися фортуна. А судді взагалі можуть повністю поміняти картину поєдинку за рахунок першого раунду. Все буває по-різному. Я сподіваюсь, що ті люди, які будуть судити поєдинки, будуть ставитись до спортсменів по-людськи. Особисто я за чесне суддівство, і подаровані бої мені не потрібні.

- Хто твої головні суперники на Олімпіаді?
- Кожен боксер – це конкурент. Є француз, китаєць, росіянин, таїландець, філіппінець, казах. Це боксери високого рівня, кожен з яких буде битися за медаль. Попри це, я мрію, надіюся і вірю, що виграю олімпійське «золото».

- Поразку на Олімпіаді розціниш як невдачу?
- Ні. Якщо я програю на Олімпіаді, то це не буде невдачею. У будь-якому випадку все буде добре. Після цієї Олімпіади я планую взяти участь у наступній. Моя мета - боксувати доти, поки дозволятиме здоров’я.

- Тобто у майбутньому в професійному боксі себе не бачиш?
- Чесно кажучи, мені професійний бокс не цікавий. Коли ми готуємося до чемпіонату світу, боксуємо із сильними суперниками, а коли ти переходиш у професіонали, то спочатку дуже часто «підсовуюють» «прохідних» новачків. Якщо б показували чемпіонат світу з любительського боксу по телебаченню, то люди б подивились на нього по-іншому. Вважаю, що у нас бої динамічніші, ніж у професійному боксі. Коли ти переходиш у професійний бокс, то якоюсь мірою «кидаєш» свою країну. Якщо б в любительському боксі «крутилися» більші гроші, то багато спортсменів не переходили б в професіонали.

«Привези медаль – отримаєш квартиру»
- Як часто твій тренер Дмитро Сосновський проводить з тобою «тренування телефоном»?
- Таке буває, коли ми вдома. Але з житлом у мене проблеми. У Львові мені обіцяли квартиру за ліцензію на Олімпіаду, але я її не отримав. Тепер кажуть: «Привези медаль - тоді отримаєш квартиру». А я вірив, що справді за ліцензію на Олімпіаду у мене буде квартира, що буду жити у Львові і там готуватися до поєдинків. А коли я в Одесі, то Дмитру Сосновському доводиться лише вірити в те, що виконую усі його телефонні вказівки. Я можу робити одну вправу 100 разів і не бачити, що щось роблю неправильно, а тренер може підійти, побачити і дати підказку.

- До Пекіна ви вилітаєте 30 липня. Це зумовлено адаптацією до кліматичних умов?
- Так. Наше керівництво розрахувало, що за 8 днів до Олімпіади ми повинні адаптуватись. У моїй ваговій категорії бої починаються 13 серпня, але я можу почати боксувати і 16-го, зважаючи на те, що у категорії 28 бійців, і на шляху до фіналу хтось може провести 4, а хтось і 5 поєдинків. Думаю, на адаптацію в мене буде достатньо часу.

- Ти свого часу вже побував у Китаї. Що можеш сказати про клімат?
- Я був там на чемпіонаті світу 2005 року – у місті Маньянг. Перший тиждень було важко: вдень хотілося спати, а ввечері – ні. І, відповідно, на ранкове тренування виходити було важко, бо дуже пізно лягав. Думаю, зараз докладемо максимум зусиль для того, аби вчасно лягати спати. А їжа була взагалі ніяка. На зборі ми «нахамили» китайським кухарям, бо їжа була дуже гострою. Коли я зганяю вагу, гостре не можу їсти. Сподіваємося, що тепер харчування на Олімпіаді буде нормальним. А про клімат мені важко говорити, адже зараз – літо, а в Китаї я був у листопаді.

- Якою була твоя реакція, коли дізнався, що Сіллаха дискваліфікували?
- Ісмаїл - мій друг, і я, звичайно, дуже засмутився, коли дізнався, що його дискваліфікували. Ми завжди спілкуємося з ним по телефону, і в гостях я в нього побував. Чому так сталося - я в нього не питав. Якщо б він захотів це мені розказати, то зрибив би це сам. У житті він дуже сильна людина, і я впевнений, що це його не зламає.

Богдан ПАСТЕРНАК

Високий Замок