Смугаста кар'єра

Біатлонна кар'єра Андрен Хенкель —. це суцільна череда із чорних та білих смуг, несподіваних злетів та «боротьби з тінню». Всупереч багатьом чинникам ця міиіатюрна спортсменка долала перешкоди та досягала успіху.Мільйони співвітчизників знають її обличчя, але коли зустрічають на вулиці, то відразу повірити в те, що ця тендітна дівчина зростом 158 см — та сама чемпіонка, не можуть. На телеекрані Хенкель — висока, сильна, вольова...
 
Дві сестри

Андреа Хенкель народилася у Тюрінгії, в улюбленому місті німецького поета Гьоте — Ільменау. Це східна Німеччина, яка до 1990 року входила до складу НДР. Дитинство Хенкель пройшло в Гроссбрайтенбаху (також Тюрінгія).

Андреа зростала дуже активною дівчинкою, котрій ніколи не сиділося на місці. Аби щодня не знімати молодшу дочку з дерев та дахів, батьки Маттіас та Елке купили їй велосипеда, спрямувавши енегрію цієї «дзиґи» в конструктивне русло. Залучили до справи й іншу сестру — старшу на три роки Мануелу — майбутню олімпійську чемпіонку з лижних гонок, якій випало практично до свого повноліття займатися вихованням Андреи. Спочатку сестри разом ходили до лижної секції, а потім, коли Мануелу як перспективну лижницю відправили на навчання до спеціалізованої спортивної гімназії в Обергофі, згодом туди поступила й Андреа.

Крім лижного спорту, наша героїня до 4 класу займалася спортивною гімнастикою та відвідувала гурток хорового співу. Проте дивлячись на медалі, які успішно завойовувала на змаганнях старша сестра, з альтернативними секціями швидко було покінчено. Однак у 1989 році жіночий біатлон став олімпійським видом, через що всю юніорську групу лижниць у Гроссбрайтенбаху зробили «стріляючою». Тож в Обергоф Андреа приїхала вже в якості біатлоністки, і саме в місцевій гімназії вперше узяла в руки зброю...
 
Важкий шлях на Олімп

Одразу «подружитися» зі своєю гвинтівкою в Андреи не вийшло. Якщо «стійка» в неї більш-менш виходила, то при стрільбі з положення лежачи вона іноді не влучала навіть у стенд для мішеней. Під час дебюту на дитячому чемпіонаті Німеччини Хенкель у спринтерській гонці 9 разів відправлялася на штрафне коло! І лише завдяки швидкості та дистанційній витривалості їй удалося завоювати бронзову медаль.

Не обійшлося без форс-мажору і в дебюті першого чемпіонату світу серед юніорів (1994 рік), коли під час огляду зброї по закінченні індивідуальної гонки в одній із обойм гвинтівки Хенкель контролер знайшов невикористаний патрон. Тому замість 6-го місця німецьку юніорку дискваліфікували. Проте бронзова медаль у спринті та «срібло» в естафеті загальне враження покращили, і за рік Андреа вже спробувала свої сили на етапі Кубка світу в Ліллехаммері (Норвегія), де безпомилкова стрільба принесла їй 21-ше місце в спринті.
 
Загалом на юніорському рівні Хенкель здобула чотири титули чемпіонки світу та шість — чемпіонки Європи. Крім того, у 1998 році вона стала чемпіонкою Європи в естафеті серед дорослих. Начебто з результатами усе було гаразд, але на початку 1998 року Андреа серйозно захворіла, втративши місце в першій команді. Були навіть думки завершити кар'єру. Проте, вдало склавши іспит на атестат зрілості, з вибором свого подальшого життєвого шляху вона не вагалася. Восени 1998 року її зарахували до спортивної роти Бундесверу, в якій оберфельдфебель Хенкель служить і донині.

Перший сезон в еліті був «змазаний» боротьбою з грипом та ангіною. Ну а черговий дебют, цього разу на дорослому ЧС-1999 у Контіолахті, знову вийшов не «як у людей». У Фінляндії тоді тріщали морози -35°С, через що початок змагань перенесли. Коли ж стовбчик термометра підвищився до -16°С, Андреа Хенкель стартувала в спринтерській гонці лише завдяки тому, що титулована Сімона Грайнер-Петтер-Мемм відморозила руки. У підсумку — 12-те місце в спринті (1+1) та 18-те в переслідуванні (0+0+1+3). У Кубку світу 1998-1999 Хенкель фінішувала на 14-й позиції.

Так, із дебютами в Андреи коїлося щось неймовірне. Наступні два сезони вона завершувала 5-ю в генеральній класифікації — це був найкращий результат серед німецьких біатлоністок. Олімпійський сезон 2001-2002 Андреа розпочала ще потужніше: попереду в загальному заліку — лише королева біатлону Магдалена Фосберг (Швеція). В активі Хенкель на той момент було вже 11 кубкових подіумів, з яких два — «золотих». Однак за місяць до свого головного дебюту на Іграх-2002 у Солт-Лейк-Сіті (США) вона захворіла бронхітом...

Важко сказати, на що сподівався головний тренер жіночої німецької збірної Уве Мюссігганг, коли брав до Америки біатлоністку, яка через стан здоров'я не змогла виступити на двох ключових відбіркових етапах. У те, що в Солт-Лейк-Сіті Хенкель очікує тріумф, не вірив ніхто! Проте вже у першій індивідуальній гонці на 15 км Андреа обійшлася однією штрафною хвилиною (0+1+0+0) і, фінішувши з найкращим часом, почала чекати на відповідь фаворитів.
Норвежка Лів Грет Пуаре (0+1+0+0) не дотягнула 7,9 секунд й отримала срібну медаль. А от росіянка Ольга Пильова (0+0+0+2, +44,9) та Магдалена Фосберг (0+0+0+2, +39,2) не витримали психологічного навантаження, схибивши на завершальній «стійці» по два рази кожна! Для 6-разової чемпіонки світу та 6-разової володарки «Великого кришталевого глобусу» це був жорстокий нокдаун. У спринті 35-річна Фосберг також стала третьою — і це її єдині олімпійські нагороди, завойовані за всю мегазіркову кар'єру...

У Хенкель же все було навпаки. До Олімпіади вона могла похвалитися лише двома срібними естафетними медалями, здобутими на ЧС-2000 та ЧС-2001, а в Солт-Лейк-Сіті їй підкорилися одразу два олімпійських титули! Причому її внесок у «золоту» естафету Апель (0+0, 1+3), Дізль (0+0, 0+2), Хенкель (0+0, 0+0), Вільгельм (0+0, 0+2) був найвагомішим.

Паралельно в лижних гонках сестра Мануела виграла олімпійське «золото» в естафеті. Тож до рідної Тюрінгії сестри поверталися героїнями, а Андреа, хоча й стала лише 13-ю в заліку Кубка світу, була визнана найкращою біатлоністкою Німеччини.

Друге народження

Здавалося би, «птиця вдачі» впіймана за хвіст. Але замість лаврів та прогресу Андреа отримала майже дворічну «чорну смугу»: знову хвороби, знову втрата місця у складі, знову думки про завершення кар'єри...

Та Хенкель усе ж унікальна спортсменка. 2004 року їй видалили кляті мигдалини, і надалі, шукаючи оптимальне співвідношення між стрільбою та швидкістю бігу, вона змінювала гвинтівку, лижі, підготовку... Спочатку, щоби покращити влучність, Андреа повільніше рухалася дистанцією, поступово перетворившись на одну з найкращих снайперок світу. На ЧС-2005 в Хохфільцені (Австрія) вона виграла індивідуальну гонку (0+1+0+0) і посіла 2-ге місце в естафеті. Проте тріумфальна для Німеччини Олімпіада-2006 у Турині її розчарувала — тільки «срібло» в естафеті. Ну а захист титулу в гонці на 15 км дуже нагадував «зворотній удар» за Солт-Лейк-Сіті: два промахи на завершальній «стійці» (0+0+0+2, +2.22,2) і «дерев'яна медаль»...

У міжсезонні 2006 року Андреа багато працювала із «залізом», зміцнюючи своє тіло та приділяючи увагу спеціальним вправам на поліпшення еластичності м'язів. Певний час вона тренувалася на ковзанах разом із національною збірною з ковзанярського спорту — звідси її знаменитий довгий «прокат» та відсутність зайвих рухів. Результат, який усі побачили напочатку сезону 2006—2007, багатьох шокував, бо дистанційним ходом Хенкель іноді переважала найшвидших біатлоністок світу на чолі з колишньою лижницею Анною-Карін Олофссон (Швеція) та Магдаленою Нойнер (Німеччина)! Хоча за це диво довелося заплатити збільшенням часу проходження вогневих рубежів та погіршенням відсотку влучань із обох положень. Свою фірмову скорострільність Андреа тепер демонструвала тільки в хвилини натхнення.

При цьому хвороби нікуди не зникли. Лідируючи після чотирьох перших етапів Кубка світу, Хенкель знову застудилася і «жовту майку» втратила. Та поновити форму до ЧС-2007 в Антерсельві (Італія) вона встигла, завоювавши золоті медалі в масстарті та естафеті. Причому «золото» в масстарті Андреа (1+0+1+0) вирвала в жорсткому протистоянні на завершальному колі зі своїми співвітчизницями Мартіною Глагов (1+0+0+0, +4,6) і Каті Вільгельм (0+1+1+0, +10,6), а чемпіонський титул в естафеті став для німкень першим за останні 8 років!

Шанси Хенкель поборотися за «Великий кришталевий глобус-2007» виглядали примарними. Після чемпіонату світу вона програвала в загальному заліку Анні-Карін Олофссон — 67 очок, а Каті Вільгельм — 47 очок. На наступному етапі в Лахті (Фінляндія) Хенкель виграла свою улюблену індивідуальну гонку і оформила в цій дисципліні «Малий Кубок світу». Цей трофей додав їй азарту, і перед останньою гонкою сезону вона вже випереджала Олофссон та Вільгельм на 6 очок. У заключному масстарті потрібно було лише фінішувати поруч із ними.

Але п'ять промахів на першому ж вогневому рубежі просто шокували численні фан-клуби німецької біатлоністки в усьому світі! Андреа й сама не могла зрозуміти, що трапилося. Долати штрафні кола вона почала абсолютно розгубленою, немов розмірковуючи: «А чи не зійти з дистанції?». Та потім Хенкель різко перемкнула швидкості, і нагородою за прагнення боротися до кінця став перший Кубок світу! Для тріумфу їй вистачило й 15-го місця (5+0+1+0), бо, як виявилося, Вільгельм — 17-те місце (2+2+0+1) із Олофссон — 20-те місце (0+3+3+1) були відправлені у нокаут раніше...

Цього сезону Хенкель знову претендує на Кубок світу. Порівняно з минулим роком, 30-річна Андреа діє роскутіше. Блискучий «дубль» у спринті (0+0) та гонці переслідування (0+0+0+0) на ЧС-2008 в Естерсунді (Швеція) зробив її 35-м членом престижного снайперського «Клубу Зеро» й дозволив першою в історії жіночого біатлону зібрати золотий комплект: індивідуальна гонка, спринт, переслідування, масстарт, естафета. Повторення ж торішного естафетного успіху зробило її 6-разовою чемпіонкою світу. І хоча на корейському етапі Кубка світу «жовту майку» в неї відібрала Сандрін Байї (Франція), навряд чи Хенкель так просто цей трофей віддасть. Тож фінал у Ханти-Мансійську може знову вийти гарячим...

Андрій ЛОСЕНКОВ, «Спортивна газета»