Євген СІДАШ: «Динамо поверне собі чемпіонський титул за сезон-два»

Гостем редакції Sport.ua став шеф-редактор Dynamomania.com Євген Сідаш. Він розповів про свої відрядження на чемпіонат світу та Євро-2016, цікаві інтерв'ю, якими пишається, та роботу сайту, а також порозмірковував про майбутнє київського «Динамо».

 

— Що турбує багатотисячну армію вболівальників київського «Динамо», зокрема користувачів сайту Dynamomania.com?

— Увесь останній сезон турбує те, що втрачено чемпіонство, немає великих досягнень на європейській арені. І, звичайно, турбує майбутнє нашого клубу. Стало відомо, що контракти основних голкіперів «Динамо» — Рудько та Коваля — закінчуються влітку. Тож є навіть питання: хто буде у воротах? Ми давали матеріали на цю тему. Коваль, мабуть, залишиться із нами, а Рудько — поки що незрозуміло.

 

— У Рудько аналогічна ситуація, як у Макаренка. До речі, що було з Макаренком? Є інсайди?

— Артем Франков на своїй конференції досить чітко все розписав. Клуб зараз переходить на іншу модель. Він не пропонує велику зарплатню, але пропонує досить пристойні мови та великий бонус: зарплатня плюс бонус за вихід у Лігу чемпіонів. Але деякі гравці та їхні агенти хочуть мати гарантований прибуток, тому не домовились.

 

— Як вважаєте, чия це провина — самого Макаренка чи його агента?

— Його справами займався агент. Мабуть, це він хотів, аби прибуток, який був у добрі часи, залишився. Але футболіст теж має право голосу. Маємо таку ситуацію, що він півроку без клубу. Може, влітку він знайде клуб, а може, й ні.

 

— У чому позитив того, що в «Динамо» задіяна молодь у цьому сезоні? У наступному сезоні молоді буде проблематично боротись із «Шахтарем» за чемпіонство...

— Зараз існує непоганий сплав молоді та досвіду. Якщо цей баланс збережеться — думаю, «Динамо» зможе конкурувати з «Шахтарем». Молодь у «Динамо» дуже сильна, два сезони поспіль вона доводить, що краща за молодь «Шахтаря».

 

— Sport.ua до 90-річчя «Динамо» ініціював проект «Динамо-90: матчі, які назавжди в серцях». Вам подобається цей проект? Що у ньому потрібно змінити? Як Dynamomania.com підготувалася до цієї дати?

— Як ви знаєте, ми також є партнерами цього проекту, висвітлюємо всі події, пов'язані з ним. Мені подобається такий формат: збираються ветерани, які грали в цих славетних матчах — із «Барселоною», з «Атлетико» — розповідають цікавинки, про які ніхто не знав, приходять журналісти, уболівальники. Це досить цікавий захід. До 90-річчя ми плануємо викладати на сайт багато історичних матеріалів, присвячених минулому нашого клубу та сьогоденню.

 

 

— Яка зараз місячна аудиторія у Dynamomania.com? Скільки хостів на день? Яка географія?

— Місячна аудиторія — трохи більше 100 000 користувачів. Географія у нас широка. Звичайно, більшість користувачів (близько 80%) — із України. Серед жителів нашої країни киян не менше 70%. Але представлені всі країни, де є велика українська діаспора: США, Канада, Росія, Ізраїль, Велика Британія, Німеччина, Казахстан, Білорусь, Польща тощо.

 

— Що можете розповісти про вашу редакційну політику? Чи є сайти, з яких ви ніколи не берете новини?

— Є певних перелік ресурсів, із яких ми не беремо новини. Причин як правило дві: розповсюдження неправдивої інформації, пліток і регулярні порушення нашого авторського права (брали у нас матеріали і не посилалися на нас, або робили це некоректно).

 

— Які це сайти?

— Немає сенсу робити їм рекламу. Але є такі сайти, навіть досить відомі.

 

— Чи вболіваєте за «Шахтар» у єврокубках? Чи маєте якісь стосунки із керівництвом сайту Terrikon.com?

— Не вболіваю та відносин не підтримую.

 

— Приходив до нас керівник проекту «Динамо Киев от Шурика» розповідав, що наступного дня після поразок «Динамо» великий трафік на сайті. Чи є така тенденція на Dynamomania.com?

— Є така тенденція, і вона давно помічена. Пам'ятаю, вперше таке було, коли «Динамо» програло «Туну» та вилетіло на ранній стадії з Ліги чемпіонів. Тоді багато людей висловили своє обурення. Потім це повторювалося багато разів. Але я не став би казати, що це тільки поразки. Будь-яка подія, яка викликає сильні емоції. Якщо це гучна перемога, резонансний трансфер, скандал (особливо — який пов'язаний із «Шахтарем») — теж приходять. Але зараз емоцій стає все менше. Навіть остання поразка від «Шахтаря» у чемпіонаті України не викликала жодних емоцій — людей прийшло менше, ніж зазвичай.

 

— Топ-5 інтерв'ю у вашій журналістській кар'єрі, якими ви пишаєтеся найбільше?

— Мені запам'яталося інтерв'ю з Бетао, яке я взяв у Сан-Паулу, коли був на чемпіонаті світу в Бразилії. Це була дуже приємна зустріч. Він одразу погодився дати інтерв'ю. Ми зустрілись у нього вдома, розмовляли півтори години. Він був дуже щирим, казав багато хорошого про «Динамо». Цікаво, що він тоді був без клубу, але за декілька місяців «Динамо» його знову взяло до себе.

 

— Тобто, можливо, інтерв'ю допомогло?

— Можливо. Хотілося б так думати. Багато разів було так: коли гравці чи тренери давали нам інтерв'ю — у них все налагоджувалося.

 

Також у Бразилії я брав інтерв'ю у нігерійського форварда Пітера Одемвінге. Він усім відмовляв, але коли я звернувся до нього російською — він різко зупинився і сказав: «Нікому не дам інтерв'ю, але вам дам». Мене цікавило тільки те, чому не взяли на чемпіонат світу Аруну та Ідеє. Він пояснив, жалкував, що їх не взяли. Вийшов несподіваний ексклюзив. А у наступному матчі проти Боснії він забив переможний гол.

 

Ще хочу згадати одне з перших своїх інтерв'ю — із Валентином Белькевичем. Це було ще, здається, 2002 року. Він тоді був славетним гравцем, мабуть, найкращим в Україні, але інтерв'ю майже не давав. Я колись зустрів його на базі, у нього був гарний настрій — і він погодився. Вийшло непогане інтерв'ю, він був щирим, відвертим, цікаво розповідав і про товаришів по команді, і про тренувальний процес.

 

Щодо інтерв'ю, які стали у пригоді гравцям і тренерам, скажу ще про інтерв'ю з Юрієм Максимовим. Мені воно запам'яталося, бо він не дозволив увімкнути диктофон, і ми спілкувалися близько двох годин. Я навіть не уявляв, як усе це запам'ятати. Але коли повернувся додому — всі питання залишилися в пам'яті. Теж цікава була розповідь. І він скоро став головним тренером «Оболоні», де добре себе проявив.

 

— У скількох країнах побували? У скількох футбольних відрядженнях були?

— Я їжджу за кордон не тільки на футбол, взагалі люблю подорожувати. Загальне число наближається до півсотні. Саме футбольних виїздів було не менше. Запам'ятався виїзд на такий великий турнір, як чемпіонат світу, бо був я там майже півтора місяці. Це дуже багато, я ніколи так довго не був поза межами України. Взагалі ж України там не було, тому мало хто з українців поїхав. Ми зустрічалися, емоційно було. Коли проходило Євро-2016 — вже було набагато легше, тому що і відстань менша, і це Європа, і там все дуже добре було організовано. Хоча також довго був поза межами України — місяць.

 

— Ви отримали акредитацію від ФІФА?

— Так.

 

— Скільки тоді було українських журналістів?

— Пишуть, що у Бразилії їх було лише четверо. Я відчував себе у вакуумі, бо португальською не володію, а англійську там небагато людей знають. Але призвичаївся, вивчив декілька необхідних фраз. Коли повертався — вже навіть трохи хотілося залишитися, бо країна цікава, самобутня.

 

Звичайно, у Франції було набагато більше українських журналістів, тому що Україна брала участь у чемпіонаті. Здається, близько сотні.

 

— Є цікаві історії з цих відряджень?

— Розкажу цікаву історію, пов'язану із Бразилією. Якось я приїхав на відкрите тренування збірної Голландії, і голландські колеги розповіли мені, що «Динамо» цікавиться захисником збірної Голландії де Вреєм. Але, як вони сказали, «Динамо» — у десятці клубів. І він, найімовірніше, обере римське «Лаціо». «Лаціо» платить йому два мільйони євро, та якщо «Динамо» дасть більше — може, він і передумає. Яке ж було моє здивування, коли вийшов номер газети «La Gazzetta dello Sport», яка публікує зарплати футболістів, і я дізнався, що у нього тільки 800 тисяч. Тобто журналісти захищають інтереси своїх гравців, як агенти. Вони, мабуть, сподівалися, що я комусь розповім: якщо дати де Врею 2,5 мільйони — він поїде до Києва.

 

Розповім ще про цікаву людину, яку я зустрів під час Євро-2016. Це хлопець, американець українського походження. Якщо я готувався до цієї подорожі півроку, то він не планував їхати на Євро, але зірвався, звільнився із престижної та добре оплачуваної роботи — і прилетів у Францію. Він не мав ані квитків, ані заброньованого номера у готелі, нічого. Можна сказати, що йому пощастило — він зустрів нас із Романом Бебехом. Ми об'єднали свої зусилля — і втрьох подорожували. Потім, коли Роман поїхав, ми подорожували удвох. Мені було дуже приємно, що людина така самовіддана щодо нашої збірної. Поразка від Північної Ірландії була для нього шоком, він ледве не плакав. Хотів у той же день взяти зворотний квиток, але я вмовив його поїхати ще на гру з Польщею. Така ось людина — ані значні витрати, ані престижна робота не зупинили його, щоб він підтримав нашу збірну. Шкода тільки, що збірна не відповіла взаємністю нашим уболівальникам.

 

— Можливо є історії, пов'язані із динамівцями?

— Я дуже щасливий, що хоча б один сезон працював, коли головним тренером був Валерій Лобановський. Запам'ятав його не як ікону, а як людину. А людина це була дуже цікава, зі своєрідним гумором. Якщо його не знати, це може здатися шокуючим. Наприклад, йде товариська гра у манежі з «Борисфеном» чи з «Нивою» (Вінниця) — і на третій хвилині суддя ставить пенальті у ворота «Динамо». Він сплескує руками і каже: «Ось, знов суддя сплюндрував гру». Всі розуміють, що пенальті був, але ось так він зробив.

 

— Коли Dynamomania.com став успішним комерційним проектом?

— Останні п'ять років сайт прибутковий. Це не такі прибутки, яких нам, можливо, хотілося б, які дозволять інвестувати в розвиток. Але вони є — це головне.

 

— Що потрібно для того, щоб наздогнати чи обігнати по рейтингам «Динамо Киев от Шурика»? Чи ставите перед собою таке завдання?

— Ні, ми не ставимо, бо це марна права — інвестувати у рейтинги. Ми інвестуємо в продукт, у наших працівників, у розробку дизайну чи програмної частини. А рейтинги — це марнославство.

 

— Як ставитеся до проекту 1927.kiev.ua? Чи вважаєте цей сайт своїм конкурентом?

— Я не розглядаю інші ресурси в сенсі конкуренції. У нас є свій напрямок. Ми розуміємо, як ті чи інші ресурси працюють, досягають своєї мети. Але ж у нас може бути інша мета. Тобто ми робимо ставку на якість продукту. Ми хочемо, щоб наші читачі були задоволені, і бути успішним бізнес-проектом. У нас немає жодних спонсорів, ми витрачаємо на сайт гроші, які заробляємо.

 

— Як часто виникає ситуація, що ви не можете поставити на Dynamomania.com новину, про яку знаєте?

— Це буває досить стандартно. У нас є певні джерела, інсайдери. Буває, що вони розповідають нам певну інформацію, але просять не ставити це на сайт, бо в них можуть бути неприємності. І ми ніколи не ставимо, намагаємося здобути цю інформацію з іншого джерела або ж взагалі не ставимо. Ми багато пишемо про трансфери, потрібно зважати, чи не буде шкоди від цієї інформації. Тобто ми вичікуємо слушного моменту. Наприклад, ми знали, що відбудеться трансфер Брауна Ідеє задовго до цього. Але нас попросили це не ставити. Зате ми добре підготувалися. Коли це відбулося — ми вже дали повну інформацію про це.

 

— А приклад, коли ви дали новину, використавши інші джерела?

— Ми все ж намагаємося давати ексклюзивну інформацію. Можна розповісти останній випадок — коли проект «FootballHub» дав інформацію про голкіперів, а ми змогли її розвинути, бо мали свої джерела, свою інформацію щодо цього.

 

 

— Що очікує «Динамо» у найближчі три роки? Коли «Динамо» поверне собі чемпіонський титул?

— Я впевнений у тому, що «Динамо» поверне собі чемпіонський титул, якщо не у наступному сезоні, то через сезон. Наступний сезон буде дуже складний через те, що доведеться стартувати у єврокубках вже у липні, з третього раунду кваліфікації. Доведеться набирати форму вже у липні, тому пройти всю дистанцію буде досить складно. Але я вірю, що динамівська молодь, яка зараз перемагає в турнірах U-19, U-21, вистрелить. Як я вже казав, вважаю, що молодь «Динамо» сильніша за молодь «Шахтаря». Процес від'їзду легіонерів буде продовжуватися. Коли за обидві команди гратимуть переважно українські гравці — «Динамо» буде сильніше.

 

— Чи буде підніматися рівень чемпіонату України?

— Футбол, як і багато речей у нашій країні, залежить від економіки. Буде підніматися економіка — підніматиметься і футбол. Власники клубів — це як правило бізнесмени. Якщо їхній бізнес буде приносити достатньо прибутку — вони будуть вкладати у футбол, буде більша платоспроможність клубів. І тоді, може, до нас знову поїдуть якісні легіонери. А може, це вже й не буде потрібно, бо будуть інвестувати кошти у футбольні школи і в нас буде здібна молодь, яка замінить цих легіонерів.

 

— Вадим Шаблій за останні три роки практично монополізував український агентський ринок. За «Динамо» зараз грає 22 футболіста...

— Навіть 24, за останніми даними.

 

— Як йому вдалося так випередити своїх колег? У чому його феномен?

— Можливо, він пропонує кращі фінансові умови. Я знаю, що він не бере відсоток від зарплатні футболістів. Думаю, багатьох це приваблює. І він — медійна персона, багато людей підписані на його Instagram, футболісти це бачать. І футболісти думають так: якщо мій товариш по команді задоволений співпрацею із ним, чому б і мені з ним не співпрацювати?

 

— Мабуть, він виправдовує сподівання гравців, якщо вони від нього не йдуть?

— Це залежить від їхньої мети. Якщо людина хоче грати у сильному європейському чемпіонаті — то, може, й не завжди виправдовує.

 

— Прогрес яких молодих гравців «Динамо» у цьому сезоні вас приємно здивував?

— Якщо говорити про першу команду — це, звичайно, Бєсєдін, Шепелєв. Якщо про команди U-19, U-21 — Лєднєв, Шапаренко, Ореховський, Булеца, Янаков. Досить багато, тому я й кажу, що вірю в нашу молодь.

 

— Чому останнім часом на Dynamomania.com стало багато новин про Мілевського?

— Їх завжди було багато, бо це дуже популярний персонаж. Навіть ті, хто його ненавидять, регулярно читають новини про нього, оскільки він — людина яскрава, завжди навколо нього скандал або ж позитивні приводи.

 

— Він дає такий же трафік, як три-п'ять років тому? Чи його популярність зменшилася?

— Мені здається, навіть збільшилася. Бо є така штука, як Instagram — вона породжує нові приводи. Тобто ми слідкуємо за його життям, можна сказати, у режимі реального часу.

 

— Через скільки років після заснування Dynamomania.com до сайту з повагою почали ставитися гравці, тренери та керівництво «Динамо»?

— Гравці відразу почали з повагою ставитися, бо ми відпочатку багато писати про молодь, про матчі «Динамо 2», дублю. Майже ніхто тоді цього не робив. Гравці це бачили, це викликало повагу, і вони йшли назустріч. Навіть чув від працівників клубу, що досить багато гравців читають. Із прес-службою теж відразу склалися добрі стосунки, співробітництво, вони теж цінували нашу працю. А з керівництвом — років через п'ять після заснування сайту.

 

— Керівництво читає Dynamomania.com?

— Наскільки я знаю, так.

 

— Як Динамо варто діяти щодо частини своїх радикально налаштованих ультрас, які регулярно порушують порядок на стадіоні, за що клуб також регулярно піддається штрафам? Що потрібно зробити, якщо слова не допомагають?

— Я вважаю, має бути діалог. Конфронтація не призведе до позитивних наслідків.

 

— Ось ми домовилися, фани порушують нашу домовленість. Як вчиняти?

— Треба дивитися, що саме вони порушують. Хвороблива тема — піротехніка. Я вважаю, що піротехніка має бути частково легалізованою: фаєри можна, пітарди — ні, бо це небезпечно. Якщо фаєри будуть дозволені — можна на секторі зробити умови, щоб це було безпечно. Річ у тім, що вони все одно будуть палити — це частина їхньої філософії. Тому краще домовитися, піти на якийсь компроміс і дотримуватися умов цієї угоди. Якщо угода порушиться — тоді треба бути жорсткими. Треба буде конкретно виявляти, хто кинув пітарду та частково чи повністю забороняти ходити на сектор або, може, й взагалі на стадіон.

 

— Які шанси у Сергія Реброва залишитися на тренерському мостику «Динамо»?

— Я вважаю, що дуже великі. Сезон наближається до завершення, потрібно знати, куди йде «Динамо». Я чекаю у найближчі тижні, що Ребров отримає новий контракт.

 

— Який варіант телевізійного пулу, на ваш погляд, найбільш привабливий?

— Особисто для мене ідеальний телевізійний пул — коли транслятор поважає клуб, матчі якого транслює. І не паплюжить його тричі на день у своїх випусках новин і ще один раз у неділю під час інформаційно-аналітичної програми із відомими експертами.

 

— Ігор Циганик розповідав, що рейтинг телетрансляцій впав у три-чотири рази. А наскільки за останні роки впали рейтинги у вашого сайту?

— Якщо брати трафік, то трохи менше, ніж наполовину. Не у три-чотири рази, але це все одно дуже суттєво. Падає інтерес до футболу в Україні, і з цим нічого не поробиш. Мабуть, треба трохи перечекати. І треба щось робити, звичайно, сидіти склавши руки не можна.

 

— Які перспективи Олега Гусєва залишитися гравцем? Чи йому вже варто офіційно оголосити про завершення ігрової кар'єри?

— Ми очікували, що він поїде до MLS. Але 8 травня закрилося трансферне вікно, і він нікуди не поїхав. За нашою останньою інформацією, він може перейти влітку до грецького футбольного клубу ПАОК, де добре виступає український гравець Євген Шахов. Треба дочекатися. Думаю, Олегу ще рано вішати бутси на цвях. Сезон-два він ще може відіграти на досить високому рівні.

 

— Олександр Шовковський може стати потенційно сильним тренером?

— Може, звичайно.

 

— Питання у тому, чи має він таке бажання?

— Я чув, що він може навіть стати політиком. Потрібно його запитати, чи бачить він себе тренером і яким тренером: чи погодиться він тренувати воротарів, чи, може, хоче бути головним тренером.

 

— Читаєте пости у Facebook Владислава Ващука?

— Так.

 

— Чи вразили вас його літературні здібності?

— Так, вразили. Я навіть хотів дізнаватися, чи не веде хтось літературний запис. Але мені сказали, що це він сам — молодець. Ващук пише про недалеку історію «Динамо», там багато цікавих речей, навіть вражаючих. Він робить добру справу.

 

 

— Запитання від радикально налаштованого відвідувача Sport.ua. Хто може ініціювати публічний осуд зраднику-рекордсмену за його колорадські стрічки? Чи можна, наприклад, примусити ФФУ викреслити цього зрадника з архівних списків збірної?

— Викреслити, мабуть, неможливо. 145 матчів у нього ніхто не забере. Але певний осуд має бути, бо людина спочатку йде до наших поранених бійців АТО, а потім надягає георгіївську стрічку, яку надягають ті самі терористи, які поранили їх. Я не знаю, що треба мати в голові, щоб таке робити.

 

— Російська компанія заходить на український ринок і пропонує сайту Dynamomania.com розмістити за гроші рекламу — яка буде ваша відповідь?

— Джинсу ми не ставимо. Реклама — треба, щоб був прецедент. Зараз це навіть не актуально. Яка російська компанія буде зараз заходити? Коли все було добре, ми розміщували рекламу. У 2008 чи 2009 році один чималенький російський сайт хотів зайти на український ринок — і ми ставили їхні банери. Але, звичайно, тоді не було конфронтації. Зараз навіть не звертаються.

 

— Чи можна стверджувати, що зараз київське «Динамо» за останні 25 років перебуває у найважчому для себе стані?

— У 90-х взагалі все було дуже складно. Думаю, зараз трохи краще. Головне — є перспективи. Є досить молодий тренер, який хоче вчитись і працювати. Є здібні молоді футболісти, є досить досвідчені та майстерні гравці. Мабуть, треба щось налагодити у клубному механізмі — і ситуація піде вгору. Не можу сказати, що зараз найгірша ситуація. Навіть коли командою керував Олег Блохін, з точки зору гри, результатів все було набагато гірше.

 

— Як ви ставитеся до Блохіна як до тренера?

— Він добре себе показав як тренер збірної, але в клубі у нього не склалося. Мабуть, йому не підходила специфіка клубної роботи. А як тренер збірної він досяг чвертьфіналу чемпіонату світу, до такого результату ще ніхто не наближався.

 

— Як оцінюєте роботу головного тренера збірної України Андрія Шевченка? Його здебільшого хвалять. У декого виникає питання — за що?

— Ще зарано робити висновки. Треба, щоб він відпрацював хоча б повний відбірковий цикл, щоб ми побачили, яке місце збірна України посяде у своїй групі. Тоді вже можна буде робити певні висновки. Але я був на останньому матчі проти Хорватії і був трохи засмучений через те, що, як мені здалося, не всі найсильніші на той момент гравці потрапили до стартового складу.

 

— Третій володар «Золотого м'яча» серед українців Ігор Бєланов відкрив свій фонд, і зараз у Києві проводить турнір, до якого він має відношення. Це, мабуть, хороший приклад для наших футбольних ветеранів, за плечима яких є яскрава кар'єра? Ви здивувалися, коли у Ігоря після мовчання почалася така активність?

— Я бачив цю активність. Думаю, що це добре. Ветерани могли б дуже допомогти розвитку дитячого футболу, бо це основа основ. Якщо діти займатимуться футболом у хороших умовах, із кваліфікованими тренерами — наш футбол навіть не потребуватиме легіонерів.

 

Спілкувався Максим РОЗЕНКО, текстова версія — Дарія ОДАРЧЕНКО