«І зірки палають»

Близько півтисячі найкращих гімнастів з 80-ти країн світу на головній репетиції до ігор Олімпіади-2008 прагнутимуть привернути увагу, сподобатись, здивувати.

Не потрібно бути провидцем, щоб спрогнозувати переповнені трибуни на штутгартській Porsche-Arena: спортивна гімнастика у Німеччині здавна вважається національним видом спорту. До того ж інтерес небайдужої публіки підігріває Фабіан Хамбухен: два роки тому білявий німецький хлопчина у круглих окулярах приніс своїй країні першу за останні 13 років золоту медаль чемпіонату Європи. Цього літа Фабіан закінчив школу і відмовився від окулярів, але для німецьких прихильників гімнастики так і залишився кумиром - надією і гордістю нації.

Суперники у німців – наче дібрані: американці, білоруси з легендарним Іваном Іванковим, росіяни з юним, але по-дорослому стабільним Алєксандром Девятовським, румуни з королем вільних вправ та опорного стрибка Маріаном Драгулеску, іспанці та багато інших, хто може направду попсувати нерви. На олімпійську ліценцію поряд з досвідченими законодавцями гімнастичної моди претендуватиме й молода українська команда: 17-18-річних хлопців у бій поведе олімпійський чемпіон Валерій Гончаров, який має усі шанси поборотися за медалі на брусах та перекладині.

«Наша чоловіча збірна справляє чудове враження, - не приховувала радісного настрою член Міжнародної федерації гімнастики, суддя міжнародної категорії Людмила Короленко. – У світі це наймолодша команда: як добре, що ще рік тому головний тренер української збірної Ігор Коробчинський не побоявся кинути хлопців у бій. У них уже є певний досвід, а також сучасні програми на всіх приладах. Я не вважаю поразкою те, що минулого року хлопці командою не потрапили до фінальної вісімки – слід зважати на їх вік. При цьому я переконана, що розклад сил у Штутгарті буде зовсім іншим, і наша команда не відіграватиме роль статиста. Звичайно, суперники у наших хлопців достойні. Однак досвід має й зворотний бік: так, лідеру білоруської збірної титулованому Івану Іванкову досвіду не позичати, однак він весь прооперований, поламаний і тримається на самих лише вольових якостях; Касперович також боротиметься за медалі, але у нього відірвані обидві ахіллові сухожилки. Такі травми – це бомба сповільненої дії, і ніхто не може передбачити, де і коли вона вибухне. Прикро буде, якщо на Олімпіаді. Тому наша збірна – на правильному шляху, тренери вчасно почали омолодження команди».

Важкою артилерією української збірної є дівчата. Хоча у багатоборстві Аліні Козіч буде надзвичайно складно конкурувати з китаянками та й з найкращими представницями Старого континенту. Зате в окремих видах шанси на нагороди – явні. Чемпіонка світу-2006 у вправах на колоді Ірина Краснянська та чинна чемпіонка Європи на брусах Дарія Згоба однаково можуть розраховувати на нагороди у цих видах. «В Ірині Краснянській є іскра Божа: серед усіх вона виділяється красою ліній, особливим природним шармом, її техніка досконала і відмінна від інших, - переконує Людмила Короленко. – А якщо уявити, що Іра відновилась після хвороби Боткіна, і всупереч прогнозам лікарів знову вийшла на гімнастичний поміст, то її медаль можна порівняти з подвигом. Окрім колоди, сильним її видом є бруси. Те, що Іра робить на брусах, – це елементи майбутнього, які поки що можуть виконувати одиниці». Аліна Козіч у вільних вправах кине виклик відкриттю минулого сезону – італійці Ванессі Феррарі та дівчинці-м’ячику англійці Елізабет Твіддл – пампушечці з антигімнастичними даними, але складною акробатичною програмою, неймовірною витримкою і силою волі.

«На Україну зважають, на наших гімнасток дивляться як на лідерів: навіть коли дівчата припускаються помилок та залишаються без нагород, їх не скидають з рахунків, - продовжує Людмила Короленко. – Причиною їхніх поразок вважаю недостатню витривалість: у кваліфікації виступають блискуче, а на основних змаганнях неозброєним оком видно, які вони виснажені, невпевнені. Корінь цієї проблеми слід шукати у плануванні тренувального процесу».

Високий замок