«Ми граємо не вдома»

За кілька турів до закінчення змагань у першій лізі ЦСКА забезпечив собі місце у наступному сезоні серед команд першої ліги. Сезон, що минає, склався для армійців не найкращим чином, але команда зуміла попсувати нерви багатьом колективам, хоча й інколи насилу зводила кінці з кінцями. Враженнями про те, як проходила для команди боротьба в чемпіонаті, поділилися гравці ЦСКА.

Денис Васильєв: «Для нашої команди вдалим був лише початок сезону»

- Я народився і зростав у місті Бахмач Чернігівської області, де й почав займатися футболом. Згодом перейшов у Щасливе - у школу при команді „Борисфен". Там я навчався до 10-го класу, після чого мене помітили тренери РВУФК (Республіканське вище училище фізичної культури), куди я згодом і перейшов. Коли я навчався в 11-му класі, на мене звернув увагу тренер ЦСКА Василь Євсеєв, і я почав грати за цю команду, де граю й до сьогодні. В ЦСКА я вже три роки, а взимку тренер довірив мені капітанську пов'язку.
Команда у нас дуже молода, перспективна. Всі хлопці молоді, по 18—22 роки. Звичайно, в команді є кілька досвідчених гравців — це Ігор Костюк, Андрій Зав'ялов, котрі завжди допомагають нам, радять, як краще грати, адже досвід у них дійсно багатий. Вони вже пограли у вищій лізі та зіграли безліч ігор на досить професійному рівні. Взагалі, команда дуже дружна, хороший тренер, тренерський склад і персонал.

— Наскільки цей сезон був вдалим для команди?
— По-перше, він ще не закінчився. Сам сезон для нас не дуже успішний. Вдалим був лише його початок, коли ми залишалися на п'ятому-шостому місцях. Через втрату досвідчених гравців, таких, як Мар'ян Марущак, Сергій Рожок, після першого кола стало грати набагато важче, бо в команді залишилися молоді гравці. Друга половина сезону пройшла не зовсім добре, бо поразок у нас набагато більше, ніж перемог.

— Недостатнє фінансування клубу вплинуло на виступи команди?
— Звичайно, це одна з основних причин, чому ми невдало виступаємо. Чим відрізняються більш забезпечені команди від бідних? Тим, що в них кращі умови для роботи та тренуваннях, кращі преміальні, зарплати. Інколи трапляється, що ми по три місяці не отримуємо зарплати, а в декого ж є сім'ї, їм потрібно їх забезпечувати. Це також впливає на психологічний стан нашої команди. Сподіваюсь, що в майбутньому такого не буде.

- Тобто у вас не було мотивації грати?
- Ні, мотивація у нас була. У кожного футболіста нашої команди є мотивація проявити себе, щоб його помітили тренери і забрали до вищої або першої ліг, де краще фінансування. Мотивація у нас була довести всім, що ми вміємо грати в професійний футбол, довести тренеру, що ми хороші футболісти, а основною мотивацією було проявити себе.

- Як капітан назви найкращого гравця вашої команди цього сезону?
- Я не можу назвати когось одного, інші образяться (сміється). У нас в середньому рівна команда. Нехай тренер чи президент когось виокремлюють, а я вважаю, що всі хлопці  добре  проявили себе в цьому сезоні.

- Відчуваєш на собі поблажки з боку тренера? Все ж таки ти вже три роки в команді, досвідчений гравець...
- Ні, у тренера до всіх однакові вимоги. Тим паче, що всі ми молоді хлопці, і з нас вимагають максимум. Незважаючи на те, скільки ти років в команді, ти повинен виходити і доводити, що добре граєш, щоб потрапити до складу.

- Найуспішніший і прикрий матч сезону...
- Напевно, найвдалішим був матч в першому колі з „Оболонню", коли ми зіграли 1:1, та й з Луцьком коли ми 0:1 перемогли на виїзді. Це вдалі матчі, котрі принесли безліч позитивних   емоцій.
Коли з „Оболонню" на останніх хвилинах Олег Давидов зрівняв рахунок, емоції просто не передати словами. Чи коли в Луцьку перемогли, це було ще краще. Саме ці два матчі найбільш запам'яталися з усього сезону, бо ми грали проти „пивоварів" - лідерів першої ліги, і проти команди, яка вилетіла з вищої ліги. Невдалий матч був нещодавно - це знову ж таки проти ФК „Оболонь", коли наша команда поступилася з рахунком 2:3. Просто цей матч ми могли зіграти внічию, бо нічим не поступалися супернику.

- Ви могли зіграти краще і, навіть, перемогти?
- Так, могли зіграти набагато краще, але успіх був не на нашому боці. В цьому матчі, як і завжди, ми виклалися повністю. Наша команда грає не тільки для себе та тренерів, а, в першу чергу, для вболівальників, котрі завжди нас підтримують. Нам дуже приємно, що ці 60—70 чоловік завжди присутні на наших іграх, їздять з нами на виїзні матчі.

- Чи думав ти про перехід до іншого клубу?
- Думки і бажання є йти туди, де краще. Завжди людина шукає, де добре, де можна більше заробити і краще жити. Я впевнений, що всі, хто грає в ЦСКА, прагнуть цього. Зараз я про це не думаю, бо в мене ще не закінчився термін контракту з командою.

- За цей сезон в тебе доволі часто були конфлікти з суддями...
- Так, конфлікти з суддями були, і за це в мене багато карток. З   усіх своїх жовтих карток менше половини я отримав за розмови з арбітрами. Просто мене зачіпає, коли на полі несправедливе суддівство, я намагаюся відстояти свою позицію і, насамперед,  позицію команди. В мене йде сплеск негативних емоцій, і за свої розмови я отримую жовті картки. З цього приводу в мене була розмова з президентом клубу та гравцями, всі вони кажуть, що так себе поводити не можна. Я це все розумію і намагаюся себе стримувати.

- Отже як капітан ти намагаєшся відстоювати позицію своєї команди?
- Я повністю згоден з цим твердженням. Був такий епізод, ми грали з „Динамо-Ігросервісом" із Симферополя в Києві. Зіграли 2:2, і нам на останніх хвилинах забили пенальті. Наша команда вважала, що руки не було в штрафному майданчику, у нас була розмова з суддею, я   відстоював інтереси нашої команди, і за це отримав жовту картку.

- Чому вдома ви грали гірше, ніж на виїздах?
- Ми граємо не вдома (сміється), бо у нас на стадіоні проходить ремонт і нам не дозволяють на ньому грати. Свої матчі проводимо в Кончі-Заспі. Дякуємо, за те, що нам надають можливість виступати на хороших полях. Можливо, тому, що вдома більше відповідальності за результат, доводиться більше атакувати, вдома треба обов'язково перемагати. А коли граємо на виїзді, команда може варіювати тактичними схемами, зіграти на контратаках. Якщо навіть і зіграємо внічию, все ж таки це не так прикро, як ми втрачаємо очки вдома.

- Які були помилки у команди в цьому сезоні?
- Оскільки ми програли багато матчів, то й помилок було також багато. Основні прорахунки -не до кінця догравали у тих чи інших епізодах.

- Як вважаєш, що очікує команду в наступному сезоні?
- Сподіваюсь наступний сезон буде більш вдалий.

Антон КОРОЛЬЧУК: Тренер повірив у мене, і я став грати в основі

- Антоне, ти в ЦСКА з минулого року. А де виступав до цього?
- В ,,Динамо-3», іноді виходив за  «Динамо-2» та дубль. Потім доля закинула мене в Харків, у «Геліос», але там зазнав травми, тож з регулярними виступами в основі команди не   пощастило. Після цього вже перейшов сюди. Тренер повірив в мене і я став грати в основному складі. З тренером склалися нормальні стосунки, сподіваюсь, що виправдовую його довіру.

- Чи не думав ти переходити до іншого клубу, адже з усіх сторін тільки й чутно: «Молодий та перспективний»?
- Дуже приємно, звісно, коли про тебе таке говорять. Думати потрібно після закінчення сезону. Якщо будуть якісь пропозиції, то тоді й розгляну, звичайно ж, за посередництвом клубу. Поки конкретних пропозицій не було.

- А неконкретні?
- Було кілька, та цим займається мій агент. Він мене попереджає, коли хтось мною цікавиться.

- Як, на твою думку, ви відіграли цей сезон?
- Загалом сезон склався для нас непогано. Коли я перейшов з «Динамо-3», це був для мене великий плюс. Оскільки я перейшов з другої в першу лігу, до того ж я одразу почав грати в основному складі та набирався дуже цінного, як для мого віку, досвіду. Хотів отримати досвід - отримав, задоволений командою, її духом, атмосферою. На якомусь етапі я виріс.

- Яка твоя основна мотивація, граючи в ЦСКА?
- Набиратись досвіду і перейти в перспективі в кращу команду. Хоча у нас зараз скрутне фінансове становище, та в цю команду я прийшов не за грішми, й вік зараз такий, що гроші не дуже хвилюють. Звісно, вони потрібні, але досвід нині важливіший.

- Які у тебе стосунки з тренером? Чи не виникали у вас конфлікти?
- Слава Богу, конфліктів у нас з Юрієм Максимовим немає. Він молодий тренер, тому ми намагаємось розуміти його, а він нас. Стосунки з гравцями досить дружні та мирні. Максимов завжди все робить, аби морально нас підтримувати, він завжди дякує нам за гру, якою б вона не була. Ми завжди аналізуємо помилки один одного, аби не допускати їх знову.

- Суперечки у вас не виникають?
- Якби вони не виникали, то не було б і результату.

- Тренер вже щось казав щодо того, як ви відіграли цей сезон?
- Ще ні. Він просто каже, що нам потрібно готуватись до наступних матчів.

- Як оцінюєш в процентному відношенні свою результативність?
- Я забив лише три м'ячі. Але іноді можна не забивати, але зро-бити дуже багато корисного для команди. Забивати — це добре, але потрібно робити все можливе, аби команда показувала результатив-ну гру.

- Який матч в цьому сезоні був для тебе найуспішнішим?
- Важко сказати. Успішним він може бути не через те, що ти забив, тому що твоя команда перемогла. До того ж можна просто віддавати хороші передачі й це можна вважати успіхом. Якийсь один матч я не можу виділити.

- А які матчі були невдалими?
- Найбільше запам'ятався матч з «Борисфеном». Гра не пішла, і мене замінили на 42-й хвилині.

- Чи відчуваєте ви конкуренцію в команді?
- У нас такого поняття, як конкуренція, немає. В основному упродовж сезону грають одні й ті ж гравці, навіть ті, які запасні, теж не розслабляються, адже колектив загалом невеликий.

- Чи виникали у тебе якісь конфлікти з командою?
- Ні, всі дуже дружні, конфліктів не було. Дуже хороша команда, я задоволений, що потрапив саме сюди.

- Чому ви вдома грали гірше, ніж на виїзді?
- Не знаю, можливо, поле зачароване (посміхається). Можливо, не щастило.

- Як оцінюєш  суддівство у ваших змаганнях?
- Судді - це окремі дійові особи у футболі. Іноді, на мій погляд, вони неправі. Особисто я з ними не сперечаюся. Це нічого не дасть, лише погіршить становище команди. А переконати їх неможливо, все марно. Коли граєш, звісно, емоції тебе переповнюють через край, але все одно намагаюсь з ними не сперечатися, адже можна отримати й жовту картку. Помилки у них теж є, адже всі помиляються в цьому житті. А мати „кримінальний" авторитет також не хочу.

- Що вас чекає у новому сезоні?
- Швидше за все, я буду у новому клубі. Звісно, буде дуже шкода прощатися з хлопцями, адже вони всі для мене стали рідними, але хочеться йти далі, досягати чогось нового.

Вікторія ЗАДВІРНА, Анастасія ІЛЬЇНА., газета «Украиїнський футбол»