Марічка СТАДНИК: "Вірю лише у Бога та власні сили"

Кажуть, що справжній талант покаже себе за будь-яких умов: проросте із землі, винирне з води, не згорить і у вогні

Своєю впертістю і цілеспрямованістю, а також святою впевненістю у те, "як потрібно", таланти звертають гори і запалюють у небі нові зірки. Однією такою зірочкою, запаленою завдяки таланту та наполегливості, є львів'янка Марічка Стадник, яка із сільського майданчика, де з хлопцями грала у футбол, зуміла піднятися на подіум борцівських змагань. Народна мудрість говорить: що вище злітаєш, то болячіше може бути падіння. Хочеться вірити, що Марічка знайде сили подолати проблеми, які звалилися на неї після перемоги на чемпіонаті Європи. Адже справжній талант надовго заховати неможливо.

- Як Тобі боролося на чемпіонаті Європи у Москві?
- Якихось особливих проблем із суперницями у мене не було. Не можу сказати, що конкурентки були надзвичайно сильні: усіх їх можна перемагати. Потрібно було лишень налаштуватися на змагальну боротьбу та не боятися, що мені і вдалося зробити.

- Ти вперше поїхала на "дорослий" чемпіонат Європи, і що, зовсім не було страшно, відповідальність не тиснула?
- Аніскільки. Просто я не мала чого втрачати. Переді мною стояло завдання: боротися по змозі. Ніхто на мене не тиснув, не "наполягав" на перемозі. Якби я захищала титул, усе, мабуть, було би по-іншому.

- З росіянкою Лілією Каскараковою (Марія перемогла її у фіналі - Авт.) тобі вже доводилося зустрічатися: нещодавно ти поступилася їй на гран-прі Києва. Чи не було перед зустріччю з нею якогось комплексу меншовартості?
- Я сподівалась на цю перемогу. У Києві перемогти мені завадила моя ж помилка, якою вона вдало скористалася. Сама вона не проявила активності. Тому можна сказати, що не вона мене перемогла, а я сама поступилася їй. Отож у Москві, тепер вже на її території, сподівалася на законний реванш. Так і сталося.

На початку поєдинку я не хотіла ризикувати, давати їй привід використати мої дії собі на користь. Вона проводить поєдинки пасивно, а я на таких важливих змаганнях не хотіла всю ініціативу брати у свої руки. Багато в чому долю першого періоду та й, зрештою, всієї сутички визначив жереб, який був на мою користь. Однак у першій двохвилинці я проґавила команду арбітра і віддала перемогу у періоді суперниці. У другому періоді повторилася та сама історія - жодна з нас не здобула балів, а жереб випав на мою користь: я мала змогу розпочинати боротьбу, "взявши ногу". Цього разу свого шансу не змарнувала. Той самий сценарій ми розіграли і у вирішальному раунді. Фортуна була на моєму боці: з положення клінч я змогла виштовхати її за килим.

- Із жеребом пощастило неймовірне. А чи таланить тобі у неспортивному житті?
- Не так сильно. Великим щасливцем назвати себе не можу. Хоча трішечки, буває, і фартить, як і більшості людей. Найбільше везіння все ж пов'язане зі спортом. Наприклад, незадовго до Олімпіади в Афінах мені поталанило пройти відбір до табору. Серед багатьох достойних людей і сильних спортсменів обрали чомусь саме мене.

- В інтерв'ю російським виданням Каскаракова сказала, що поступилася через свою помилку, в основі якої самовпевненість. А як вона відреагувала на поразку відразу після сутички?
- По-моєму, спокійно. Принаймні вона поводилася гідно, жодних скандалів щодо цього не було.

- А коли ти усвідомила, що перемогла всіх на континенті?
- Тільки нещодавно. Це дивовижне відчуття, яке неможливо описати словами. Це потрібно відчути, пояснити ж, навіть якби хотіла, не можу.

- Чи вдалося тобі щось роздивитися у Москві, окрім борцівської зали, де проходили змагання?
- Майже нічого, окрім зали. Можу напевне сказати, що у Москві борцям виділили великий гарний готель "Космос". Якось ми з тренером Орестом Скобельським вирішили погуляти містом. Але швидко заблукали, тому, шукаючи дорогу назад, нічого роздивитися не змогли.

- Багатьом львівським борчиням подобається Ельбрус Тедеєв. А хто для тебе є зразковим борцем чи борчинею?
- Мені дуже подобається Андрій Стадник. По-перше, він класно бореться, а по-друге, і це важливо, він також зі Львова. Серед дівчат нікого назвати не можу. Мені більше імпонує чоловіча боротьба. А ще подобається мій тренер - Орест Скобельський. Я не бачила його боротьбу наживо, але навіть на відео це виглядало приголомшливо.

- У колі українських борців прізвище Стадник доволі поширене. Чи є хтось із них твоїм родичем?
- Ні, родичів немає, лишень однофамільці.

- Зазвичай спортсменів з перемогою спочатку вітає тренер, подруги по команді та суперниці. А потім настає час для всіх інших. Хто серед них виявився першим?
- Мій хлопець. Він був першим, хто зателефонував мені і привітав з перемогою. Так, так, у мене залишається час ще й на особисте життя. Він ніколи не скаржиться, що більшість свого часу я віддаю спорту. Мабуть, тому, що сам все прекрасно розуміє - він також спортсмен.

- Чи буває перед змаганнями відчуття, що ти обов'язково переможеш?
- Мабуть, ні. Однак на будь-які змагання я їду з надією на перемогу. Я завжди прагну бути першою. До змагань, буває, що навіть сумніваюся у своїх силах. Але коли заходжу до зали і бачу своїх суперниць, то всі думки про поразку зникають. Кажу тоді собі: я сильніша за них, я просто повинна перемогти! У світі є багать сильних борчинь. Найбільше подобається, як працюють японки чи китаянки. Але при цьому вважаю, що вони не сильніші за мене. Поки що мені не доводилося боротися з ними, однак переконана, що і їх можна перемагати. У жодні чари та пророчі сни я не вірю. Вірю лише у Бога та власні сили.

- Розкажи, будь ласка, як Марічка Стадник поповнила лави львівської школи боротьби?
- Я ніколи не була типовою дівчинкою, завжди проводила час із хлопцями з нашого села Пісочного Львівської області. Якось, я тоді навчалася в шостому класі, ми вирішили зазирнути до спортзали, подивитись, чим там люди займаються. Як виявилося, боротьбою. Відтоді потрошки самі почали залучатися до боротьби під керівництвом Ярослава Вуйцика. Не з азартом відразу: час від часу приходили на тренування, потім наші відвідини сталі частішими, а згодом відчули себе справжніми спортсменами - коли почали виступати на змаганнях. Після якихось змагань мені запропонували тренуватися у Львові. Мешкала я у школі-інтернаті № 2. А в одинадцятому класі стала ученицею Львівського училища фізичної культури, де й сьогодні навчаюся.

Мені було цікаво у секції боротьби - я з дитинства не могла жити без руху. Тому й лишень із хлопцями дружила. Так сталося, що всі дівчата у нашому селі були тихенькими та спокійними, найбільшим задоволенням яких було сидіти на лавці та розмовляти. Я ж є людиною дії. Мені більше подобалося грати з хлопцями у футбол, ніж теревенити на лавочці.

- Як поставилися батьки і друзі до твого захоплення боротьбою? У ті часи жіночу боротьбу сприймали як щось неприродне і дике.
- Мама не заперечувала: якщо тобі подобається, казала вони, то чому б і ні. А друзі разом зі мною займалися боротьбою, тому мою участь у сутичках сприймали як щось цілком нормальне. Мені це подобалося і подобається дотепер, тому цілком байдуже, як хтось інший ставиться до мого захоплення та до жіночої боротьби взагалі. Боротьба - це моє життя. Це все, що я вмію робити.

- Чи хтось із тих хлопців, хто розпочинав заняття разом із тобою, сьогодні продовжує виступати?
- Ні, на жаль, усі вони залишили спорт.

- Ти так часто їздиш на змагання. Що зазвичай привозиш собі та своїм друзям?
- Собі майже ніколи не купую сувенірів, лише бабусі, сестричці, подружці. Щоразу ретельно обираю, що і кому подарувати. Ось бабусі зі зборів в Алушті привезла красиві мушлі, а з чемпіонату Європи у Москві - матрьошку. Бабуся дуже зраділа, коли дізналася, що я стала чемпіонкою.

- Чим полюбляєш займатися у вільний від тренувань та змагань час?
- Читаю або вишиваю. Вишивати мене навчила мама. У вільний час я вишиваю картинки або ж красивих тваринок. Найбільше з усіх моїх картинок мені подобаються кошенята у кошичку. Щоразу на змагання беру зі собою і книжки. Зазвичай щось легке, наприклад детективи.

Розмовляла Олена САДОВНИК, Газета Поступ

Подписывайся на наш канал в Telegram и узнавай все самые свежие новости первым!

Источник — Sport.ua

(1 голос)

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Метки
Новости партнеров
Комментарии
    Комментарии отсутствуют. Вы можете стать первым.
    Комментарии отсутствуют. Вы можете стать первым.
Вы не авторизованы.
Если вы хотите оставлять комментарии, пожалуйста, авторизуйтесь.
Если вы не имеете учётной записи, вы должны зарегистрироваться.
Продолжая просматривать SPORT.UA, Вы подтверждаете, что ознакомились с Политикой конфиденциальности