Тренер раздевалки. Шахтер поздравил знаменитого футболиста с 70-летием

30 червня знаменитий гравець і тренер «Шахтаря» Валерій Рудаков відзначає 70-річчя. Шахтар привітав його з ювілеєм та опублікував інтерв'ю з іменинником (публікується українською мовою).

– Валерію Вікторовичу, вам виповнюється 70 років, і майже вся ваша біографія тісно пов’язана з футболом та донецьким «Шахтарем». Розкажіть, у якому віці та за яких обставин ви потрапили до «Шахтаря». Чи могли тоді уявити, що проведете в клубі практично все своє життя?

– У 4-му класі батько відвіз мене до міста на перегляд, де була підготовча група «Шахтаря». Мене переглянули, і з того часу я почав займатися. Хлопці в тій групі були на рік-два старші за мене. Наступного року проводили набір моєї вікової категорії, і я вже потрапив до команди. Так і розпочався мій шлях до першої команди – поступово, через всі вікові категорії Академії. У 16 років мені вже вдалося поїхати на збори разом із першою командою та отримати свою першу заробітну плату. Я тренувався, старався, розумів, чого хочу, і врешті-решт усе вдалося завдяки праці, характеру та цілеспрямованості – я цього дуже прагнув. Щодо того, чи міг я тоді уявити, що проведу в клубі практично все життя, то, мабуть, саме до цього я і рухався. Коли прийшов до першої команди, ставив собі за мету закріпитися в основному складі, зіграти якомога більше матчів, грати яскраво та здобувати титули – у принципі, це мені вдалося.

– Ви були представником одного з найсильніших і найуспішніших поколінь в історії клубу: та команда виграла два Кубки СРСР, Суперкубок, здобувала медалі чемпіонату. Які моменти, пов’язані з «Шахтарем», особисто для вас є найпам’ятнішими?

– Найяскравішим спогадом, напевно, став 1975 рік, коли «Шахтар» здобув срібні медалі чемпіонату. Наступного року ми грали в Кубку УЄФА проти «Ювентуса», у складі якого на той момент виступали майже всі футболісти національної збірної Італії. Так, ми програли на виїзді, але та атмосфера, яка була на стадіоні, залишилася в пам’яті на все життя. Вдома нам вдалося перемогти – це був мій перший такий міжнародний досвід і гра, яка справді запам’яталася. Щодо внутрішнього чемпіонату, то, звісно, найбільш пам’ятними стали два Кубки СРСР. Особливо ті матчі, де доля переможця вирішувалася в одній грі, незалежно від того, граєш ти вдома чи на виїзді. Дуже запам’ятався півфінал, коли ми перемогли «Спартак» у Москві – тоді, мабуть, ніхто цього не очікував. І, звичайно, фінал із тбіліським «Динамо», яке на той час було дуже сильним колективом і також грало в Кубку УЄФА. Окремо згадую Кубок СРСР 1983 року. Ми дуже хотіли його виграти, адже попереднє покоління вже двічі брало цей трофей, і ми прагнули повторити їхній успіх. У напруженій боротьбі нам вдалося здолати «Металіст». Пройтися по «Лужниках» і по рідному Донецьку з трофеєм перед нашими вболівальниками – це неймовірно цінні та незабутні моменти.

– З ким із того покоління «гірників» ви сьогодні підтримуєте зв’язок? З ким вдається зустрічатися?

– Зв’язок підтримуємо, але, на жаль, не так багато гравців залишилося. Спілкуюся із Соколовським, Федоренком, Ященком, з ними більш-менш постійно на зв’язку. Розмовляємо, згадуємо минулі моменти, адже є що згадати, і не забуваємо один одного. Нещодавно спілкувався з Ященком – він зараз працює в академії в Мукачеві. Також підтримую зв’язок із Кравченком й Сімоновим.

– Що для вас «Шахтар» сьогодні? Робота, сім’я чи щось більше?

– Це, швидше, щось об’єднане. Зараз «Шахтар» для мене – це, перш за все, можливість передавати свій великий досвід молоді. Я працюю в Академії, постійно бачу всі вікові категорії, маю змогу їх направляти, підказувати. Можна сказати, що я такий собі «тренер роздягальні», як зараз модно говорити. Спілкуюся з футболістами, під час перегляду записів бачу їхні слабкі сторони й в індивідуальних бесідах намагаюся на це вказати. Приємно, що молоде покоління з повагою до цього ставиться і дослухається. Варто розуміти, що для випускника Академії закріпитися в першій команді «Шахтаря» – це дуже непросто, це вимагає величезних зусиль. У мене є конкретні приклади, якими я пишаюся: як у часи, коли працював головним тренером, так і зараз, працюючи в Академії, мені вдалося зробити свій внесок у те, щоб окремі виконавці змогли закріпитися в першій команді.

– Ви вже багато років працюєте в Академії «Шахтаря», допомагаєте виховувати нові покоління гравців. Як вам нинішня молодь?

– Нинішнє покоління дещо специфічне. Не знаю точно, чому так, можливо, це питання виховання або ставлення до своєї справи. Можливо, сучасні комунікації, такі як TikTok, відволікають їх від основної мети та завдань, які вони самі собі ставлять. Я завжди наголошую на тому, що шлях до вершини надзвичайно складний. Але коли вже вдається потрапити до першої команди, тоді стає легше, хоча, звісно, і там потрібно продовжувати працювати над собою.

– Чим це покоління футболістів відрізняється від попередніх? У чому вони сильніші, а чого бракує?

– Кожна вікова категорія по-своєму сильна – як командно, так і індивідуально. Можливо, на певному етапі з’являються причини, які не дозволяють гравцям повністю розкрити свій потенціал. Буває, що когось недостатньо помічають або зрідка залучають до тренувального процесу першої команди. Але, якщо чесно, я вважаю, що молодим гравцям сьогодні певною мірою бракує наполегливості та справжньої цілеспрямованості, повної віддачі цій професії. Щоб потрапити до першої команди, потрібно викладатися на максимум. Сучасна молодь, на жаль, не завжди відзначається саме тією наполегливістю, яка необхідна для цього.

– Ви виховали багатьох знаменитих футболістів, гравців основи «Шахтаря» та збірної України. Скажіть, чи можуть у найближчому майбутньому з’явитися нові Ракіцькі, Матвієнки, Судакови?

– Я дуже на це сподіваюся. Ми маємо виховати молодь, яка зможе потрапити до першої команди, таким чином доводячи, що Академія і тренери справді працюють над єдиною ціллю. Я впевнений, що хтось із вихованців Академії вже найближчим часом поповнить першу команду. Принаймні передумови для цього є.

– Як координатор Академії, які досягнення юнацьких команд у майбутньому ви хотіли би бачити?

– Академія ставить собі лише найвищі цілі: ми повинні грати у фінальних частинах і здобувати перші місця, як це було раніше. На жаль, не завжди це виходить – цього року ми не посіли перші місця. Утім формат поточного сезону такий, що одна гра може перекреслити все те, над чим працювали цілий рік.

– Попереду новий сезон. Яким ви бачите його для першої команди «Шахтаря» та які очікування від нього?

– Ми повинні повернути те ім’я, яке колись мали, коли ставали чемпіонами та грали в Лізі чемпіонів. Саме так я бачу найближчі сезони. Новий тренер, з огляду на його ставлення, взявся до справи правильно, хоча, як мені здається, гравцям зараз дуже складно. Мені здається, що саме це допоможе «Шахтарю» досягти потрібних результатів. Це моя думка. Звісно, я не був присутнім на тренуваннях, але, судячи з інформації в медіа, команда рухається в правильному напрямі.

Посмотреть эту публикацию в Instagram

Публикация от FC Shakhtar Donetsk (@fcshakhtar)