Олімпіада в Кореї: плюси й мінуси

Враження від організації XXIII Зимових Олімпійських Ігор від кореспондента Sport.ua

Sport.ua
© Sport.ua

Транспорт

У Кореї немає проблем з потягами, автобусами чи автівками власного виробництва. Дві відомі на весь світ компанії  надавали машини учасникам та гостям Ігор. Щодо комфорту автобусів питань немає, але одразу ж виникли питання щодо їхньої кількості. Перші дні  Олімпіади  ледь не стали катастрофічними. Низька температура та сильний вітер  у гірському кластері пронизували людей до кісток: вболівальники змушені були ледь не годину чекати трансфер на вулиці. Слід віддати належне організаторам, вони швидко зорієнтувалися, вкинули додаткові кошти, додали число машин  і проблему вирішили. Та ще й до того на другий тиждень Ігор температура різко піднялася. А, отже, й кліматичних проблем поменшало.

Однак, якщо казати про логістику перевезень медіа та вболівальників, то виникає  чимало запитань. Фанам слід було постійно робити по 2-3 пересадки, витрачаючи на доїзд до спортивних об’єктів по 2-3 години. Хоч безсумнівною перевагою є те, що автобуси для власників  квитків на змагання – безкоштовні. Хоча, насправді,  ніхто ті квитки не перевіряв, тому кататися могли всі, хто завгодно. З іншого боку,  можна всюди швидко дістатися на таксі, але воно тут дуже дороге, а відстані між об’єктами великі. 30 кілометрів  хвилин їзди від готелю до вокзалу  коштують приблизно  40 доларів США.  Щодо журналістських «шаттлів» , то їх чимало, але з усього видно, що  логістику не допрацювали. З головних транспортних молів – у гірському та прибережному кластерах -  транспорт ходить усюди і доволі часто, а за 2 години до змагань і через 2 після них «шаттли»  курсують  кожні п‘ятнадцять хвилин.

А от дальні арени не завжди пов’язані між собою медіа-автобусами і часто це створює труднощі у добиранні. Крім  того, на відміну від попередніх Олімпіад, чимало автобусів припиняють роботу  занадто рано, що змушує журналістів,  в яких немає орендованих автомобілів, швидше залишати змагання. От власний приклад. Закінчивши дивитися півфінальний матч хокейного турніру Канада - Німеччина о 23:30,  я потрапив до свого готелю аж о 2:40, змінивши за 3 години три автобуси!  Хоч вдень дістався у зворотному напрямку всього лиш за 50 хвилин. А все тому, що прямий автобус здійснив останній рейс о 20:00! Таке враження, що організатори вирішили  наступним чином: якщо  ви оселилися біля снігового парку, де відбуваються змагання з фристайлу та сноубордингу, вам точно не потрібен  хокей.

Розміщення

З акомодацією у Пйончангу одразу були проблеми. Чимало сіл і містечок у регіоні, який приймає Ігри,  розкидані по горах, і з міжнародних пошукових систем було складно зрозуміти логістику доїзду до змагальних  арен, а, отже, правильно вибрати житло. Розібратися краще могли ті туристи,  які знають корейську мову. Але скільки таких у світі? Інша важлива проблем – ціна за помешкання.  Журналістам організатори пропонували заздалегідь сплатити за житло у медіа-селищі.  Але ж за яку ціну?! За кімнатку площею 10 квадратних метрів із санвузлом треба було викласти  195 доларів за добу! До того ж,  це була спільна квартира: ще двоє журналістів жили у таких же комірчинах, а  об’єднувала всіх пожильців спільна вітальня.

Пошуки у світових он-лайн сервісах готелів  показували високу ціну і, знову ж таки, незрозумілість у плані добирання.  Ієрогліфи на корейських сайтах ставили у глухий кут – хоч мову вчи! Врешті, українські журналісти знайшли вихід із ситуації, поселившись біля арени Phoenix Snow Park, де відбувалися змагання зі сноубордингу  та фристайлу. Як виявилося,  не помилилися, адже саме тут Олександр Абраменко здобув золоту нагороду  Олімпіади!

Квитки

Найдешевші квитки на змагання одразу розкупили самі корейці, оскільки саме їм першим відкривалася така можливість. Натомість перед аренами можна було легко знайти перекупників. Місцеві аж надто «шкуру» не дерли, накидаючи на перепустки десь по 20 відсотків. Квиток на центральну трибуну номіналом 100 доларів США пропонували за 120. Зрештою, можна було дещо знайти й у касі. Скажімо, перед змішаною естафетою у  біатлоні, у продажу були квитки по 20 доларів – на стоячі місця обабіч центральної трибуни. Взагалі ж, майже на усіх змаганнях залишалося чимало вільних місць. Частково причина у вищевикладеному – в Інтернет-продажу купити квитки  було неможливо, відтак туристи  не наважувалися планувати  далеку мандрівку, не маючи певності, що побачать Ігри на власні очі. Летіти 12-15 годин, щоби подивитися Олімпіаду по телевізору десь у ресторанчику – сумнівне задоволення. Крім того, відлякав туристів і «норовірус», про який розтрубили на весь світ.

Вболівальники

Як наслідок, тим, хто таки наважився приїхати, випала можливість побачити все, на що вони мали час і можливість, доступну для економічно розвинених країн. Однак на  Іграх  відчувалася  нестача  заповнених вщерть трибун.

Відповідно виникало  питання щодо доцільності приведення Ігор у таких екзотичних та далеких країнах. Як це традиційно буває, найбільше було місцевих вболівальників. З іноземців виділялися американці, канадці  й  сусіди північних корейців. Вочевидь, по 3-4 рейси на тиждень з Владивостока чи Хабаровська тривалістю дві з половиною – три години, роблять Корею дуже близькою для росіян. Відтак «триколірних» на Білій Олімпіаді значно більше, ніж їхніх дискваліфікованих атлетів. З європейських туристів пальму першості традиційно утримували німці з норвежцями. Німців було більше на біатлоні та хокеї, в якому команда здобула медалі вперше після 1976 року. Норвежці ж виділялися на тому ж біатлоні і на національному для них виді – лижних перегонах. Однак все ж європейців було небагато, якщо порівняти з будь-яким футбольним чемпіонатом світу, що відбувався за межами континенту.

Сувеніри

Сувеніри Ігор були сконцентровані у двох великих «Супер-сторах», розміщених біля Олімпійського стадіону у горах і на території Олімпійського парку на узбережжі. У величезних залах все одно бракувало місця через неймовірну кількість місцевих туристів. Цей супер-маркет сувенірів хотілося залишити, щойно зайшовши туди. Людей – море і всі вони штовхаються. Певно, у корейському магазині розшаркуватися не прийнято.  Різноманітністю сувеніри не вирізнялися. Найбільше випродукували м’яких талісманів Зимової Олімпіади та Паралімпіади – білого тигра та ведмедика. Найменший за розмірами  коштував близько 10 доларів, найбільший – 25. І ще, певно, забагато нав’язали  рукавичок, бо саме  на них була єдина акція у продажу – дві пари можна було придбати за 15 доларів. Та в акції був цікавий момент – стосувалася вона лише рукавичок одного кольору: варіювати можна було хіба розмір - M та L. Набір чотирьох металевих значків, присвячених одному виду спорту вартував 25 доларів. А от чашки та олімпійські магнітики швидко розкупили, тому на другий тиждень Ігор їх уже не було. Народ також «вигріб» майже всі майки та олімпійки, причому в основному все розкупили свої.

Інфраструктура

Два кластери олімпійських об’єктів давали можливість відчути контраст кліматичних умов. Перепад висот – 950 метрів. Якщо на узбережжі Східного моря температура сягала восьми градусів тепла, то у горах у найхолодніші дні вона опускалася до 11 морозу! Різниця у кілометражі – приблизно 70 кілометрів. Тому, якщо вам до вподоби зима і види спорту на морозі – ви мали їхати у гори. Якщо ж справа стосувалася змагань під дахом – welcome до моря! Загалом цей нюанс сміливо можна назвати принадою Ігор. До плюсів також віднесемо і компактне розміщення об’єктів. Скажімо, лижний та біатлонний стадіон разом із ареною для стрибків з трампліну були розміщені один біля одного – у межах 5 хвилин пішої прогулянки. В той же час арени, де відбувалися хокей, керлінг, фігурне катання, ковзанярський спорт та шорт-трек складали собою Олімпійський парк, гуляти яким було – одне  задоволення. Відтак за інфраструктуру олімпійських об’єктів корейцям варто поставити високу оцінку.

Їжа та культура

Це – найбільша принада для іноземних туристів, адже Корея для неазійських країн – екзотика. Їжа -здебільшого гостра, але корейці давно прилаштувалися і попереджають іноземців про це. До того ж у меню завжди є негострі страви. А куштувати є що. Від морепродуктів, серед яких океанські краби, восьминоги та інші морські дивовижі до смачно приготовлених яловичих реберець  і гострої капусти «кімчі». Щодо сумнозвісної собачатини, то туристів вона не дуже приваблювала. І хоч у спеціальних ресторанах його ціну опустили до 10 доларів за тарілку, великого ажіотажу серед іноземців це не викликало. Та й у самій Кореї вже потрохи відходить ця традиція. Тим більше, проти споживання песиків активно виступають у самій країні.

Культура – цікава й багатогранна. Уболівальникам та журналістам пропонували чимало турів, присвячених пізнанню місцевих традицій. Більшість медіа зацікавила поїздка  до ДМЗ - демілітаризованої зони між Південною та Північною Кореєю. Власне, за чотирикілометровою смугою (по 2 км – з кожного боку), яку розділяє колючий дріт, можна було поспостерігати з оглядової вежі, а не безпосередньо.  Південні корейці постійно привертають увагу до цієї проблеми, наголошуючи на необхідності возз’єднання Великої Кореї, розділеної після Другої світової тодішніми сильними світу. Також цікавим для туристів з усього світу могло бути відвідання центрів буддистської  релігії та пізнання культури національного акапельного співу – «аріранг».

Гостинність

Найважливіша риса корейців під час Олімпіади  – приязність. Звісно, в основному її забезпечували волонтери, котрі постійно усміхалися, віталися та дякували гостям. І при цьому завжди виявляли готовність допомогти. Також дуже уважними до гостей є люди зі сфери обслуговування – у ресторанах, магазинах, транспорті. Відтак гості мали достатньо відчувати себе бажаними у Кореї.

Узагальнюючи викладене, можна сказати, що мінусів в організації Зимової Олімпіади у Пйончангу – чимало, але недоліки є майже завжди і всюди. Корейці довго й наполегливо подавали свою заявку на Зимову Олімпіаду і врешті вибороли її, а, отже, вважали, що цей світовий форум потрібен регіону. У Пйончангу – багато гірськолижних резортів, дороги між якими – просто чудові, крутіші за європейські. Під Олімпіаду було побудовано чимало готелів. Регіон однозначно заробив на проведенні Ігор, а отже корейці точно у плюсі. Загалом проведення Олімпіади у Пйончангу можна оцінити на «добре». Попереду – дві інші Олімпіади в Азії – літня у Токіо-2020 і зимова у Пекіні-2022. Буде з чим порівняти.

Олександр ГЛИВИНСЬКИЙ з Пйончангу

Подписывайся на наш канал в Telegram и узнавай все самые свежие новости первым!

Источник — Sport.ua

(1 голос)

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Новости партнеров
Загрузка...
Комментарии
    ser_nat
      ser_nat, 24.02.2018 19:34
    +16
    Мінус один, якбы не Сашко, та ще пару молодіх атлетів, які є надією наступних олімпіад, то незрозуміло чого ми туди взагалі їхали.
    killiastorm
    online
      killiastorm, 24.02.2018 19:36
    0
    Осраки, завтра зранку просираєте німцям фінал у хокеї, юридично прописуєте себе навіки у анал (хоча мокші фактично уже давно там), тоді Олімпіада у Кореї успішно і логічно завершується.
    І щоб я не хвилювався.
    rogulik
      rogulik, 24.02.2018 19:46
    -7
    Комментарий свернут. Показать
    killiastorm, 24.02.2018 19:36
    Осраки, завтра зранку просираєте німцям фінал у хокеї, юридично прописуєте себе навіки у анал (хоча мокші фактично уже давно там), тоді Олімпіада у Кореї успішно і логічно завершується.
    І щоб я не хвилювався.
    Ты для кого это написал?
    Yury Timoshenko
    Yury Timoshenko, 24.02.2018 20:27
    0
    як для мене така краина як наша повинна бути в 10 -ци медального зачета,а це якесь неподобство,яке руководство таки й показники.
    killiastorm
    online
      killiastorm, 24.02.2018 20:40
    -2
    Yury Timoshenko, 24.02.2018 20:27
    як для мене така краина як наша повинна бути в 10 -ци медального зачета,а це якесь неподобство,яке руководство таки й показники.
    Ото ж бо.. Роби висновки, і не голосуй більше на Росії за педофіла напівфабриката Пиню.
Вы не авторизованы.
Если вы хотите оставлять комментарии, пожалуйста, авторизуйтесь.
Если вы не имеете учётной записи, вы должны зарегистрироваться.