РЕЙЗЛІН: «Усе залежить від нас»

Зал фехтування, що символічно межує із футбольним полем стадіону ЦСКА, пахнув свіжою фарбою. Кабінет коуча обвішаний різними грамотами й пам’ятними фото, заставлений кубками. Нещодавно завершився санкт-петербурзький чемпіонат світу з фехтування — черговий трамплін на шляху до Олімпійських ігор у Пекіні, і старший тренер української збірної з жіночої шпаги Дмитро РЕЙЗЛІН охоче поділився щирими враженнями. вичерпною інформацією та компетентною оцінкою подальших перспектив.

Головна проблема — зміна поколінь

— Дмитре Ігоревичу, які ваші враження від виступу українських команд на чемпіонаті світу в Санкт-Петербурзі?
— Як на мене, це був найневдаліший для нас чемпіонат, незважаючи на те, що всі спортсмени проявили справжній характер! Чоловіча шабельна команда, безперечно, заслуговувала на медалі, але у вирішальному двобої за рахунку 44:44 усе вирішив один-єдиний укол, як відомо, не на нашу користь. Хлопці чудово фехтували на характері: поступаючись по ходу поєдинку 16-ма ударами екстрасильної команді Італії, але відновили рівновагу. Однак від перемоги їх відділив лише нефарт. Харківський шпажист Максим Хворост у двобої за «бронзу» аналогічно програв лише один укол.

Жіноча команда шпажисток, хоч і виступила загалом набагато слабкіше від шабельної, також віддала суперницям-росіянкам мізерну перевагу у два уколи, коли на кону був вихід до «вісімки». Яна Шемякіна намагалася зробити практично неможливе — вивести команду до наступного етапу. Втім, вона не повинна «тягнути воза» за всіх, адже в команді є й інші шпажистки, від яких я очікував більшого. Надя Фортунатова суттєво здала позиції за останні півтора року, після того, як була призеркою чемпіонату Європи. Єва Виборнова, одна з найнадійніших бійців, не була на всі 100 відсотків готовою функціонально через проблеми зі здоров'ям, а юна тернопільчанка Олена Кривицька продемонструвала те, на що на разі спроможна: пробилася до основної сітки, на рівні боролася з дворазовою олімпійською чемпіонкою, поступившись у підсумку цілком гідно. У неї великі перспективи, але нині вона ще не готова до дорослого рівня змагань.

Нині у нас головна проблема — зміна поколінь: у команді повністю відсутня «середня ланка»: є чемпіонки й призерки п'яти останніх років, а також надійне підростаюче покоління, яке впевнено підкорює кадетські п'єдестали, але до дорослих, хоча б за віком, ще не дотягує. На минулому чемпіонаті світу наші команди тричі позбавляв медалей один укол - таке не часто буває! Сподіваємося, що це нам компенсується подальшими успіхами.

Щодо олімпійських ліцензій, то жіноча команда з шаблі, яка завоювала срібні медалі, вже майже поклала перепустку на Олімпіаду собі в кишеню, тож перша ліцензія у нас практично є, причому, що важливо, командна. Щодо чоловічої шабельної збірної, то зважаючи на ситуацію та рівень наших шаблістів, я переконаний, що в їхній ліцензії сумніватися не варто. На жаль, гірші справи у шпажистів — вирішальні старти в них попереду. Вони посіли на чемпіонаті світу 5-е місце, що, власне, є досить непоганим результатом, але загальний рівень наших команд вимагає вищих позицій. Слід зауважити, що чемпіонатові світу передували не зовсім вдалі для них відбірні олімпійські старти, тому позначилася емоційна напруга. Проте, команда сильна, виконавці вдосконалюються, і хоч поки перспективи не надто світлі, шанси є, і наші спортсмени, безперечно, за них позмагаються.

Нам судді не заважали

— Прокоментуйте виступ лідерки вашої команди — Яни Шемякіної...
— Для неї це був дуже важкий виступ! Відомо, що чемпіонати світу і Європи мають потрійний коефіцієнт в особистих змаганнях, і тому невдача в Санкт-Петербурзі стала некомпенсовним стартом (етапи Кубка світу, змагання Гран-прі можуть бути взаємнокомпенсовними, виступи на чемпіонатах — ні). Відтак, завдання-мінімум на чемпіонат світу полягало у потраплянні до шістнадцяти найкращих, завдання-максимум для Яни — завжди «золото», бо вона — одна з 10-15 найкращих шпажисток планети. Тобто перед стартом відповідальність була дуже велика. Колосально виснажливими і морально, і фізично були всі бої, починаючи з двобою за вихід в 1/32 проти досить сильної представниці Греції, в якому Яна взяла гору завдяки вирішальному уколу (рахунок був 14:14, і програй вона цей бій, надія була б похована). Наступною суперницею Яни була найсильніша шпажистка останнього десятиліття, француженка Лаура Флессель, якій за 20 секунд до завершення бою наша спортсменка поступалася трьома уколами. Це все одно, що програвати три голи у футбольному матчі за три хвилини до фінального свистка — перемога утопічна! Чесно кажучи, навіть я зневірився в позитивному результаті двобою, як і, напевно, всі, щоправда, крім Яни. Без перебільшення, вона дивом встигла не тільки домогтися статусу-кво, але й вирвати таку необхідну перемогу. У наступному бою Яна зустрічалася також із сильною француженкою, і цілком могла б її перемогти. Але мінімальна мета досягнута, і в олімпійський відбір Яна потрапляє. Попереду — три європейських Гран-прі, відбірні етапи Кубка світу, їй потрібно просто втримати свій рівень, і я не сумніваюся, що олімпійська ліцензія буде.

— Чи не заважало суддівство, як це часто трапляється з нашими командами?
— Нам — ні. Усе залежало від нас — що змогли — зробили, що ні — те ні. Команді чоловічої шпаги також судді не перешкоджали. А ось шаблістам відверто «допомогли» програти угорцям у поєдинку за вхід до фіналу, це було очевидно.

— Які найближчі найважливіші страти?
— У дорослої команди тимчасова пауза. Найближчий турнір — Гран-прі в Угорщині наприкінці січня. Будуть як особисті, так і командні змагання, і хотілося б «убити двох зайців» — здобути олімпійську ліцензію Яні Шемякіній, а також «обкатати» на серйозному рівні підростаюче покоління. Якщо ми думаємо про перспективу на Олімпіаду в Лондоні, то формувати нову команду чемпіонок треба вже сьогодні.

— Чи будуть зміни в складах команд, порівняно з чемпіонатом світу, на пекінську Олімпіаду?
— У Пекіні ми не виступатимемо командою, бо Міжнародна федерація «зрізала» кількість олімпійських командних видів фехтування з дванадцяти до десяти. І одним з двох виключених стала саме жіноча шпага. Однак склад команд змінюватиметься. Я бачу в цьому назрілу необхідність.

— Чи плануються які-небудь зміни у правилах і вимогах на олімпійському турнірі в Пекіні?
— Міжнародна федерація, де головний суддя з фехтування колишній бразильський футболіст (!), влаштовує нам зміни майже щомісяця. Тож, якщо до Пекіна вони знову вигадають щось новеньке, особливою несподіванкою це ні для кого не стане.

Київ проведе найкращий чемпіонат Європи

— Чи з'явилися нові таланти під час чемпіонату України з фехтування?
— Фехтування —досить складний вид спорту, в якому не можна за рік виховати чемпіона. Всі імена, як правило, вже відомі, та й особливих сенсацій ніхто не створив. Інша справа — юніорський чемпіонат, де 14-річні спортсменки демонструють чудові результати. Відзначив би харків'янку Хавальджи та львів'янку Пантелєєву. Чотирьох-п'ятьох юних дарувань потрібно нині підтримати, і вони стануть гідним поповненням у наші команди в майбутньому.

— 2008 року Україна прийматиме чемпіонат Європи. Як проходить підготовка до цього важливого заходу?
— Чемпіонат відбудеться в київському Палаці спорту. Вже сформовано оргкомітет, розподілені зони відповідальності, визначені люди, які організовують окремі напрями. Федерація фехтування, на чолі з президентом Сергієм Олександровичем Міщенком, знайшла спонсорів. У підготовчому процесі беруть активну участь і головний тренер Вадим Гутцайт, і генеральний секретар нашої федерації Максим Парамонов. Переконаний, що професіоналізм і компетентність нашої федерації реалізуються в найвищий рівень проведення цього спортивного форуму. Крім того, не сумніваюся також, що й наші спортсмени успішно виступатимуть на цьому чемпіонаті. Адже фактора «рідних стін» ніхто не скасовував!

Ліза РАЙ, Анастасія ВОЛОБУЄВА, «Спортивна газета»