ГАЙДАШ: «Сказал Заяеву, что нельзя ехать на машине»
Экс-футболист «Таврии» вспоминает годы работы с Анатолием Николаевичем, а также последний разговор
- Мені дуже важко говорити. Те що сталося, є жахливим і безглуздим. Людина готова була працювати, будувала плани. Його смерть потрясла мене і мою сім'ю. Мого батька вже скоро 19 років, як немає на світі, а Анатолій Миколайович мені його повністю замінив. Такого друга, старшого товариша, як він, у мене в житті не було. Ми кожен день з ним розмовляли, обговорювали всі секрети, все найпотаємніше. Я йому міг повністю довіряти, так само, як і він мені. Увечері, як дізналися, вдома було повне затишшя. Воно і зараз продовжується.
Наше знайомство почалося ще в 1988 році і тривало до початку століття, коли він повернувся в «Таврію». Він разом з тодішнім президентом клубу Віктором Карасьовим був прихильником того, щоб я повернувся до Маріуполя, а вже звідти знову в Сімферополь. А з 2002 року ми взагалі були як не розлий вода, йшли нога в ногу.
- Анатолій Миколайович стільки пережив на своєму віку, одне вбивство сина чого варте. І тим не менш, не зламався, знаходив у собі сили жити і працювати. Як йому це вдавалося?
- Коли щось трапляється, починаєш згадувати деталі, про щось думати. Напередодні його від'їзду в Сімферополь у нас була розмова. Він повинен був приїхати на два дні, потім назад в Запоріжжя, а звідти - до Києва. Я йому ще сказав, що ні в якому разі не можна в Київ їхати на машині: сніг, дороги замело. А все сталося по дорозі до Сімферополя. Та що вже говорити?
Звідки він знаходив сили не зламатися? Ця людина любила життя, хотіла жити. Постійно працювала, прагнула осягнути неосяжне. Анатолій Заяєв весь час любив повторювати фразу: «Він би збожеволів». Я скажу, що якщо кожен з нас провів хоча б один день так, як він, то точно б з'їхав з глузду. Настільки людина любила працювати, любила футбол. Одне слово «футбол» йому давало сили для нових звершень. Буквально вчора близько третьої години дня я з ним поговорив, він розповів про справи в клубі, про те, що буде новий тренер. І все.
- Ви з ним часто їздили в якості пасажира? Пишуть, що на момент аварії на спідометрі було 170 км/ч.
- Знаєте, кожен їздить так, як уміє. Але одна справа, якщо б машину вів чайник, інша справа Анатолій Миколайович, який вже далеко не перший рік за кермом. У будь-якому випадку, це все вже не має ніякого значення, людину не повернеш. Залишається лише світла пам'ять про цю прекрасну людину і справжнього вірного друга.
Нагадаємо, знаменитий футбольний тренер Анатолій Заяєв загинув 18 грудня в ДТП по дорозі до Сімферополя на трасі під Мелітополем. Автомобіль тренера зіткнувся з евакуатором. Смерть настала миттєво.
У евакуаторі після зіткнення сталося загоряння. Водій згорів. Як стало відомо, його звали Володимир Глива, у нього залишилися дружина і однорічна дитина.
Євген САВЧУК, gazeta.ua
Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите
ВАС ЗАИНТЕРЕСУЕТ
Тарас Михалик будет играть за Ruh Media Team
Артем Шулянский не может уехать из Украины
п.с. У самого сын годовалый - боюсь даже представить, каково теперь вдове с дочкой.
Светлая память Владимиру Гливе.
Пы Сы Н!!!
СМИ переполнено сообщениями о том, какой человек был Заяев, сколько всего для футбола и Украины сделал... Соболезнования родным и близким Анатолия Михайловича...
Но вот прочитал эту статью и передёрнуло...
Блин, ехал себе обычный человек, маленький украинец, Владимир Глива. Его ждали дома жена и дочурка. Ехал по своей полосе, не нарушал, не гнал... Наверное же, тоже у него были планы на жизнь... И тут - х*як, и песец - сгорает заживо из-за того, что в него врезался другой украинец, не справившись с управлением на зимней дороге и выскочивший на встречку... А, ну да - то ж был Великий Украинец, столько всего сделавший для украинского футбола... Как можно плохо о покойнике?!..
Только как молодой вдове объяснить годовалой крохе, пусть не сейчас - потом - что папа больше никогда не придёт и не обнимет её...
Вспоминаются слова Высоцкого: "Нет, ребята, всё не так! Всё не так, ребята!!!"
Светлая память Владимиру Гливе...