Владимир АРЖАНОВ: «В Луцке в меня поверили»

Півзахисник луцької «Волині» Володимир Аржанов, який 29 листопада відзначив своє 27-ліття, дуже легко вписався в  малюнок гри «хрестоносців». Орендований в «Арсеналу» гравець на хорошому рівні відіграв перше коло, закривав позицію опорника та флангового хава. Клубна прес-служба розмовляла з Володимиром напередодні зимової перерви.

- Як починався твій шлях у футбол?
- Вчитися грати у футбол почав із семи років, першим дитячим тренером був Микола Роздобудько,а забрав мене у великий футбол Анатолій Чанцев. Він тренував другу команду запорізького «Металурга», помітив мене і запросив у першу. Так вийшло, що у футбол я пішов з першого класу, а вже у десятому класі забив перший гол за молодіжний склад головної команди Запоріжжя.

- Це була дитяча мрія – стати професійним футболістом?
- Так, і дуже добре, що батьки підтримували цю мрію. Батько і мама возили мене на тренування через усе місто. Потім перейшов у спецклас футбольний в гімназії із поглибленим вивченням французької мови. Спеціально перевівся до нього. А школу закінчив без трійок попри те, що останні два роки дуже багато уроків пропускав, бо вже грав у другій команді «Металурга».

- Ти не дуже весело святкував голи «Волині», коли там забивала Волинь…
- Так, «Металург» дав мені путівку в життя, і я й нині переймаюся її невдачами. Після гри вболівальники тепло зустріли мене, поспілкувалися трохи.

- Чому свого часу йшов із «Металурга» та із «Арсеналу»?
- В Запоріжжі просто поставили мене на трансфер і сказали вибирати куди хочеш іти. А з «Арсеналу» йшов, бо хотів грати, а місця там не було для мене. У футбол же грають не тільки через гроші. Я міг на лавці сидіти спокійно, але ж як тоді себе поважати.

- Зовні ти легко влився у склад «Волині». Так співпало чи це особливості твого характеру?
- Повторюся, я дуже хотів грати, а не просто сидіти на лавці. А в Луцьку мені довірили місце в основі, я не міг не виправдати довіру. Крім переїхав, щось змінилося в житті.  Все співпало. Дай Боже, що і далі так…

- Ти залишаєшся у Луцьку після закінчення року?
- Питання продовження оренди із «Арсеналу» вирішиться після останнього матчу із «Чорноморцем».

- Найкраща і найгірша твоя гра за «Волинь»?
- Краща – ще попереду а погані – ті у яких програли.

- А який момент, який не реалізував, найбільш прикрий?
- У Черкасах, коли на кубок грали проти «Славутича», у – у воротаря влучив на початку матчу.

- «Волинь» три тури назад була на 5 місці. Це був хороший плацдарм. Що надалі сталося із командою?
- Багато новачків все ж у нас, команда продовжує зігруватися. Взяти і стрибнути із самого низу нагору не просто, спади однаково трапляються. Тим більше, що проти нас почали налаштовуватися відповідно. Так завжди буває, коли команда має якісь амбітні плани. Аналогічно й тепер на «Чорноморець» налаштовуємося, адже вони хорошу гру останнім часом показують і п’ятими йдуть.

- Нині, коли дивишся на гру «Волині», відчуваєш, що команда дуже обережно грає, не викидається вперед, не ризикує. Відтак, здається, що не дуже прагнете забити…
- Ні, всі хочуть виграти. Три очки, перемога – це ж не нічия. Думаю, що відповідь на це питання – дуже жорстка конкуренція в чемпіонаті. Всі команди вирівнялися і ви бачите, що кожна перемога чи поразка відкидає чи підносить команду або в зону євро кубків, або до аутсайдерів. Ніхто не хоче програвати, а ціна помилки - колосальна.

- Три кращих гравці чемпіонату України за підсумками 2012 року? Версія Волоидмира Аржанова…
- Фернандіньйо, Вілліан, Тайсон.

- Твій найгарніший гол у кар`єрі…
- Декілька гарних було, але виділю той, який забив на запорізькій «Славутич-Арені» Шуховцеву у ворота «Зорі». Після довгого закиду в штрафну злету пробив у дальній кут.

- Певний час в «Металурзі» ти тренувався під керівництвом Романа Григорчука. У наступному турі «Волині» грати із його «Чорноморцем». Григорчук здатний на сюрпризи?
- З ним я грав півроку, у сезоні 2009-2010 рр. став кращим бомбардиром команди – сім голів забив. Вимогливий, намагається змусити свої команди грати у комбінаційний футбол, цікавий тренувальний процес. Може і сюрпризи приготувати, часто бувають нестандартні розіграші м’яча.

- Попереду зимові канікули, як проведеш їх?
- Надовго поїхати не вдасться. Ми з дружиною Настею на кілька днів поїдемо подивитися Італію, залишимо донечку Єву на дідусів-бабсусь. А потім додому – у Київ. Відпустка не буде довгою, хоч відпочити від футболу корисно – потім більше наснаги матимемо.