В'ячеслав ГЛАЗКОВ: «Хотів закінчити бій достроково, але...»

Бронзовий призер Олімпіади у Пекіні В'ячеслав Глазков уже два роки у професіональному боксі. Він змагається у надважкій категорій і нині перебуває на тому ж рівні, що й брати Клички в 1998 році.

Кілька днів тому Глазков здобув чергову гучну перемогу — в Єкатеринбурзі здолав найгрізнішого у своїй кар'єрі суперника росіянина Дениса Бахтова. Ця перемога додала йому впевненості в подальшому сходженні до висот, яких досягли його зіркові співвітчизники.

— В'ячеславе, кажуть, що Бахтов — найсерйозніший ваш суперник?
— Це так, але... Вже з другого раунду я зрозумів, що можу виграти цей поєдинок. Контролював ситуацію, тримав суперника на необхідній дистанції, чітко виконував настанови тренера, і все вдалося. Звісно, хотів закінчити бій достроково, та переміг завдяки одностайному рішенню суддів, що також непогано.

— Чи важко боксувати з росіянином в Росії?
— На чужині боксувати завжди важче. Весь зал вболівав за свого співвітчизника, йому віддавала перевагу преса. Але коли розпочався бій, у залі запанувала тиша. Я не давав публіці жодних шансів аплодувати супернику. Кожен удар потрапляв у ціль. Тож глядачі сиділи тихо аж до закінчення поєдинку.

— Не секрет, що в аматорському боксі бувають і куплені бої. У професіональному боксі теж пропонують гроші за поразку?
— В усіх видах спорту є нечисті на руку ділки, тому бокс — не виняток. Є й боксери, які беруть гроші, і організатори, які дають. Але на своєму професійному шляху я з таким не стикався, і дай Боже, щоби так було далі.

— Як готуєтесь до бою?
— До цього поєдинку я готувався в Луганську. До мене приїхали два спаринг-партнери, боксери з "К-2 промоушн" Андрій Руденко і Віталій Невеселий. Працював під наглядом тренера Едуарда Мітякова. Також був тренер зі Львова Роман Антонішин. У цьому ж складі ми полетіли до Єкатеринбурга. Згодом прибула й група підтримки — президент федерації боксу Луганська і мій батько.

— У скільки обходиться підготовка боксера до бою?
— Точних цифр не знаю, бо усіма фінансовими та організаційними питаннями займався мій менеджер, львів’янин Сергій Янчишин. Він і запросив до Луганська спаринг-партнерів, тренера, оплатив проїзд до Єкатеринбурга і назад. У моєму випадку був економ-варіант підготовки. Адже, на відміну від Віталія Кличка, я не готувався в Альпах, не мав масажиста... Тренувався у рідному залі, де є басейн, сауна.

— А гонорар покриває ці витрати?
— Це був рейтинговий поєдинок, тому заробітки тут невеликі. Але мені вистачає, щоби прогодувати сім'ю. Зрозуміло, якщо боксер наближається до чемпіонських і титульних боїв, то гонорари збільшуються, їх сума залежить і від того, як публіка сприймає боксера, від його популярності, зацікавленості телеканалів.

— Скільки у вас професіональних боїв і скільки ще належить провести, щоби наблизитись до титульних?
— На професіональному ринзі маю дев'ять боїв і дев'ять перемог. Шість із них — нокаутом. Мої промоутери кажуть: якщо все буде гаразд, то у наступному році вже можна претендувати на європейські та світові титули.

— Скільки поєдинків проводите за рік?
— Коли починаєш сходження у професіональному боксі, битися доводиться досить часто. Минулоріч провів шість боїв. Для чемпіонів це дуже багато, але для боксера, який щойно почав іти вгору, — нормально. Приміром, мій наступний бій запланований на кінець травня — початок червня. Боксуватиму або в Америці, або в Києві.

Максим КАЧУРІВСЬКИЙ, Галичина спортивна