Мирон МАРКЕВИЧ: «Курченку Металіст був потрібен хіба як іграшка»

67-річний український тренер Мирон Маркевич розповів про свою роботу в «Анжи» та харківському «Металісті».

– Ви самі в 2002-му поїхали працювати в «Анжи». Чому?
– Я тоді не подумав і не зважив своє рішення. Тоді якраз почав ремонт в квартирі і треба було його завершити, а грошей не мав. Мене «Анжи» довго вмовляв, я спершу не погоджувався, а потім таки дав згоду. Виявилося, що там купа проблем: і фінансових, і ігрових, і всередині колективу. Не скажу, що в мене там все виходило, але я залишив команду на плаву.

– Який урок винесли з історії з «Анжи»?
– Треба думати перед тим, як щось робити. Оцінювати все: клуб, футболістів, проблеми, ризики. А не так – запропонували добрі гроші – взяв і поїхав. Це нічим добрим не закінчиться.

– В Махачкалі у вас не було проблем через те, що ви — українець?
– Та ви що. Навпаки якраз. Я добре спілкувався зі всіма, ніхто мені нічого не закидав. Там добрі люди живуть. Може, це через те, що я гість.

– Зараз спілкуєтеся з кимось з тих, з ким працювали в «Анжи»?
– Прямо зараз ні. Давно це все було. Колись на зборах ще з “Металістом” пересіклися з цим клубом, то до мене підходили, віталися. Колись люди в мене грали, а зараз в клубі тренерами працюють.

– Було таке, що після «Анжи» ви зареклися ніколи не працювати в Росії?
– Так, то було ще навіть до війни. В мене були пропозиції від російських топ-клубів, але треба розуміти, що в мене на першому плані стояв «Металіст». Я навіть не міг себе уявити в іншому клубі.

– За яких умов ви б залишилися в «Металісті»?
– Якби залишився Ярославський. У нас був серйозний проект, хороша академія, сильний клуб. Я впевнений, що з часом ми були б топовою командою в Європі. А враховуючи роботу академії, ми через кілька років могли б зменшити кількість легіонерів до 3-5. Але все пропало, про це можна хіба згадувати.

– У «Металісті» Курченка у вас були інші проблеми, крім фінансових?
– Коли прийшов Курченко, то зразу ж продав Тайсона. Для мене це багато що означало. Я розумів, що цій людині не потрібен футбольний клуб — хіба як іграшка. Я мусив допрацювати чемпіонат — ми якраз боролися за чемпіонство. А потім вже й пішов. Працювати там не було ніякого сенсу.