«Хочу стати найкращим баскетболістом США»

Криза центрових в американському баскетболі тягнеться з часів закінчення кар'єри Патріком Юїнгом та Хакімом Оладжьювоном. А про домінування гравців цього амплуа у Лізі не згадували з часів Чемберлена та Рассела. Але 2004 року «Орландо Меджік» зробило ставку на юного Дуайта Ховарда, який своєю грою доводить, що не перевелися геніальні центрові на землі американській.

Цікавий драфт-2004

У наш час найталановитіші школярі вже не думають, за який університет виступати: їхні мрії пов'язані лише з НБА. Приклади Кобі Брайанта, Трейсі МакГрейді, Кевіна Гарнетта та Леброна Джеймса надихають школярів на підкорення найвищої баскетбольної вершини світу — НБА. Але при цьому юнаки забувають, що вищезгадана четвірка — самородки, яких у світовому баскетболі можна перелічити на пальцях обох рук. Юнаків же, яких рання поява в НБА лише зіпсувала, дуже багато. Наведу лише один приклад: перший номер драфту-2001 Куомі Браун із найперспективнішого центрового вмить перетворився на посміховисько. А пограй він рік-другий у коледжі — і все склалося б по-іншому. На драфті-2004 вибрали аж 8 школярів, та лише один із них зробив вірний хід.

А драфт 2004 року був дуже цікавим. Після втрати Трейсі МакГрейді «Орландо» скотився на дно турнірної таблиці, і перспектив для поліпшення ситуації видно не було. Тож усі сподівання клубу з Флориди пов'язувалися з драфтом. Найсильнішим баскетболістом на драфті, на думку спеціалістів, був повністю сформований для гри у НБА нігерієць Емека Окафор. Але «Меджік» здивували всіх, вибравши під першим номером талановитого Дуайта Ховарда. Ставлення до центрових-школярів у Лізі значно погіршилося після злощасного вибору Брауна у 2001 році, тому вибір «Орландо» називали «нерозумною авантюрою». І перша половина сезону 2004—2005 ніби це підтвердила: Окафор став на один щабель із найкращими центровими Ліги, а Ховард узагалі був непомітним. Поки що непомітним...

Скромняга з Атланти

Ховарда в Америці знали і полюбили задовго до його появи в НБА. За манерою гри його порівнювали з Гарнеттом і Данканом. Фізично сильним він став ще в школі. У шкільному баскетболі настільки талановитого «бігмена» не було дуже давно — сильний, високий, атлетичний, мобільний, із фантастичним стрибком та «швидкими» руками. Захист — його «коник». Ховарда хлібом не годуй — дай лише підібрати м'яча чи поставити блок-шот. За часи виступів у шкільній лізі центровий Християнської школи Атланти став непорушною стіною для нападників команд-суперниць. Пройти під кошик і не отримати «горщик» від Дуайта вдавалося мало кому.

Дуайта від решти центрових відрізняє високий рівень технічної підготовки, висока культура пасу, та непоганий кидок із середньої й дальньої відстані. Погодьтеся, це набір характеристик для захисника, а не для центрового. А справа у тому, що на початку своєї шкільної кар'єри Ховард часто грав із дорослими командами. Оскільки ж його зріст складав усього 185 см — йому доводилося виступати на позиції розігруючого. Ця практика зробила вагомий вклад у розвиток таланту Ховарда. Його гра стала «розумною», і нині Дуайт володіє високим баскетбольним інтелектом навіть за вимірами НБА.

Останній шкільний сезон Ховард провів із фантастичними показниками — 25,5 очок, 18,3 підборів, 3,5 передач та 8 блок-шотів у середньому за гру! Цифри настільки вражаючі, що голосування на звання найкращого гравця року серед школярів перетворилося на порожню формальність. Тим більше, що Ховард привів свою команду до чемпіонського титулу, здобувши у фінальному поєдинку 26 очок і зробивши 20 підборів та 11 блок-шотів.

Шлях до визнання

«Я завжди мріяв потрапити до НБА прямо зі школи, — зізнавався Хоівард перед драфтом-2004. — Давно прийняв таке рішення, і мені завжди доводилося жертвувати своїм вільним часом, розвагами та відпочинком .заради цієї мети. Чесно кажучи, я ніколи не хотів вступати до коледжу».

Про вибір Ховарда на драфті під першим номером говорили багато, і передрікали хлопцю провал. Провалу не сталося, але й зіркової гри від юнака не дочекалися. Ховард, який усе життя прожив у Атланті, мріяв, щоби його вибрала саме місцева команда «Атланта Хоукс». Але сподівання хлопця не справдились, і йому довелося вирушити до Орландо.

Там Дуайт довго призвичаювався до гри у НБА. Три чверті сезону про молодого центрового ніхто не згадував, адже були персони значно цікавіші (той-таки Окафор, наприклад). Довго два основних статистичних показника Дуайта у середньому за матч не дотягували і до 10. Причому підводила центрового фірмова гра у захисті. Але ближче до завершення чемпіонату Ховард підняв рівень своєї гри. Та все ж голосування на звання найкращого новачка сезону для Дуайта не було актуальним: своє місце у десятці він посів, а тріумфував тут Емека Окафор.
Проте хто згадував того Окафора у наступному сезоні? Ховард призвичаївся до НБА і почав втілювати у життя свою давню мрію: «Підбирати, закидати, віддавати передачі, робити все, що потрібно для перемоги моєї команди — це моя мета. Я хочу повністю домінувати на майданчику».

На другий сезон перебування Ховарда у НБА спеціалісти розгадували запитання: чи зможе Дуайт із часом домінувати у НБА? А вже у сезоні 2006-2007 це питання відійшло на другий план: домінування центрового «Орландо» на своїй позиції є лише питанням часу. Мало кому вдавалося виграти особисте протистояння у «дванадцяти» клубу з Флориди. Під сумнів навіть потрапили зіркові перспективи Яо Міня та Ендрю Байнума. А про підстаркуватих Шакіла О'Ніла та Маркуса Кебі годі й казати. Та все ж про Дуайта говорили з пересторогою — мати феноменальний вигляд у слабкій команді не так уже й важко.

Ох, як же скептики помилялися! Завдяки Ховарду «Орландо» вперше за чимало років пробився до серії плей-офф, де, щоправда, поступився у першому раунді «Детройту». Але далі — більше! Цього сезону «Меджік» перебувають у групі лідерів Східної конференції й здавати свої позиції не збираються. Запорукою цього є вдала гра нашого героя. Ховард виграв, на хвилинку, всі особисті протистояння в цьому сезоні! А це без малого 50 поєдинків! Вісім разів він робив 20 і більше підборів, а наприкінці грудня видав цей показник у трьох матчах поспіль.

Найгіршим же для центрового стало перше протистояння з «Бостоном», де Ховард виграв усього 6 підборів (менше 10 «відскоків» Дуайт робив лише 5 разів). Але у наступних поєдинках із «Селтікс» Ховард узяв у Гарнетта та компанії вражаючий реванш. А наприкінці минулого року Ховард став наймолодшим баскетболістом, який зробив 3000 підбирань у НБА. До кінця сезону має оновитися рекорд і для «чотиритисячників».

Про його неймовірні перспективи найчастіше говорить тренер «Меджік» Стен Ван Ганді: «Не думаю, що в НБА знайдеться бодай двоє гравців, настільки сильних, як Дуайт. А такого швидкісного «великого» у Лізі немає взагалі. Щоби максимально задіяти Ховарда, нам лише потрібно скинути на нього пару-трійку передач під час проходів, кілька м'ячів він закине після підборів у нападі, а коли почне влучати з середньої відстані, як це робить Тім Данкан, решті команд у намірах зупинити Дуайта можна буде лише побажати успіху».

Ховард же свої здобутки не переоцінює, відзначаючи переважно партнерів по команді. А команда, тим часом, стала для центрового рідною домівкою. Тому рішення щодо продовження контракту ще на п'ять сезонів нікого не здивувало. За цей час наслідник спадщини великого Уїлта Чемберлена отримає 80 мільйонів доларів. А заробляти їх є для кого. На початку 2008 року дівчина баскетболіста Ройс Рід подарувала Ховарду дитину. «Не стану «темнити», у мене дійсно є син. Я щасливий, але не люблю говорити про своє особисте життя», — скромно заявив 22-річний баскетболіст.

Яскраве майбутнє

Що чекає на Ховарда у НБА? Безперечно, на своїй позиції у Лізі він буде домінувати. А от чи зможе приносити «Орландо» командні титули — це ще питання. Жоден баскетболіст не міг самостійно здобувати чемпіонські каблучки: у Джордана були чудові помічники, у «Сан-Антоніо» на перемогу працює вся команда, а великому Чемберлену каблучки не «світили» аж до зміни команди. Що ж до партнерів Ховарда, то Льюїс та Туркоглу — не ті гравці, які допоможуть виграти титул. Ідеальним було би поєднання в одній команді Дуайта Ховарда з Леброном Джеймсом. За манерою гри ці два унікуми гармонійно підходять один одному. Проте це лише мої суб'єктивні розрахунки. Наразі Ховард — гравець «Орландо», і це не підлягає обговоренню.

Нетипова зірка

Якщо ви спробуєте підігнати Ховарда під загальний зірковий шаблон, то будете неправі. Дуайт — не зовсім типова людина. Він є глибоко віруючим, за часів навчання співав у церковному хорі. Аж до кінця минулого року Дуайт не підписував ніяких контрактів зі спортивними фірмами, хоча пропозицій у нього завжди вистачало. За словами тих, хто його добре знає, Ховард дуже скромний, ввічливий та сором’язливий юнак.
Він не прагне стати відомим. Йому достатньо, аби сім’я ним пишалася.

Такий він у житті, і якби не антропометричні дані, то Дуайт був би взагалі непомітним.

Та хоче він того чи ні, але гравець із 12-м номером на майці «Меджік» під час гри завжди у центрі уваги. Його заповітна мрія — стати найкращим  гравцем США: «Я багато працював, щоб стати одним із найперспективніших гравців. І не збираюся зупинятися, продовжу працювати, викладатися повністю у кожному матчі. Я хочу стати найкращим баскетболістом країни».

І, слід зазначити, що до своєї мети він йде семимильними кроками. Цілком можливо, що за п'ять-сім років матеріал про Дуайта Ховарда вийде під назвою «Найкращий із найкращих»...

Юрій КИРИЧЕНКО, «Спортивна газета»