Фінал світової ліги з хокею на траві – чим житиме Індія у грудні

Сезон хокею на траві завершується грандіозною подією – фіналом світової ліги. Відбувається фінал у колисці індійського хокею, місті тисячі храмів – Бхубанешварі (штат Одіша). Місті зі своєю історією, своїм колоритом, у країні, де просто обожнюють цей вид спорту. Kalinga Stadium на 10 днів став епіцентром для восьми найкращих чоловічих збірних світу (жіночий фінал нещодавно завершився у Окленді (Нова Зеландія) перемогою голандок).

 

Завжди мріяв побувати на такому масштабному турнірі. А мрії слід втілювати у життя. І от ми на фіналі. Відразу із аеропорту видно, що місто живе цією подією. Повсюди вивіски і банери із хокеїстами, вздовж вулиць висять прапори усіх восьми найсильніших збірних. Хоча уболівальників із інших країн не видно, схоже, що підтримати свої збірні приїхали одиниці. Квитки на матчі є у вільному продажу.

 

Центру, до якого звикли ми у Європейських містах, у Бхубанешварі немає. Адже це місто тисячі храмів і туристичні цікавинки тут розкинуті по всій його території. Kalinga Stadium розташований на одному із центральних проспектів. Займає доволі велику територію. Є основний футбольний стадіон на 50 тисяч глядачів, є стадіон для хокею на траві. Між ними великий сад із фонтанами, ставками, все дуже гарно і чисто, що контрастує із самим містом. 


 

 

 

На стадіоні атмосфера вражаюча. Організатори продумали все до найменших дрібниць. Особливо оригінально тут зустрічають гравців, які виходять на поле. Спортсмени проходять через «живий» коридор із індійців, які вдягнені у традиційний одяг племен та вибивають дріб по барабанах. Щодо музичного супроводу під час перерв, то тут увесь час звучить лише індійська музика. Виявляється вона також буває сучасною  На сцені у яскравих кольорових костюмах танцюють красуні індійки. Навіть м’ячі тут подають оригінально. Хлопців, без яких у цю гру було б грати складніше, оділи у футболки з написом «Ball Patrol» (кульовий патруль). Перед початком матчу вони виконують невеличкий, але цікавий ритуал – синхронно вибігають на середину поля, стають в коло, кладуть м’ячі на поле і розбігаються у різні сторони, повертаються за м’ячами, біжать по колу і тоді направляються на свої робочі місця. Талісманом цього турніру є зелена черепашка на ім’я Оллі . Її тут обожнюють не лише діти.
 

 

#india #bhubaneswar #odisha #hwl2017 #fieldhockey #mensworldcup

A post shared by Vovas05 (@vovas05) on

Dec 2, 2017 at 12:06am PST

 

Стартовим матчем стала гра між Німеччиною і Англією. Вболівальників на трибуни трохи прийшло, але фанатів країн суперниць було мало. Перемогу святкували німці, завдяки двом голам у другому періоді. Завершувалась гра вже у сутінках (сам стадіон освітлюється прекрасно). І сутінки тут не такі, як в Україні. Все небо стає сіре-сіре, так, як в Україні перед великою грозою. Нам навіть довелось запитувати місцевих індійців чи часом не почнеться зараз дощ.

 

Після цієї гри відбулось грандіозне шоу – відкриття турніру. Показували різні номери, а завершилось відкриття салютом, який тривав більше 10 хвилин.

 

 

Відкриття) #india #bhubaneswar #odisha #hwl2017 #fieldhockey #mensworldcup

A post shared by Vovas05 (@vovas05) on

Dec 2, 2017 at 12:31am PST

 

Далі відбувся другий матч турніру. Господарі індійці протистояли австралійцям. Ось тут можна було побачити справжню любов індійців до своєї країни і хокею на траві. Стадіон був забитий вщент. Підтримували індійці своїх кумирів увесь матч. Господарі доволі несподівано зуміли зіграти внічию із австралійцями (1:1).

 

У другий день турніру відбулось 4 матчі. Трибуни заповнюються ближче до останньої гри дня, коли грає збірна Індії. А от на перший матч трибуни практично порожні. Організатори вдаються до хитрощів, збирають на трибунах дітей у футболках турніру. Що варто відзначити, хокей на траві дуже толерантна гра, у порівнянні із іншими ігровими видами спорту. Толерантність не тільки між спортсменами, а й із журналістами і уболівальниками. Так, після матчу вся команда, повинна пройти через «живий» коридор журналістів. І кожен медійник може зупинити гравця і взяти інтерв’ю. 

 

 

Наостанок, про медіа центр. Його також підготували на високому рівні. Працюють в основному місцеві журналісти. Він складається із декількох кімнат. Самого медіа центру, де стоїть близько десяти комп’ютерів, кімнати для прес-конференцій, та медіа лаунж, кімнати, де можна підкріпитись. Асортимент їжі постійно змінюється і що головне вона не така гостра, як традиційна індійська їжа. При чому кожного дня готують щось нове. Також є фрукти, десерти, кава, чай, вода. Журналісти забезпечені на нормальному рівні. Проживає більшість із них у одному готелі, за 10 днів ціна 4000 індійських рупій – це приблизно 1800 грн.

 

Володимир КРУПЧУК, Софія ТКАЧУК