ЛОМАЧЕНКО: «Я мав перемогти...»

Чемпіонат світу з боксу в американському Чикаго для української команди виявився «срібно-бронзовим»: 19-річний боксер із Білгорода-Дністровського Василь Ломаченко (вага до 57 кг) та луганець В’ячеслав Глазков (понад 91 кг) поступилися у фіналі, а миколаївець Сергій Дерев’янченко (до 75 кг) боксував у півфіналі.   

Капітан нашої боксерської дружини, львів’янин Георгій Чигаєв, у «Місті вітрів» здобув іменну олімпійську ліцензію у вазі до 48 кг. У загальнокомандному заліку збірна України, яку очолює відомий львівський наставник Дмитро Сосновський, посіла восьме місце.

Дебютант світової першості, чемпіон світу серед юніорів-2006 Василь Ломаченко турнір у Чикаго може з упевненістю занести до свого активу. У фінальному бою у ваговій категорії до 57 кг Василь Ломаченко поступився росіянину Альберту Селімову - 11:16. Утім, більшість фахівців вважають, що бій був рівним, а перевагу росіянину забезпечила підтримка арбітрів. Після фінальної сирени наш боксер не приховував сліз, адже «золото» було так близько... Віриться, що в особі Ломаченка наша команда отримала майбутню зірку та претендента на медаль в олімпійському Пекіні.

Відразу після повернення в Україну з висхідною зіркою вітчизняного боксу поспілкувався кореспондент «ВЗ».

«Розчарований несправедливим рішенням суддів»
- Срібна медаль чемпіонату світу для дебютанта дорослих змагань – зовсім непоганий результат, - вважає Василь Ломаченко. - Сподіваюсь підвищити свою майстерність, аби навіть арбітри не могли вплинути на результати моїх поєдинків.

- Чи був шанс перемогти у фіналі Селімова?
- Шанс завжди є, але рефері підняв руку суперника.

- На церемонії нагородження ти не стримував сліз...
- Я був розчарований несправедливим рішенням суддів. Уже вдома ми з батьком та іншими тренерами чотири рази переглянули бій – і всі дійшли висновку, що я мав перемогти...

- У Чикаго чемпіоном світу у вазі до 54 кг став 20-річний москвич Сергій Водоп’янов, якого ти торік впевнено переміг на юніорському чемпіонаті світу в Марокко. Тож чи варто було тобі змінювати вагову категорію?
- Вважаю, це було виправдано. Звісно, я міг би боксувати і у вазі до 54 кг, де, напевно, знову б зустрівся на рингу з Водоп’яновим. Але ліцензія на участь в Олімпіаді-2008 була б саме у цій вазі. У той же час я продовжую набирати сили, рости. Тож наступного року у Пекіні мені було б дуже складно зганяти вагу. Цієї ж точки зору дотримується і мій батько. Тож ми деякою мірою пожертвували чемпіонатом світу - заради Олімпіади-2008.

«Хуліганам довелося б непереливки»
- Ти з дитинства марив боксом?
- Я лише народився, як мені вже на ручки одягнули боксерські рукавички. Батько працював учителем фізкультури і паралельно вів боксерську секцію. З дитинства я крутився біля тата в боксерському залі, а вже в шість років твердо вирішив, що стану олімпійським чемпіоном з боксу. У нас взагалі спортивна сім’я: моя старша сестра Анастасія – майстер спорту міжнародного класу зі спортивної акробатики. Своє майбутнє я також планую пов’язати з боксом, позаяк вчуся в Одеському педагогічному університеті на третьому курсі факультету фізвиховання.

- Як відзначатимеш «срібло» чемпіонату світу? Чи є час на відпочинок?
- Я не прихильник гучних святкувань. От тиждень перепочину, і разом з батьком розпочну вже безпосередню підготовку до Олімпійських ігор.
Зустрінуся з друзями, погуляю містом: Білгород-Дністровський славиться старовинною фортецею, де практично й минуло моє дитинство: все було, як у відомому радянському фільмі (сміється).

- А чи часто ти бився у дитинстві?
- Бійки я старався обходити стороною. Батько не те щоб забороняв, а пояснював, що я, як боксер, набагато сильніший за ровесників. Тому не маю права розпускати рук, бо можу когось травмувати. Батько також приберігав мене, намагався даремно не виплескувати енергію на другосортних змаганнях. Ми цілеспрямовано готувалися до серйозних турнірів.

- Ну а коли б довелося захистити дівчину?
- Ну це вже інше. Гадаю, хуліганам довелося б непереливки. До речі, моя дівчина також майстер спорту міжнародного класу зі спортивної акробатики. Олена виступає на змаганнях разом із сестрою.

«Ісмаїла Сіллаха засудили...»
- Чи плануєш з часом перейти у професіонали?
- Звичайно. Мій кумир - американський боксер Рой Джонс, який, не маючи великої ваги, зумів стати чемпіоном світу у суперважкому дивізіоні.

- Як оцінюєш виступ українців у Чикаго?
- Як дуже вдалий, адже на двох попередніх чемпіонатах світу наша збірна здобувала лише по одній срібній медалі. Але найбільше мене вразило несправедливе суддівство у першому ж бою нашого лідера - маріупольця Ісмаїла Сіллаха. Ми всі були обурені. Вважаю, Ісмаїл у Чикаго мав стати чемпіоном, а там йому навіть олімпійську ліцензію не дозволили здобути...

Дмитро Сосновський, головний тренер збірної України з боксу:
На мою думку, Василь Ломаченко виграв фінальний бій. Але у нашому виді спорту на кінцевий результат часто впливають необ’єктивні фактори... Впевнений, у Китаї наша боксерська дружина претендуватиме на олімпійські медалі. А скільки буде нагород, і хто зможе їх здобути, наразі передбачити важко. Проте Василь Ломаченко, без сумніву, належатиме до числа фаворитів Олімпіади у Пекіні.

Із досьє
Василь Ломаченко народився 17 лютого 1988 року у Білгороді-Дністровському. Заслужений майстер спорту. Займається під керівництвом свого батька Анатолія Ломаченка. Представляє боксерський клуб «Аккерман» (ФСТ «Колос»). Переможець першості Європи серед кадетів 2004 року, чемпіон світу серед юніорів-2006, чемпіон України серед дорослих, віце-чемпіон світу-2007. Неодружений.

Михайло РОМАНЯК

Високий Замок