Попри травми й відсутність спарингів

Про те, що в першому матчі плей-офф за путівку на ЧС-2007 наша жіноча національна команда в гостях зіграла внічию з грізними даиійками (30:30), ми вже повідомляли. Матч-відповідь відбудеться 9 червня у запорізькому Палаці спорту «Юність». А10 та 16 червня чоловіча збірна України зіграє в серії плей-офф за путівку на чемпіонат Європи-2008 з командою Словаччини. Перший з оцих поєдинків також відбудеться в «Юності». Під час заключного підготовчого збору в Южному на запитання «СГ» відповів головний тренер «синьо-жовтих» Леонід Захаров.

— Наскільки небезпечним є наш суперник?
— Загалом, «зручного клієнта» в таких змаганнях не зустрінеш. Усі налаштовуються на потрапляння до фіналу, й Словаччина — не виняток. Чимало їхніх гандболістів виступають на Заході, й ми чекаємо дуже серйозної боротьби. Про це свідчать і матеріали, надані нам білоруськими колегами. До речі, випереджаючи можливе запитання, спробую пояснити, чому скасовано спаринги з «сябрами», які, в свою чергу, мають грати зі швейцарцями. Почалося ввічливе «листування». Спартак Миронович погоджувався відвідати Южний наприкінці травня, але репетиції без наших легіонерів були б даремними. Ми пропонували перші числа червня, але на ці строки вже вони чекали когось із прибалтійців. Білоруси, щоправда, запропонували нам побувати в них, але відкидали варіант Мінська, бо сидять на зборах у Бресті. Мені ж здалося надто ризикованим відряджати хлопців в отаку спеку на 20 годин поїздом. Це мінус дві робочі доби. Так і опинилися  влітку  без  контрольних матчів. Тут словаки, можливо, мають перевагу стосовно «накату».

— Наших читачів найбільше цікавить склад...
— Остаточну відповідь до 7 червня давати не хотів би. У четвер ми прибудемо до Запоріжжя, і водночас під'їде Сергій Білик. Він лише минулої суботи відіграв у Австрії останній календарний матч, а потім був відсутнім за сімейними обставинами. Втім, троє голкіперів готувалися постійно — Євген Будко, Вадим Бражник і Андрій Шипенко. Тож за цю ланку я більш-менш спокійний. Бригада лінійних і центральних захисників налічує п'ять прізвищ — Євген Гурковський, Артем Вишневський, Андрій Наталюк, Сергій Ремізов і під запитанням Володимир Кисіль, на якого чекаємо з Ісландії. Крайніх реально троє — Віталій Нат, Андрій Абрамов, Микола Стецюра. «Страхуватимемося» кимось із півсередніх. Загалом же в цьому амплуа розглядаються «німець» Сергій Шельменко, «португалець» Юрій Костецький, Ігор Андрющенко, Костянтин Тхоревський, але невідривні від них розігруючі Сергій Онуфрієнко та Віктор Ладико.

— Ви нічого не кажете про В'ячеслава Лочмана та Юрія Петренка...
— На жаль, їх залучити не вдалося. Петренко пошкодив у французькій першості зв'язку коліна. Прагнув я умовити Лочмана зіграти хоча б перший матч зі словаками в його рідному місті. Слава відповів, що після серії операцій лікарі його німецького клубу зажадали, щоби він узяв паузу на відновлення. Із лазаретом узагалі справи кепські. Юра Костецький приїхав із свого зарубіжжя першим, але нагадала про себе стара травма, й наш Айболіт — Юрій Васько — буквально ставить його на ноги як у тій дитячій казочці — уколи, уколи. Міжхребетна грижа спіткала бомбардира «Портовика» Віктора Шкробанця, а тепер іще вибув його запорізький колега по задній лінії Олександр Педан. Як бачите, несолодко.

— До речі, чи не позначилися на теперішніх настроях «збірників» недавні баталії між «ЗТР» та «Портовиком», адже фіналісти Суперліги 2006—2007 спрямували до вашого табору найбільше виконавців?
— Ті події давно позаду. Атмосфера в команді, незважаючи на труднощі, товариська й завзята. Це ми з В'ячеславом Дідушенком відзначили з перших годин наших буднів. Ви маєте рацію в тому сенсі, що сезон виснажив хлопців, і форма кандидатів попервах була далекою від оптимальної. Але віриться, що в неділю всі зіграють «на характері».

— Леоніде Олександровичу, можете сказати, що, знову прийнявши збірну, ви наче й не відчули перерви в роботі з головною командою країни?
— Але ж перерва була. На початку суверенного гандболу мені бачилися райдужні перспективи, й майже до кінця 1990-х щось просувалося. Якщо згадати молодіжку, в якій грали нинішні 28-30 річні, то Хорватія, Франція, Іспанія, Польща перебували за рейтингом нижче України. Однак потім їхня грамотна політика дозволила вийти на передові позиції в Європі та світі, а наші проблеми тільки нашаровувалися. Плюс несерйозний упродовж років статус тренера-практика в країні. В оцьому одна з причин моїх від'їздів до Португалії та Тунісу.
Зараз мене переконували, що збірна буде оточена належною увагою. Хотілося б вірити. Безумовно, для підкріплення бажань необхідна дрібничка — результат. Прорив на Олімпіаду-2008 усе ж більше на рівні обережного прогнозу.
Потрібно або геть виграти січневе Євро наступного року, або прилаштуватися за німцями, якщо саме вони — чинні чемпіони світу — переможуть на континенті, й ліцензія «перейде» на щабель нижче. Як ви знаєте, формування майбутньої кваліфікації «на Пекін» ІГФ проводитиме саме за підсумками ЧС-2007, на якому Україні не поталанило продертися до вирішального етапу. Прикиньте шанси — й ви погодитеся, що варто озирнутися й побачити тих, з ким можна пов'язати стратегію розвитку гандболу до Ігор-2012. Але, в принципі, ризикнути можна й нині...

Євген КАРЕЛЬСЬКИЙ, «Спортивна газета»