Александр КРАСИЛЬНИКОВ: «Пример Атлетика импонирует больше»

— Добігає кінця 2012-й — знаменний для футболу Севастополя, рік його сторіччя. Також виповнюється десять років ФК. Це неабияка подія для міста. Ви, як голова Федерації футболу Севастополя, член виконкому ФФУ та президент клубу, можете назвати його вдалим?
— Рік видався насиченим… Звісно, хотіли його проводити в прем’єр-лізі, але, на жаль, не склалося. Утім, «Севастополь» завершує його лідером у першій лізі, а це, безперечно, не може не радувати…

Щодо роботи Федерації футболу Севастополя, то в двадцятих числах грудня плануємо провести звітну конференцію, присвячену двом нашим ювілеям. На ній і підіб’ємо підсумки за сто років, а клубу — за своє десятиріччя. На неофіційну частину заходу плануємо запросити всіх ветеранів футболу, хто захищав наші кольори в різні періоди становлення «Севастополя».

— Повернемося до клубних справ. Чи виконала команда завдання на першу частину сезону?
— Так, ми нині лідируємо. На початку були певні труднощі, які подолали. Попереду ще багато матчів, проте сподіваюся, що наш потенціал дозволить завершити сезон також вдало.

— Розкажіть, будь ласка, про плани з модернізації інфраструктури та підготовки молоді.
— Розвитку інфраструктури приділяється ще недостатньо уваги. Дитячі команди, на жаль, грають увесь час на виїзді (у Куйбишеві, Новопавлівці). Інвестором на ці поїздки виділяються солідні кош­ти, але в межах міста для них майданчиків немає. Півроку тому зайнялися цим питанням, «Смарт-холдинг» готовий був виділити значну суму (майже мільйон доларів) на зведення поля зі штучним покриттям на базі СДЮШОР № 5, але не досягли порозуміння з освітніми чиновниками. Тому ця ініціатива «згасла». У нас, мабуть, єдине місто в Криму, яке не має поля зі штучним покриттям. Інвестор готовий був провести повну реконструкцію, взагалі зробити центр підготовки для дітей віком від 5 до 13 років, але управління освіти не пішло назустріч. Чомусь вважають, що, орендуючи ці майданчики для подальшої їхньої реконструкції та використання за призначенням, ми обкрадемо освітян. Якийсь дореволюційний підхід! У підсумку, Севастополь утратив інвестиції, а діти не отримали майданчики. Це прикро. Місто, на рівні керівництва адміністрації, нас підтримує, а ось на рівні виконавців до нас обличчям ніхто не повертається. Подивіться, на який красень СК «Севастополь» перетворився колишній занедбаний стадіон Севморзаводу! Хіба ми щось у місті зробили гіршим, аніж було? Скільки майданчиків збудовано, в тому числі й за мій, особистий, рахунок? Хіба місто їх доглядало, зберегло?

— Що скажете про виховання клубом нової зміни?
— Є два шляхи розвитку клубу. Перший — купівля дорогих футболістів, другий — приклад іспанського «Атлетика» з Більбао, де грають лише баски, тобто, ставка на свою футбольну школу. Я — прихильник саме другого варіанту. У цьому випадку й вболівальник краще підтримує команду, й місцева молодь більше вмотивована займатися футболом, у тому числі — професіонально. Проте подальший перс­пективний план складатимемо з акціонерами, виходячи з реальних можливостей і потенціалу школи та міста.
На жаль, Севастополь — невеликий, отже, в пошуках перспективної молоді проводимо селекцію по всій Україні. Службі, яку очолює Євген Репєнков, є чим зайнятися. Проте, знов повертаємося до проб­леми футбольних майданчиків, без яких навчити хлопців справж­ній футбольній майстерності неможливо. Хоча все інше для цього клуб має.

Наші вихованці зараз їздять годину-півтори до місця тренувань в один кінець. Хіба це нормально? Так, заняття приносять велику користь, проте, коли ми, нарешті, матимемо майданчики, базу для підготовки, результати покращаться. Тоді можна розраховувати на якісний прорив. На жаль, у нас велика різниця між рівнем футболістів першої команди та колективом, що грає в другій лізі. Наразі молодші за рангом не готові вирішувати завдання, які ставимо на прем’єр-лігу. Та в нас є певні підстави для оптимізму. Зокрема, омолодилася та додала професійно кадрова складова підготовки в дитячій школі. Це стало можливим завдяки гідним умовам, які створив клуб. Складно когось виокремити. Ось, наприклад, Гуйганов — він знайшов себе у вихованні саме хлопців молодшого віку. Міхеєв, Ківа… Та в нас усі тренери високого професійного рівня, з розумінням сучасної методики навчання… 

— Знаю, що ви чимало доклали зусиль, особисто сприяли тому, щоби місцевий телеканал транслював домашні матчі «Севастополя». Навіть після цього аншлаги на трибунах продовжилися…
— Це була ініціатива голови міської адміністрації Севастополя Володимира Яцуби. Він із розумінням поставився до проблем людей, які не можуть потрапити на матчі. А футбольний поєдинок для нашого міста — подія. Також щиро вдячні ПФЛ, телеканалу «Футбол», керівництво якого без якихось умов дало згоду на показ поєдинків, які вони самі не транслюватимуть, хоча мають на них усі права. Наші вболівальники оцінили такий крок. Проте маєте слушність, коли говорите, що на зустрічі не стали менше ходити. Це — справжня відданість своїй команді, це — дух Севастополя!

— До речі, чи є в планах клубу реконструювати стадіон або звести новий? Чи на першому місці — інші пріоритети?
— Першочергове завдання — збудувати спортивну базу. Нехай нас пробачать уболівальники, зі стадіоном, мабуть, доведеться почекати. Навіть за мірками прем’єр-ліги, кошти інвестор вкладає досить пристойні, проте бюд­жет не гумовий. Тому одночасно займатися базою і стадіоном ми не будемо. На жаль, не кожен уболівальник розуміє всю важливість наявності бази для підготовки команди. А справа в тому, що вишкіл футболіста чимало зав’язаний ще й на побуті. Уже не кажу про дитячі команди… Справді, вони на базах тренуються окремо, але завжди перебувають десь поруч…

— Олександре Львовичу, як впли­вають на вашу роботу на посаді президента ФК «Севастополь» обов’язки члена виконкому ФФУ? Чи не заважає одне іншому?
— Робота в клубі дуже важлива для мене, як для члена виконкому. Адже бачу та розумію проблеми футболу зсередини.

Олександр МЕЗЕНЦЕВ, «Український футбол»