Тарас КОРОЛИШИН: «За свій шанс треба вчепитися»

Наймолодший гравець у складі івано-франківського «Урагану» Тарас Королишин лише минулого тижня відсвяткував свої 19 років. Але цей дебютний сезон в еліті вітчизняного міні-футболу молодий вихованець клубної ДЮСШ може впевнено занести собі до активу, адже він грав в елітному раунді Кубка УЄФА проти італійських грандів, викликався на товариські матчі української «молодіжки», а нещодавно завоював і постійне місце в основному складі «ураганівців»…

- Тарасе, ти пригадуєш свій дебютний матч у футболці «Урагану» в чемпіонаті України?
- Так, звісно. Ми вдома приймали рівненський «Кардинал» - рахунок дозволяв, тому тренер дав мені шанс і випустив на майданчик. Спочатку був деякий мандраж, адже незвично грати перед численною публікою, але мушу сказати, наші вболівальники зустріли мене гарно, і це було дуже приємно. Тоді ми перемогли 7:2.

- Свій перший гол у Екстра-лізі ти забив у ворота того ж таки «Кардиналу», але на виїзді, вже через декілька турів…
- Так, у цьому матчі я вперше вийшов у основному складі. Десь за тиждень до гри Сергій Станіславович мені сказав, щоб я готувався. Я дуже зрадів, працював, партнери по команді допомагали мені налаштуватися. Так вийшло, що мій гол тоді став переломним, оскільки гра була досить важкою. Пригадую, ми обігралися з Сімкою, після його останнього пасу я пробив у ближній кут - і рахунок став 2:1 у нашу користь. Потім ми довели гру до 4:2, і привезли важкі три очки із Рівного. У цьому ж матчі наш тренер вгадав із заміною - випустивши Романа Колтка, який виручив команду, відбивши пенальті.

- Ти потрапив до «Урагану» після того, як клуб вперше став чемпіоном України. У зв'язку із травмами декількох гравців, ти поїхав до Сербії на матчі Кубка УЄФА, але оскільки «Ураган» вирішував завдання виходу у наступний раунд, тобі навіть не пощастило потрапити у заявку…  Які твої враження загалом від цієї поїздки?
- Та я не розчарований. У Сербії була велика відповідальність за результат у перших двох матчах, щоб пройти далі. Але попри все, мені випала нагода поїхати на матчі Кубка УЄФА, майже одразу, як я тільки потрапив у команду.

- Після цього основного раунду, по поверненні в Україну, у команди розпочалася «епідемія» травм. І у тебе з'явився шанс… Шанс і потрапляти в заявку на матчі, а потім і виходити на майданчик - спочатку на декілька хвилина, далі - майже у кожній зміні…
- Так. Я довго чекав свого шансу. Тренувався з командою, багато працював, партнери казали - що ти ще молодий, в тебе все ще попереду, але як трапиться нагода, то мусиш за неї зачепитися і втриматися у складі. Чимало наших провідних гравців почали «ламатися», навіть не зрозуміло від чого. І от, після згаданого матчу з рівненчанами, тренер почав довіряти мені, і я у кожному наступному матчі «Урагану» виходив на майданчик, боровся за результат, відповідно ставав більш впевнений у своїх діях.

- Мрія кожного футболіста - потрапити у фінальну частину чемпіонату Європи чи світу. Та й у елітному раунді Кубка УЄФА випадає нагода зіграти далеко не кожному. Тим не менш - 18-річний хлопчина - Тарас Королишин, - який ще минулого року грав у ІІ лізі, їде до Італії і виходить у стартовій четвірці проти чинного володаря цього трофею. Які були відчуття від тієї атмосфери, і як було грати проти італійських грандів?
- Безумовно, у 18 років така нагода може тільки снитися кожному футболісту-початківцю, грати проти  таких відомих клубів, матчі яких бачив лише по телевізору, проти зірок футзалу, які отримують шалені гроші у своїх командах. Чесно кажучи, я був трішки шокований, коли дізнався, що мене остаточно затвердили на поїздку до Італії. Деякі здогадки, звісно, були, і я знав, що якщо випаде мені така нагода, то я маю вийти на майданчик і на 100% викладатися, тобто бути відповідальним за свої дії.  І я тоді не думав, що мені 18, а комусь 25 чи 30. Ми - одна команда, і у нас одне завдання. Звісно, що було страшно виходити на матч проти чинного клубного чемпіона Європи, там у команді всі виконавці дуже досвідчені, грають у європейський футбол, але не зважаючи на велику кількість моментів у них, ми мали всі шанси перемогти у тому матчі. І всі наші хлопці боролися до останньої секунди, бо вірили, що можемо протиставити гідну боротьбу супернику. Тож ніхто не очікував, що чинний володар трофею розійдеться миром 1:1 із українською командою з маленького міста. Далі ми з честю протистояли «Марці Футзал» (2:4), яка з нашого квартету і вийшла до «Фіналу чотирьох». А в останній грі ми доволі легко перемогли словацький «Слов-Матік» (4:3), хоч і пропустили кілька необов’язкових голів. Думаю, мій дебют, та й загалом «Урагану» у Кубку УЄФА вдався.

- Трохи раніше ти у складі молодіжної збірної України вже грав у Європі. Тоді з Петром Шотурмою і тепер уже з одноклубниками - Аветисяном і Крикуном, ви брали участь у товариських матчах із збірною Іспанії.  У жовтні молодіжна збірна України поступилася в обох поєдинках у Барселоні - 2:3 і 1:6. Коротко розкажи про свої враження.
- Коли ми їхали на матчі, ми усвідомлювали, що будемо грати проти одних із найсильніших команд у Європі.  Нехай це молодіжна збірна, але у них такий же стиль гри, як і у національної команди. Перший матч видався дуже складний, ми грали від оборони, переходячи у пресинг. Випустивши п'ятого, ми зменшили різницю до одного голу, але зрівняти рахунок не вдалося. Другий матч розпочався дуже жваво, із гри «атака на атаку», без розвідки, і, ніби, ми трималися, але гол на контратаці все ж таки пропустили, а далі посипалося, після чого ми, чомусь, опустили голову. В «Урагані» ми граємо по зонах, а у матчах за збірну - індивідуально з гравцями суперника, - тому було дуже важко, адже іспанці багато рухаються без м'яча. 6:1 - рахунок по грі, і для нас це був дуже хороший урок. Корисний урок в тому плані, щоб ввімкнути мислення, і чомусь новому для себе навчитися.

- Повертаємося знову до України. У нещодавньому кубковому матчі проти «Шанс-Авто» на домашній арені тобі вдалося відзначити дублем всього за декілька хвилин...
- Не зважаючи на те, що це гра була проти першолігової команди, не можна було недооцінювати суперника, тому ми добре готувалися,  як і до кожного матчу. І налаштовувалися лише на перемогу. Я вийшов на майданчик зі стартових хвилин і на початку першого тайму за одну зміну забив двічі, і вже по перерві, тренер дав мені відпочити, щоб поберегти сили на наступну гру, оскільки перевага над суперником складала вже шість м'ячів.

- Щодо останньої гри з «Єнакієвцем» - «ураганівці» мали моменти, чимало можливостей, але, як бачимо, результат невтішний. Що стало ключовим у цьому матчі?
- Ми готувалися до важкого поєдинку. На передматчевому тренуванні дуже важко було розігрувати комбінації - особливо введення м'яча з ауту. Так, можливо, у Донецьку вузький майданчик, до якого звикла команда суперника, через який проходили всі їхні паси, контратаки, виходи з пресингу - зіграв десь на користь  команди господарів. Але результат матчу не потрібно списувати на проблему поля, бо нам, в першу чергу, ніяк не вдавалася гра в обороні. Ми виходили з-під пресингу – три-чотири паси, і знову втрачали м'яч. В другому таймі ми ніби вже і мали кілька непоганих моментів, але пропустили вдруге і десь психологічно вже «підсіли». Наступні пропущені м'ячі вже були десь шоком для нас…

- У рідних стінах тобі ще не доводилося грати проти «Енергії». Як налаштовуєшся, як настрій перед суботнім матчем?
- «Енергетики» - завжди принциповий суперник для «Урагану», за будь-яких обставин, не зважаючи на турнірне становище. Ми всі знаємо, що у складі львівської команди підібрані майже усі дуже досвідчені  гравці. Однак нам втрачати нема чого, ми налаштовуємося лише на перемогу. Впевнений, це буде справжнє західно-українське дербі, не дивлячись на 11 очок різниці у турнірній таблиці.

- І на завершення. Мрія Тараса Королишина у футболці «Урагану» - це...
- Виграти медалі чемпіонату України, Кубок України і , звісно, Фінал Чотирьох - хочу пройти знову стадії основного та елітного раундів, і зіграти у фіналі Кубка УЄФА. Хто ж цього не хоче (Сміється). І, безумовно, потрапити до лав збірної України, щоб гідно захищати національні кольори. Тому я буду самовдосконалюватися, працювати кожну гру, кожне тренування, кожної хвилини для досягнення цієї мети.

Андрій СТАДНИК, Олег ЛАНЯК  для Sport.ua

Фото сайту www.uragan.if.ua