КУЧЕРЕНКО: «Секрет успіху? Робота, лише робота»

Тріумф Сергія Кучеренка у відродженому першоліговому референдумі «УФ» — переконливий і беззаперечний: плеймейкер «Кримтеплиці» випередив найближчих переслідувачів (серед яких люди, яким наступного сезону грати в прем'єр-лізі), майже вдвічі. Пояснити такий тріумф не важко: надто вже яскраво Кучеренко провів недавній чемпіонат, до 3 голів після першого кола додавши 16 результативних ударів навесні. Про чудовий сезон говоримо із його лауреатом, найкращим гравцем сезону-2009/2010 у першій національній лізі Сергієм Кучеренком.

—Сергію, тобі удався абсолютно неймовірний весняний спурт: 16 голів у 17 матчах, у тому числі 5 дублів та 1 хет-трик. У чому секрет такого вражаючого прогресу?
—Гадаю, допомогла зміна обставин після приходу нового тренера Олександра Севидова. У кожному матчі ми мали настанову від нього — грати лише на перемогу. Поступово, матч за матчем, ми додавали у впевненості та взаєморозумінні й неначе скинули зі спини великий
психологічний вантаж. Із ким із партнерів найкраще почуваюся на полі? Зважаючи на особливості моєї позиції, найкраще співпрацюю з Діабі, Свинцицьким. Але можу із задоволенням відзначити, що вся нинішня «Кримтеплиця» грає в футбол. Справжній, комбінаційний, атакувальний. Тому всі партнери націлені на красиву гру й творять її на полі.

— Уже чимало голкіперів по всій Україні знають про удар Сергія Кучеренка. Поділися секретом для юних футболістів: таке вміння реалізовувати стандарти — це дар чи його можна напрацювати?
— Свого часу мій тато, футбольний тренер, примушував мене залишатися після тренувань і відпрацьовувати удари з різних позицій та дистанцій. Тепер щиро дякую йому за таку науку — багаторічні 20-30-хвилинні вправи у цьому компоненті гри допомагають суттєво поліпшити точність та силу удару. Тому всім, хто бажає вдало пробивати штрафні, раджу тренуватися додатково. Це справді дасть ефект.

— Нині, після завершення сезону, дивлячись на турнірну таблицю, чи вважаєш підсумкове розташування команд справедливим? Чи, може, хтось мав бути вище, а хтось стрибнув вище голови?
— Усе вийшло так, як і мусило бути. Багато команд у другому колі поліпшили свої показники (ми — не виняток), однак через втрачене в першому колі не змогли розраховувати на вищі місця. Ті ж ФК «Львів», ПФК «Олександрія» цілком могли б сподіватися на кращі місця.

— Існує думка, що перші 5-7 команд турнірки не загубилися б і в прем'єр-лізі...
—Цілком згоден. Справді, цього сезону підібралася група команд, за грою яких приємно було стежити. Проте в усьому є своя справедливість —якщо фінішували саме так, отже, десь недопрацювали, щось втратили.

— Що скажеш про «Волинь» та ПФК «Севастополь», які, за підсумками сезону, підвищилися в класі?
— Вони гідні цього. Севастопольці заявили про себе ще в першій частині чемпіонату й упевнено пройшли турнірну дистанцію. Волиняни володіють хорошою матеріальною базою, традиціями. У другому колі в них були найміцніші нерви. Загалом, цього сезону абсолютна більшість команд першої ліги справді грала в футбол, а не в «бий-біжи». Приємно грати в пас, розігрувати комбінації, а не просто, піднявши голову, слідкувати за м'ячем, який літає від штрафного до штрафного. Та й подивіться, яка боротьба була у верхній половині турнірної таблиці, скільки команд претендували на високі місця!

— На жаль, сезон-2009/2010 запам'ятається ще й кризою в багатьох командах. «Десна», де ти свого часу «сяяв», взагалі відлучена від професійних змагань...
— Дуже прикро, що допустили зникнення такого уславленого й заслуженого клубу. Згадуючи «Десну» лише кількарічної давнини — амбітну, з хорошими умовами для роботи, тяжко повірити, що за такий короткий час команда розчинилася й зникла з футбольної карти України. Сподіваюся, тамтешні небайдужі люди зроблять усе можливе, щоб вона відродилася.

— А от у Криму, де ти зараз виступаєш, справжній футбольний ренесанс: «Таврія» виграла Кубок України, ПФК «Севастополь» увійшов до прем'єр-ліги, а на його місце в першу лігу відразу ж піднявся «Титан», у двері професійного футболу стукають новостворені клуби... Як гадаєш, із чим пов'язаний такий підйом?
— Напевно, працює матеріальна сторона. Зібралося в Криму чимало людей, які вкладають кошти в футбол. Відчувається правильна урядова позиція з цього приводу. Дуже цікаві нині й кримські дербі — кожна гра особлива, відчувається вболівальницький ажіотаж, стадіони заповнені.

— Твоя команда також має підтримку: на сайті ФК «Кримтеплиця» регулярно бачимо повідомлення про трудові звершення аграрного колективу...
—Ми дуже пишаємося працівниками нашого підприємства й радіємо їхнім успіхам, бо як і вони підтримують нас. Хотілося б подякувати колективу «Кримтеплиці» на чолі з Олександром Модестовичем Васильєвим за підтримку та розуміння.

— Який матч минулого сезону дався тобі особливо тяжко?
— Поєдинок проти «Волині» в середині квітня. Я цього сезону трохи пропустив через хвороби, а тут — такий суперник, та ще й пенальті не реалізував. Проте наша команда проявила волю й виграла — 3:2. З таким же рахунком ми здолали «Сталь», тут уже мені вдалося відзначитися дублем, і знову це була вольова перемога. Пригадую й дербі з «Феніксом», яке ми виграли з рахунком 3:0 (записав до свого активу хет-трик).

— Навесні «Кримтеплиця» була зовсім недалеко від п'єдесталу. А чого прагнеш досягти в футболі ти? Не хочеш виправити те, що гравець твого рівня до цього часу не пробував сил у прем'єр-лізі?
— Завдання на новий чемпіонат ще не оголошувалися, проте я не маю сумнівів, що «Кримтеплиця» боротиметься за найвищі місця. Щодо особисто мене, то не хочу загадувати наперед. Зізнаюся: пропозиції щодо подальшого продовження кар'єри маю, проте наразі рано говорити про щось конкретне.

— У першій лізі нині чимало класних футболістів, у тому числі — й твоєї позиції. Відомий форвард і тренер Олександр Гайдаш пов'язує це з тим, що свого часу українці хорошого рівня через засилля легіонерів опинилися в першій лізі. Згоден?
— Напевно, так. Адже справді, краще грати в команді, яка вирішує високі завдання в першій лізі, ніж сидіти в запасі в еліті.

— У вашій команді також є іноземець — сенегальський форвард Сулейман Діабі. Він виправдовує своє перебування в Молодіжному?
—Однозначно. Хоча за останній сезон у нього і було чимало травм, та коли він з'являвся на полі, відразу ж пожвавлював гру й допомагав забитими м'ячами.

— Ти — вельми результативний напівоборонець. А що тобі найбільше подобається робити на полі?
— Можливо, не так проводити голи, як брати участь у красивій комбінаційній грі. Я — не прихильник «колгоспного футболу», мені до вподоби краса гри. Недарма, напевно, зі збірних — учасниць чемпіонату світу — підтримую голландців із їхнім креативним центром поля: Роббеном, Снайдером, ван Персі. А в дитинстві найбільше захоплювався грою Роберто Баджо.

— Ну що ж, вітаємо тебе із заслуженим званням найкращого футболіста сезону в першій лізі та бажаємо подальших звершень.

Артур ВАЛЕРКО, газета «Український футбол»