ДОРОШ: «Свою ідею сміливо втілюю в життя»

Чи є в.Україні справжні меценати? Мова йде.не про Ахметова чи братів Суркісів, Волкова чи братів Кличків. Саме на них працює чимало заангажованих засобів масової інформації. А в інших регіонах нашої держави? Звичайно, майже в кожному селі або містечку, знайдеться бізнесмен, або фермер, який постійно допомагає людям, видіпяє кошти на розвиток соціальної сфери, культури та спорту. Один з таких українських меценатів є в Лубнах Полтавської області. Це — Воподимир Дорош, президент волейбольного клубу «Фаворит» (Лубни) і голова Полтавської обласної федерації волейболу, успішний бізнесмен.
 
«Створюємо приватну волейбольну школу»

— Володимире Миколайовичу, яке головне завдання ви ставите перед собою на такій незвичній волейбольній ниві?
— Наша головна мета — відродження не лише лубенського, а й усього полтавського волейболу.  Історично так склалося, що саме це відбувається в Лубнах. Тут створюється потужна команда, яка здатна буде через деякий час позмагатися і в українській Суперлізі. У цьому нам допомагає генеральний спонсор клубу ТОВ «Лубенський комбінат будівельних матеріалів».

— Нині модно брати під свою опіку футбольну команду і заявлятися на змагання до другої ліги. Хто багатший, той мріє вже навіть про першу і вищу лігу. А чому ви зупинили свій вибір саме на волейбольній команді?
— Як на мене, саме волейбол — найкрасивіший із усіх ігрових видів. Крім того, він — наймасовіший. То на футбол ходить багато глядачів. А ось волейболом займаються в кілька разів більше, ніж футболом. Я також захоплювався цим видом. Волейбол допомагає боротися за чистоту, красу і висоту нації (сміється). Як на мене, ми ніколи не досягнемо тих висот у футболі, які нам підкорилися на волейбольному Олімпі. Тож переконаний, що керівництво України все-таки повернеться до волейболу.
Адже цей вид спорту в десятки разів дешевший, ніж інші ігрові види. Хоч мені й соромно за нашу національну збірну та всеукраїнську і обласну першості. Нам треба негайно братися за відновлення  дитячо-юнацького волейболу, створювати дитячі клуби, проводити різноманітні турніри та чемпіонати.

— Пане Володимире, а що ви робите в цьому напрямі?
— У цьому році плануємо створити приватну волейбольну школу. Над цією проблемою ми вже працюємо з минулого року. Навіть запросили досвідченого тренера. На жаль, поки що не все вдалося зробити. Плануємо створити дітям повноцінні умови для проживання, харчування, тренування, відпочинку і навчання.

— А чому саме приватний навчальний заклад, а не державний?
— Ви самі ж чудово знаєте, як у нас відбувається державне фінансування дитячого спорту. Сьогодні обіцяють, а завтра взагалі можуть відмовити. Тому шукатимемо спонсорів та меценатів, які б допомогли утримувати приватну спортивну школу. І робити це треба негайно. Адже в Україні дуже важко знайти чудового волейболіста. Крім того, чимало наших вихованців виступають не лише за російські клуби, а й навіть за їхню національну дружину. Наші північні сусіди професіонально підійшли до розвитку волейбольного господарства. У них все підпорядковано збірній, яка формується із сильних виконавців. Про це дбають безпосередньо клуби, які виступають в конкурентоспроможній волейбольній Суперлізі. Чого, на жаль, не скажеш про наших керівників у головному волейбольному органі України. Звідси й усі наші біди, поразки та розчарування. Якщо порівняти російську і українську Суперліги, то це, як у футболі італійський «Мілан» і київське «Динамо». 

— Чи багато шанувальників у вашої команди?
— На жаль, волейбол обділений увагою з боку столичних телеканалів. Тож тяжко пропагувати цей вид через національні телеканали. У Лубнах ми серйозно взялися за цю справу. І симпатини пішли на матчі лубенського «Фаворита». Зал завжди переповнений. Ми плануємо збудувати власну спортивну споруду для ігрових видів спорту з трибунами на п'ятсот, а то й більше місць. І я переконаний, що люди підуть на гру справжніх професіоналів.

— «Фаворит» здобув право виступати наступного сезону серед команд вищої ліги (група «А»). Чи збережеться склад, який допоміг команді підвищитися в класі?
— В основному в мене немає суттєвих зауважень до команди. Є окремі питанні до деяких гравців. У нас є кілька майстрів спорту, які пройшли чудову школу в елітних колективах, Є й багато молодих виконавців, від яких ми очікуємо змістовної і чудової гри. Як на мене, серед них — багато майбутніх волейбольних зірок. Особливу увагу попросив би звернути на Олександра Чечіна. Сашкові лише 19 років, а йому вже пророкують велике майбутнє. Тому змінювати стартовий склад кардинально не будемо.

— Чи вважаєте «Фаворит» справжнім професіональним клубом?
— Справжній професіональний клуб повинен жити й працювати за сучасними законами тренувального процесу. Тож в колективі все повинно бути підпорядковано команді. Всі повинні на неї працювати. Тут уже не буває навіть найменших дрібничок. Нам треба рівнятися на харківський «Локомотив» — це справжній центр українського волейболу. Цим колективом опікується залізниця. Якби у нас був такий спонсор, то ми були б найкращі в світі (сміється).

— Чи довго відпочиватимете у міжсезонні?
— Керівництво клубу й команди працюватиме щодо подальшої розбудови колективу. А гравці вирушать на відпочинок. Після чого розпочнеться безпосередня підготовка до напруженого сезону.

— Чи вдалося вам створити необхідні умови для нормального існування боєздатного колективу?
— Кращих побутових умов, ніж у волейболістів лубенського «Фаворита», немає в жодної команди вищої ліги. І це при тому, що на Полтавщині не можемо зібрати з місцевих хлопців пристойну команду. Хоч молоді таланти готуємо для команд з інших регіонів не лише України, а й навіть Росії. Адже раніше вихованцям ДЮСШ Полтавщини нікуди було йти, бо не було команд-майстрів. Тому й роз'їжджалися молоді таланти по світу. Нині ми прагнемо зібрати усіх до купи. І для цього створюємо сучасну волейбольну інфраструктуру. Адже сучасний волейбольний клуб — це цілий спортивний комплекс. Як на мене, для цього в Лубнах повинен бути навіть вищий навчальний заклад. Щоб саме у нашому місті вчилися спортсмени, а не їхали по освіту до Полтави або інших міст України. Хоч для будь-якого спортсмена справжня освіта —- це його нинішнє заняття тим же волейболом. Адже щодня упродовж шести годин він перебуває на волейбольному майданчику, в тренажерному залі або в басейні.
 
«Більше уваги — аматорам»

— На Полтавщині відбувається чемпіонат області?
— Подібний турнір відбувається, але він проходить на дуже низькому рівні. Цього року ми його виграли, але, повірте, навіть морального задоволення не отримали. Ми в цьому плані поки що не допрацьовуємо. Хоч раніше взагалі нічого не було. Попереду багато напруженої роботи обласної федерації, яку я очолюю. Як на мене, крім чоловічої команди, Полтавщину на всеукраїнській волейбольній арені повинна представляти і жіноча команда. Ми більше уваги приділятимемо аматорському й пляжному волейболу. Настав той час, щоб кожний район нашої області виставляв команду на регіональний чемпіонат.

— Кажуть, що ви розробили програму розвитку волейболу на Полтавщині? Яка нині її доля?
— Цей документ вже передали до обласної Ради. Тепер зустрічаємося з представниками відповідних комітетів та фракцій, які представлені в обласному парламенті.  Нині на футбольну «Ворсклу» витрачається десятки мільйонів доларів. А на утримання волейбольної команди в Суперлізі достатньо лише двох мільйонів доларів.

— Що передбачає ваша волейбольна програма?
— Це комплексна програма розвитку волейбольного господарства нашого регіону. Подібної програми в Україні поки що ніхто не готував, бо не вірили в допомогу держави. У першу чергу ми прагнемо привернути увагу громадськості до наших волейбольних проблем. Ми беремося за повномасштабний розвиток цього виду на Полтавщині, починаючи від дитячих колективів та ДЮСШ і до елітних колективів та волейболу інвалідів. До речі, саме Полтавщина найпершою в Україні розпочала займатися розвитком пляжного волейболу. Тому ми розраховуємо на підтримку не лише керівництва області, а й усього депутатського корпусу. Ми повинні витрачати кошти лише на ті проекти, які дадуть стовідсотковий результат. Для цього потрібно лише один мільйон двісті тисяч гривень на рік. Для такого солідного прориву волейболу це вже не такі й великі гроші. Це дасть змогу профінансувати талановиту молодь на різноманітних всеукраїнських змаганнях, частково профінансувати чоловічу та жіночу команди в чемпіонаті України, надати фінансову підтримку колективам, які виступають на першості області. Тож ми не братимемо внесків з команд, а навпаки — готові заплатити командам-учасницям дорожні витрати. Щоб вони лише приїжджали і грали, набираючись досвіду, та шліфували свою майстерність. Щодо наших дітей, то вони повинні грати не лише на різноманітних всеукраїнських змаганнях, а й постійно їздити на міжнародні турніри. Ось тоді ми й матимемо конкурентність не лише в клубах, а й у всіх збірних країни. Звичайно, не всі стануть волейболістами, але ми зможемо частину наших дітей відібрати у вулиці й не дати їм стати наркоманами чи алкоголіками.
 
«Головне — щоб нам не заважали»

— Ви згадали про приватну школу. Це чималий кусок роботи. Коли вона запрацює?
— Дійсно, нашвидкуруч її не організуєш. Ми підходимо до цієї справи дуже ретельно й виважено. Ми хочемо її зробити повноцінною. Для цього спочатку треба отримати ліцензію. Подібну волейбольну школу можна було б організувати й при лубенській ДЮСШ. Однак вирішили зупинитися на Засульській гімназії. Це неподалік нашого головного підприємства. Крім того, нам назустріч йде й районна влада. Завершуємо реконструкцію приміщення. Це специфічний навчальний заклад. Діти з 9-ї до 11-х години не вчаться в школі, а тренуються. Тож треба організувати такий графік тренувань, щоб дітям вистачало часу на загальношкільні уроки, та відпочинок. До речі, у нашому проекті готові взяти участь й представники елітних клубів України, надати відповідну фінансову підтримку. Адже подібної дитячої школи в Україні поки що немає. Тож ми готували б кадри для всієї України. Адже створити в Лубнах подібну школу набагато дешевше, ніж в тому ж Києві або Харкові, чи Одесі. 

— Отже, найголовніші ваші завдання на 2008 рік?
— По-перше, — створення приватної дитячої волейбольної школи при «Фавориті». По-друге, — завершити будівництво спортивного комплексу. 

— Вас звинувачують в тому, що в команді немає жодного місцевого вихованця?
— А його не може бути апріорі. Адже в Лубнах понад 15 років взагалі не було волейбольної ДЮСШ. Тож ми зібрали талановитих волейболістів з різних регіонів України, і вони стали лубенцями, з усіма укладені угоди. Вони захищають спортивну честь не лише Лубенщини, а й усієї Полтавщини. Однак я живу не лише сьогоднішнім днем, а думаю на перспективу, бо я тут живу, тут мій дім, тут моя Батьківщина. Тож я прагну вивчити всіх гравців, і, щоб вони залишилися працювати в команді, в ДЮСШ, на комбінаті. Щоб вони саме в Лубнах обзавелися сім'ями, народили й виховали собі гідну зміну. Саме таку мету ми ставимо перед собою. І сміливо втілюватимемо її у життя.

Микола МОТОРНИЙ, «Спортивна газета»,