Ілля ШЕВЛЯК: На Всесвітні ігри поїдуть 75 українців

В гостях у Sport.ua побував президент Спортивного комітету України Ілля Шевляк. Він розповів про участь та досягнення збірної України у Всесвітніх іграх, про вимоги до проведення Всесвітніх ігор та про види спорту, в яких Україна дебютує на цих змаганнях у 2017 році.

 

— Чого нам очікувати від Всесвітніх ігор? Який буде склад збірної України?

— По-перше, дякую вам за запрошення. Для нас це унікальна можливість, враховуючи величезну аудиторію Sport.ua, розповісти трохи про Всесвітні ігри з неолімпійських видів спорту. Це головний старт з неолімпійських видів спорту. Він, як і Олімпіада, проходить раз на чотири роки. Цього року проходитиме у Вроцлаві з 20 по 30 липня. Склад нашої збірної вже сформований, маємо 75 ліцензій. Україна буде представлена у 18-ти видах спорту із 31-го, які будуть у програмі Всесвітніх ігор. Прогнози — невдячна справа. Скажу, що ми дуже віримо у кожного спортсмена, хто входить до збірної. Ми завжди входили до топ-10. У складі національної збірної, яка їде до Вроцлава: 15 чемпіонів світу, 9 чемпіонів Європи. Майже кожен атлет збірної є призером або континентального форуму, або планетарного масштабу. Делегація потужна. Ми віримо у те, що це буде яскраво, і ми будемо свідками серйозних перемог.

 

— Скільки медалей збірна України здобула на Всесвітніх іграх?

— Цьогорічні Всесвітні ігри з неолімпійських видів спорту — ювілейні змагання, десяті. Перші були проведені у 1981 році у Санта-Кларі (США). Україна почала брати участь у цих змаганнях 1993 року, і була представлена лише у трьох видах спорту. На сьогодні це — сьомі змагання, у яких бере участь Україна. Ми будемо представлені у 18-ти видах спорту. Якщо на перших Всесвітніх іграх Україна посіла 26-е місце, то на останніх, які відбулися в Колумбії — сьоме. В Гаосюні (Тайвань) у 2009 році ми були шостими, у Дуйсбургу (Німеччина) в 2005 році посіли сьоме місце. В Колумбії здобули 9 золотих, 10 срібних і 9 бронзових медалей — це дуже гарний результат. Яскраво й емоційно останню золоту медаль ми отримали в останній день змагань. Вже перед закриттям Даша Ковальова виборола золоту медаль із боулінгу — і ми в останній день перейшли із восьмого місця на сьому позицію, випередивши господарів турніру колумбійців.

 

— Чи будуть зараз дебютанти серед видів спорту?

— Так, з'явилися нові види спорту: муай-тай, кікбоксинг, американський футбол і, якщо не помиляюся, софтбол. Україна дебютує у сквоші, ми отримали ліцензії. І у парашутному спорті дебютуємо, нещодавно Україна отримала одну ліцензію.

 

— Всесвітні ігри проходять під патронатом Міжнародного олімпійського комітету. Міжнародна асоціація Всесвітніх ігор (IWGA) взагалі не має відношення до МОК чи є однією зі структур Міжнародного олімпійського комітету? У чому саме виражається патронат МОК?

— IWGA — незалежна міжнародна організація, яка фактично є основним організатором Всесвітніх ігор. Вона була створена перед першими Всесвітніми іграми, у 1980 році. Членами IWGA є міжнародні федерації з видів спорту, на сьогодні — 37 міжнародних федерацій. Вона не є структурним підрозділом МОК, але з 2001 року Всесвітні ігри проходять під патронатом Міжнародного олімпійського комітету. Підґрунтям такого патронату є меморандум. Перший був підписаний у 2000 році, останній — у 2016. Види спорту, які входять у програму Всесвітній ігор, мають бути визнані Міжнародним олімпійським комітетом. З іншого боку, Міжнародний олімпійський комітет, звичайно, сприяє поширенню самої інформації та участі у всіх заходах. Президент Міжнародного олімпійського комітету завжди присутній на усіх відкриттях Всесвітній ігор. Цього року є особлива новина. Було прийнято рішення, що Всесвітні ігри будуть транслювати у прямому ефірі на Olympic Channel. Це безкоштовний канал, аудиторія глядачів збільшується до всіх куточків світу.

 

 

Ще одна важлива річ... Вже так склалося традиційно, що одним із критеріїв, який надає преференції для включення виду спорту в програму Олімпійських ігор, є його представлення у програмі Всесвітніх ігор. І таких прикладів багато: бадмінтон, пляжний футбол, тріатлон, регбі, гольф — всі вони проходили певний період участі та презентації виду спорту, проведення змагань з цього виду спорту перед включенням у програму Олімпійських ігор. Останніми прикладами є два види спорту — яскравих, зрозумілих, цікавих — які включені у програму Олімпійських ігор в Токіо: карате та скелелазіння. Ми дуже віримо у представниць, які братимуть участь в карате: Катерину Криву, Аніту Серьогіну, здобутки яких ми нещодавно відзначили. І взагалі здобутки національної збірної з карате, яка є насправді серйозною заявкою і на Токіо-2020. Карате завжди було у програмі Всесвітніх ігор, залишилось у програмі і на ці Всесвітні ігри. Мабуть, якщо вони повноцінно увійдуть в олімпійську родину — вже на наступних змаганнях у програмі Всесвітніх ігор не буде. Скелелазіння — яскравий, швидкий, динамічний вид спорту. У нас є чемпіон світу, ліцензіат, якого ми дуже любимо і завжди підтримуємо — Данило Болдирєв. Він — рекордсмен світу. Його досягнення 2014 року — 5,6 секунди. Цей рекорд досі не перебитий. Вважається, що це рекорд, який буде важко побити.

 

— Міжнародна асоціація Всесвітніх ігор за 40 років свого існування встигла стати комерційною структурою?

— Мені складно про це говорити, тому що завжди комерційна складова є достатньо конфіденційною. Звичайно, крім членських внесків, які сплачують Міжнародні федерації, є і комерційна складова цих заходів. Для того, щоб провести Всесвітні ігри, місто, яке приймає, повинно зробити перший внесок 50 000 доларів, а потім — три транші по 120 000. 660 000 доларів сплачує безпосередньо IWGA, яка є організатором цих змагань. Звичайно, ключовим сегментом доходів міжнародних спортивних організацій є права на трансляцію. Цього року і МОН бере активну участь, і Asia Broadcasting Corporation, яка має аудиторію 100 мільйонів, придбала права на трансляцію. Плюс комерційні партнери, спонсори, реклама. Який загальний обсяг доходів — мені складно говорити. Коли ми думали про цю складову, чи матиме Україна можливість проведення таких заходів — чіткого фінансового звіту про прибутки від Всесвітніх ігор не знайшли. Але орієнтовно ми розуміємо, що видатки на проведення цього заходу становлять у середньому 50 мільйонів доларів.

 

— Скільки міст, окрім Вроцлава, подавали заявку на проведення Ігор-2017? Всесвітні ігри-2021 пройдуть у американському Бірмінгемі. Скільки міст, окрім Бірмінгема, змагалися за можливість прийняти турнір?

— На 2017 рік, якщо не помиляюся, заявку подавали чотири міста: Генуя (Італія), Кейптаун (Південна Африка), Будапешт (Угорщина) і Вроцлав (Польща). На другий етап вийшли Будапешт, Вроцлав і Кейптаун. Але на останньому етапі Кейптаун зняв свою заявку через фінансові складнощі. Тож залишилися Будапешт і Вроцлав. І переможцем став Вроцлав.

 

У 2013 році, коли повернулися з Колумбії, ми думали про те, що Київ може провести, враховуючи досвід проведення таких великих змагань, як Євро-2012. Ми думали про те, що можна подавати заявку та провести Всесвітні ігри в Україні, оскільки це — ключовий старт з неолімпійських видів спорту і важлива заявка країни на проведення турнірів такого масштабу.

 

На 2021 рік вже визначено місто Бірмінгем (США). Подавали заявку також Барселона, Сантьяго-де-Чілі, Уфа та Ліма. На останньому етапі розглядали заявки Уфи, Ліми (Перу) та Бірмінгему. В результаті обрали Бірмінгем (США).

 

— Яким критеріям потрібно відповідати? Ми можемо у перспективі претендувати на проведення цих змагань?

— Забезпечити видатки, пов'язані з перебуванням спортсменів, тренерів усіх збірних команд — це лягає на плечі сторони, яка приймає. Цього року у Вроцлаві тільки спортсменів, які братимуть участь у змаганнях, буде 4500. Плюс близько 5000 осіб, які беруть участь в організації самого заходу: волонтери, персонал федерацій, міжнародних спортивних організацій. Що стосується інфраструктури, одного Палацу спорту в Києві буде недостатньо через те, що паралельно відбуваються змагання з різних видів спорту. Якщо буде 31 вид спорту, то нам потрібно два-три таких Палаців спорту для того, щоб забезпечити паралельний процес змагань. З іншого боку, аналізуючи ті види спорту, які входять до програми — Київ може забезпечити, у нас достатньо інфраструктури. Але для забезпечення паралельності змагань у рамках цієї програми, думаю, Київ ще не готовий.

 

— Які будуть призові для наших спортсменів за нагороди у Вроцлаві? Які призові були на попередніх Всесвітніх іграх? Чи відомо вам, які призові за медалі у цьому турнірі сплачують своїм спортсменам інші країни?

— За медалі у Колумбії були передбачені такі призові: 240 000 гривень за золоту медаль, 200 000 за срібну і 160 000 за бронзову. Якщо взяти у доларовому еквіваленті, тоді за золоту медаль було 30 000 доларів, а сьогодні — 20 000. Тобто це менше, ніж було раніше, але не менше, ніж було тоді, коли Україна почала брати участь у Всесвітніх іграх. Але це величезна різниця порівняно із призовими за участь в Олімпійських іграх, Паралімпійських і Дефлімпійських: 120 000 за Олімпіаду та 20 000 за Всесвітні ігри. В принципі це логічне існування різних рівнів призових. Але все-таки хотілося б, щоб ця різниця була більш справедливою, ніж є на сьогодні. Ми щасливі, що минулого року змогли відстояти хоча б цей рівень, бо попередньо мова йшла про зменшення призових. А насправді наші спортсмени і тренери викладаються не менше в усіх видах спорту. Це дуже важка праця, і своїми результатами вони приносять славу Україні.

 

В інших країнах є можливість відзначення, вона передбачена у законодавстві європейських країн. Конкретна цифра не визначена. Рівень призових у Росії, Азербайджані, Казахстані буде значно вищий, я переконаний у цьому. Можу порівняти Європейські ігри, які відбулися в Баку. За «золото» у карате спортсмени, які виступали за Азербайджан, отримали по 150 000 доларів. Плюс допомога від спонсорів, партнерів. Це те, що мотивує спортсмена для подальших перемог.

 

— До речі, склад збірної Азербайджану з жіночої боротьби на 70% склали українки на Олімпіадах, на чемпіонатах світу. Наскільки термін «спортивна еміграції» є актуальним для наших спортсменів з неолімпійських видів спорту?

— Думаю, цей термін актуальний не лише для України, а й для інших країн. Спортсмен виходить із можливостей реалізації своїх талантів. Я переконаний у тому, що більшість українських спортсменів більш мотивована, патріотична порівняно з іншими країнами — це риси української нації. З неолімпійських видів спорту в нас особливих прикладів немає. Ми згадали Баку. Ірина Зарецька, яка виступала за Україну, вже в Баку виступала за збірну Азербайджану, стала чемпіонкою Європейських ігор з карате. Ми згадували про Данила Болдирєва. Я знаю, що деякі країни намагалися його натуралізувати, у нього були пропозиції. Розуміючи, що рівень підтримки та матеріальної допомоги був би значно більший, ніж в Україні, він все ж таки вмотивований виступати та продовжує виступати під українським прапором.

 

— Збірна України з футзалу братиме участь в турнірі у Вроцлаві? Чи Україна не входить до Всесвітньої асоціації футзалу?

— Футзал не входить у програму Всесвітніх ігор. Якщо не помиляюся, він ніколи не був у програмі. Україна, як і інші країни, представляє футзал через УЄФА та ФІФА. Ми говорили з президентом Асоціації футзалу України про перспективу включення футзалу у програму Всесвітніх ігор. Мені здається, це дуже цікава ідея, з якою українська сторона вже буде виходити на подальші Всесвітні ігри. Це динамічний вид спорту, цікавий, досить популярний в Україні та в інших країнах. Ми зі свого боку, звичайно, будемо всіляко це підтримувати.

 

— У цьому році в Києві пройшов чемпіонат світу з хокею та відбір до фінальної частини Євро-2018 з футзалу. У Харкові відбудеться чемпіонат Європи з боксу. А чи проводяться в Україні міжнародні змагання аналогічного рангу з неолімпійських видів спорту?

— Сказати, що їх багато, на жаль, не можу. Так складається, що неолімпійський спорт достатньо обмежений у фінансуванні, якщо порівняти його з олімпійськими видами спорту. Враховуючи таку обмеженість у ресурсах, федерації з неолімпійських видів спорту не можуть забезпечити гідне прийняття чемпіонатів Європи та світу. Але такі чемпіонати все ж таки проходять. Останній чемпіонат світу з танцювального спорту був проведений у Києві. Етапи Кубків світу з мотокросу традиційно проходять у Чернівецькій області. Панкратіон проводить етапи, які входять у календар міжнародних ігор. Якщо не помиляюсь, один із чемпіонатів Європи із сумо був проведений у Луцьку. Проведення таких чемпіонатів — дуже важлива річ. Це популяризує сам вид спорту. Дає відчути сили з організаційного боку, проявити себе для самих федерацій. А з іншого боку, це дає можливість відкрити Україну як потужну спортивну державу у форматі проведення таких чемпіонатів. Я дуже сподіваюся, що у нас ця практика зміниться. Нещодавно ми розмовляли з президентом Української федерації карате Сергієм Левчуком. Враховуючи динамічні та вже стабільні результати українських каратистів на світовій спортивній арені, можливо, треба ставити питання про проведення як мінімум чемпіонату Європи в Україні. Але повертаємося до ключового питання — фінансових можливостей. Якщо будуть приймати рішення про проведення таких турнірів — обов'язково має бути допомога з боку держави, відповідне забезпечення та сприяння. Одна федерація з таким обсягом завдань і з необхідними ресурсами самостійно не впорається.

 

— Які ще неолімпійські види спорту в Україні останніми роками розвиваються найбільш динамічно?

— Усі розвиваються. Можна говорити про всі види єдиноборств, більшість із яких входять до спортивного комітету. Ми згадали про карате. Мені здається, це показова історія — успіху українського карате. У 2012 році Аніта Серьогіна здобула першу медаль на світовій спортивні арені — «бронзу» на чемпіонаті Європи. А вже у 2013 році — «золото» на чемпіонаті Європи. Станіслава Горуна — бронзовий призер чемпіонату світу. Аніта Серьогіна — також бронзова призерка. Останній результат у чемпіонаті Європи: 6 медалей, зокрема дві золоті, «срібло» Станіслава Горуни. Це ті результати, які свідчать про вже стабільний розвиток. З іншого боку, це показова робота самої федерації, яка здатна забезпечити такий рівень динамічного розвитку, збільшення фанатів свого виду спорту, збільшення людей, які займаються певним видом спорту. Наприклад, на сьогодні в Україні, за офіційною статистикою, карате займаються понад 35 000 людей. Кікбоксинг досить динамічно розвивається, пауерліфтинг. Традиційні досягнення на тих же Всесвітніх іграх, Україна ніколи не була без медалей. Дуже символічно: Віктор Налейкін, який здобув першу медаль з пауерліфтингу під час першої участі України у Всесвітніх іграх 1993 року в Гаазі, на сьогодні — головний тренер збірної України з пауерліфтингу, яка на всіх змаганнях завжди приносить медалі, завжди є лідером. Фрі-файт активно розвивається. Усі види спорту є досить популярними, динамічними. Ми радіємо, коли бачимо розвиток.

 

— Нещодавно в Україні офіційно визнали видом спорту кіберспорт. Яке ваше ставлення до кіберспорту?

— Мені здається, кіберспорт не визнаний видом спорту. У 2013 році була спроба визнати, тоді ми рекомендували визнати кіберспорт видом спорту. Але позиція Спортивного комітету не була врахована, тому кіберспорт не визнали. Як на мене, його потрібно визнати. Цей вид спорту шалено популярний. Серйозні результати, досягнення українців, які беруть участь у чемпіонатах світу, Європи та кубках. Наша позиція була — підтримати. Сьогодні ми відчуваємо, що знову це питання стає актуальним. Є декілька федерацій, які розвивають цей вид спорту. Ми, звичайно, готові підтримати. Чи буде врахована ця позиція міністерством — це вже інше питання. Можна навести інші приклади — коли наша позиція була не підтримувати визнання того чи іншого виду спорту, а міністерство визнавало його. Побачимо, як буде із кіберспортом.

 

— Коли та з якої причини із програми Всесвітніх ігор було вилучено самбо?

— Хороше запитання. Якщо не помиляюся, самбо було представлено двічі у програмі Всесвітніх ігор — у Лондоні 1985 року та в Гаазі 1993-го. Після 1993 року самбо не було у програмі, причини цього не знаю. Можливо, Міжнародна федерація не зовсім активно лобіює свій вид спорту для включення у програму. Можливо, щось інше. Якщо не помиляюсь, самбо визнаний Міжнародним олімпійським комітетом, тому в принципі є всі підстави для повернення у програму Всесвітніх ігор. Тим паче самбо — досить популярний вид спорту, один із найбільш розвинутих в Україні. Самбо так само активно розвивається, багато фанатів і людей, які займаються самбо. З радянських часів це один із найбільш масових видів спорту в Україні.

 

— Декілька років тому ваш попередник на посту президента Спортивного комітету України декларував, що СКУ буде подавати заявки на гранти Європейського Союзу по програмі, наприклад, боротьба із зайвою вагою, де можна вигравати мільйони євро. Чи вигравав СКУ якісь європейські гранти за цей час? Зараз ви існуєте тільки завдяки державній підтримці?

— Я не чув про те, що були подання на такі гранти з подолання зайвої ваги. Можливо, такі програми існують у Європейському Союзі. Відповім за цей період, восьми років. Я двічі обирався президентом Спортивного комітету. Для мене дуже цінна підтримка наших федерацій, оскільки однією із цінностей є створення родини. У нас, я вважаю, потужна та сильна родина неолімпійських видів спорту, яка завжди готова та підтримує одне одного. Можливо, це також пояснюється тим, що неолімпійський спорт достатньо обмежений у ресурсі, тому він завжди сильний, бореться за місце під сонцем. А з іншого боку, це такі партнерські, дружні відносини, як у справжній та сильній родині. Ми подавали заявку на гранд. Ми вважаємо, що це дуже важлива складова, яку потрібно використовувати. Тим паче у нас багато класних проектів, які ми ініціювали. Дуже хотілося б отримати і підтримку від грантових організацій. Наприклад, минулого року ми подалися на грант Ради Європи на соціальний проект по залученню внутрішньо переміщених осіб для їх кращої адаптації, інтеграції в середовище саме через спорт. Ми не перемогли, не пройшли до наступного етапу. Я це сприймаю дуже просто — треба собі чесно сказати, що ми не можемо подавати свої ідеї. Потрібно шукати людину, яка може робити це фахово. Ми придумуємо багато реально класних речей.

 

 

Ми перші в Україні розпочали мультиспортивний формат змагань. Вже традиційний брендовий захід Спортивного комітету — Всеукраїнські ігри з єдиноборств, де представлені 14 видів спорту. Пляжні ігри, де проводяться змагання із пляжних видів спорту. Багато речей, які заслуговують на підтримку. У нас була ідея проведення Балто-Чорноморських ігор з єдиноборств. На це можна отримати грант. Ми думали про те, щоб подати заяву на грант Європейського Союзу, але є одна умова: організаторами мають бути 12 країн, які входять до Європейського Союзу. Тому потрібен деякий час для знаходження партнерів у цих країнах. Це цікавий формат для багатьох. Тим паче враховуючи те, що Україна є однією з найпотужніших на арені єдиноборств. Інші проекти також заслуговують на підтримку. Цього року завдяки Федерації пауерліфтингу ми розпочали крутий проект для залучення ветеранів АТО, безкоштовні тренування. Розпочали у Краматорську два місяці тому. Ідея полягає у тому, щоб допомогти краще адаптуватися нашим бійцям через спорт. Лідерами цього проекту є найбільш імениті спортсмени. Наприклад, у Краматорську це Олексій Бичков — неодноразовий чемпіон світу, Європи, ліцензіат на Всесвітні ігри у Вроцлаві. Він сам тренує. Розпочав тренування, які відбуватимуться протягом року. Є сподівання, що такий досвід може бути цікавим і для інших видів спорту, і що отримаємо відповідне фінансування. На сьогодні всі ці проекти є волонтерськими.

 

— Чотиразова олімпійська чемпіонка Яна Клочкова — найтитулованіша українська спортсменка в незалежній історії українського спорту на Олімпіадах. А хто найтитулованіший серед українців у Всесвітніх іграх? Хто вигравав їх два та більше разів? Хто рекордсмен, рекордсменка?

— Олена Мовчан — триразова чемпіонка Всесвітніх ігор (у Фінляндії, Японії та Тайвані) зі стрибків на батуті. Це фактично олімпійський вид спорту. І, звичайно, Лариса Соловйова — чемпіонка з пауерліфтингу, це унікальна жінка. Вона двічі ставала переможницею Всесвітніх ігор (у Тайвані в 2009 році та в Колумбії у 2013-му). Вона так само є ліцензіаткою, буде боротися у Вроцлаві. Лариса — іменита спортсменка, спортсменка року, «Герой спортивного року». Більше того, її досягнення входять до «Книги рекордів Гіннеса». Вона — найбільш титулована спортсменка на сьогодні. Хоча можна згадувати всіх, муай-тай, про яких ми говорили, що вони вперше будуть включені у програму. У нас потужна делегація, Україна отримала сім ліцензій. Найбільше тільки у господарів — вісім. Костянтин Трішин, Олег Приймачов, усі, хто їдуть — унікальні спортсмени, потужні та імениті.

 

— Коли спливає термін акредитації ЗМІ на Всесвітні ігри у Вроцлаві? Який процес подачі заявки на акредитацію?

— Здається, 19 травня. Якщо є запитання, ми зможемо на них відповісти через нашу сторінку у Facebook. Заявка проста. Після акредитації журналісти навіть не сплачують внесок за акредитацію, на відміну від всіх інших у складі делегації. Важливо, що цього року Всесвітні ігри вперше транслюватимуть в Україні. Зараз фіналізується придбання медіаправ телеканалом «UA: Перший», який підтримує неолімпійський спорт, багато проектів ми робили з ними. Сподіваюся, що це буде цікаво, «UA: Перший».

 

— Бачили вас у музеї досягнень братів Кличків. Чи дивилися мультимедійне шоу «Історія однієї мрії» під час екскурсії? Що б змінили у музеї? Чи потрібно реалізувати ідею про музей українського спорту?

— Так, нещодавно я був у музеї, там проходила прес-конференція за результатами виступів збірної з карате. Мені дуже сподобався зал, він гармонійний, зручний. Його можна використовувати не просто для прес-брифінгів, а й для спортивних змагань. Навіть не знаю, що змінити, там усе дуже гармонійно. І сама презентація, і локація, яка зручна для проведення таких заходів. Єдине, мені здається — там стіл можна змінити, тому що він виглядає як весільний. А так, усе супер. Навіть зробили класну фотографію брати Горуни на фоні фотографії братів Кличко — це продовження сімейних традицій в українському спорті. Що стосується музею слави, він був. Раніше завжди на НСК «Олімпійський» був Музей спортивної слави України, який надавав усім можливість ознайомитися з досягненнями в олімпійських видах спорту. Якщо не помиляюся, там були представлені трофеї і з неолімпійських видів спорту. Ідея дуже хороша. Можливо, її потрібно відновити, зробити алею слави, музей слави, де кожен зможе побачити досягнення України. Україну всюди сприймають як надзвичайно потужну країну у світі.

 

Спілкувався Максим РОЗЕНКО, текстова версія — Дарія ОДАРЧЕНКО