Под микроскопом: Гран При Монако

Якщо ви або ваші друзі, знайомі вперше потрапили на трансляцію гонки Формули 1 саме в Монако, а погода при цьому була теплою сонячною і без жодної краплинки дощу – ніхто особливо не здивується, якщо людині така гонка «кольорових трамваїв» не сподобається. З року в рік саме після сухих недільних перегонів можна почути навалу критики на адресу траси, Екклстоуна, ФІА, команд і гонщиків, які терплять таку наругу над собою, але коли перші емоції вщухнуть, і з’явиться час для більш детального аналізу, можна буде побачити, що не все так погано, як здавалося спочатку.

Давайте будемо відверті – чого ми чекали від гонки не политої дощем? Невже маси обгонів, різноманіття тактик і перемоги умовного Олів’є Пані (як у 1996-му)? Годі, всі все прекрасно знали, розуміли, а тому сподівалися, що або піде дощ, або буде приблизно те, що ми і бачили. Зізнаюся чесно, одне з моїх (і не тільки) очікувань все ж таки не справдилося – от ніяк не думав, що пілоти Mercedes зможуть утриматися попереду конкурентів. Так, так – Льюіс не втримався, але це більшою мірою стосується випадку. Якби не поява машини безпеки і необхідність провести синхронний піт-стоп, то невідомо чим би все закінчилося і чи потрапив би Марк Веббер на подіум. До речі, австралієць дав одну з найвлучніших характеристик самій гонці: «Ми просто їздили по колу, берегли шини і чекали на картатий прапор». Складно щось додати до слів пілота Red Bull, хіба крім того, що за такий вибір і катання по колу варто вкотре «подякувати» Pirelli.

Італійців критикували за чотири необхідних піт-стопи в Іспанії, а тепер знову небагато добрих слів можна висловити на їх адресу тепер, правда, за абсолютно протилежний варіант стратегії. І хоч як Пол Хембрі не пояснював, що варіант з двома піт-стопами буде більш виграшним – ніхто не наважився зіграти в лотерею й опинитися в трафіку, вибратися з якого  так само неможливо як і виїхати на узбіччя. Виходить таке собі замкнене коло: багато піт-стопів погано, мало – теж погано, і все зводиться до сентенції про те, що все ж таки треба щось виправляти «в консерваторії». Pirelli так і зробила, провівши приватні тести своїх шин на шасі Mercedes W04 – тепер протест Red Bull і Ferrari проти Mercedes розглядатиметься в Міжнародному трибуналі ФІА. З огляду на те, що контракт на постачання шин наступного року досі не підписано, ситуація стає все більш туманною.

Не менше питань виникає і до заміни шин під час зупинки гонки – два роки тому майже всі розкритикували таку норму регламенту, яка тоді по-суті вбила всю інтригу останніх кіл. Тепер, коли місця для інтриги ще було вдосталь – всім пілотам акуратно на стартовому полі, очікуючи рестарт, поміняли зношену гуму на новішу і ніхто нікого не критикує. Дивина та й годі.

Вертаючись до основних гоночних подій, хочеться виділити саме Mercedes. Як і передбачали Алонсо з Ряйкконеном, малоабразивний асфальт, необгінний характер траси та скорочена гоночна дистанція таки допомогли срібним стрілам здобути свою першу перемогу в сезоні. І здається, що тести з Pirelli тут ні до чого. Для цього достатньо подивитися на те, що Ніко жодного разу не знаходився під пресингом Льюіса, а згодом Себастіана. Моменти, коли відставання від лідера гонки було мінімальним, припадали на час перебування машини безпеки на трасі, після чого Росберг досить швидко нарощував комфортний за мірками Монако відрив. Тепер німець може похизуватися перед батьком трофеєм, який Росберг старший отримав 30 років тому за кермом Williams. І хоча для Кеке та перемога стала також другою в кар’єрі, але здобув він її в статусі чемпіона.

Хто також заслуговує на найкращі відгуки за проведену гонку, так це Адріан Сутіл. Думаю, всі вже звикли до того, що практично на кожному етапі хтось із пілотів Force India проводить відмінну гонку, опиняючись на фініші вище можливостей свого боліда. Німець завжди дуже вдало знаходив спільну мову з трасою і цьогорічний Гран Прі не став винятком. Сутіл, насамперед, запам’ятався тим, що дуже ризиковано, але так само і вкрай акуратно знаходив шпарини в шпильці, щоб обігнати Алонсо і Баттона:

Подивіться з якою ювілейною точністю працює Адріан кермом і педалями – найменша помилка і черговий виїзд машини безпеки було б гарантовано, але німець не Грожан, на таран не ішов, гальмував пізно, але ефективно і навіть до фізичного контакту з болідом суперника справу не доводив.

Що ж стосується пілота Lotus, то здається нічого принципово нового від Ромена ми не побачили. Чергова абсолютно нікому непотрібна аварія, звинувачувати в якій пілоту крім себе просто немає кого. Не знаю як пояснював француз Еріку Бульє логіку своїх дій, але вона була відсутня як клас. Висіти в аеродинамічному мішку суперника треба для того, щоб в потрібний момент з нього вискочити і скористатися отриманою перевагою в швидкості.

Натомість, Грожан продовжував їхати чітко за машиною Ріккардо, не зміщуючись ні праворуч основною траекторією, ні ліворуч, щоб встигнути влізти в шикану першим, та ще й примудрився проґавити точку гальмування – Grosjean-style, не інакше. В підсумку таран вийшов видовищним, додавши яскравих барв достоту сумній процесії. Можливо секрет присутності француза за кермом боліда Формули 1 в тому й полягає – він потрібен Берні для абсолютно випадкового генерування хаосу на трасі та додаткової інтриги? Жартую звісно, але навіть рецидивіст-Мальдонадо давно встав на шлях виправлення, а Грожану досі все по цимбалах…

Ще одним яскравим невдахою уїк-енду став Феліпе Масса, який давно не потрапляв до цієї рубрики. Те, що з бразильцем відбулося в суботу під час третьої практики та в неділю на 29-му колі гонки, можна описати словами – «знайдіть 10 відмінностей», ну хоча б 5.

Так було в суботу:

а так уже в неділю:

Справжня ж різниця полягає в тому, що попри всю ідентичність обох аварій, перша стала наслідком помилки Феліпе, який підскочив на нерівності траси, заблокував колеса і вже нікуди повернути не зміг. Другу аварію спричинила поломка передньої лівої підвіски на його машині. Нам залишається тільки гадати, а чи була б поломка в гонці, якби не було аварії в практиці. До речі, хто дивився кваліфікацію на українському ТБ міг задатися праведним гнівом стосовно «стратегії» Ferrari щодо Масси, якого так і не випустили в першій частині кваліфікації. Відповідь дуже і дуже проста: пам’ятаєте Гран Прі Монако 2010? Там Алонсо також розібрав на молекули свій болід в третій практиці і, пропустивши кваліфікацію, стартував з боксів. От і Масса цього разу кваліфікацію пропустив не через «стратегію» команди, а тому, що виїхати на трасу він міг хіба що на велосипеді – от тільки хто б йому дозволив це зробити.

Ще один маленький штрих до портрету бразильця: оскільки вже згадали його напарника, який три роки тому опинився в аналогічній ситуації, варто згадати також ще одного колишнього партнера Феліпе по Скудерії, який з інших (неспортивних) причин у 2006-му також стартував з піт-лейн. А тепер давайте порівняємо результати в гонці усіх трьох гонщиків: у 2006-му Шумахер фінішував п’ятим, у 2010-му Алонсо – шостим, у 2013-му Масса до фінішу не доїхав, а на момент сходу перебував на 19-му місці. Коментарі, як то кажуть, зайві.

На завершення залишився, мабуть, найбільш дискусійний момент гонки – інцидент між Пересом і Ряйкконеном.

Як це практично завжди буває в таких ситуаціях, жодна зі сторін своєї вини не визнає, звинувачуючи в усіх бідах опонента. Але давайте уважно подивимося відео: чітко видно, що Кімі розуміє наміри Чеко і спрямовує болід не традиційною траекторіею, яка передбачає проїзд спочатку правою частиною траси і потім зміщення ліворуч безпосередньо перед заходом в шикану, а чітко ріже пряму по діагоналі, даючи зрозумілий сигнал Пересу, що місця для нього не залишить.

Що ж натомість робить мексиканець – він вже звик, що Баттон і Алонсо не упиралися в аналогічній ситуації, а вирішили діяти згідно з принципом «ддд», тож схоже Серхіо вирішив і цього разу переляком взяти Ряйкконена або іти напролом. Фін на такий психологічний шантаж не піддався, місця не лишив, а якби діяв більш жорстко, то взагалі міг по хокейному прикласти МР4-28 до стінки, закінчивши для Переса гонку в тому місці. Звісно Кімі думав про чемпіонську гонку і влаштовувати серйозну розбірку на трасі з пілотом, який і близько не конкурує з фіном в чемпіонаті, не збирався. От тільки це не вберегло пілота Lotus від повільного проколу шини та необхідності робити такий непотрібний піт-стоп.

Хто винен – більшою мірою звичайно Серхіо, який бачив, що місця для нього на вході в поворот Кімі не лишив, але намагався впихнути…ви й самі знаєте що. Кімі винен хіба що в тому, що закривати дірку в обороні міг би або раніше, або діяти за прикладом своїх колег і пропустити Чеко. В такому випадку чемпіон 2007 року можливо і почувався б некомфортно, але очок точно здобув би більше.

P.S. На жаль, до офіційної трансляції не увійшли кадри того як Ряйкконен на останніх двох колах здійснює прорив з 13-го на 10-те місце. За допомогою SkySports ми тепер можемо це побачити.

В'ячеслав КОБРЖИЦЬКИЙ, Sport.ua